Справа № 615/70/21

Провадження № 2/615/122/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання помічника судді Юченкова Д.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

20.01.2021 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди з урахуванням індексів інфляції та пені в розмірі 212400 грн., моральну шкоду 18000 грн., судові витрати 3032 грн. та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.06.2018 року позивач уклав з відповідачем договір оренди т/з (тягач з причепом) строком на 6 місяців на умовах сплати щомісячно орендної плати в розмірі 15000 грн., які відповідач зобов`язався перераховувати донці позивача ОСОБА_4 .

На час закінчення строку дії договору відповідач в обґрунтування несплати орендної плати вказав, що у замовників, яким він перевозив сільгосппродукцію, відсутні кошти. За минуванням часу, протягом якого відповідач зобов`язався сплатити орендну плату, останній знову повідомив про відсутність коштів та попросив надати пів року часу для погашення заборгованості.

Як зазначає представник, позивач був змушений більш ніж 5 разів приїжджати до відповідача в смт. Ков`яги Валківського району Харківської області з метою отримання від останнього заборгованої суми за орендну плату.

Вважає, що відповідач, уклавши договір оренди, умисно створив умови, які унеможливлюють примусове стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки влітку 2020 року дізнався, що за останнім не зареєстровано жодної нерухомості, автомобіля чи будь-якого іншого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, зрозумів, що має справу із недобросовісним платником.

11.07.2020 року позивач отримав від відповідача останню розписку-зобов`язання про погашення заборгованості за орендну плату до кінця 2020 року. Після закінчення вказаного строку заборгованість не була погашена, тому втратив надію на добросовісність відповідача, в зв`язку з чим змушений звернутись до суду з даним позовом.

Вказав, що позивач за весь час знайомства з відповідачем не отримав жодного телефонного дзвінка щодо невиконання договірних зобов`язань, потреби в допомозі повернення коштів від замовників, що на його думку свідчить про те, що відповідач умисно ухиляється від погашення заборгованості з орендної плати, приховуючи від позивача дійсну причину невиконання договірних зобов`язань.

За повідомленням представника, дана ситуація спричинила погіршення здоров`я позивача, він перебував на лікарняному, витрачав безліч часу для врегулювання даного питання в добровільному порядку. Психологічна напруга, розчарування, несправедливе відношення відповідача до наданої довіри з боку позивача призвели до спричинення йому моральної шкоди, яку оцінює в сумі 18000 грн., а також понесення непередбачуваних витрат з урахуванням індексу інфляції в сумі 15840 грн., судового збору на загальну суму 3032 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 28.01.2021 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Відповідач отримав ухвалу суду та позовну заяву з додатками 30.01.2021 року, проте правом надання відзиву у встановлені судом строки не скористався.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року судовий розгляд вирішено про водити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, не заперечує проти судового розгляду в заочному порядку.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не прибув, причину не повідомив, клопотання про відкладення справи не направив.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу (тягача) та договір оренди транспортного засобу (причепа), який є доповненням до договору оренди автомобіля, в п.1 яких сторони домовилися, що орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль Freightliner FLC 120, д.н.з. НОМЕР_1 , та причеп Samro SR 334, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать орендодавцю на підставі свідоцтв про реєстрацію т/з відповідно серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Договори укладено на 6 місяців та дійсні до 31.12.2018 року (п.2 договорів).

Як зазначено в п.3 договорів, плата за користування орендарем автомобілем встановлена сторонами у розмірі 15000 грн. на місяць, які орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю готівкою не пізніше 10-12.07.2018 числа місця наступного за розрахунковим на карту Приватбанка НОМЕР_5 ОСОБА_5 . Плата за користування автомобілем здійснюється орендарем з моменту передачі транспортного засобу.

П.4 договору передбачено, що передача автомобіля, що є предметом цих договорів, здійснюється за актом приймання-передачі. Повернення майна після закінчення строку дії договору оренди орендарем здійснюється на першу вимогу орендодавця. Усі зміни та/або доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною та підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню (п.10 договору).

Як вбачається із розписки-зобов`язання від 11.07.2020 року, ОСОБА_2 фактично підтвердив дійсність договору від 17.06.2018 року по 31.12.2018 року з ОСОБА_1 , а також факт роботи на автомобілі Freightliner FLC 120, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом Samro SR 334, д.н.з. НОМЕР_2 , з 17.06.2018 року по 30.12.2018 року. Визнав заборгованість за договором від 17.06.2018 року в сумі 90000 грн. по курсу станом на 17.06.2018 року та зобов`язався погасити її в строк 3-х місяців, а потім по графіку до кінця 2020 року.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні обов`язки згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Ч.1 ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Згідно ст.762ЦК Україниза користуваннямайном знаймача справляєтьсяплата,розмір якоївстановлюється договоромнайму. Якщорозмір платине встановленийдоговором,він визначаєтьсяз урахуваннямспоживчої якостіречі таінших обставин,які маютьістотне значення. Платаза користуваннямайном можевноситися завибором сторіну грошовійабо натуральнійформі.Форма платиза користуваннямайном встановлюєтьсядоговором найму. Договоромабо закономможе бутивстановлено періодичнийперегляд,зміну (індексацію)розміру платиза користуваннямайном. Наймачмає правовимагати зменшенняплати,якщо черезобставини,за яківін невідповідає,можливість користуваннямайном істотнозменшилася. Платаза користуваннямайном вноситьсящомісячно,якщо іншене встановленодоговором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відповідності до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.774 ЦК України).

В ч.1 ст.798 ЦК України зазначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч.1 ст.799 ЦК України).

Ст.800 ЦК України визначено, що наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини з приводу оренди транспортного засобу. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу транспортний засіб на умовах, встановлених Договором. Із запропонованими умовами відповідач погодився, отримав та користувався транспортним засобом на свій розсуд. Договір оренди укладено у відповідності до приписів ст.ст.6, 627, 798-800 ЦК України.

Оскільки матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачу транспортного засобу, що належить позивачу на праві власності, в оренду з 17.06.2018 року по 30.12.2018 року, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо зворотного з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 90000 грн., тобто 15000 грн. х 6 місяців, підлягають задоволенню.

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від виконання зобов`язань за договором оренди т/з від 17.06.2018 року суду не надано.

Ч.1 ст.610 ЦК України встановлює, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором оренди т/з належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та пені за період прострочення з 01.01.2019 року по 01.01.2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зокрема 8523 грн. інфляційні збитки та 6570 грн. - пеня.

Згідно з ч.2ст.23 ЦК Україниморальна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у т. ч. у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Ч.3ст.23 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.5постанови від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

Зі змісту наданої позивачем виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1906 КНП «Міська клінічна лікарня №13» Харківської міської ради слідує, що ОСОБА_1 з 22.03.2019 року по 01.04.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Повний діагноз: дисциркуляторна змішана енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-венозною дисциркуляцією, астенічним синдромом.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу не правомірними діями відповідача завдана моральна шкода, між якою та діями останнього є причинний зв`язок, та доведена вина відповідача в її заподіянні. Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, а також причини неможливості організувати повсякденне життя.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості та ступінь моральних страждань позивача, суд доходить висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача частину судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст.133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Як встановленост.134ЦПК України,разом зпершою заявоюпо сутіспору кожнасторона подаєдо судупопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які вонапонесла іякі очікуєпонести взв`язку ізрозглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістомст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг); часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зч.8ст.141ЦПК Українирозмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі доказиподаються дозакінчення судовихдебатів усправі абопротягом п`ятиднів післяухвалення рішеннясуду заумови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження повноважень адвокатом надано ордер серії ХВ №726 від 29.12.2020 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №17 від 29.12.2020 року, хоча сам договір, доданий до позовної заяви не містить номеру, що позбавляє суд можливості перевірити перелік узгоджених його сторонами умов.

Позивачу, як і його представнику, було відомо про те, що розгляд даної справи проводиться в спрощеному позовному провадженні. 13.05.2021 року розгляд справи проведено у відсутності учасників судового розгляду, зокрема представника позивача, який скористався своїм процесуальним правом та надав суду заяву про проведення судового засідання без їх участі.

Проте, всупереч вимогам ч.8ст.141 ЦПК Українидо моменту ухвалення рішення у даній справі позивач не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та докази здійснених ним витрат, як і не зробив відповідну заяву до ухвалення рішенням судом. Будь-який розрахунок витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем порушено порядок та строк подання заяви про стягнення судових витрат з наданням доказів, які підтверджують їх розмір, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат н6а правничу допомогу слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 17.06.2018 року в сумі 90000 грн., індекс інфляції в сумі 8523 грн. та пеню в сумі 6570 грн. за період з 01.01.2019 року по 01.01.2021 року, а також моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судовий збір на суму 1100,93 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова