Справа № 127/18915/20

Провадження № 22-ц/801/1112/2021

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 рокуСправа № 127/18915/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

розглянувши у порядкуписьмового провадженняцивільну справу№127/18915/20за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та лікарняних,

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2021 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року, які ухвалені суддею Романюк Л.Ф. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст рішення складено 19 березня 2021 року, повний текст додаткового рішення складено 01 квітня 2021 року,

в с т а н о в и в :

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та лікарняних, мотивуючи його тим, що наказом № 160-к (ос) від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу у гінекологічне відділення на 0,5 ставки на посаду лікар стажист з онкогінекології (зовнішній сумісник) Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради».

Відповідно до наказу № 375/1 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 переведено з посади лікаря стажиста з онкогінекології гінекологічного відділення на 40 ліжок з 02 грудня 2019 року на 0,5 посади лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення на 40 ліжок Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради».

02 січня 2020 року наказом №9 ОСОБА_1 дозволено працювати як зовнішньому суміснику на посаді лікаря - гінеколога онколога гінекологічного відділення на 40 ліжок КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради».

За домовленістю з керівництвом ОСОБА_1 працювала вахтовим методом, що підтверджується перепискою з завідувачем відділення ОСОБА_2 у вайбері.

11 липня 2020 року ОСОБА_1 помінялась з колегою чергуваннями та чергувала за нього, після чого мала вийти на роботу 27 липня 2020 року.

20 липня 2020 року завідувач відділенням ОСОБА_2 повідомив, що з 01 серпня 2020 року вахти відміняються, а також з`ясував питання чи піде позивач у відпустку. При цьому жодних питань чи претензій відносно виконання посадових обов`язків до позивача не було.

22 липня 2020 року ОСОБА_1 зателефонував завідувач відділенням ОСОБА_2 та повідомив, що відповідно до наказу № 218 створено комісію для встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у робочий час.

Створеною комісією було складено акт від 22 липня 2020 року про відсутність на робочому місці лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення ОСОБА_1 з початку робочого дня 13 липня 2020 року по закінченню робочого дня 22 липня 2020 року. В акті зазначено, що зі слів завідувача відділенням ОСОБА_2 позивач перебувала за межами території України на відпочинку, повідомила його в усній формі, що працює за вахтовим принципом роботи, проте жодних письмових документів, заяв, клопотань чи звернень на його адресу з цього приводу не надходило.

23 липня 2020 року ОСОБА_1 будучи хворою (листок непрацездатності з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року) приїхала на роботу, де їй повідомили, що її було звільнено за відсутність на робочому місці, надати пояснення відмовилась.

03 серпня 2020 року було видано наказ № 223 про розірвання трудового договору із працівником за ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП із застосуванням дисциплінарного стягнення (звільнення) в порядку п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП, відповідно до якого позивача було звільнено 10 липня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважних причин. Наказ отримано в день видання 03 серпня 2020 року.

Наказ про звільнення містить такі підстави: копію пояснювальної записки завідувача гінекологічним відділенням Центру ОСОБА_2 від 22 липня 2020 року, копію пояснювальної записки старшої медичної сестри гінекологічного відділення Центру ОСОБА_3 від 22 липня 2020 року, копію акту тимчасової комісії 22 липня 2020 року, копію табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за липень 2020 року, копія повідомлення ППО Центру від 22 липня 2020 року (повідомлення Первинно профспілкової організації КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради»).

В повідомленні ППО Центру від 22 липня 2020 року зазначена недостовірна інформація щодо того, що ОСОБА_1 з заявою про прийняття її у склад членів ППО Центру не зверталась та серед членів не значиться. Інформація викладена в повідомленні спростовується розрахунковим листком по заробітній платі ОСОБА_1 за січень 2020 року червень 2020 року, відповідно до якого, щомісячно, з заробітної плати ОСОБА_1 стягувались профспілкові внески. Отже, обов`язковою умовою розірвання трудового договору з позивачем є попередня згода Профспілкового комітету. Такої умови відповідач не дотримався.

Крім того, на підставі наказу № 223 від 03 серпня 2020 року було видано наказ № 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року про припинення трудового договору про звільнення ОСОБА_1 з 10 липня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4.ч.1 ст. 40 та п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено 10 липня 2020 року, заробітна плата за відпрацьований робочий день 11 липня 2020 року та лікарняні за період з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року виплачені не були.

Наказом № 223 від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено заднім числом, а саме 10 липня 2020 року, при цьому ОСОБА_1 працювала 11 липня 2020 року, що підтверджується записами в журналі чергувань, отже допущене грубе порушення при звільненні і виходячи з наказу про звільнення, позивач фактично працювала, тобто була допущена до лікування пацієнтів, після свого звільнення.

Враховуючи вищевикладене просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору (контракту) № 223 та № 294 к(ос) від 03 серпня 2020 року. Поновити її на посаді лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 11 липня 2020 року. Стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за відпрацьований робочий день 11 липня 2020 року. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачені лікарняні за період з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року, а також витрати на правову допомогу в сумі 12000 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати з 11 липня 2020 року допустити до негайного виконання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2021 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2021 року, у роз`ясненні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2021 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання незаконними наказів про припинення трудового договору (звільнення) та їх скасування. Судом не досліджено причини прогулу ОСОБА_1 , що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, відповідач просив скасувати додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення частково не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 10 липня 2020 року проведено з порушенням вимог КЗпП України, тому є підстави для скасування наказів про припинення трудового договору (контракту) № 223 та 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року та поновлення її на роботі.

Колегія суддів, не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 160-к(ос) від 03 липня 2019 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 04 липня 2019 року у Подільський регіональний центр онкології, у гінекологічне відділення, 0,5 лікар стажист з онкології (зовнішній сумісник) (а.с.5-6).

Відповідно до наказу №218 від 22 липня 2020 року «Про створення комісії для встановлення причин відсутності на робочому місці у робочий час працівника КНП «ПРЦО ВОР». З метою з`ясування обставин відсутності на робочому місці у визначений для неї робочий час працівника Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення Центру Піскун А.О. у період з 13 липня 2020 року по 22 липня 2020 року. 22 липня 2020 року, на час з`ясування обставин відсутності на робочому місці у визначений для неї робочий час працівника: лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення Центру Піскун А.О. у період з 13 липня 2020 року по 22 липня 2020 року створено тимчасову комісію (а.с.13).

Відповідно до повідомлення від 22 липня 2020 року за підписом Голови ППО Центру та секретаря, ОСОБА_1 із заявою до первинної профспілкової організації КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» про прийняття її у склад членів ППО Центру не зверталась, серед членів ППО Центру не значиться. Попередньої згоди Профспілкового комітету ППО Центру на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (за ініціативи власника або уповноваженого ним органу) застосувавши п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України (звільнення, як стягнення за порушення трудової дисципліни не вимагається відповідно до ст. 43-1 КЗпП України) (а.с.14).

Відповідно до акту про відсутність на робочому місці працівника від 22 липня 2020 року, з письмових пояснень завідувача гінекологічним відділенням Центру ОСОБА_2 та старшої медичної сестри гінекологічного відділення Центру ОСОБА_3 встановлено, що лікар гінеколог онколог гінекологічного відділення ОСОБА_1 дійсно відсутня на робочому місці з початку робочого дня 13 липня 2020 року по закінчення робочого дня 22 липня 2020 року, факт відсутності також відображений у табелі обліку робочого часу, про причини неявки на робочому місці старшу медичну сестру гінекологічного відділення Центру ОСОБА_3 не повідомляла. Додатково зі слів Завідувача гінекологічним відділенням Центру ОСОБА_2 встановлено, що лікар гінеколог онколог гінекологічного відділення ОСОБА_1 на даний момент перебуває за межами території України на відпочинку, повідомила його в усній формі, що працює за «вахтовим принципом роботи», і у цей період часу вона не працює, проте жодних письмових документів, заяв, клопотань, звернень на його адресу з цього приводу не надходило. Комісією також встановлено, що на адресу адміністрації Центру від ОСОБА_1 жодних письмових документів, заяв, клопотань, усних звернень з приводу її відсутності на робочому місці з 13 липня 2020 року по 22 липня 2020 року не надходило. 22 липня 2020 року ОСОБА_1 на зв`язок із членами тимчасової комісії та адміністрацією Центру не виходила, письмових чи текстових пояснень з приводу причин відсутності не надавала (а.с.16).

Згідно до листка непрацездатності серії АДФ № 515116, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 23 липня 2020 року по 28 липня 2020 року, стати до роботи з 01 серпня 2020 року (а.с.17).

Відповідно до наказу від 03 серпня 2020 року № 223 КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» «Про розірвання трудового договору із працівником за ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України із застосуванням дисциплінарного стягнення (звільнення) в порядку п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України». Звільнено ОСОБА_1 , лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», 10 липня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважних причин, за п.4 ч.1 ст. 40 та п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України (а.с.18).

Згідно наказу № 294-к(ос) від 03 серпня 2020 року про припинення трудового договору (контракту), звільнено 10 липня 2020 року ОСОБА_1 , лікаря гінеколога онколога (зовнішнього сумісника) 0,5 ставки, у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4 ч.1 ст. 40 та п.2 ч.1 ст. 147 КЗпП України (а.с.19).

Відповідно до пояснювальної записки від 22 липня 2020 року завідувача гінекологічним відділенням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 13 липня 2020 року по 24 липня 2020 року (а.с.46).

З письмових пояснень старшої медичної сестри гінекологічного відділення ОСОБА_3 від 22 липня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 13 липня 2020 року по теперішній час, і ці дані табелюються з прогулами (відсутність без поважних причин), про причини відсутності не повідомила (а.с.47).

Згідно табелю обліку використання робочого часу за липень 2020 року, затвердженого головним лікарем КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», ОСОБА_1 була відсутня з 13 липня 2020 року по 22 липня 2020 року, з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року перебувала на лікарняному (а.с.52).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня, а також відсутність без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно. Отже, склад прогулу, вчиненого за виною працівника, характеризується двома ознаками: а) відсутністю на роботі протягом робочого дня; б) відсутністю на роботі протягом дня більше трьох годин як безперервно, так і сумарно. Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі. Якщо він вважає, що прогул був здійснений без поважних причин, він може розірвати трудовий договір з працівником. В свою чергу обов`язок доводити поважність причини відсутності на роботі покладений на працівника.

Звільнення працівника з роботи може мати місце за одноразовий випадок прогулу без поважних причин. Але таке звільнення є правом, а не обов`язком роботодавця.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому під час його застосування повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень. Розірвання трудового договору за цією підставою можливе як у тих випадках, коли працівник після вчинення прогулу приступив до роботи, так і тоді, коли він не має наміру продовжувати працювати. У першому випадку датою звільнення буде дата, зазначена у наказі про звільнення, або останній день роботи такого працівника, в другому випадку - день, коли він фактично залишив роботу.

Частиною другоюстатті 147 КЗпП Українипередбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку, встановленими статтями148,149 КЗпП України.

Відповідно достатті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідностатті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 22Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті40і пункт 1 статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до пункту 24 цієїпостанови, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно з частиною першоюстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Устатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом встановлено, що у період із 13 липня 2020 року по 22 липня 2020 року позивач фактично не працювала, була відсутня на роботі та не виконувала свої обов`язки, поважності причини відсутності на роботі у ці дні не надала, тобто мав місце триваючий прогул без поважних причин, а з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року перебувала на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція) затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Отже, працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбаченихКЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 307/3549/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №578/62/18, від 15 квітня 2020 року у справі №462/993/17.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи законність оскаржуваних наказів № 223 та 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи із 10 липня 2020 року, апеляційний суд враховує, що працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбаченихКЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу, що є підставою для звільнення з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, проте зазначення в наказах № 223та 294-к(ос)від 03серпня 2020року, дати звільнення 10 липня 2020 року, не відповідає наведеним положеннямКЗпП Українита Інструкції.

Враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки її 03 серпня 2020 року обґрунтовано звільнено за прогул, колегія суддів дійшла висновку про визнання незаконними та скасування наказів № 223та 294-к(ос)від 03серпня 2020року в частині визначення дати звільнення ОСОБА_1 із 10 липня 2020 року.

За встановлених судами обставин днем звільнення ОСОБА_1 необхідно вважати дату винесення наказу про звільнення, тобто 03 серпня 2020 року.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував вказані норми матеріального права, дійшов до помилкового висновку про незаконність звільнення позивача, що є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про припинення трудового договору (контракту) № 223 та 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року, та поновлення на посаді лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 11 липня 2020 року.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2021 року підлягає залишенню без змін, оскільки позивача було звільнено 10 липня 2020 року, заробітна плата за відпрацьований робочий день 11 липня 2020 року та лікарняні за період з 23 липня 2020 року по 31 липня 2020 року їй не були виплачені.

Отже, в цій частині наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції,та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на рішення суду від 10 березня 2021 року, то апеляційний суд приходить до висновку, що додаткове рішення від 31березня 2021року слідзмінити, зменшивши розмір стягнутих з Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 12000 грн до 5000 грн.

Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та того, що позивач в силу п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як особа, що подала позов про поновлення на роботі, колегія суддів вважає за необхідне компенсувати відповідачу витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів про припинення трудового договору (контракту) № 223 та 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року, та поновлення на посаді лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 11 липня 2020 року скасувати, ухвалити в цих частинах нове рішення, яким:

Визнати незаконними та скасувати накази про припинення трудового договору (контракту) № 223 та 294-к (ос) від 03 серпня 2020 року в частині визначення дати звільнення ОСОБА_1 , вважати її звільненою з 03 серпня 2020 року.

Відмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді лікаря гінеколога онколога гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 11 липня 2020 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року змінити, зменшити розмір стягнутих з Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 12000 грн до 5000 грн.

Компенсувати Комунальномунекомерційному підприємству«Подільський регіональнийцентр онкологіїВінницької обласноїради» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1261,20 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна грн 20 коп.) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2020 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.