ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Київ

справа №822/2402/17

адміністративне провадження №К/9901/44060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Кривин" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Кривин" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 22.11.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Кривин" (далі по тексту також ТОВ "Моноліт-Кривин", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Державної служби геології та надр України (далі по тексту також Держгеонадра, відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №272 від 23.08.2016 в частині зупинення дії спеціального дозволу ТОВ "Моноліт - Кривин" на користування надрами серії А№001971 від 07.02.2013, реєстраційний №5726 (далі - спірний наказ);

- зобов`язати відповідача відновити дію спеціального дозволу ТОВ "Моноліт - Кривин" на користування надрами серії А№001971 від 07.02.2013, реєстраційний №5726.

2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач, на думку Товариства, без достатніх на те правових підстав, видав оскаржуваний наказ та припис, які є необ`єктивними та незаконними. Вказує, що фактично в результаті перевірки зафіксовані не факти порушення законодавства, а встановлюються обставини відсутності посадових осіб ТОВ "Моноліт-Кривин", що, як наслідок, не може бути підставою до зупинення дії спеціального дозволу, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України №272 від 23.08.2016 року в частині зупинення дії спеціального дозволу виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Кривин" на користування надрами серії А№001971 від 07.02.2013, реєстраційний №5726; в решті позову відмовлено.

4. Приймаючи таку постанову, в частині задоволених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що про оскаржуваний наказ відповідач повідомляв ТОВ "Моноліт-Кривин" засобами поштового зв`язку шляхом направлення на адресу останнього листів з проханням усунути порушення. Однак вказані листи відповідача поверталися на адресу останнього з відміткою про те, що позивач «за зазначеною адресою не знаходиться», тобто ТОВ «Моноліт-Кривин» дані листи-повідомлення (приписи) не отримував, та, відповідно, на переконання суду першої інстанції, з об`єктивних причин ніяким чином не міг їх виконати, прийняти до уваги та відповісти на них.

5. Суд першої інстанції звертав увагу й на те, що у акті про недопущення до перевірки №06-05/24/2015-62/п-181 від 10.12.2015 зазначено, що посадовим особам Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України відмовлено у проведенні перевірки невідомим мешканцем села Старий Кривин. Суд критично оцінив це твердження, оскільки ТОВ "Моноліт-Кривин" не було відомо про проведення перевірки, посадові особи позивача не отримували повідомлень про проведення перевірки чи будь-яких інших процесуальних документів від Держгеонадр, а також були відсутні правові підстави для її проведення та прийняття оспорюваного позивачем наказу.

6. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування спірного наказу.

7. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача відновити дію спеціального дозволу ТОВ "Моноліт-Кривин" на користування надрами серії А№001971 від 07.02.2013, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, у разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

8. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 прийняту судом першої інстанції постанову скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

9. Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що планова перевірка Товариства проведена відповідачем з дотриманням встановленої законом процедури, а припис, складений за її наслідками, не було виконано позивачем, що у відповідності з підпунктом 4 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами є підставою для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

10. Апеляційний суд відхилив доводи Товариства стосовно неналежного повідомлення про проведення планової перевірки, оскільки, як встановлено судовим розглядом справи, таке повідомлення направлялось за адресою, вказаною, яка зазначена у спеціальному дозволі на користування надрами, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про зміну адреси ТОВ "Моноліт-Кривин" відповідача не повідомляло й інших даних щодо місцезнаходження власника дозволу у розпорядженні Держгеонадр не було. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що поштові відправлення, в тому числі й з вкладеним у них повідомленням про проведення планової перевірки, актом перевірки і складеним за її наслідками приписом не були вручені з незалежних від відповідача причин і останнім було вчинено усі передбачені законом дії з метою належного повідомлення позивача про намір проведення перевірки й інформування про документи, складені за наслідками її проведення.

11. У зв`язку з вищевикладеним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Держгеонадра, видаючи спірний наказ, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і прав позивача не порушила, а тому цей позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, Товариством подано касаційну скаргу в якій воно, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 07.02.2013 за реєстраційним №5726, ТОВ "Моноліт-Кривин" отримало від Державної служби геології та надр України спеціальний дозвіл серії А№001971 на користування надрами з метою видобування піску на родовищі "Завитні-1" 2,0 км., що розташоване на південний схід від м. Нетішин Хмельницької області строком на 13 років.

14. Угодою №5726 від 07.02.2013 між ТОВ "Моноліт-Кривин" та Державною службою геології та надр України встановлені умови користування надрами з метою видобування корисних копалин.

15. Відповідно до норм Кодексу України про надра та відповідно до Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 №1294, на підставі наказів №288 від 18.09.2015 "Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року", №299 від 24.09.2015 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року", повідомлення про проведення перевірки від 18.11.2015 №15161/13/14-15 та направлення на проведення перевірки від 04.12.2015 №937-14/06, відповідачем проведено планову перевірку Товариства.

16. Повідомлення про проведення перевірки від 18.11.2015 №15161/13/14-15 надсилалось на адресу державної реєстрації позивача, разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак конверт повернувся з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

17. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про недопущення до перевірки №06- 05/24/2015-62/п-187 від 10.12.2015, в якому зазначено, що особою, яка проживає за адресою, вказаною у спеціальному дозволі на користування надрами, було відмовлено у проведенні перевірки у зв`язку з відсутністю за вищевказаною адресою керівника, заступника керівника або уповноваженої особи ТОВ "Моноліт-Кривин"

18. 15.12.2015 Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено Припис № 1004-14/06, в якому зобов`язано у строк до 16.01.2016 надати до Відділу копії документів для проведення перевірки, а також інші матеріали, що підтверджують виконання питань згідно додатку №1 до даного припису.

19. Вказаний припис з додатком №1, надсилались на адресу державної реєстрації позивача, разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак конверт повернувся з відміткою "за зазначеною адресою не проживає"

20. 22.01.2016 Центральним міжрегіональним відділом ДЦГК Держгеонадр України направлено на адресу Держгеонадр України Подання №63-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5726 від 07.02.2013 та зазначено, що станом на 22.01.2016 позивачем не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.

21. Наказом Держгеонадр України №65 від 18.02.2016 позивачу надано 30 календарних днів для усунення виявлених порушень, про що його повідомлено листом від 26.02.2016 №2871/13/14-16.

22. Вказаний лист, надісланий позивачу на адресу його державної реєстрації, повернувся до Держгеонадр з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

23. 23.08.2016 наказом Держгеонадр України №272 зупинено дію дозволу на користування надрами №5726 від 07.02.2013, у зв`язку із наявністю підстав для анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних договорів на користування надрами

24. Директором ТОВ "Моноліт-Кривин" 27.03.2017 на веб-сайті http://geoinf.kiev.ua/ державного науково-виробничого підприємства "Геоінформ України" виявлено факт зупинення дії спеціального дозволу серії НОМЕР_1 від 07.02.2013, реєстраційний №5726 про користування надрами ТОВ "Моноліт-Кривин".

25. На усний телефонний запит позивача в Державну службу Геології та надр України, останнього повідомлено, що був складений акт №06-05/24/2015-62/п-187 від 10.12.2015 про недопущення посадових осіб відповідача до перевірки діяльності ТОВ "Моноліт-Кривин" та виданий припис №1004-14/06 від 15.12.2015, які і стали підставою для прийняття наказу №272 від 23.08.2016 про зупинення дії вищевказаного дозволу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що висновок апеляційного суду стосовно правомірності оскаржуваного наказу не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки, на переконання позивача, Товариства не повідомлялось належним чином про проведення перевірки, а факт неотримання кореспонденції, як і складений за наслідками проведеної перевірки акт про недопущення посадових осіб Держгеонадр до її проведення, не можуть бути підставами для одностороннього розгляду питання про зупинення дії дозволу без участі власника спеціального дозволу на користування надрами і, на переконання скаржника, свідчить про адміністративний тиск на нього з боку відповідача.

27. Наголошує Товариство і на тому, що в акті перевірки відсутні відомості про порушення законодавства, а відображені лише сумнівні обставини відсутності посадових осіб ТОВ "Моноліт-Кривин". Тобто, на думку позивача, відсутність акту, який би підтверджував порушення закону надрокористувачем, не може зумовлювати зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

28. Скаржник також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові посилався на правові норми, якими врегульовано питання припинення (анулювання) дії спеціального дозволу, тоді як у даному випадку предмет позову стосується адміністративного акту, яким зупинено дію такого дозволу, що, згідно з позицією Товариства, за є різними процедурами, які врегульовані різними правовими нормами.

29. Вказує Товариство й на те, що апеляційний суд не врахував положень статей 56, 57 Кодексу України про надра, якими передбачено можливість зупинення користування надрами у разі порушення вимог в галузі охорони надр, однак, як наполягає скаржник, таких порушень ним не допускалось і в акті перевірки вони не зафіксовані.

30. Касаційна скарга, з-поміж іншого, аргументована тим, що відповідач, незважаючи на неодноразові звернення Товариства, не роз`яснює, які саме порушення та причини необхідно усунути для поновлення дії зупиненого ним спеціального дозволу на користування надрами, виданого позивачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Так, згідно з частиною першою статті 13, частиною першою статті 15 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Надра надаються у постійне або тимчасове користування.

32. Статтею 19 (частина перша) встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

33. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку (частини друга, восьма статті 16 Кодексу України про надра).

34. Обов`язки користувачів надр визначені частиною другою статтею 24 Кодексу України про надра, за змістом частини другої якої, вони зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

35. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

36. Згідно з вимогами пункту 10 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, у дозволі зазначаються: реєстраційний номер і дата видачі; підстави для надання дозволу; вид користування надрами; відомості про ділянку надр, що надається у користування, із зазначенням її назви, місцезнаходження, координат, площі та у разі потреби обмежень щодо глибини використання; вид корисної копалини відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. N 827 (ЗП України, 1995 р., N 2, ст. 42; Офіційний вісник України, 2005 р., N 33, ст. 1991), її запаси на час надання дозволу; найменування органу, який затвердив (апробував) запаси корисної копалини, дата складення і номер протоколу (для дозволів на видобування корисних копалин); мета користування надрами (у дозволі як мету користування надрами може бути зазначено виконання інвестиційних проектів); джерело фінансування робіт; особливі умови; відомості про власника дозволу (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (у дозволі, наданому фізичним особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті, зазначається серія та номер паспорта); відомості про погодження надання дозволу; строк дії дозволу.

37. Невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр (абзаци перший - шостий пункту 10 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами).

38. Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України (частина перша статті 25 Кодексу України про надра).

39. За змістом статті 56, 57 цього ж Кодексу основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.

40. За приписами частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

41. Відповідно до повноважень, наданих Держгеонадрам частиною першою статті 62 Кодексу України про надра (пункт 5), орган державного геологічного контролю перевіряє, зокрема, дотримання умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами.

42. Згідно з положеннями пункту 3 частин третьої орган державного геологічного контролю має право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр.

43. Органу державного геологічного контролю відповідно до законодавства України може бути надано й інші права щодо запобігання і припинення порушень правил і норм геологічного вивчення надр. Порядок здійснення державного геологічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України (частини четверта, п`ята статті 62 Кодексу України про надра).

44. Механізм проведення державного геологічного контролю з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр визначає Порядок здійснення державного геологічного контролю, за змістом пунктів 2, 5, 6, 8, 11, 12, 13, 15, 16 якого державний геологічний контроль здійснюється Держгеонадрами та її територіальними органами (далі - органи державного геологічного контролю).

Державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.

Планові перевірки надрокористувачів проводяться відповідно до квартального плану проведення перевірок, який затверджується Держгеонадрами до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Інформування надрокористувача про планову перевірку здійснюється не пізніше ніж за 10 днів до дати її проведення шляхом надсилання в установленому порядку повідомлення за формою, затвердженою Держгеонадрами.

Повідомлення підписується керівником або заступником керівника Держгеонадр.

Для проведення планової або позапланової перевірки Держгеонадра видає наказ, який містить найменування надрокористувача, щодо якого буде здійснюватися державний геологічний контроль, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу державного геологічного контролю або його заступником (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою.

У разі недопущення посадових осіб органів державного геологічного контролю до проведення перевірки за наявності підстав, визначених законом для її проведення, посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт про недопущення до перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.

Посадові особи органу державного геологічного контролю під час проведення планової або позапланової перевірки мають право, зокрема, давати надрокористувачам обов`язкові для виконання вказівки (приписи) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства під час проведення робіт з геологічного вивчення та використання надр; вживати відповідно до закону інших заходів.

За результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами.

Посадова особа органу державного геологічного контролю зазначає в акті стан виконання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та використання надр, а в разі невиконання зазначених вимог - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідне положення акта законодавства.

У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п`яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами.

45. Вищевказані положення Порядку здійснення державного геологічного контролю кореспондуються з приписами Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацом восьмим частини шостої, частинами сьомою, восьмою статті 7 якого встановлено, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

46. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №391/2011, яке було чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

47. Підпунктами 12, 13, 18 пункту 4 вищевказаного Положення встановлено, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань: видає у встановленому порядку спеціальні дозволи, в тому числі, на видобування корисних копалин; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

48. Пунктом 9 Положення про Державну службу геології та надр України передбачено, що Держгеонадра України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держгеонадр України, організовує і контролює їх виконання.

49. Спірні правовідносини врегульовані й Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, за змістом пункту 22 якого дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі, зокрема: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища. Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

50. Про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження (абзац перший пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

51. Колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями вищевказаних норм законодавства Держгеонадра, відповідно до наданих йому повноважень, має право видавати спеціальні дозволи на користування надрами, зупиняти їх дію у порядку, встановленому законодавством, проводити планові перевірки надрокористувачів в порядку здійснення державного геологічного контролю, в тому числі, за раціональним і ефективним використанням надр України, перевіряти, зокрема, дотримання умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами, а також, у разі недопущення посадових осіб органів державного геологічного контролю до проведення перевірки за наявності підстав, визначених законом для її проведення, складати акт про недопущення до перевірки.

52. Колегія суддів звертає увагу, що право на користування надрами виникає з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами і таке право реалізується надрокористувачем згідно з умовами, визначеними у дозволі та з обов`язковим виконанням вимог, передбачених угодою про умови користування ділянкою надр, яка є невід`ємною частиною дозволу.

53. Виявлення при проведенні перевірки посадовими особами Держгеонадр фактів порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, у розумінні підпункту 1 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, є самостійною і достатньою правовою підставою для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

54. Згідно з установленими судовим розглядом цієї справи обставинами, правовою підставою для видання спірного наказу слугували, зокрема, положення підпункту 1 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, тобто порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

55. За змістом пункту 1.1 Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 07.02.2013 №5726, укладеною між Держгеонадрами і Товариством, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами і була досліджена у судових засіданнях судами попередніх інстанцій, позивач зобов`язується виконувати та дотримуватись умов користування надрами, передбачених, в тому числі, цією Угодою.

56. Пунктом 5.3 вищевказаної Угоди за Надрокористувачем закріплено обов`язок допускати представників Держгеонадра для здійснення державного геологічного контролю.

57. Окрім цього, необхідно наголосити й на тому, що згідно з вимогами статті 11 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який також поширює свою дію на спірні у цій справі правовідносини, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

58. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанцій установив, що Держгеонадра було дотримано передбачену законом процедуру проведення планової перевірки, зокрема, на адресу, вказану у спеціальному дозволі на користування надрами (співпадає із місцезнаходженням позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), своєчасно направлялось повідомлення про проведення перевірки від 18.11.2015 №15161/13/14-15 разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак конверт повернувся відправнику з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

59. Під час виїзду посадових осіб для проведення перевірки особою, яка проживає за адресою, вказаною у спеціальному дозволі на користування надрами, останнім було відмовлено у проведенні перевірки у зв`язку з відсутністю за вищевказаною адресою керівника, заступника керівника або уповноваженої особи ТОВ "Моноліт-Кривин".

60. Ці обставини зафіксовані у Акті про недопущення до перевірки №06- 05/24/2015-62/п-187 від 10.12.2015.

61. При цьому, під час розгляду цієї справи не було встановлено наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції Товариством за вказаною ним у спеціальному дозволі адресою або перешкоджали цьому, однак у ході розгляду справи позивачем безперешкодно отримувалась кореспонденція за цією ж самою адресою.

62. Наведене засвідчує, що Товариство, не допустивши посадових осіб Держгеонадра до проведення планової перевірки, допустило порушення умов користування надрами, передбачених угодою про умови користування ділянкою надр, і вимог законодавства, а тому у відповідача виникли засновані на законі підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами відповідно до приписів підпункту 1 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

63. Апеляційний суд надав належну правову оцінку мотивам, наведеним у постанові суду першої інстанції, якою вирішено цей спір, й обґрунтовано не погодився з висновком суду про те, що планова перевірка Товариства була проведена відповідачем з порушенням вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

64. Колегія суддів з цього приводу звертає увагу на те, що розглядаючи подібну справу, Верховний Суд у постановах від 03.04.2018 у справі №826/23874/15 та від 10.10.2018 у справі №П/811/43/17 висловив таку правову позицію:

65. «…норми Закону України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

66. Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб`єктів господарювання.

67. Таким чином, правовідносини, пов`язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною службою геології та надр України, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII від 28.12.2014, а не Законом №71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01.07.2015 року».

68. Зважаючи на викладене, й ураховуючи, що перевірка Товариства здійснювалась Держгеонадрами у грудні 2015 року, колегія суддів констатує, що на спірні правовідносини вимоги Закону №71-VIII від 28.12.2014 не поширювалися, а оскільки обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб`єктів господарювання у той час вже не діяли, то у даному випадку відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем вимог Закону №76-VIII від 28.12.2014.

69. Суд апеляційної інстанції правильно відхилив аргументи, наведені позивачем, про порушення Держгеонадра встановленого законом порядку повідомлення про проведення планової перевірки та, як наслідок, відсутності підстав для її проведення, оскільки, як установлено судовим розглядом справи, повідомлення про планову перевірку було надіслано Товариству з дотриманням строку, встановленого пунктом 8 Порядку здійснення державного геологічного контролю, та за адресою, яка значилась у спеціальному дозволі на користування надрами, виданому ТОВ «Моноліт-Кривин». Змін до вказаного дозволу у цій частині даних не вносилось і жодних повідомлень про зміну адреси для листування або місцезнаходження Товариства до відповідача не надходило, буд-якої іншої адреси, за якою можливо було б здійснити інформування позивача про намір проведення планової перевірки у розпорядженні Держгеонадр не перебувало, до того ж, саме та адреса, на яку направлялось повідомлення про перевірку, містилась й у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

70. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що відповідач, вчинив усі можливі дії з метою виконання вимог пункту 8 Порядку здійснення державного геологічного контролю, однак відповідне поштове відправлення було йому повернуто з причин, які від нього не залежали.

71. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність акту, який би підтверджував порушення закону надрокористувачем, оскільки недопуск посадових осіб Держгеонадра до проведення планової перевірки, а отже й факт порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених угодою про умови користування ділянкою надр, було зафіксовано у Акті про недопущення до перевірки №06- 05/24/2015-62/п-187 від 10.12.2015.

72. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо законності оскаржуваного наказу і правомірності дій відповідача стосовно зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Товариству.

73. Не спростовують такого висновку й посилання Товариства на те, що апеляційний суд, на думку скаржника, не врахував положень статей 56, 57 Кодексу України про надра, якими передбачено можливість зупинення користування надрами у разі порушення вимог в галузі охорони надр, однак, як наполягає скаржник, таких порушень ним не допускалось і в акті перевірки вони не зафіксовані.

74. З цього приводу колегія суддів відзначає, що як убачається з буквального аналізу статті 57 Кодексу України про надра можливість обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення користування надрами можливе не лише у разі порушення вимог статті 56, а й інших статей цього Кодексу.

75. У даному конкретному випадку відповідач, зупиняючи дію спеціального дозволу, вказував на порушення Товариством вимог статті 24 Кодексу України про надра, та приписів статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що у дійсності мало місце та підтверджено судовим розглядом.

76. Не зумовлюють скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції й доводи касаційної скарги про те, що цей суд посилався на правові норми, якими врегульовано питання припинення (анулювання) дії спеціального дозволу, тоді як у даному випадку предмет позову стосується адміністративного акту, яким зупинено дію такого дозволу.

77. Колегія суддів констатує, що у оскаржуваній постанові апеляційного суду наявні цитування норм статті 26 Кодексу України про надра, які врегульовують питання щодо припинення користування надрами, однак у цьому ж судовому рішенні містяться й посилання на пункт 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, яким унормовано правовідносини стосовно зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, які й були безпосередньо застосовані при здійсненні апеляційного перегляду справи.

78. В цілому ж суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті і законне судове рішення, яке згідно з приписами частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

79. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують, оскільки не містять належних, вагомих і беззаперечних аргументів, доводів та міркувань, які б могли поставити під сумнів встановлені судовим розглядом факти, обставини й свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.

80. Водночас, відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

81. Також, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

82. Суд, окрім іншого, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

83. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

84. Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

85. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення цього позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права і не спростовуються доводами, наведеними у касаційній скарзі Товариства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

87. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.

88. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Кривин" залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний