ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 910/15357/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Полякова Б.М.

Верховця А.А.

секретар судового засідання Звершховська І.А.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідач-1 - Мельник В.А. дов. №19 від 04.01.2021р.;

від відповідач-2 - не з`явився;

від третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації (далі - ДО) "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

на рішення господарського суду м.Києва від 19.01.2021р.

(повний текст складено 19.02.2021р.)

у справі №910/15357/19 (суддя суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

до 1.Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав"

2.Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.01.2021р. по справі №910/15357/19 у задоволенні позовних вимог ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA) про визнання недійсним правочину; судові витрати позивача покладено на ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 19.01.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

У відзиві на апеляційну скаргу ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" просить відмовити ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 19.01.2021р. по справі №910/15357/19 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення господарського суду м.Києва від 19.01.2021р. по справі №910/15357/19 та призначено її до розгляду на 24.05.2021р.

18.05.2021р. до апеляційного суду від Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA) надійшли документи викладені іноземною мовою, які свідчать про те, що відповідач-2 обізнаний про розгляд справи №910/15357/19 Північним апеляційним господарським судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У листопаді 2019 року ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО «УААСП», позивач) звернулася до господарського суду м.Києва з позовом до ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі - ГО «УААСП», відповідач-1) та Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA) (відповідач-2) про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Договір про заміну сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів був підписаний керівником позивача з перевищенням повноважень, наданих йому статутом, а також з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на що позивач просив місцевий суд визнати зазначений Договір про заміну сторони від 01.06.2018р.недійсним.

При цьому, перевищення повноважень на укладання спірного Договору про заміну сторони на переконання позивача полягало у наступному:

- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство (позивач) укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (пункт 3.3.7 статуту). Позивачу нічого не відомо про надані повноваження від суб`єктів авторського права і суміжних прав щодо безумовної уступки укладеного раніше Договору про взаємне представництво на користь іншої громадської організації. За відсутності таких повноважень керівник ДО "УААСП", порушив вказаний пункт статуту;

- пунктом 5.2 статуту визначені зобов`язання Агентства (позивача), які повинен був забезпечити керівник організації, зокрема це забезпечення заходів з удосконалення організації діяльності ДО "УААСП". Свідомий вихід із діючого Договору про взаємне представництво, на підставі якого ДО "УААСП" отримувало доходи - прямо суперечить зазначеному зобов`язанню;

- пунктом 6.8 статуту зазначено, що Агентство (позивач) не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом, а тому свідомий вихід з Договору про взаємне представництво, на підставі якого позивач втратив майнові права, є прямим порушенням п. 6.8 статуту у частині безпідставної і безоплатної передачі майна (майнових прав) Агентства (позивача).

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував з підстав, що відповідно до редакції статуту ДО "УААСП", чинної на момент виникнення спірних правовідносин, укладання спірного Договору про заміну сторони не потребувало будь-яких керівних рішень Мінекономрозвитку, Кабінету Міністрів України чи рішень Загальних зборів авторів, а твердження позивача про перевищення під час укладення спірного правочину його керівником наданих йому повноважень спростовуються положеннями статуту ДО "УААСП". Крім того укладаючи спірний договір, керівник позивача не перевищив наданих йому повноважень, адже Договір про взаємне представництво інтересів у галузі публічного виконання від 19.02.2002р. не предавав у власність чи користування позивачу будь-яке майно або річ, а лише наділяв повноваженнями по представництву інтересів авторів на відповідній території. Також, відповідачем-1 було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в якому зазначено, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача-2, у зв`язку з чим позовна заява, на їх переконання, підлягала залишенню без розгляду.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 03.12.2019р. було відкрито провадження у справі №910/15357/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2002р. між Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA) та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" був укладений договір про взаємне представництво між товариствами з прав на публічне виконання (далі по тексту - Договір про взаємне представництво інтересів та/або Первісний договір)

Сторони домовилися про наступне:

У відповідності до договору (стаття 1 п. (І) УААСП надає AKKA/LAA виключне право видавати на території останнього (як це зазначено нижче в § 6.1), необхідні дозволи на всі види публічного виконання (як це зазначено в § 1.3 цієї статті) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно із національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність і т.п.) як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і введені в дію під час чинності цього Договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці, надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання зазначених творів які було або буде зазначено, під час дії договору, встановлене, передане або надане УААСП будь - яким чином його членами, з метою управління їх правами згідно із правилами товариства та Статутом; сукупність таких творів формує репертуар УААСП.

Відповідно до статті 1 п. (ІІ) договору про взаємне представництво у свою чергу AKKA/LAA надає УААСП виключне право видавати на території останнього, дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність і т.п.), як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і введені в дію під час чинності цього Договору. Виключне право, про яке йдеться в попередньому абзаці, надається в тому обсязі, в якому право публічного виконання творів, які було або буде зазначено, під час дії цього договору, встановлене, передане або надане AKKA/LAA будь - яким чином його членами, з метою управління їх правами згідно із правилами товариства та Статутом; сукупність таких творів формує репертуар AKKA/LAA.

Згідно з повноваженнями, зазначеними у статтях 1 та 2, кожна зі Сторін зобов`язується забезпечити на своїй території права членів іншої Сторони таким же чином і в такому ж обсязі, як це вона робить по відношенню до своїх членів, та робити це без обмеження правової охорони, надану іноземному твору в країні, де цей захист запитується, якщо тільки в рамках цього Договору, такий захист спеціально не передбачений у законі, в такому разі необхідно забезпечити рівний захист. Крім того, договірні Сторони зобов`язуються в максимально можливій мірі, за допомогою відповідних нормативних заходів та інструкцій, які застосовуються при розподілі гонорару, підтримувати принцип солідарності між членами обох товариств навіть в тих випадках, коли в результаті дій місцевого закону зарубіжні твори піддаються дискримінації.

Зокрема, кожне товариство повинно застосовувати до творів з репертуару іншого товариства ті ж самі тарифи та засоби збору і розподілу винагороди (за твори, що визначені в ст. 7), які це товариство застосовує до творів власного репертуару (стаття 3 п. (І) договору про взаємне представництво).

Кожне з договірних товариств повинно переводити на користь іншого суми, належні до виплати за умовами цього договору, в такий самий термін, як і для своїх членів, але не рідше одного разу на рік. Сплата цих сум має бути зроблена у 90-денний термін від дня розподілу, за винятком тих обставин, що не залежать від товариства (стаття 9 п. (І). договору про взаємне представництво).

Всі спори та ускладнення, що можуть виникнути у відносинах між товариствами з приводу членства зацікавлених у творі сторін та їх правонаступників, будуть врегульовуватись товариствами на основі широкого взаєморозуміння (стаття 11 п. (V) договору про взаємне представництво).

Відповідно до статті 13 договору про взаємне представництво договір вступає в силу з 01.06.1998р., і відповідно до положень статті 14, дія його буде пролонгуватися із року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний листом із сповіщенням не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення кожного періоду.

Згідно зі статтею 15 п. (ІІІ) договору про взаємне представництво, якщо обидва товариства не вважатимуть за можливе передати справу на розгляд Конфедеративного арбітражного суду або організувати арбітраж незалежно від Конфедерації для вирішення спірних питань, то щоб владнати непорозуміння, суд компетентний розглядати цю справу буде суд за місцем знаходження відповідача.

01.06.2018р. між AKKA/LAA, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав" було підписано договір про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р., відповідно до якого сторони погодилися замінити одну зі сторін договору про взаємне представництво інтересів, а саме, передати ГО «УААСП» усі права та обов`язки ДО «УААСП» за договором про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р. (далі - Договір про заміну сторони, оспорюваний договір).

Після підписання даного договору сторонами, ГО «УААСП» стає стороною Договору про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р. і є повним правонаступником ДО «УААСП» відносно його прав та обов`язків за Договором про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р. (п. 2 Договору про заміну сторони).

Компанія AKKA/LAA надала свою згоду на заміну ДО «УААСП», як сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р. на ГО «УААСП» (п. 4 Договору про заміну сторони).

Відповідно до п. 7 Договору про заміну сторони, сторони погодили, що всі подальші виплати, належні AKKA/LAA та/або ГО "УААСП" за Договором про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р., повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО "УААСП".

Апеляційним судом встановлено, що вказана заміна сторони була проведена без будь-яких умов з боку ДО «УААСП» та без оплати з боку ГО «УААСП».

Підстави для підписання Оспорюваного договору у тексті цього договору, письмові погодження між ДО «УААСП» і AKKA/LAA, угоди чи листи, в яких би містились обґрунтування щодо необхідності виходу позивача із первісного Договору, відсутні.

Дослідивши усі матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Аналізуючи Статут ДО «УААСП», який було затверджено 13.07.2017р. рішенням №1016 Першого Віце-Прем`єр-Міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі Кубівим С.І. та діючого на час здійснення ОСОБА_1 повноважень виконуючого обов`язки Генерального директора ДО «УААСП», вбачаються суттєві порушення (перевищення) статутних повноважень.

У Статуті ДО «УААСП» зазначається як - Агентство.

Відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство (позивач) укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (пункт 3.3.7 Статуту).

Позивач стверджує, що йому не було відомо про надані повноваження третій особі-1 від суб`єктів авторського права і суміжних прав щодо безумовної уступки укладеного раніше із AKKA/LAA Договору про взаємне представництво інтересів на користь іншої громадської організації. За відсутності таких повноважень керівник ДО «УААСП» порушив вказаний пункт Статуту.

Обізнаність підтверджується тим, що від імені ГО «УААСП» Оспорюваний договір був підписаний ОСОБА_2, який на момент підписання Оспорюваного договору був членом Ради авторів ДО «УААСП», що засвідчується відповідними копіями протоколів Загальних зборів ДО «УААСП».

Пунктом 5.2. Статуту зазначені зобов`язання Агентства (позивача), які повинен був забезпечити керівник організації, зокрема це забезпечення заходів з удосконалення організації діяльності ДО «УААСП». Свідомий вихід із діючого Договору про взаємне представництво інтересів із AKKA/LAA, на підставі якого ДО «УААСП» отримувало доходи - прямо суперечить зазначеному зобов`язанню.

Пунктом 6.8. Статуту зазначено, що Агентство (Позивач) не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 ГК України доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, а також майнові права є джерелами формування майна підприємства.

Майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

З огляду на те, що основним видом діяльності позивача є саме управління майновими правами, отриманих від суб`єктів авторського права, а також від інших, у тому числі авторських організацій, організацій колективного управління, свідомий вихід з Договору про взаємне представництво інтересів із AKKA/LAA, на підставі якого позивач втратив майнові права - є прямим порушенням п. 6.8. Статуту у частині безпідставної і безоплатної передачі майна (майнових прав) Агентства (позивача).

В рішенні господарський суд м. Києва зазначає, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні позивача, не відносяться до майна юридичної особи ДО «УААСП», аргументуючи це тим, що зміст розділу 6 Статуту ДО «УААСП» переважно стосується майна юридичної особи позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться, у зв`язку із чим відсутнє перевищення ОСОБА_1 статутних повноважень.

Основною метою діяльності ДО «УААСП», відповідно до п. 3.1. Статуту, є управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, зокрема такими категоріями майнових прав, як використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав шляхом публічного виконання, запису, публічного сповіщення, публічної демонстрації, публічного показу, ретрансляції, відтворення творів, репрографічного відтворення (репродукування), тиражування творів образотворчого мистецтва у промисловості, а також право слідування; сприяння зазначеним суб`єктам щодо передачі прав на використання творів науки, літератури і мистецтва на індивідуальній основі, представництва законних інтересів суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав у державних та громадських органах і організаціях, здійснення окремих функцій за дорученням Уповноваженого органу.

Згідно з п. 3.2.1. Статуту предметом діяльності Агентства, зокрема, є забезпечення колективного управління майновими правами, переданими Агентству суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав України та інших країн на території України та за її межами відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і (або) суміжних прав.

Як зазначено в п.п. 10.3., 10.4. Статуту основним узагальнюючим показником діяльності Агентства є кошти, отримані в результаті колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і суміжних прав. Отримані кошти використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Агентства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом.

Абзацом 3 п. 6.3. Статуту передбачено, що джерелами формування майна Агентства є доходи від власної господарської діяльності, а також роялті.

Згідно з п. 14.1.225. Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме: на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютери програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Дозволи на використання музичних творів, які ДО «УААСП» видає від імені іноземних організацій та правовласників відповідно до п.п. 3.1., 3.2.1. Статуту, є ліцензійними договорами, які кореспондують положенням ст.ст. 1107-1109 ЦК України, за якими користувачі сплачують роялті за використання об`єктів інтелектуальної власності. Саме із таких виплат ДО «УААСП» утримує комісійні платежі для покриття своїх фактичних витрат. Оскільки основною метою діяльності ДО «УААСП», відповідно до Статуту є саме колективне управління майновими правами, то основний дохід позивача формується із утримання комісійних платежів від сум зібраних виплат (роялті).

Згідно зі ст. 1 (п. 1) первісного Договору ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надає AKKA/LAA виключне право видавати на території, на якій діє сторони останнє (ст. 6 (1)) необхідні дозволи на всі види публічного виконання, публічного сповіщення для загального відома засобами радіо та телебачення (як це зазначено в параграфі III ст. 1 первісного Договору) музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно із національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними договорами в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність тощо) як тих, що діють нині, так і тих, що будуть прийняті і введені в дію під час чинності цього Договору.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Первісного договору кожне товариство має право робити відрахування від сум, які зібрані ним на користь іншого товариства, на покриття усіх своїх фактичних витрат через надання послуг. Однак відсоток цих відрахувань не повинен перевищувати розмірів відрахувань для цих цілей із сум винагород, зібраних для членів товариства, що проводить розподіл, і це останнє товариство завжди намагатиметься тримати цей відсоток в розумних межах, з огляду на місцеві умови на території, на якій воно діє.

Тобто сторони передають одна одній майнові права інтелектуальної власності, а саме права дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності на певній території, таким чином, первісний Договір за своєю правовою природою є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1107 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах, тобто вони є повноцінним об`єктом цивільних відносин, що має свою вартісну сутність.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні помилково посилається на ст. 139 ГК України, як на підставу відмови у позові, зазначаючи, що майно юридичної особи Позивача стосується переважно основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Аналізуючи зміст цієї статті вбачається, що мова йде про право власності на матеріальні об`єкти. Тобто місцевий суд розглядав майнові права інтелектуальної власності в площині права власності на матеріальні об`єкти.

Відповідно до ч. 1 ст. 419 ЦК України, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежить одна від одного.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» авторське право на твір і право власності на матеріальний об`єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об`єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

У зв`язку з цим звернути увагу судів на те, що незалежність авторського права і права власності на матеріальний об`єкт (матеріальний носій) проявляється через зміст особистих немайнових прав та майнових прав суб`єкта авторського права, передбачених статтями 438-441 ЦК України, главою 75 ЦК України, і права власності на матеріальний об`єкт, який згідно зі статтею 317 ЦК України полягає у володінні, користуванні та розпорядженні ним.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ст.ст. 177 і 424 ЦК України майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності відносяться до об`єктів цивільних прав, а за статтею 178 ЦК України вони є оборотоздатними (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»).

Статтею 190 ЦК України встановлено що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 ГК України доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, а також майнові права є джерелами формування майна підприємства.

Тому апеляційний суд доходить до висновку, що майнові права інтелектуальної власності є специфічним, окремим об`єктом цивільних прав, який повинен розглядатись з урахуванням положень, закріплених в главах 35-37 та главі 75 ЦК України. В свою чергу місцевий суд, приймаючи рішення, розглядав майнові права інтелектуальної власності лише в контексті права власності на річ в розумінні ст.ст. 316 та 317 ЦК України.

Судом першої інстанції не було надано вірної правової оцінки договорам, укладеним між ДО «УААСП» та AKKA/LAA, а розглянуті первісний Договір та спірний Договір лише з урахуванням загальних положень щодо договірних зобов`язань, хоча місцевий суд мав би розглядати їх, як договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Суд також залишив поза увагою основну економічну важливість майнових прав, які перебувають в управлінні ДО «УААСП», а також мету та предмет діяльності юридичної особи Позивача. Управління майновими правами інтелектуальної власності є основою формою діяльності ДО «УААСП», за їх відсутності підприємство взагалі не могло б проводити господарську діяльність відповідно до мети та предмета Статуту. Крім того, ДО «УААСП» забезпечує своє фінансове існування із комісійних платежів, утриманих від управління майновими правами.

Уклавши спірний договір ОСОБА_1 не лише передав на безоплатній основі майнові права інтелектуальної власності, які є майном підприємства, а й позбавив організацію частини доходу.

Таким чином, належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин знаходиться поза сумнівом, що у повній мірі відповідає позиції п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.12.2012р. (заява № 387/03).

Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є двостороннім (багатостороннім правочином.

За змістом ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, з огляду на викладені вище фактичні обставини, вбачається перевищення третьою особою-1 як статутних повноважень, що діяли на час укладання спірного Договору, так і норм ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Тому, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв`язку з наведеним місцевий суд повинен був виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом;

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

AKKA/LAA було обізнане з обмеженнями колишнього керівника ДО «УААСП» щодо безоплатного передання майна організації на підставі преамбули оспорюваного договору, ст. 10 (п. II) Первісного договору та могло бути введено в оману представниками ГО «УААСП» спільно з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз`яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма, тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Господарським судом м. Києва не було надано оцінки дій, вчинених третьою особою-1 під час підписання спірного Договору.

Крім того, відповідно до вимог п. 7.1. Статуту ДО «УААСП», органами управління Агентства є: Генеральний директор і Наглядова рада.

Згідно з п. 7.4. Статуту Генеральний директор, відповідно до покладених на нього завдань, укладає від імені Агентства договори за погодженням з Уповноваженим органом управління. Але назване погодження Уповноваженого органу управління в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справі «Серянін та інші проти України» від 20.02.2010 (заява № 4909/04) призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За змістом приписів статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки висновки, викладені у рішенні господарського суду м.Києва від 08.09.2020р. у даній справі, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Позовні вимоги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" необхідно задовольнити повністю з наведених вище мотивів, стягнувши з відповідача-1 понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва від 19.01.2021р. по справі №910/15357/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким: позов ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про визнання правочину недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір про заміну сторони від 01.06.2018р. до Договору про взаємне представництво інтересів від 19.02.2002р., укладеного між Copyright and Communication Consulting Agency/Latvian Copyright Agency (AKKA/LAA) (Aleksandra Caka iela 97, рига, LV-1011, Латвія), Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (04060, м.Київ, вул. Вавілових, буд. 15-А) та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, б. 44, поверх 3).

Стягнути з Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, б. 15-А, код ЄДРПОУ 39939650) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, б. 44, поверх 3, код ЄДРПОУ 31025266) 4802,5 грн. понесених судових витрат.

Справу №910/15357/19 повернути до господарського суду м.Києва, який зобов`язати видати наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.05.2021р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Б.М. Поляков

А.А. Верховець