Номер провадження: 22-ц/813/4530/21

Номер справи місцевого суду: 522/9436/20

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органа опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , відомості про батька дитини були внесені у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України, а матір`ю є відповідачка ОСОБА_2 . Згідно з наказом служби у справах дітей Одеської міської ради від 02.01.2020 року №1, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку дітей як така, що опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного Портофранківського ВП Приморського ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області від 05.11.2019 року, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була доставлена до КУ «Центр соціального-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області», де перебуває на теперішній час. 05.03.2020 року до служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло клопотання КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Відповідно до листа КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» від 14.04.2020 року №257, за весь час перебування дитини у закладі мати дитини - ОСОБА_2 відвідувала дитину лише тричі (09.11.2019 року, 01.02.2020 року та 10.02.2020 року) та не цікавиться її подальшою долею. Службою у справах дітей Одеської міської ради 28.04.2020 року було підготовлено проект висновку №07/4392 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі викладеного, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального

права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у вимогах про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів щодо малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду достатньо доказів стосовно викладених у позовній заяві доводів стосовно повної втрати відповідачкою інтересу до своєї дочки та щодо злісного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

При цьому в матеріалах справи документально не підтверджується факт зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями та наркотичними речовинами.

Разом з тим, суд встановивши винну поведінку відповідача в частині виконання батьківських обов`язків у листопаді 2019- травні 2020 року, також встановив і обставини, які свідчать, що мати не втратила інтерес до дитини і хоче виховувати дитину, намагається змінити своє ставлення до дитини щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби ОМУЮ, а/з про народження від 05.03.2014 року №2177).

Відомості про батька дитини до актового запису про народження внесені відповідно до ч.І ст. 135 СК України.

Матір`ю дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з наказом служби у справах дітей Одеської міської ради від 02.01.2020 року №1, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку дітей як така, що опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного Портофранківського ВП Приморського ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області від 05.11.2019 року, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була доставлена до КУ «Центр соціального-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області», де перебуває на теперішній час.

Відповідно до листа КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» від 14.04.2020 року № 257, за весь час перебування дитини у закладі мати дитини - ОСОБА_2 відвідувала дитину лише тричі (09.11.2019 року, 01.02.2020 року та 10.02.2020 року) та не цікавиться її подальшою долею.

Службою у справах дітей Одеської міської ради 28.04.2020 року було підготовлено проект висновку №07/4392 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, зазначено, що на засіданні служби мати дитини не з`являлась, а тому вислухати її думку не виявилось можливим.

Даний проект висновку був погоджений членами ради опіки та піклування ПРА ОМР (протокол № 9 від 28.05.2020 року) та 02.06.2020 року постановлено висновок № 01-11/694/1 вих, згідно якого вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави- учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським Судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України ).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (пункт 18 указаної постанови).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Суд першої інстанції хоча і встановив неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків упродовж тривалого періоду, дійшов обґрунтованого висновку про передчасність застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, і невідповідність його інтересам дітей, які в силу вищеперерахованих норм міжнародного права та внутрішнього законодавства України мають право на спілкування як з матір`ю, так і з батьком.

Недоведеність неможливості зміни поведінки батька дітей у кращу сторону у питаннях участі у вихованні та утриманні дітей перешкоджає застосуванню такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Як пояснив в засіданні судової колегії представник позивача Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з відповідачкою проводилися бесіди щодо можливого проходження курсу лікування від алкогольної або наркотичної залежності для підвищення власної самооцінки і можливості психологічної адаптації з метою покращення обставин для належного виконання батьківських обов`язків. Проте, в установленому законом порядку офіційного попередження відповідачці про необхідність змінити ставлення до малолітньої ОСОБА_1 і належного виконання батьківських обов`язків не виносилося.

У разі, якщо після попередження відповідача про необхідність зміни у ставленні до виховання дитини (дітей), останній не змінить своє ставлення у кращу сторону, це може бути підставою у разі подання до суду відповідного позову для застосування судом крайнього заходу згідно з ст.164 СК України.

Таким чином, набувши фактично правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав, як крайнього заходу та встановивши при цьому факт наявності підстав для попередження зміни ставлення до виховання дитини з покладенням на Орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків, суд першої інстанції не застосував до відповідача в оскаржуваному рішенні відповідного попередження.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - в частині вирішення вимог про відмову у позбавленні батьківських прав - зміні шляхом доповнення мотивувальної та резолютивної частини рішення про попередження відповідача змінити ставлення до виховання дитини з покладенням на Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради контролю за виконанням відповідачем батьківських обов`язків з урахуванням обґрунтувань наведених в цій постанові суду апеляційної інстанції. В решті рішення суду в частині вирішення вимог про відмову у позбавленні батьківських прав слід залишити без змін.

В частині рішення суду першої інстанції про відмову у вимогах про стягнення аліментів колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. п. 7 п. 4 Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 896 від 21.11.2013 року, який діяв на час влаштування малолітньої дитини до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» 05.11.2019 року до сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставин, належать сім`ї (особи), які не можуть самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив, зокрема, таких обставин: ухиляння батьків від виконання обов`язків з утримання дитини.

Пунктом 7 цього ж Порядку передбачено екстрене втручання фахівця у ситуацію з метою негайного усунення або мінімізації наслідків такої ситуації у разі надходження усної/письмової інформації зокрема про залишення дитини без піклування батьків, виникнення іншої ситуації, яка загрожує життю чи здоров`ю члена сім`ї (особи).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося відповідачкою, малолітня дитина ОСОБА_1 з 05.11.2019 року влаштована в КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області», як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах (залишилася без піклування батьків (матері) і згідно з наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради № 1 від 02 січня 2020 року взята на облік як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах (проживає в сім`ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків)).

З 05.11.2019 року і до сьогодні дитина перебуває на утриманні в КУ «Центр соціально- психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області».

Мати дитини - ОСОБА_2 з заявою про повернення дитини в сім`ю до цього часу не зверталась, хоча на час ухвалення судом оскаржуваного рішення 21.10.2020 року запевняла, що зробить це найближчим часом після створення у квартирі необхідних умов для проживання дитини і оплати боргів за комунальні послуги, надання яких у квартиру за місцем проживання дитини було припинено через виникнення заборгованості (світло, газ, опалення), яка не оплачувалася протягом тривалого часу.

Таким чином, на час перегляду справи в апеляційному порядку дитина протягом 1,5 років перебуває на державному утриманні в КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області».

Згідно з ч.2 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 11 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових соцзахисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», орган опіки та піклування забезпечує вирішення питань щодо подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування.

Приймаючи до уваги, що дитина перебуває тривалий час на утриманні в КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області», ОСОБА_2 , як мати дитини, питання про її повернення додому в сім`ю не ініціює і будучи в розумінні ст. 180, 193 СК України зобов`язаною утримувати власну дитину, витрат на утримання дитини не несе, у суду першої інстанції не було підстав для відмови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування у вимогах в інтересах дитини про стягнення з відповідачки аліментів відносно неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Вимоги в інтересах дитини заявлені про стягнення з відповідача аліментів у розмірі ј частки з усіх видів доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При таких обставинах, рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог про стягнення аліментів у розмірі ј частки з усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у вимогах про позбавлення батьківських прав - зміні з доповненням мотивувальної та резолютивної частини реченням: «Попередити ОСОБА_2 змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з покладенням на Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням обґрунтувань наведених в цій постанові суду апеляційної інстанції». В решті рішення суду в частині вирішення вимог про відмову у позбавленні батьківських прав слід залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у вимогах Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення аліментів - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органа опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року в частині відмови у вимогах про позбавлення батьківських прав - змінити та доповнити мотивувальну та резолютивну частини рішення реченням:

«Попередити ОСОБА_2 змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з покладенням на Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням обґрунтувань наведених в цій постанові суду апеляційної інстанції».

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року в іншій частині вирішення вимог про відмову у позбавленні батьківських прав - залишити без змін.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року в частині відмови у вимогах Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення аліментів - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 25.05.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк