печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13821/20-ц

Категорія 81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарях судових засідань Ємець Д.О.

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу №757/13821/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач звернувся до Печерського районного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,в якій просив суд:

- стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача 236 500, 27 грн. не нарахованих відсотків за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р., за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р., 33 785, 75 грн. 3 % річних за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. та 63 612, 00 грн. інфляційних втрат за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р.;

- усі судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 09.12.2013 р. між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070030930900.

На виконання даного договору, на рахунок № НОМЕР_1 були внесені 620 000, 00 грн.

Внесення коштів на рахунок № НОМЕР_1 було здійснено шляхом перерахування з рахунку позивача № НОМЕР_2 .

Однак, весною 2014 р., у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок позивача було безпідставно заблоковано відповідачем, нарахування відсотків було припинено.

З метою отримання належних позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків позивач неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунку, але дані вимоги позивача банком виконані не були.

10 листопада 2017 р. в Головному офісі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву ОСОБА_1 від 09 листопада 2017 р. про розірвання договору № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р. та видачу належних йому коштів (депозитний вклад) та нарахованих по ньому відсотків.

Станом на 19 квітня 2018 р. зазначена вище заява відповідачем безпідставно була незадоволена.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 р. у справі № 757/19683/18-ц позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені. Суд постановив стягнути з банку за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р.: 620 000, 00 грн. вкладу, 235 600, 08 грн. - відсотки за період: з 26.01.2016 р. по 14.11.2017 р., 25, 85 грн. відсотки за період з 15.11.2017 р. по 18.04.2018 р., відповідно до ст. 625 ЦК України 7 898, 63 грн. - 3 % річних за період з 15.11.2017 р. по 18.04.2018 р.; 33 976 грн. - інфляційні втрати за період з 15.11.2017 р. по 18.04.2018 р., пеня 0,78 грн. (суми без відрахувань).

Київський апеляційний суд постановою від 14.11.2019 р. змінив рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2019 р. в частині розміру відсотків за період з 26 січня 2016 р. по 14 листопада 2017 р., визначивши до стягнення їх розмір у сумі 235 073 грн. 43 коп.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2019 р. було залишено без змін.

Присуджені позивачу кошти були стягнуті ДВС в рамках ВП № 60958690 та отримані 11 лютого 2020 р.

Так, відповідно до п. 6.1. розділу «Термін дії Договору» «Умов та правила надання банківських послуг», в редакції від 01.12.2013 р., розміщених на сайті банку (за посиланням: https://privatbank.ua/terms), які є публічною офертою, що містить умови і правила надання послуг банком і його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку, договір набуває чинност з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

Враховуючи, що рішенням суду з банку стягнуті відсотки за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р. за період до 19.04.2018 р., у позивача є право вимагати стягнення відсотків за вкладом за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р.

Змістом договору № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р. підтверджується, що цей договір є договором банківського строкового вкладу. Згідно умов договору № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р. вбачається, що його термін дії становить 366 днів.

У випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу Клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується не одноразово без заяви Клієнта до банку. При цьому відлік нового строку вкладу та нового мінімального строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Відповідно до умов депозитного договору відсоткова ставка встановлена 19 % річних. Відповідно до додаткової угоди до договору від 09.12.2013 р. відсоткова ставка збільшена до 21 % річних.

Відповідач не повідомляв позивача про зменшення розміру процентів на вклад № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р.

Таким чином, відсотки по строковому договору банківського вкладу повинні бути розраховано у розмірі 21 % до повернення вкладу позивачу.

Так, позивач надає розрахунок, з якого вбачається, що позивач рахує не нараховані відсотки за період: з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. (663 дні): 236 500, 27 грн. (620 000, 00 грн. х 21 %/365 х 663 днів = 236 500, 27 грн.);

- 3 % річних за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р.: 33 785, 75 грн. (620 000, 00 грн. х 3%/365 х 663 = 33 785, 75 грн.).

Інфляційні втрати за період з з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р.: 63 612, 00 грн. (620 000, 00 грн. х 110, 26 % - 620 000, 00 = 63 612, 00 грн. (100, 8 % (квітень 2018 р.) х 100, 0 % (травень 2018 р.) х 100, 0 % (червень 2018 р.) х 99, 3 % (липень 2018 р.) х 100, 0 % (серпень 2018 р.) х 101, 9 % (вересень 2018 р.) х 101, 7 % (жовтень 2018 р.) х 101, 4 % (листопад 2018 р.) х 100, 8 % (грудень 2018 р.) х 104, 1 % (2019 р.) х 100, 2 % (січень 2020 р.) х 99, 7 % (лютий 2020 р.), що разом становить 333 898, 02 грн. (236 500, 27 + 33 785, 75 + 63 612, 00).

11.09.2020 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву,в якому зазначено, що позивач заявляє до стягнення не нараховані відсотки за період з 19.04.2018 року по 10.02.2020 рік (663 дні) за ставкою 21% річних, при цьому не враховуючи той факт, що позивач звернувся з заявою до Банку про розірвання договору та повернення вкладу, заява була отримана Банком 10.11.2017 року.

Отже, з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через два банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також ч.3 ст.651 ЦК України.

Окрім того, позивачем невірно встановлений період нарахування відсотків, оскільки рішеннями суду по справі № 757/19683/18-ц було встановлено, що позивач заявив до стягнення суму відсотків за період з 26.01.2016 року по 06.09.2018 року, така вимога була частково задоволена та позивач рішення суду не оскаржував.

Відповідач вказує, що згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, відповідач вважає неправомірною вимогу позивача про стягнення відсотків за весь період за відсотковою ставкою 21,0 % річних.

Крім того, враховуючи дострокове розірвання договору слід застосовувати такі відсоткові ставки: з 04.05.2017 року відповідно до протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25.04.2017 року була встановлена відсоткова ставка по вкладам "До запитання" у розмірі 0,01 % річних.

Таким чином, відповідач вказує, що орієнтовний розрахунок відсотків повинен був мати такий вигляд: за період з 07.09.2018 року по 10.02.2020 року - 620 000,00 грн. х 521 (кількість днів)х0,01%/365= 88,49 грн.

Також, звертається увага, що позивачем невірно встановлений період нарахування 3% річних, оскільки рішеннями суду по справі № 757/19683/18-ц було встановлено, що позивач заявив до стягнення суму 3% річних за період з 26.01.2016 року по 06.09.2018 року, така вимога була частково задоволена та позивач рішення суду не оскаржував, а відтак, орієнтовний розрахунок 3% річних повинен був мати такий вигляд: за період з 07.09.2018 року по 10.02.2020 року - 620 000,00 грн. х 521 (кількість днів)х3%/365= 26 550,00 грн.

Позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних втрат, оскільки невірно встановлений період нарахування інфляційних втрат, оскільки рішеннями суду по справі № 757/19683/18-ц було встановлено, що позивач заявив до стягнення суму інфляційних втрат за період з 26.01.2016 року по 06.09.2018 року, така вимога була частково задоволена та позивач рішення суду не оскаржував.

Відтак, відповідач вважає безпідставним позовну вимогу, в частині стягнення інфляційних втрат з Банку за період з 19.04.2018 року по 06.09.2018 року, оскільки така позовна вимога вже була предметом розгляду у справі № 757/19683/18-ц, за результатами розгляду якої ухвалено рішення, яке набрало чинності.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.09.2020 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що розрахунки та доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

05.10.2020 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду було подано заяву в якій представник відповідача просив суд розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь

За змістом частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це саме розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п. 1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Виплата процентів за вкладом депозитом здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Оскільки, стороною договору є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» яке, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та зобов`язаннями Філії, зокрема за договором, який є предметом спору, в межах чинного законодавством України, заперечення відповідача в цій частині є також безпідставними та необґрунтованими.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа №6-118цс14), від 16 листопада 2016 року (справа №6-1286цс16).

Про правові наслідки порушення зобов`язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).

При цьому стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.

Крім того, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так само слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1286цс16).

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд звертає увагу, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що наявність договірних зобов`язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме: договором, рішенням суду.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором вкладу грошових коштів, тому має повернути позивачу грошові кошти.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Разом з цим, суд дослідивши матеріали справи та доводи представника відповідача прийшов до висновку, що погоджується з доводами в частині того, що з 04.05.2017 року відповідно до протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25.04.2017 року була встановлена відсоткова ставка по вкладам "До запитання" у розмірі 0,01 % річних, а тому є необхідність нарахування відсотків за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р (620 000, 00 грн. х 0,01 %/365 х 663 днів), що становить 112 грн. 62 коп., щодо іншого суд погоджується з розрахунками позивача.

Щодо позиції відповідача, де зазначається, що позивач при розрахунку заборгованості не вірно визначив період, оскільки рішеннями суду по справі № 757/19683/18-ц було встановлено, що позивач заявив до стягнення за період з 26.01.2016 року по 06.09.2018 року і така вимога була частково задоволена, є безпідставними, оскільки дані обставини не були підтвердженні відповідачем, так як у відповідності до рішення від 19.07.2019 суду вбачається, що заборгованість було стягнуто за період 15.11.2017 по 18.04.2018 р., яку лише було змінено апеляційною інстанцією в частині розміру відсотків за період з 20.01.2016 по 14.11.2017 р.

Таким чином, суд з врахуванням зазначених обставин, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кошти в розмірі: 97510,37 грн., яка складається з не нарахованих відсотків за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р., за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р., 112 грн. 62 коп., 3 % річних за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. 33 785, 75 грн. та 63 612, 00 грн. інфляційних втрат за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 976,00 грн.., оскільки позивач звільнений від оплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення коштів,- задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 не нараховані відсотки за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р., за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р. в розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 62 коп., - 3 % річних за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. в розмірі 33 785 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 75 коп., - 63 612 (шістдесят три тисячі шістсот дванадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з 19.04.2018 р. по 10.02.2020 р. за договором № SAMDNWFD0070030930900 від 09.12.2013 р., що разом складає 97 510 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот десять) грн. 37 коп.

Стягнути на користь держави з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) грн.00 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: паспорт: серія НОМЕР_3 виданий 2-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 15 вересня 2000 р., ІПН НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», КОД ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, веб сторінка: www.privatbank.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.01.2021.

Суддя Т.Г. Ільєва