21.05.2021 Справа № 263/429/19

Унікальний № 263/429/19

Провадження № 2/756/806/21

Р І Ш ЕН Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.‚

при секретарі - Волковій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, -

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю та витрат на професійне навчання у загальній сумі 31 054,64 грн., а також суми сплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.10.2019 року матеріали цивільної справи передано за територіальною підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Свої вимоги Маріупольський міський центр зайнятості обґрунтовує тим, що 16.07.2018 року до Маріупольського міського центру зайнятості звернувся ОСОБА_1 з заявою про надання статусу безробітного на підставі якої йому й було надано вказаний статус з 16.07.2018 року. Одночасно ОСОБА_1 було ознайомлено під особистий підпис з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного і відповідальністю за подання недостовірних даних та документів для прийняття рішення про надання статусу безробітного та призначення відповідного матеріального забезпечення.

23.10.2018 відповідач звернувся до Центру зайнятості з заявою про направлення на професійне навчання за напрямком основи підприємницької діяльності в Донецький національний університет імені Василя Стуса, у якій власноруч зазначив, що з положенням ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - ознайомлений.

На підставі даної заяви між Центром зайнятості та відповідачем було укладено договір на професійне навчання безробітного від 23.10.2018 року №053318102300018, згідно тексту якого Центр зайнятості направляє відповідача в Донецький Національний Університет імені Василя Стуса на професійне навчання за професією фахівець з ефективності підприємництва, для проходження повного курсу підвищення кваліфікації. Вартість навчання складала 1 669 грн.90 коп.

21.11.2018 року відповідач вказані курси закінчив.

22.11.2018 року центру зайнятості стало відомо про те, що відповідач має діюче свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3534 видане 28.07.2010 року Донецькою обласною КДКА безстроково.

За твердженням позивача, ОСОБА_1 знаючи про покладені на нього обов`язки та про відповідальність за подачу недостовірних даних, в порушення вимог Закону не повідомив Центр зайнятості під час реєстрації, про факт наявності діючого свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та продовжував приховувати цей факт.

Перебуваючи на обліку відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 29 384,74 грн., а вартість проходження повного курсу підвищення кваліфікації склала 1 669,90 грн.

Таким чином, Маріупольський міський центр зайнятості просить стягнути з відповідача 31 054,64 грн., що є сумою виплаченого забезпечення по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, як таких що отримані останнім безпідставно, оскільки маючи діюче свідоцтво адвоката ОСОБА_1. є самозайнятою особою, яка забезпечує себе роботою самостійно і, відноситься до зайнятого населення, що виключає можливість отримання допомоги по безробіттю.

Згідно відзиву на позовну заяву та доповнення до нього, відповідач заперечив проти позову вказуючи, що не перебував на обліку в органах Державної податкової служби, як самозайнята особа, єдиний соціальний внесок не сплачував, адвокатську діяльність не здійснював, а тому вважає, що наявність в нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є підставою для прийняття наказів про припинення виплати допомоги по безробіттю та щодо повернення отриманих коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подали до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та задоволення вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав суду чергову заяву про відкладення розгляду справи до закінчення карантину або повернення позивачу позову без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України (у редакції, чинній 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Не дивлячись на те, що Оболонський районний суд міста Києва працює в штатному режимі, заяв від відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів до суду не надходило, тому суд вважає за потрібне відмовити відповідачу у задоволенні його чергового клопотання про відкладення розгляду справи та здійснювати розгляд даної справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши письмові матеріали та надані докази, пояснення позивача та відзив відповідача, судом встановлено наступне.

16.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, на підставі якої йому було надано статус безробітного з 16.07.2018 року.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Тобто, адвокату який має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, надана законом можливість забезпечувати себе роботою самостійно, що відносить таку категорію громадян до зайнятого населення та виключає можливість реєстрації їх як безробітних.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена можливість зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом відповідної заяви.

У ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено підстави припинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, у разі зупинення права з підстави подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, таке право поновлюється з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має діюче свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3534 видане 28.07.2010 року Донецькою обласною КДКА безстроково та обліковується в Раді адвокатів Донецької області.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом і не зупинив дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю при реєстрації та у період перебування на обліку як безробітний, а тому, не мав права на отримання статусу безробітного і призначення виплати допомоги по безробіттю.

Доводи відповідача про те, що, маючи чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на момент реєстрації у центрі зайнятості, адвокатською діяльністю він не займався, доходів не отримував, є безпідставними, оскільки положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю.

Також доводи відповідача про те, що він не взятий на облік в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не мають правового значення для вирішення даного спору, адже відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката України. Наявність зазначеного права чинним законодавством не пов`язано з реєстрацією адвоката в органах податкової служби як платника податків.

Таким чином, обставини неповідомлення відповідачем про факт наявності у нього діючого свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю під час реєстрації в центрі зайнятості, є підставою для стягнення з відповідача суми отриманої ним допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Тобто, стягнення з осіб суми отриманої ними допомоги по безробіттю є визначеним законом наслідком порушення ними своїх обов`язків як безробітних, а порушення цих обов`язків, таким чином, є єдиною законною підставою для такого стягнення.

Відповідач в зазначений період, під час реєстрації у центрі зайнятості мав обов`язок повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому допомоги по безробіттю.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг впливав факт неповідомлення відповідачем (подання недостовірних даних) центру зайнятості про наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3534 на момент реєстрації в державній службі зайнятості 16.07.2018 року.

Неповідомлення відповідачем центру зайнятості під час реєстрації в державній службі зайнятості 16.07.2018 року про факт наявності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3534 є поданням недостовірних даних, оскільки відповідач у особистій заяві від 16.07.2018 року під особистий підпис зазначив, що не забезпечує себе роботою самостійно, але як вище зазначалось наявність діючого свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю свідчить про те що відповідач відноситься до зайнятого населення.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Про дані обов`язки відповідач знав, що підтверджується заявою від 16.07.2018 року. Проте цим обов`язком відповідач знехтував, та не виконав, що є законною підставою для стягнення суми незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю та вартість наданих соціальних послуг.

Таким чином, за умови повідомлення відповідача під час реєстрації у Центрі зайнятості про наявність у нього діючого свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - відповідачу було б відмовлено у наданні статусу безробітного, та як наслідок останній не отримав би допомогу по безробіттю.

Таким чином, у період з 16.07.2018 року по 21.11.2018 року відповідач отримував допомогу по безробіттю неправомірно, а також неправомірно був направлений на професійне навчання за професією фахівець з ефективності підприємництва, для проходження повного курсу підвищення кваліфікації, через подання недостовірних даних.

Отже, згідно ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальний послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право: стягувати відповідно закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих нею.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 неправомірно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 29 384,74 грн. та витрат пов`язаних з професійним навчанням відповідача, а саме проходження повного курсу підвищення кваліфікації у розмірі 1 669,90 грн. є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 24815706) безпідставно отриманих коштів допомоги по безробіттю у розмірі 29 384 (двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 24815706) витрати на професійне навчання у розмірі 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 24815706) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.05.2021 року.

Суддя А.В. Шевчук