ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 920/867/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс»

на рішення Господарського суду Сумської області

від 12.11.2020 (повний текст складено 13.11.2020)

у справі № 920/867/20 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс»

про стягнення 129 326, 01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» про стягнення 129 326,01 грн заборгованості за договором транспортного експедирування № 1405-1/2019sm від 14.05.2019, з яких: 92 589,00 грн - сума основного боргу, 29 621,17 грн - пеня, 3 454,99 грн - 3% річних, 3 660,85 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих йому позивачем послуг за укладеним між сторонами Договором транспортного експедирування № 1405-1/2019sm від 14.05.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 92589,00 грн основного боргу, 29621,17 грн пені, 3454,99 грн 3% річних, 3660,85 інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не спростовано факт невиконання прийнятих на себе договірних зобов`язань у розрізі оплати за надані позивачем послуги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20, ТОВ «Вудлайн Плюс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у позивача відсутній оригінал договору транспортного експедирування № 1405-1/2019sm від 14.05.2019, водночас, вимога про сплату коштів ТОВ «Супрамарін» не направлялась ТОВ «Вудлайн Плюс», а відтак, на переконання скаржника, у позивача відсутні підстави вимагати сплатити кошти у певні терміни (строки) та як наслідок, сплатити штрафні санкції, інфляційні втрати, пеню і 3% річних.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

ТОВ «Супрамарін» відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Вудлайн Плюс» не надало, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Вудлайн Плюс» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Іоннікової І.А., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 920/867/20 апеляційну скаргу ТОВ «Вудлайн Плюс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20 залишено без руху.

21.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Вудлайн Плюс» надійшло клопотання про надання доказів сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн та описи вкладення направлення апеляційної скарги ТОВ «Супрамарін».

Крім того, одночасно, ТОВ «Вудлайн Плюс» заявлено клопотання про зупинення дії наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2020 у справі № 920/867/20.

23.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Сумської області надійшов лист вх. № 09.1-14/1141/20 (вих. № 01-31/4517/20 від 22.12.2020), в якому повідомлено про відсутність коштів на здійснення будь-яких поштових відправлень, та зазначено, що справа № 920/867/20 буде направлена негайно після отримання коштів на відправлення поштової кореспонденції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 920/867/20 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ «Вудлайн Плюс» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.12.2020 у справі № 920/867/20 та клопотання про зупинення дії наказу до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

11.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/867/20 з Господарського суду Сумської області.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 920/867/20 є вимоги про стягнення 129 326,01 грн, справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 920/867/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вудлайн Плюс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2019 між ТОВ «Супрамарін» (експедитор) та ТОВ «Вудлайн Плюс» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 1405-1/2019sm (надалі - Договір), відповідно до умов якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Пунктом 1.2. договору визначено, що експедитор надає клієнту транспортно-експедиторські послуги згідно з Законом України № 1955 IV від 01.07.2004 «Про транспортно-експедиторську діяльність», Конвенцією про міжнародне дорожнє перевезення вантажів (CMR), Європейською угодою про режим праці та відпочинку водіїв (AETR), Цивільним і Господарським кодексами України, чинним законодавством України.

Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим договором (п. 2.1.1. Договору), а також отримувати від клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору (п. 2.1.7 Договору).

У відповідності до п.п. 2.2.7.- 2.2.9. Договору до обов`язків експедитора належить: здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надавати інші допоміжні та супутні перевезення, транспортно-експедиторські послуги за заявкою клієнта.

До обов`язків клієнта належить оплачувати послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, втрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта (2.4.14. Договору).

Згідно з п. 2.4.16. Договору клієнт зобов`язаний протягом 5 днів після отримання акту виконаних робіт підписати його і один примірник відправити експедитору, в разі непідписання акту або не відправки його в зазначений термін послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином.

В силу п. 3.1. Договору послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати (якщо інше не обумовлено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором), на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. цього Договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта, пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений п. 3.2. цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору розмір плати встановлюється за діючими ринковими розцінками на аналогічні послуги і можуть змінюватися в більшу або меншу сторони відповідно до зміни кон`юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг. Розмір плати за послуги експедитора вказується в заявці, узгодженій сторонами в порядку, передбаченому цим договором. Підставою для сплати є рахунки-фактури, отримані за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку. Сума фрахту включає в себе всі суми податків, що підлягають оплаті в країні експедитора згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Зі змісту п. 8.1. Договору вбачається, що останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.

Так, на виконання умов вищевказаного договору та заявок, позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 142 589,00 грн, що підтверджується актом надання послуг № 1408 від 17.07.2019, підписаного сторонами без зауважень.

Акт вважається прийнятим, а послуга надана в повному обсязі та належним чином в разі підписання акту, або у разі не підписання або неповернення його клієнтом протягом 7 днів з моменту його отримання і не відправки претензій або зауважень до експедитора. Претензії, подані клієнтом з порушенням умов даного пункту не підлягають розгляду та задоволенню (п. 3.2.1. Договору).

У відповідності до п. 3.2. Договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 банківських днів з дня його виставлення, на поточний банківський рахунок експедитора. Рахунок вважається сплаченим при зарахуванні коштів на поточний рахунок експедитора.

17.07.2019 на електронну пошту клієнта було направлено разом з актом, рахунок № 1416 від 17.07.2019 на суму 142 589,00 грн, який мав бути сплачений клієнтом в термін до 22.07.2019, проте, як зазначає позивач, рахунок повністю не сплачено. Після часткової сплати відповідачем коштів по рахунку, залишок заборгованості склав 92 589,00 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 92 589,00 грн вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування, а також 29 621,17 грн - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3 454,99 грн - 3% річних та 3 660,85 грн - інфляційних нарахувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 204 ЦК України спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 1405-1/2019sm від 14.05.2019. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відтак, до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, приписами ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дія останнього поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

В силу ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Зі змісту договору вбачається, що послуги експедитора оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 3 банківських днів з дня їх виставлення.

Розділом 2 Договору сторони визначили права та обов`язки замовника та виконавця, зокрема обов`язок клієнта оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта.

Факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення 925 89,00 грн вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування є обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи приписи ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення оплати рахунку експедитора клієнт оплачує експедитору пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого рахунку (п. 3.4. Договору).

Як вбачається із розрахунку наданого позивачем, нараховано відповідачу пеню в сумі 29 621,17 грн, з яких: 12 426,73 грн за період з 22.07.2019 по 24.10.2019; 3 250,90 грн за період з 26.10.2019 по 24.11.2019; 4 207,44 грн за період з 26.11.2019 по 12.01.2020; 9 066,42 грн за період з 14.01.2020 по 13.07.2020; 669,68 грн за період з 21.07.2020 по 11.08.2020.

Зазначені вище розрахунки пені здійснено позивачем у відповідності до вимог ст. 232 ГК України та з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 29 621,17 грн підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та обумовленими умовами договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 3 660,85 грн інфляційних збитків, з яких:1 569,46 грн за період з серпня 2019 року по жовтень 2019 року; 127,59 грн за листопад 2019 року; 1 963,80 грн за період січень - червень 2020 року та 3 454,99 грн 3% річних, з яких: 1 113,37 грн за період з 22.07.2019 по 24.10.2019; 3 14,60 грн за період з 26.10.2019 по 24.11.2019; 3 51,65 грн за період з 26.11.2019 по 02.01.2020; 1 507,95 грн за період з 14.01.2020 по 19.07.2020; 167,42 грн за період з 21.07.2020 по 11.08.2020.

Так, перевіривши розрахунки позивача, встановлено вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 3 660,85 грн інфляційних збитків та 3 454,99 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудлайн Плюс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у справі № 920/867/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 920/867/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна