Справа № 345/1017/21

Провадження № 22-ц/4808/819/21

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом Національноїакадемії внутрішніхсправ МВСУкраїни до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,пов`заних з утриманням у навчальному закладі із урахуваннямвстановленого індексуінфляції татрьох відсотківрічних відсуми заборгованості, за апеляційноюскаргоюпредставника Національноїакадемії внутрішніхспрвіМВСУкраїни Говорової Ірини Вадимівни на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року, постановлену у складі судді Онушканича В.В. в м. Калуші,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року представник Національної академії внутрішніх справ МВС України Говорова Ірина Вадимівна звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`заних з утриманням у навчальному закладі із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справ МВС України від 10.08.2015 року №102 о/с ОСОБА_1 з 17 серпня 2015 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ. 19.08.2015 року між НАВС, комплектуючим підрозділом ГУМВС України в Івано-Франківській області та відповідачем укладено договір №Пр 15-595/683 про підготовку здобувача вищої освіти у вищому навчальному закладі МВС України (НАВС). Відповідно до договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання- відшкодувати витрати, повязані з утриманням у навчальному закладу(п.2.3. Договору). Відповідно до наказу НАВС від 05.07.2019 № 741 відповідачу було присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за напрямом підготовки Правознавство та видано диплом бакалавра. Після закінчення навчання, відповідно до умов договору відповідача направлено для подальшого проходження служби до коплектуючого підрозділу. Однак, 21.10 .2019 року на адресу НАВС супровідним листом ГУ НП в Івано-Франківській області від 17.10.2019 року № 3728/108/12-2019 надійшла інформація, що наказом ГУ НП в Івано-Франківській області від 23.09.2019 №291 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням. У порушення умов договору відповідач з власної ініціативи звільнився зі служби в Національній поліції до спливу встановленого договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання. НАВС було надіслано ОСОБА_1 . Претензію з повідомленням про розмір витрат, пов`язаних з утриманням у НАВС та пропозицію добровільно їх відшкодувати у строк до 31.05.2020 року Проте, кошти від відповідача на рахунок НАВС не надходили. Просить позовну заяву НАВС до ОСОБА_1 про стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляціїта трьох відсотків річних від суми заборгованості прийняти до розгляду, стягнути з відповідача 77840,51 грн та судові витрати.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, який мотивує тим,що суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, у рамках цивільного процесу оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу , її проходження та звільнення. Просить, провадження у справ за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів закрити у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухалою Калуського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року справу за позовом представника Національної академії внутрішніх справ Говорової Ірини Вадимівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості закрито.

Повідомлено Національну академію внутрішніх справ, що розгляд вказаної справи віднесений до юрисдикції адміністративних судів.

На дане рішення представника Національної академії внутрішніх справ Говорова І.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для прожовження розгляду, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що даний спір стосується відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, на підставі договору про підготовку фахівця і не стосується проходження відповідачем публічної служби. Враховуючи, що спір випливає з договірних правовідносин сторін, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і їх майновій самостійності, вважають, що даний спір необхідно вирішувати у порядку цивільного судочинства.

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, яким доводи апеляційної скарги відхиляє та вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції детально вивчив матеріали цивільної позовної заяви, надав належну правову оцінку. Просить, скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Закриваючи провадження у справі за позовом представника Національної академії внутрішніх справ МВС України Говорової Ірини Вадимівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що спори з приводу стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Отже, спір з приводу відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 19.08.2015 року між НАВС, комплектуючим підрозділом ГУМВС України в Івано-Франківській області та відповідачем укладено договір №Пр 15-595/683 про підготовку здобувача вищої освіти у вищому навчальному закладі МВС України (НАВС). Згідно до якого ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання- відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладу(п.2.3. Договору).

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 23.09.2019 року відповідача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням, що стало підставою для відшкодування витрат. Зокрема: витрати на грошове забезпечення відповідача у довідках про доходи та відрахування розрахованого грошового утримання відповідача за період навчання-14 439,70 грн.; витрати на харчування за період навчання - 22 628,51 грн.; на забезпечення медичними препаратами перемінного особового складу- 364,74 грн. На забезпечення речовим майном- 10 230,74 грн. Також вартість комунальних послуг та споживчих енергоносіїв за період навчання-23 760,07грн. Таким чином за період навчання сума яка підлягає відшкодуванню, становить- 71 423,42 грн.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, перш за все цивільних, господарських та адміністративних між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першоюстатті 2 КАС України(тут і далі - у редакції станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Пунктами 1, 2 частини першоїстатті 4 КАС Українивизначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 17 частини першоїстатті 4 КАС Українипублічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцієюта законами України (частина четвертастатті 5 КАС України).

Відповідно до частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

За змістомстатті 9 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», чинного на час укладення договору про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (Національній академії внутрішніх справ), на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першоюстатті 20 Закону України «Про міліцію»працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Відповідно достатті 18 Закону України «Про міліцію»підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно достатті 74 Закону України «Про Національну поліцію»підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження провадження у справі з підстав пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України, є правильним, оскільки у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

У своїх постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-699апп18) та від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, за аналогічних обставин справ, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що спори про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00). При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Національної академії внутрішніх справ Говорової Ірини Вадимівни залишити без задоволення. Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного текстусудового рішення.

Повний текст складено 26 травня 2021 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський