РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Справа 617/388/21

Провадження 2/617/358/21

Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Петрової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Павлюкової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м.Вовчанську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживачів та визнання недійним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

17.03.2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна» про захист прав споживачів та визнання недійним кредитного договору.

ОСОБА_1 обґрунтовує позов тим тим, що між нею та відповідачем 31.08.2020 було укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1009969 (далі Кредитний договір), відповідно до якого вона отримала позику у розмірі 3500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Однак, ОСОБА_1 вважає даний договір таким, що укладений з рядом порушень чинного законодавства України, а тому є недійсним з наступних підстав.

Так, договір повинен відповідати вимогамЗакону «Про електронну комерцію», загальним положенням про договір та положенням про кредитний договір, які визначені вЦК України. Прийняття (акцепту) шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписання відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»не вважається вчиненням договору у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування»передбачає не тільки письмову форму такого договору, а й те, що кожна сторона договору отримує по одному примірнику підписаного договору з усіма підписаними додатками до цього договору. Це стосується і Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна». Електронний договір повинен містити відомості, в тому числі про порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору та відомості про порядок та умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. У ньому немає відомостей про її згоду на укладення договору в електронній формі та використання саме одноразового ідентифікатора для підписання договору. Відповідач не впевнився, що вона зрозуміла всі особливості цього договору. Вказані обставини вносять в цей договір дисбаланс прав та обов`язків сторін договору. Вважає, що даний договір порушує її права як споживача, згідно з нормамиЗакону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 зазначає, що їй не надана була інформація, вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентоному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Зазначає, що не ставила свій підпис щодо отримання такої інформації.

Крім того, під час укладання кредиту позивач не була ознайомлена і з Правилами надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 07-ОД від 19.02.2020, більш того, ОСОБА_1 стверджує, що не знайшла їх і на сайті компанії.

Зважаючи на обставини, викладені у позові, позивач вважає, що відповідач скористався її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені законом, що є істотними та необхідними для даного виду договорів, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2021 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, які усунуто 30 березня 2021 (а.с.17-20).

Ухвалою суду від 31.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.37).

20.04.2021 року відповідач ТОВ «Лінеура Україна», не погодившись з позовними вимогами позивача, надав суду відзив на позовну заяву про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що перед укладенням кредитного договору товариство, шляхом розміщення на власному інтернет-сайті надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг; оприлюднено Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» та примірні кредитні договори, які укладає товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Під час першого етапу реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) товариства позивач підтвердив, шляхом відповідної відмітки в чек-бюксі на натискання клавіши, яка виражає згоду клієнта продовжувати дії в ІТС товариства, що ознайомлений зі змістом Правил та приймає їх в повному обсязі. При цьому, у відповідному вікні ІТС посилання на зміст Правил є активним, клієнт має змогу протягом необмеженого проміжку часу, необмежену кількість разів ознайомлюватися, скачувати, роздруковувати, зберігати повний текст Правил.

Отже, твердження позивача про відсутність на сайті правил, а також про неможливість його ознайомлення з їх змістом не відповідають дійсності. Щодо дотримання письмової форми договору та підписання його сторонами зазначає, що використання позивачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором та використання товариством аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства при підписанні договору погоджено позивачем, шляхом приєднання до публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, яка розміщена на офіційному інтернет-сайті. Підписання договору № 1009969 відбулося 31.08.2020року. Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, який підписав договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання договору згенеровано в момент підписання договору, містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі додатку №1 «Графік платежів» до договору.

Договір містить усі істотні умови кредитного договору, що визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг»: предмет договору - кредит, сума кредиту - 35000 грн, строк кредиту -15днів,мета отримання кредиту - задоволення особистих потреб, тип процентної ставки - фіксована процентна ставка за користування кредитом (п. 1.4), яка залежить від фактичного виконання позивачем зобов`язань за Договором; визначена орієнтовна реальна ставка (693,50% річних). Також визначено, що укладення Договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (п.1.7 Договору).

Оскільки розмір кредиту не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, та строк кредиту не перевищує одного місяця - відповідно до п. 1 та п.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення Договору) на правовідносини між сторонами за Договором зазначений закон не поширюється.

В зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі, у відповідності до розділу 4 Договору позивач ініціювала підписання додаткових договорів до Договору від 13.09.2020 та від 29.09.2020 (далі - Додаткові договори), відповідно до яких строк користування кредитом продовжено до 15.10.2020. Паперові копії Договору та додаткових договорів додаються відповідачем.

В підтвердження згоди з умовами укладання та виконання Договору та Додаткових договорів позивачем було здійснено два платежі, а саме: 13.09.2020-4,90грнта 29.09.2020 - 1000,00 грн, що в свою чергу вказує на той факт, що сторони правочину досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору. Товариство (як сторона) приступило до виконання видавши кредит. Більше того, воно свої зобов`язання виконало повністю.

Перед укладенням Договору Товариство шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: www.credit7.ua (далі - Сайт) надало позивачу клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо.

Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті.

Під час першого етапу реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі (ITC) Товариства позивач підтвердила письмово, що ознайомлена зі змістом Правил та приймає їх в повному обсязі, шляхом відповідної відмітки в чек-бюксі та натискання клавіши, яка виражає згоду клієнта продовжувати дії в ITC Товариства. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору. При цьому, у відповідному вікні ITC посилання на зміст Правил є активним, клієнт має змогу потягом необмеженого проміжку часу, необмежену кількості разів ознайомлюватися, скачувати, роздруковувати, зберігати повний текст Правил. Повний текс Правил також постійно доступний позивачу у її Особистому кабінеті, так само як і усі документи кредитної справи.

Отже, твердження позивача про відсутність на Сайті Правил, а також про неможливість ознайомлення її зі змістом Правил не відповідають дійсності.

Окрім цього, перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства позивач підтвердила письмово своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та

порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши.

Крім того, на Сайті працює кредитний калькулятор, за допомогою якого клієнт розраховує платежі по кредиту, суми переплати, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту. Тобто, перед укладенням Договору позивачу була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг». Отже, позивач мала змогу та повинна була перед прийняттям рішення про отримання кредиту самостійно реально (виважено) оцінити свої потреби в його отриманні, а також свою фінансову спроможність своєчасно погашати та обслуговувати такий кредит.

Щодо дотримання письмової форми договору та підписання його позивачем, то відповідач зазначив наступне. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї .пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підписодноразовим ідентифікатором- дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Договір підписано з боку позивача одноразовим ідентифікатором,що отриманийним найого фінансовийтелефонний номер,зазначений уанкеті клієнта: НОМЕР_1 ,що відповідаєприписам п.6ст.3та ст.12Закону України«Про електроннукомерцію»,п.12ч.1ст.1,ст.17Закону «Проелектронні довірчіпослуги» таПравилам. Отже, оскільки договір підписаний позивачем, шляхом застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної Законом та з додержанням процедури, визначеноїЗаконом України«Про електроннукомерцію» (а.с.46-52).

Позивачем ОСОБА_1 відповіді на поданий відзив відповідача не подано.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач в позовній заяві зазначив про розгляд справи за її відсутності.

Представником відповідача директором ТОВ «Лінеура Україна» Пшеничним А.І. на адресу суду надано заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «Лінеура Україна». Заперечення щодо обставин та правових підстав позову, що викладені у відзиві на позовну заяву підтримав повністю (а.с.44).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг №529 від 04.04.2019, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою credit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdit7.ua (а.с.53-55, 77-81).

Згідно зі ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

31.08.2020 року укладено Договір №1009969 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство надало позивачу в позику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с.8-11, 66-68).

Сторони за Договором погодили істотні його умови, зокрема: строк надання позики - 15 днів, фіксована процентна ставка за користування кредитом (п.1.4.1., п.1.4.2. Договору) у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування позикою (693,50 % річних).

Перед укладенням кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: www.credit7.ua надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів (а.с.58-63).

Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Так, на головній сторінці Сайту в розділі «ПРО НАС» міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки (яка дорівнює 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою) та реальної річної ставки за користування кредитом (693,50 % річних). Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку.

Спірний Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті (а.с.73-75).

Відтак твердження позивача про відсутність на Сайті відомостей про реальну відсоткову ставку не відповідають дійсності.

Перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства клієнт підтверджує своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання договору. Вказані обставини підтверджуються скріншотом, долученим відповідачем до матеріалів справи. Тобто, перед укладенням Договору позивачу була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема і щодо умов договору (а.с.64,65,72,76).

Обов`язок Товариства роз`яснювати окремі пункти договору та порядок такого роз`яснення законодавством не встановлено.

Порядок застосування штрафних санкцій та їх розмір визначено п. 7.4, 7.5 Договору, відповідно до яких у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 3,75% від суми кредиту, що становить 490,00 грн., на четвертий день такого не виконання та у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 131,25 грн. починаючи з п`ятого дня за кожен факт порушення. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми позики, що складається із загального розміру виданої позики та загальних витрат за цим Договором, що повністю відповідає вимогам пп.5 п.3ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Порядок та черговість погашення заборгованості за Договором визначено п.5 Договору. Даний пункт викладено однаковим шрифтом, зрозумілою мовою, що не допускає неоднозначного тлумачення, відповідає примірному договору, що оприлюднено на Сайті, та з умовами якого ознайомився та погодився позивач перед укладенням Договору.

Позивачем не уточнено, яким чином мало бути роз`яснено йому ці умови Договору та не доведено, яким чином це вплинуло на дійсність Договору, а тому доводи позовної заяви в цій частині є також необґрунтованими та не можуть братися до уваги.

Необхідною умовою для прийняття рішення щодо надання позики є встановлення платоспроможності клієнта (тобто його бажання та можливості платити по кредиту).

Платоспроможність може встановлюватись також на будь-якій стадії виконання договору.

Правомірність збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов`язань, порядок обміну такою інформацією, зокрема через бюро кредитних історій, передбаченаЗаконом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Реєструючись на Сайті, позивач надав згоду шляхом проставлення відповідної відмітки на чек-боксі та натискання відповідної клавіші на збір та обробку персональних даних, в тому числі й на передачу своїх даних органам державної влади та їх структурним підрозділам, банкам та небанківським фінансовим установам, факторинговим компаніям, усім бюро кредитних історій та іншим установам та організаціям.

Підтвердження позивача, що відображені в п.7.4. Договору, не підпадають під жодну з вказаних вст.18Закону України «Про захист прав споживачів»підстав визнання умов договору несправедливими. Позивач також не довів, яким чином такі його запевнення, підписані ним самим, порушують чи порушили його права.

Отже, позивач не надав жодного аргументу, який би доводив, що та чи інша умова Договору є несправедливою у розумінніст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», що потягло б за собою визнання Договору чи його частини недійсними.

Частиною 1статті 205ЦК Українипередбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст.1047,1055ЦК Українидоговір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст.639ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6ст.3Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Спірний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC), що міститься на офіційному сайті Товариства за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності доЗакону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів Товариством визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА", що відповідно до преамбули Договору є його невід`ємною частиною. Підписавши Договір, Позивач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У відповідності до розділу 5 Правил Договір було укладено за такою процедурою: реєстрація позивача на Сайті Товариства та надання згоди на обробку персональних даних; подання позивачем заявки на отримання позики, в якій, зокрема, зазначено ідентифікаційні дані позивача, бажані умови кредитування та реквізити банківської карти позивача для перерахування суми позики; перевірка Товариством наданої позивачем інформації та прийняття рішення. Товариство здійснило ідентифікацію позивача, провело оцінку його платоспроможності та достовірності наданої ним інформації за допомогою спеціальної багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Верифікація банківської карти позивача відбулася за допомогою системи iPay.ua. Окрім того, з цією метою Товариство здійснило відповідні запити до відповідних бюро кредитних історій; прийняття позивачем пропозиції (оферти), шляхом проставлення відмітки у відповідному вікні (натискання кнопки) «ПОГОДЖУЮСЬ/СОГЛАСЕН» в Особистому кабінеті позивача; надсилання Товариством позивачу на його номер телефону, вказаний при реєстрації як контактний (фінансовий): номер одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно- цифрової послідовності для підписання Договору; введення позивачем одноразового ідентифікатора у відповідному вікні на Сайті та одночасне направлення Товариству електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором; направлення Товариством примірника Договору в Особистий кабінет позивача, де він зберігається та є доступним для перегляду і роздрукування у будь-який час. Вказаний спосіб надання примірника Договору відповідає п. 5.21 Правил. Відповідно до ст.11Закону України «Про електронну комерцію»кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Підписання Договору відбулося 29.09.2020 року о 18 годині 20 хвилині 50 секунді (а.с.72). Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, яка підписала Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору.

Згідно п.12 ч.1ст.3Закону України «Про електронну комерцію»одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12,13 ч.1ст.1Закону України «Про довірчі послуги»електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2ст.6Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.1 ст.215 ЦК Українизаконодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третястатті 215 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

В п.8постанови від06листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першоїстатті 215ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленістаттею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6ст.81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вст.89 ЦПК Українизаконодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору на умовах встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 3500,00 грн.

Згідно п.1.3 строк кредиту - 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №2 до цього договору, а саме: 15.10.2020 року (а.с.71).

В п.2.1. договору зазначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 9.8. договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним д моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Пунктом 10 договору визначені реквізити та підписи сторін, визначені п.9.8. вказаного договору.

Електронними підписами підписано і графік платежів до договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1009969 від 31.08.2020. Додатковими договорами №1 від 13.09.2020року та №2 від 29.09.2020 року продовжено строк погашення кредиту, що відчать про те, що позивач користувалася послугами ТОВ «Лінеура Україна».

Посилання позивача, що нею неодноразово направлялися листи про припинення порушень з боку відповідача, а саме: заява про припинення використання її персональних даних і їх відкликання та заява щодо не надання копій документів, твердження, що Відповідач залишив вимоги ОСОБА_1 без задоволення, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, дійсно позивач надала копії заяви з вимогою не використовувати її персональні дані, знищити їх та з будь-яких підстав не розголошувати третім особам від 30.11.2020, заяву щодо надання копій документів від 11.12.2020, лист-вимогу про розірвання кредитного договору від 11.12.2020, але не надала підтверджень того, що зазначені листи взагалі направлялися відповідачу ТОВ «Лінеура Україна», не надано копії зворотних повідомлень щодо отримання зазначених документів (а.с.31-33).

Зазначене свідчить, що позивач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом відмовитися від Договору, що передбачене Правилами та Законом України «Про захист прав споживачів», не повернула кошти кредиту, а використала їх для власних потреб, що свідчить про прийняття ОСОБА_1 таких умов, а також про реальне настання правових наслідків,

Відповідачем долучено до матеріалів справи свій примірник договору з відображенням реквізитів та електронних підписів обох сторін, що було б неможливим без накладання електронного підпису, яким і завершується створення електронного документа.

З долучених до матеріалів відзиву підтверджень процедури укладення електронного договору вбачаються покрокові дії клієнта для реєстрації на веб-сайті та укладення кредитного договору.

При цьому, суд відмічає, що проходження позивачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства підтверджує її ознайомлення з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затвердженими наказом № 07-ОД директора ТОВ «Лінеура Україна» від 19.02.2020, та іншою необхідною їй інформацією (а.с.58-63, 72-76).

Відповідно посилання позивача на неможливість знайти Правила на сторінці відповідача та ознайомитись з ними, суд не може покласти в основу рішення по справі.

Не може бути покладено в основу рішення і посилання позивача на неналежність доказів, так як надані відповідачем докази є письмовими, а не електронними в розумінніст.100 ЦПК України, і їх достовірність позивачем не спростована.

Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, і укладений ним з відповідачем правочин відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на веб-сайт товариства і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та відповідачем не був би укладений, а також враховуючи факт укладення ряду інших договорів з відповідачем, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та відповідно і для задоволення позову.

Враховуючи вказане та те, що позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатором, що отриманий нею на її фінансовий телефонний номер, зазначений у анкеті клієнта: НОМЕР_1 , що відповідає приписам п.6 ст.3 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», п.12 ч.І ст.1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги» та Правилам, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

Суд критично оцінює твердження позивача проте, що вона не мала змоги ознайомитися з інформацією про умови кредитування тапроцентною ставкою за кредитом, оскільки на офіційному сайті відповідачарозміщено Публічну пропозицію (оферту), а також сам Договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов укладення кредитного договору, а саме визначено: порядок укладення договору та надання фінансового кредиту; предмет та строк дії Договору; права і обов`язки сторін; порядок нарахування процентів за користування кредитом та механізм повернення кредиту; продовження строку користування кредитом (пролонгація); реструктуризація договору; відповідальність сторін; внесення змін і доповнень. Така інформація є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивач мала змогу перш ніж укласти Договір, детально ознайомитися з його умовами, у тому числі з розміром відсотків за користування кредитними коштами та порядком їх повернення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що твердження позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач старанно приховував інформацію про реальну річну ставку є хибним та не відповідає дійсності.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що Договір було укладено під впливом помилки та обману, однак, з таким твердженням суд не погоджується, оскільки позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

Щодо посилань позивача на порушення ТОВ «Лінеура Україна» норми, встановленої ст.19 закону України «Про споживче кредитування», то суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.19 вищевказаного закону, у разінедостатності сумиздійсненого платежудля виконаннязобов`язання задоговором проспоживчий кредиту повномуобсязі цясума погашаєвимоги кредиторау такійчерговості: 1)у першучергу сплачуютьсяпрострочена доповернення сумакредиту тапрострочені процентиза користуваннякредитом; 2)у другучергу сплачуютьсясума кредитута процентиза користуваннякредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Але, оскільки розмір кредиту не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, та строк кредиту не перевищує одного місяця - відповідно до п.1 та п.7 ч.2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення Договору) на правовідносини між сторонами за Договором зазначений закон не поширюється.

Таким чином, встановлена пунктом 5.3 Договору черговість погашення заборгованості за Договором є правомірною та відповідає правовим нормам.

Так, договір позики (кредиту) є оплатним. Нарахування процентів за Договором за своєю природою є платою за користування кредитом протягом строку надання кредиту (п.1.4 Договору) та протягом продовженого строку кредиту відповідно до п.3.1, 3.2 Додаткових договорів, що здійснюється у відповідності до ст.1048 ЦК України. Отже, встановлення оплати договору у вигляді процентів не вважається компенсацією за невиконання зобов`язань за Договором.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором для позивача встановлена у вигляді сплати штрафних санкцій (розділ 7 Договору). При цьому, сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості кредиту, що складається із загального розміру виданого кредиту та загальних витрат за Договором. Зазначене не суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.1,2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.7.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 3,75 % від суми кредиту, що становить 490,00 гривень, на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 131,25 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожен факт такого порушення, тобто за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

Але, відповідно до п.6. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період з 01 березня 2020 року штрафні санкції за кредитними договорами відповідач ТОВ «Лінеура Укрраїна» не нараховує та не застосовує будь-яку іншу відповідальність. Сплачені позивачем ОСОБА_1 грошові кошти за Договором зараховані в рахунок погашення тіла кредиту та процентів за користування кредиту в межах строку кредиту.

Щодо твердження позивача ОСОБА_1 щодо відсутності в умовах Договору пункту про відповідальність Кредитодавця, суд зазначає, що в пункті 7.1 Договору закріплено положення, відповідно до якого Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

У пункті 7.6. зазначено, що у випадку неналежного виконання чи невиконання цього Договору Товариство несе відповідальність згідно із чинним законодавством України та цим Договором.

Таким чином, суд не вбачає порушення відповідачем Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначила, що відповідач ТОВ «Лінеура Україна» при укладанні спірного договору, порушив норми, закріплені в Законі України «Про захист персональних данних», а саме отримавши її згоду на обробку персональних данних, в тому числі на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення, використання розповсюдження, передачу, знеособлення, блокування та знищення будь-якої інформації, що її стосується.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.5 ст.6 зазначеного Закону, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Підставами для обробки персональних даних позивача ТОВ «Лінеура Україна» є згода позивача як суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних, що відповідає п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних», так як під час першого етапу Реєстрації в інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши, яка виражає згоду клієнта продовжувати дії в ITC Товариства, позивач надав Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії.

Текст Згоди на обробку персональних даних є активним та доступним для ознайомлення і друку клієнтами в будь-який момент, також наявний у публічному доступі, оприлюднений на сайті Товариства: https://credit7.ua у розділі «ПРО НАС» та наданий суду (а.с.56-57).

Дозвіл на обробку персональних даних надається володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень (п. 2. ч. 1 ст. 11 Закону про персональні дані). Товариство виступає суб`єктом первинного фінансового моніторингу та відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», здійснює обробку персональних даних без отримання згоди суб`єкта персональних даних. При цьому, виконання Закону про легалізацію не є порушенням Закону про персональні дані в частині обробки персональних даних.

Відповідно ло листа Міністерства юстиції України від 26.04.2013 року № 5543-0-33-13/6.1 відкликання згоди на обробку персональних даних можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Проте у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб`єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (стаття 15 Закону).

Згідно ч.2ст.15Закону України«Про захистперсональних даних»,персональні даніпідлягають видаленнюабо знищеннюу разі закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; припиненняправовідносин міжсуб`єктомперсональних данихта володільцемчи розпорядником,якщо іншене передбаченозаконом.видання відповідногоприпису Уповноваженогоабо визначенихним посадовихосіб секретаріатуУповноваженого; набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Приписами п.18 ч.2 ст.8 «Про запобіганнята протидіюлегалізації (відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення» закріплено,що Товариство, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, зобов`язаний зберігати документи не менше п`яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

Отже,враховуючи викладене,позивач ОСОБА_1 не навеласуду жодногоаргументу,який бидоводив,що тачи інша умова Договору є несправедливою в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», що потягло б за собою визнання Договору чи його частини недійсними.

Крім того, ОСОБА_1 , звернувшись до ТОВ «Лінеура Україна» із заявою про отримання кредиту, ініціювала укладення кредитного договору, продовжила строк користування кредитом, уклавши додаткові договори від 13.09.2020, 29.09.2020, позивач була обізнана про встановлені у Товаристві умови кредитування, не скористалася своїм правом відмовитись від Договору, що передбачене Правилами та Законом України «Про захист прав споживачів», не повернула кошти кредиту, а натомість використала їх на власні потреби, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також про реальне настання правових наслідків, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно із ч. 7ст. 141 ЦПК Україниякщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, у разі залишення позову без задоволення, судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,245,263-265,268,274,279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Лінеура Україна»про захистправ споживачівта визнаннянедійним кредитногодоговору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК Україниапеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області.

Повний текст рішення складено 27.05.2021

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»), 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25, п.318, Код ЄДРПОУ: 42753492.

Суддя ПетроваН.М.