ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2021Справа № 910/18286/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ»

до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 31 838, 78 грн

за участі представників:

від позивача - Ширяєвої О.І.,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 31 838, 78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів та пошкоджено автомобіль «Hyundai Accent», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачеві. Оскільки цивільно-правова відповідальність винного водія застрахована ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ», позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте останній в повному обсязі свій обов`язок не виконав, виплативши лише 66 161, 22 грн. Відтак, позивач просить стягнути решту страхового відшкодування в розмірі 31 838, 78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162, 164 ГПК України.

15.12.2020 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

11.01.2021 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/40120 від 31.12.2020.

21.01.2021 до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.

22.01.2021 третьою особою подано клопотання в порядку ст. 42 ГПК України, в якому він просить зобов`язати позивача надати примірник позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також зобов`язати сторони в подальшому надсилати на його адресу будь-які процесуальні документи та заяви по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 вказане клопотання задоволено частково, а саме зобов`язано Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» направити копію відзиву № 4526/17 від 15.01.2021 разом із доданими до нього документами третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , докази чого надати суду.

22.02.2021 від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо позовної заяви та клопотання в порядку ст. 42 ГПК України, в якому він повторно просить зобов`язати позивача надати йому примірник позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 було залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання позивача надати йому примірник позовної заяви та доданих до неї документів, виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.02. 2021 року в справі № 910/18286/20 описку, у передостанньому абзаці мотивувальної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року в справі № 910/18286/20 виключити словотворчу частку «не» перед висловом «має право».

24.02.2021 третьою особою повторно подано клопотання в порядку ст. 42 ГПК України, в якому він просить зобов`язати позивача надати примірник позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також зобов`язати сторони в подальшому надсилати на його адресу будь-які процесуальні документи та заяви по суті.

24.02.2021 третьою особою повторно подано клопотання в порядку ст. 231 ГПК України, в якому він просить закрити провадження у справі 910/18286/20 та покласти судові витрати на позивача.

26.02.2021 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

03.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.03.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 09.03.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» та третій особі ОСОБА_1 у задоволені клопотань про їх участь у судовому засіданні 09.03.2021 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 було оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 30.03.2021.

09.03.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання 09.03.2021 на іншу дату.

15.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 вказане клопотання було задоволено.

24.03.2021 від третьої особи надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати примірник позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вчинити дії щодо надання заявникові доступу до матеріалів справи за допомогою програмного комплексу «Електронний суд», перенести розгляд справи на іншу дату, а також закрити провадження у справі через те, що справа на підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

В підготовчому засіданні 30.03.2021 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.04.2021.

09.04.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 вищезазначене клопотання задоволено.

15.04.2021 через відділ діловодства суду від представника третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 вказане клопотання задоволено.

19.04.2021 від третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких заявник зазначив про хибність доводів позовної заяви, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

У підготовчому засіданні 20.04.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у зв`язку із заявленим клопотанням позивача у справі до 25.05.2021.

17.05.2021 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

17.05.2021 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 вказане клопотання задоволено.

24.05.2021 від третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких заявник вказав на помилковість доводів позовної заяви, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити та провести судове засідання без участі представника третьої особи.

В судове засідання 25.05.2021 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.05.2021, судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його як співвідповідача у даній справі та закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням суб`єктної юрисдикції; також судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в цьому ж судовому засіданні (враховуючи відсутність заперечень представників сторін), проведено стадії вступного слова (представником позивача підтримано доводи позовної заяви), дослідження доказів та судові дебати, ухвалено рішення у справі та проголошено його вступну та резолютивну частину.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року на автодорозі Одеса-Рені-Мирне сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 , що належить позивачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 06.04.2010.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2020 року в справі № 496/1636/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно висновку експертного дослідження № 24/20-Е від 22.07.2020, зробленого судовим експертом Вітвицьким Ігорем Івановичем, вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 139 195, 00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 221 323, 64 грн.

Станом на дату ДТП, цивільна відповідальність ОСОБА_1 , була застрахована ПрАТ «УПСК» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0792346 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000, 00 грн, франшизи - 2 000, 00 грн.

Листом № 0508/01 від 05.08.2020 позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховим актом № ОЦ/216/000/20/0028 від 25.09.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 25.02.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 66 161, 22 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 14094 від 25 вересня 2020 року відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 66 161, 22 грн.

Вважаючи, що ПрАТ «УПСК» як страховиком згідно з полісом здійснено виплату страхового відшкодування в меншому розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 20 травня 2020 року в справі № 496/1636/20 дорожньо-транспортна пригода 25 лютого 2020 року на автодорозі Одеса-Рені-Мирне сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 16.11, 33 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України

За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст. 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_1 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АО/0792346, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

В контексті викладеного підлягають відхиленню доводи третьої особи про наявність підстав для залучення його як співвідповідача у даній справі та закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням суб`єктної юрисдикції, оскільки в межах даної справи розглядаються вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу зі страхової компанії за шкоду, завдану страхувальником.

Керуючись приписами ст. 51 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) судом було залучено ОСОБА_1 до участі у справі, оскільки рішення у цій справі може мати преюдиційне значення у спорі між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОМ» та ОСОБА_1 стосовно решти суми збитків.

З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.

Як вбачається з висновку експертного дослідження № 24/20-Е від 22.07.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 складає 221 323, 64 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 0508/01 від 05 серпня 2020 року.

Відповідно до платіжного доручення № 14094 від 25 вересня 2020 року, страхове відшкодування у розмірі 66 161, 22 грн було виплачено відповідачем.

В подальшому, листом № 2809/01 від 28.09.2020 позивач просив відповідача надати відповідні документи та/або розрахунки, на підставі яких здійснювалась виплата страхового відшкодування.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є визначення суми страхового відшкодування, яке має бути сплачено відповідачем.

За змістом пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (п. 31.1 ст. 31 Закону № 1961-IV).

На замовлення відповідача 25 лютого 2020 року було проведено оцінку вартості транспортного засобу в пошкодженому стані, наслідки чого оформлені аварійним сертифікатом № 98-D/75/4.

Так, ринкова вартість автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП складала 130 532, 57 грн. Вартість же відновлювального ремонту - 221 323, 64 грн.

Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що у експертному висновку зазначена більша ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП, а саме 139 195, 00 грн, судом відхиляються, оскільки в даному випадку експертом не надавалась оцінка ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, а відтак використання величин, зроблених шляхом різних досліджень є необґрунтованим.

Також, суд знаходить слушними доводи третьої особи, що висновок експертного дослідження № 24/20-Е від 22.07.2020 не містить відомостей щодо його підготовки для подання до суду, а також про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає ч. 5 ст. 101 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 77 ГПК України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ремонт автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 вважається економічно необґрунтованим, а тому розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 66 161, 22 грн як різниця між вартістю транспортного засобу до (130 532, 57 грн) та після ДТП (62 371, 35 грн) з урахуванням розміру франшизи (2 000, 00 грн).

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 27 березня 2019 року в справі № 752/16797/14-ц.

Таким чином, суд вважає, що відповідач здійснив розрахунок розміру та виплату страхового відшкодування з дотриманням положень п. 12.1 ст. 12, п. 22.1 ст. 22 та ст. 30 Закону № 1961-IV, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 26.05.2021.

Суддя О.С. Комарова