ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2444/20 Номер провадження 22-ц/814/969/21Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар Гнатюк О.С.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Служба автомобільних доріг у Полтавській області, Державне агенство автомобільних доріг України

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Полтавській області, Державного агенства автомобільних доріг України, треті особи Полтавська районна рада Полтавської області, Супрунівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив усунути перешкоди в користуванні належною йому, на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий номер 5324085200:00:014:0022 площею 0,1047 га, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, шляхом демонтажу бар`єрного огородження на відрізку автошляху Н12 від вулиці Половка (м. Полтава) до виїзду на автошлях «Е40/М03» (в межах прилеглої сторони) у бік м. Києва для забезпечення можливості проходу та проїзду до неї.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5324085200:00:014:0022 площею 0,1047 га, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зазначав, що земельна ділянка знаходиться поблизу автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, зокрема розташована між з`їздами транспортної розв`язки і купувалася ним для розміщення малої архітектурної форми у вигляді рекламного білборду.

Під час реконструкції та проведення капітального ремонту автодороги М-03 Київ- Харків-Довжанський, які здійснюються підприємством «Оnur Group Ukraine» навколо його земельної ділянки встановлено бар`єрне огородження, яке не дає йому змоги безперешкодно користуватися належною земельною ділянкою.

16 липня 2020 року він подав звернення до Служби автомобільних доріг у Полтавській області у якому просив вирішити питання щодо безперешкодного доступу на належну йому земельну ділянку з метою реалізації прав власника, проте його порушені права так і не були поновлені.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Службу автомобільних доріг у Полтавській області та Державне агентство автомобільних доріг України усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 , на праві приватної власності, земельною ділянки кадастровий номер 5324085200:00:014:0022 площею 0,1047 га, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, шляхом демонтажу бар`єрного огородження на відрізку автошляху Н12 від вулиці Половка (м. Полтава) до виїзду на автошлях «Е40/М03» (в межах прилеглої сторони) у бік м. Києва для забезпечення можливості проходу та проїзду до неї.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Служба автомобільнихдоріг уПолтавській області, просиласкасувати йогота ухвалитинове рішення,яким відмовитиу задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 у повномуобсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1047 га, кадастровий номер 5324085200:00:014:0022, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, яка розташована на території Супрунівської сілької ради (т. 2 а.с. 29-38).

Зазначена земельна ділянка межує із автомобільною дорогою міжнародного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський на км 333+350 км та дорогою державного значення Н-12 Суми-Полтава.

Будівельні роботи на даній ділянці виконувались та наразі повністю завершені у межах Контракту № 2.3 «Виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський внаслідок припинення дії контрактів на ділянках: км 228+000 - км 239+317; км 258+000 - км 275+000; км 282+000 - 300+550, Лот 2.9 обхід м. Полтава І черга (км 333+800 - км 339+300).», укладеного Укравтодором 04 жовтня 2016 року з компанією «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті».

Відповідно до умов Контракту (контрактних креслень) на ділянці км 333+350 автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський передбачено встановлення бар`єрного огородження, а влаштування з`їзду не передбачено.

За техніко-економічними показниками, згідно розпорядження КМУ від 07 серпня 2013 р. № 561-р, автомобільна дорога державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський відноситься до категорії дороги І-б (магістральна дорога безперервного руху).

Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначені терміни, які вживаються в такому значені, зокрема: безпека автомобільних доріг - сукупність засобів, конструкцій, пристроїв, споруд, характеристик та показників (у тому числі інженерних, конструкторських, технічних, проектних, архітектурних, технологічних та інших рішень), при врахуванні та застосуванні яких забезпечується запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків.

Відповідно пункту 3.1.9 розділу 3 національного стандарту України «ДСТУ 8751:2017 Безпека дорожнього руху. Огородження дорожні і напрямні пристрої. Правила використання. Загальні технічні вимоги» (ДСТУ 8751:2017) визначено, що огородження дорожні - це пристрої, призначені для перешкоджання з`їзду транспортних засобів із земляного полотна чи штучної споруди; виїзду на зустрічну смугу руху; наїзду на масивні перешкоди та споруди, розташовані у смузі відведення дороги чи на розділювальній смузі; упорядкування руху пішоходів та убезпечення; запобігання виходу тварин на проїзну частину та мінімізування наслідків можливих ДТП.

Згідно пункту 11.1.1 розділу 11 ДСТУ 8751:2017 огородження першої групи мають бути встановлені, зокрема: на дорогах ІІІІ категорій згідно з ДБН В.2.3-4 [5] та на транспортних розв`язках біля опор освітлення; на узбіччі поворотних з`їздів з дорожніх розв`язок у різних рівнях; у разі потреби на узбіччях, тротуарах та розділювальних смугах, якщо інші технічні рішення щодо забезпечення безпеки руху неможливі або їх недоцільно здійснювати на аварійно-небезпечних ділянках доріг і ділянках концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Таким чином, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що огородження бар`єрного типу, у тому числі на межі із земельною ділянкою позивача, встановлені у відповідності до національних стандартів України та у повній відповідності до проектної документації (контрактних креслень).

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до до Служби автомобільних доріг у Полтавській області та Державного агенства автомобільних доріг України.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Матеріалами справи підтверджено та встановлено місцевим судом, що дії відповідачів мали правомірний характер, а встановлення загороджень здійснено у відповідності до вимог ЗУ «Про автомобільні дороги» та вимог національного стандарту України «ДСТУ 8751:2017 Безпека дорожнього руху» та направлені на запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 стверджує, що встановлення огородження бар`єрного типу на межі із його земельною ділянкою порушує його права як власника земельної ділянки на встановлення на ній малої архітектурної форми.

Згідно витягу із Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва. Земельне угіддя площею 0,1047 га є землями сіножаті.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що використання його земельної ділянки саме за цільовим призначенням є обмеженим чи неможливим.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про дорожній рух» організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і нормативів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Відповідно до п. 8. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що ним ставиться питання про зміну організації дорожнього руху на ділянці км 333+350 автомобільної дороги М-03 Київ - Харків Довжанський.

Відповідно до ч. 1 ст. 52-3 ЗУ «Про дорожній рух» до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору.

Позивачем не надано проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції, які б свідчили про можливість відповідних змін.

Більше того, Національна поліція України, як суб`єкт погодження змін до організації руху, не була залучена до участі в справі.

Окрім того, безпідставними є вимоги позивача, пред`явлені до Державного агенства автомобільних доріг України.

Відповідно до Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня2014 року № 439, державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, відповідачем є особа, яка на думку позивача порушує, не визнає або оспорює його права, свободи чи законні інтереси.

ОСОБА_1 у своєму позові не навів доводів щодо того, яким чином Державне агентство автомобільних доріг України порушило його права та інтереси в ході здійснення реалізації державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Предметом спору є захист права власності та можливість зміни організації дорожнього руху, а не державна політика у сфері дорожнього господарства.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Полтавській області та Державного агентства автомобільних доріг України не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, позивачем має бути відшкодовано понесені відповідачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.367, ст. 374ч.1п.2,ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільнихдоріг уПолтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від21січня 2021року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Полтавській області, Державного агенства автомобільних доріг України про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби автомобільнихдоріг уПолтавській області судовий збір у розмірі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Г.Л. Карпушин