Справа № 357/967/21

2/357/1790/21

У Х В А Л А

іменем України

24 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І.

за участі секретаря - Сокур О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м.Біла Церква Київської області цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2021 року позивач Департамент патрульної поліції звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи свої вимоги Департамент патрульної поліції посилався на те, що в період часу з 20 січня 2020 року по 06 серпня 2020 року відповідач проходив службу в Батальйоні патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, та перебував на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції. Згідно з Наказом Департаменту патрульної поліції від 06.08.2020 року № 568 о/с, ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції з 06.08.2020 року. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння ( експлуатації ), яких не закінчився, складає 3 023,16 грн. Однак, в добровільному порядку визначені кошти відповідачем не були сплачені на рахунок Департаменту патрульної поліції у встановленому законом порядку. Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння ( експлуатації ), яких не закінчився в сумі 3 023,16 грн. ( а. с. 1-6 ).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 року, головуючого суддю було визначено Орєхова О.І. ( а. с. 17 ).

Ухвалою суддівід 04 березня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 16 годину 30 хвилин 05 квітня 2021 року ( а. с. 24-25 ).

У зв`язку з неявкою учасників судового розгляду, розгляд справи було відкладено на 15 годину 00 хвилин 24 травня 2021 року ( а. с. 31 ).

Позивач в судове засідання не з`явився, 24.05.2021 року за вх. № 23816 судом отримано заяву, яка підписана представником позивача ОСОБА_2 , в якій просив задовольнити позовні вимоги та проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна розписка ( а. с. 33 ).

16 квітня 2021 року за вх. № 18102 судом отримано від ОСОБА_1 клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній посилався на те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується проходження публічної служби ОСОБА_1 . Спірні правовідносини виникли за участю суб`єкта владних повноважень, відтак спори між учасниками цих правовідносин- публічно-правові та їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, будучі належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, суд вважає можливим вирішити питання щодо заявленого клопотання про закриття провадження у справі за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши клопотання відповідачата дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та закриття провадження у справі з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається з матеріалів справи та позовних вимог,спір стосується проходження публічної служби ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів

поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону N 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону N 580-VIII, поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону N 580-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону N 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, спори, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року, справа № 636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

У межах цивільного судочинства, суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві через вимоги п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Така правова позиція міститься в поставні Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від: 04.09.2019, справа № 127/7858/18; 10.04.2019 року у справі № 705/1664/17; 13.02.2019 року у справі № 636/93/14-ц; 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17; 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.

Суд не може погодитися з позицією позивача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що дана справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства, що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року, оскільки Велика Палата Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 818/1688/16 відступила від висновків, викладених у постановах від: 03.10.2018 року у справі № 755/2258/17; 20.06.2018 року у справі № 815/5027/15; 10.04.2018 року у справі № 533/934/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16 змінила практику розгляду цієї категорії спорів, в якій вказано, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства ( п. 28 постанови Верховного Суду від 05.03.2021 року, справа № 140/1738/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо

застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За приписами ЦПК України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, провадження по цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, суд роз`яснює, що згідно Кодексу адміністративного судочинства України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Позивач Департамент патрульної поліції при зверненні до суду із вищевказаним позовом сплатив судовий збір в розмірі 2 102 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 18002 від 03 грудня 2020 року ( а. с. 7 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 19, 133, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 258-260, 263, 353 ЦПК України, ст. 4, 19 КАС України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію», Законом України «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Повернути Департаменту патрульної поліції сплачений ним на підставі платіжного доручення № 18002 від 03 грудня 2020 року судовий збір в розмірі 2 102 гривень.

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 36, код ЄДРПОУ: 38009832, повернути Департам6енту патрульної поліції судовий збір в розмірі 2 102 гривень.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов