Справа № 474/140/20

Провадження № 1-кп/474/38/21

УХВАЛА

Іменем України

про застосування примусових заходів медичного характеру

26.05.21 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, внесеного 03.09.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000300, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Врадіївка Миколаївської області, гр. України, освіта неповна середня, непрацюючого, неодруженого, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ,

за вчиненнясуспільно небезпечнихдіянь,що підпадаютьпід ознакикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.162,ч.1ст.185КК України,-

встановив:

02.03.2020р. слідчий СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, затвердженим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , в якому просить в рамках кримінального провадження, внесеного 03.09.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000300, за вчинення суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185 КК України, застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру, передбачені п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Водночас слід відмітити, що у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру невірно зазначено пункт та частину ст. 94 КК України, які визначають вид примусового заходу медичного характеру. Так у клопотання слідчий просить застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру, передбачені п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, хоча вказані положення ст. 94 КК України визначають примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Однак, оскільки в прохальній частині клопотання чітко зазначено вид примусового заходу медичного характеру, який слідчий просить застосувати до ОСОБА_5 , а саме у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, суд вважає що в даному випадку клопотання слід розглядати в ракурсі застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру, передбачених п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Так у клопотанні зазначено, що 01.09.2019р., близько 23 год. 10 хв., ОСОБА_5 , перебував на території домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , під час чого у нього виник намір на проникнення до житлового будинку за вказаною адресою, де проживає ОСОБА_4 .

Доводячи свій намір, до кінця, грубо порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла, та іншого володіння особи з мотивів явної неповаги до суспільства та встановлених суспільних правил та норм поведінки ОСОБА_5 шляхом демонтажу віконного скла, через отвір у вікні, всупереч волі власника, незаконно проник до будинку потерпілої ОСОБА_4 , чим порушив право на недоторканість житла.

Внаслідок вчинення описаних вище дій ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проникнення до житла.

Крім цього, 01.09.2019р., близько 24 год. 00 хв., ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 перебував за місцем проживання останньої, що по АДРЕСА_3 .

Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_5 в одній із кімнат, на ліжку, виявив гаманець коричневого кольору, з грошовими коштами в сумі 6000 грн. купюрами номіналом 500 та 50 грн., належні ОСОБА_4 , які він вирішив викрасти.

Виконуючи задумане до кінця, маючи ціль на незаконне збагачення, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 взяв до рук гаманець з коштами в сумі 6000 грн., купюрами номіналом 500 та 50 грн. Після чого разом з викраденим майном залишив територію вказаного домоволодіння, викрадене звернув на свою користь, розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_5 завдав ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 6000 грн.

Внаслідок вчинення описаних вище дій ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За вказаними фактами Врадіївським ВП ГУНП в Миколаївській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 03.09.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000300, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно висновків судово-психіатричної експертизи № 11 від 05.02.2020р. та № 27 від 28.02.2020р. ОСОБА_5 страждає в даний час і страждав в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ознаками психічного розладу - легкою розумовою відсталістю ускладненою синдромом залежності в наслідок вживання алкоголю, епізодичне вживання, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю. За своїм психічним станом в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У теперішній час він не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

ОСОБА_5 свою вину у вчиненні суспільно небезпечних діянь визнав, однак відмовився від дачі показань. ОСОБА_5 заперечив проти застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру, оскільки він готовий частинами повертати потерпілій ОСОБА_4 викрадені ним кошти, однак перебуваючи в психіатричному закладі він цього не зможе зробити. ОСОБА_5 стверджував, що під час огляду місця події 02.09.2019р. були відсутні поняті, водночас пояснив, що він сам не був присутній при проведенні вказаної слідчої дії.

Захисник ОСОБА_6 просив прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства. Також захисник просив визнати висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_8 № 674 від 25.09.2019р., за результатами проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 Дактилоскопічні дослідження неналежним доказом, оскільки експерт, який проводив експертне дослідження та підготував вказаний висновок є зацікавленим та упередженим оскільки експертна установа, в якій він працює входить в структуру органів Національної поліції України. Крім того захисник зазначив, що під час проведення вищевказаної експертизи були порушені права ОСОБА_5 гарантовані ч.ч. 3 та 5 ст. 42 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання щодо застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру.

Щодо участі під час судового розгляду законного представника ОСОБА_5 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 506 КПК України визначено, що особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 44 КПК України якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник.

Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.

Тобто законодавець у ст. 44 КПК України чітко визначив виключні випадки залучення до участі у кримінальному провадженні законного представника підозрюваного, обвинуваченого, а в даному випадку особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, коло осіб, які можуть бути законними представниками та порядок їх залучення.

Водночас, з огляду на досягнення ОСОБА_5 повноліття, не зважаючи на відсутність в матеріалах кримінального провадження даних щодо визнання його, у встановленому законом порядку, недієздатним чи обмежено дієздатним, слідчим СВ Врадіївського РВ ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 було винесено постанову від 27.02.2020р. щодо залучення до участі у справі законно представника ОСОБА_5 - практичного психолога Врадіївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_9 .

З огляду на залучення на стадії досудового розслідування законного представника ОСОБА_5 , з метою дотримання принципу визначеності кримінального провадження та не допущення звужень прав ОСОБА_5 , які останньому фактично були надані на стадії досудового розслідування, судом допущено до судового розгляду кримінального провадження законного представника ОСОБА_5 - практичного психолога Врадіївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 28.05.2020р. взамін законного представника ОСОБА_5 - практичного психолога Врадіївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_9 до участі у справі залучено законного представника - директора Врадіївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_10 .

В подальшому, в судовому засіданні 05.02.2021р., з огляду на припинення роботи Врадіївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, неможливістю залучення до участі у справі іншого законного представника, в силу приписів ст. 44 КПК України, з урахуванням думки учасників судового провадження, які не заперечили щодо продовження судового розгляду без участі законного представника, судом було вирішено продовжувати судовий розгляд без участі законного представника ОСОБА_5 .

Щодо обґрунтованості клопотання слід зазначити, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13.12.2019р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 185 КК України.

25.02.2020р. постановою слідчого СВ Врадіївського РВ ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 змінено порядок досудового розслідування кримінального провадження та постановлено здійснювати його подальше розслідування згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_4 ,згідно яких 01.09.2019р., близько в 24 год., ОСОБА_5 прийшов на територію її домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи в одній із кімнат, на ліжку, виявив та викрав гаманець коричневого кольору, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 6000 грн., після чого, з викраденим зник з будинку. Через 3-4 дні працівники поліції виявили на території сусідського домоволодіння належний їй гаманець. У розмові з потерпілою ОСОБА_5 говорив, що не поверне гроші. Потерпіла не була очевидцем проникнення ОСОБА_5 до її домоволодіння, однак зазначила, що останній не мав вільного доступу до її будинку, як і ключів від вхідних дверей, та вона не надавала йому права перебувати в будинку за її відсутності;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно яких у вересні 2019р. за місцем її проживання по АДРЕСА_3 знайшли гаманець темного кольору. Після чого приїхали працівники поліції з ОСОБА_5 ;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , згідно яких у вересні 2019 року вона була понятою під час огляду гаманця, який був виявлений на території домоволодіння її сусідки ОСОБА_11 . Під час вказаного огляду, в її присутності, був складений протокол та наданий їй на ознайомлення та підпис. Також свідок зазначила, що під час вказаної процесуальної дії потерпіла ОСОБА_4 впізнала гаманець як свій, а ОСОБА_5 говорив - Да це я пиши, Гроші я вже потратив;

- протоколами прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення від 02.09.2019р. та від 11.12.2019р. за заявами ОСОБА_4 , витягом з ЄРДР за № 12019150200000300. Постановою від 12.12.2019р. прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_3 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12019150200000300 та № 12019150200000390 відкритих за заявами ОСОБА_4 , об`єднані в одне провадження, яке зареєстроване в єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019150200000300;

- протоколом огляду місця події від 02.09.2019р. з фототаблицею до нього, згідно якого за участю потерпілої ОСОБА_4 та понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 оглянуто домоволодіння потерпілої розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду на склі вхідних дверей було виявлено та вилучено на клейку стрічку відбитки папілярних узорів слідів пальців рук людини;

- висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_8 № 674 від 25.09.2019р., за результатами проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 Дактилоскопічні дослідження папілярних узорів слідів пальців рук люди, які виявлені та вилучені на місці вчинення суспільно небезпечних діянь, за місцем проживання потерпілої ОСОБА_4 . Згідно висновку слід папілярного узору пальця руки з розмірами 27 х 18 мм залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилоскопічна карта якого надана на експертизу в якості порівняльного матеріалу. Слід папілярного узору ділянки долоні руки з розмірами 29 х 11 мм залишений долонею лівої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилоскопічна карта якого надана на експертизу в якості порівняльного матеріалу. Три сліди папілярних узорів пальців руки з розмірами 17 х 13 мм, 22 х 9 мм та 14 х 11мм залишені середнім, безіменим пальцями та мізинцем правої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилоскопічна карта якого надана на експертизу в якості порівняльного матеріалу. Три сліди папілярних узорів пальців руки з розмірами 29 х 12 мм, 21x17 мм, 14 х 10 мм залишені вказівним, середнім та безіменим пальцями правої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилоскопічна карта якого надана на експертизу в якості порівняльного матеріалу;

- заявою ОСОБА_11 від 05.09.2019р. про добровільну видачу працівникам поліції гаманця, який був знайдений на території її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом огляду від 05.09.2019р. з фототаблицею до нього, згідно якого в присутності ОСОБА_11 , особи, стосовно якої вирішується питання про застосування заходів медичного характеру, ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_4 , понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_12 оглянуто гаманець, який був знайдений на території домоволодіння ОСОБА_11 . Під час огляду потерпіла ОСОБА_4 впізнала гаманець як свій за зовнішніми ознаками;

- постановою від 05.09.2019р. старшого слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 , згідно якої гаманець коричневого кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області (квитанція № 92);

- висновками судово-психіатричних експертиз проведених судовими експертами Державної установи Центр психіатричного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_17 та ОСОБА_18 № 11 від 05.02.2020р. та № 27 від 28.02.2020р., згідно яких ОСОБА_5 страждає в даний час і страждав в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ознаками психічного розладу - легкою розумовою відсталістю ускладненою синдромом залежності в наслідок вживання алкоголю, епізодичне вживання, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю. За своїм психічним станом в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, він не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У теперішній час він не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Щодо тверджень ОСОБА_5 про відсутність під час огляду місця події 02.09.2019р. понятих, слід зазначити, що останні спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема протоколом огляду місця події від 02.09.2019р., а тому не беруться судом до уваги.

Щодо твердження захисника ОСОБА_6 про визнання висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_8 № 674 від 25.09.2019р., за результатами проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 Дактилоскопічні дослідження, недопустимим доказом, так як судовий експерт є зацікавленим та упередженим, оскільки експертна установа, в якій він працює входить в структуру органів Національної поліції України, слід зазначити таке.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України Про судову експертизу на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтями 7 та 10 Закону України Про судову експертизу (далі - Закон) визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу ІІІ цього Закону.

Так, зокрема, згідно ст. 4 Закону незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 14 Закону судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Статтею 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за складення для надання або надання органу, що здійснює досудове розслідування, завідомо неправдивий висновок експерта.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України Про Національну поліцію у системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення, заклади професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання.

Відповідно до п.п. 1 та 2 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказам Міністерства внутрішніх справ України № 1343 від 03.11.2015р., експертна служба Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС) є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовується і координується Міністерством внутрішніх справ України. Експертна служба МВС безпосередньо підпорядковується Міністру внутрішніх справ України.

Експертна служба МВС складається з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - ДНДЕКЦ) та територіальних підрозділів - науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (далі - НДЕКЦ), перелік яких наведено в додатку до цього Положення.

Експертна служба МВС у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, наказами Міністерства внутрішніх справ України та цим Положенням.

Отже вищезазначеними нормами чинного законодавства чітко врегульовано порядок здійснення судово-експертної діяльності, пов`язаної з проведенням криміналістичних експертиз, визначено суб`єктів судово-експертної діяльності, а також порядок та підстави притягнення судових експертів до кримінальної відповідальності у разі складення завідомо неправдивого висновку.

Крім того, експерти Державних науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України не перебувають у службовій або іншій залежності від сторони обвинувачення, а сам по собі факт, входження цих установ до структури Міністерства внутрішніх справ України жодним чином не свідчить про зацікавленість, упередженість та необ`єктивність експертів цих установ при проведені експертних досліджень в рамках кримінальних проваджень.

Таким чином, оскільки захисником ОСОБА_6 не зазначено жодних інших доводів щодо недопустимості висновку дактилоскопічної експертизи як доказу, та не надано жодних доказів на підтвердження зацікавленості, упередженості та необ`єктивності судового експерта, який проводив експертні дослідження та склав висновок, твердження останнього є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не беруться судом до уваги.

Щодо тверджень захисника ОСОБА_6 про те, що під час проведення вищевказаної експертизи були порушені права ОСОБА_5 гарантовані ч.ч. 3 та 5 ст. 42 КПК України, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто з моменту набуття особою статусу підозрюваного в останньої виникають права та обов`язки підозрюваного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру 13.12.2019р., в той час, коли розгляд питання про призначення дактилоскопічної експертизи та постановлення відповідної ухвали було здійснено слідчим суддею Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_19 18.09.2019р., а сама експертиза була проведена 25.09.2019р.

Вищевказане свідчить, що під час вирішення питання про проведення експертизи та проведення останньої, жодним чином не були порушенні права ОСОБА_5 як підозрюваного, оскільки на той час вказана особа не мала статусу підозрюваного, а відтак твердження захисника ОСОБА_6 щодо вказаних обставин є безпідставними, необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Таким чином перевіривши та оцінивши вказані докази в їх сукупності з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати та є доведеним, що саме ОСОБА_5 скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185 КК України, а саме незаконне проникнення до житла та таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд також приходить до висновку, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечні діяння в стані неосудності та залишається бути суспільно небезпечною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Як вбачається із змісту ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

В силу вимог п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

Відповідно до ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; або, особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

У відповідності до вимог ст.ст. 511, 512 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Частинами 1 та 2 ст. 513 КПК України визначено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

За приписами, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування № 7 від 03.06.2005р. та Закону України Про психіатричну допомогу примусові заходи медичного характеру мають застосовуватись лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу у застосуванні до неї таких заходів. Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру. Застосування заходів примусового заходу медичного характеру за рішенням суду може полягати лише в їх застосуванні, при цьому, суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння мало місце і вчинене воно ОСОБА_5 в стані неосудності, в момент вчинення суспільно небезпечного діяння останній страждав і в даний час страждає легкою розумовою відсталістю ускладненою синдромом залежності в наслідок вживання алкоголю, епізодичне вживання, з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та згідно висновку судово-психіатричної експерта ОСОБА_5 за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

З огляду на те, що на стадіях досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_5 не обирався запобіжний захід, а також відсутність відповідних клопотань зі сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне до набрання ухвалою законної сили не застосовувати щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Постановою від 05.09.2019р. старшого слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 гаманець коричневого кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВР ГУНП в Миколаївській області (квитанція № 92).

Ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18.09.2019р. накладено арешт на гаманець коричневого кольору, належний потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який добровільно видала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (пакет № 2474498).

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на вищевикладене арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18.09.2019р. підлягає скасуванню.

На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ по справі - гаманець коричневого кольору, який знаходиться в кімнаті речових доказів Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_4 як законній власниці.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта суд стягує з обвинуваченого на користь держави лише у разі ухвалення обвинувального вироку, тому в даному випадку, процесуальні витрати, що складаються з витрат, пов`язаних із залученням експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення експертизи у розмірі 3 140 грн. 20 коп. слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 372, 375, 376, 503, 512, 513 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , затверджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного 03.09.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000300, щодо вчинення суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185 КК України, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта неповна середня, непрацюючого, неодруженого, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , примусові заходи медичного характеру, передбачені п.3ч.1,ч.4ст.94КК України,у виді госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18.09.2019р. на гаманець коричневого кольору, належний потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який добровільно видала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (пакет № 2474498).

Речовий доказ - гаманець коричневого кольору, який знаходиться в кімнаті речових доказів Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, - повернути потерпілій ОСОБА_4 як законній власниці.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення експертизи у розмірі 3 140 (три тисячі сто сорок) грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_1