-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 344/17406/20
Провадження № 4-с/344/44/21
У Х В А Л А
19 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Бородовського С.О.,
секретаря Герлан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державний виконавець Кіт Михайло Євгенович, ОСОБА_2 , на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та бездіяльність начальника державної виконавчої служби, -
В С Т А Н О В И В:
скаржник подав скаргу на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та бездіяльність начальника державної виконавчої служби. Просив визнати неправомірними дії державного виконавця Кіт Михайло Євгенійович - відкриття виконавчого провадження № ВП 65051347. Визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу у вигляді відсутності контролю за діями державного виконавця та не скасування постанови яка суперечить вимогам закону. Зобов`язати начальника Івано-Франківського міський відділу Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 65051347. З тих підстав, що 08 квітня 2021 р Державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кіт Михайло Євгенійович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 65051347 на підставі судового наказу № 344/17406/20 виданого 19.01.2021 р Івано-Франківським міським судом. З даною постановою скаржник ознайомився 18 квітня 2021 року. Постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № ВП 65051347 вважає неправомірною з наступних підстав. Відповідно до п.п.2 п. 1 ст. 4 Закону України про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ. В свою чергу у виконавчому документі № 344/17406/20 на підставі якого винесено постанову № ВП 65051347 відсутня дата прийняття і номер рішення згідно з якими видано виконавчий документ. Відповідно до пп. 6 п.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); в той же час у виконавчому документі № 344/17406/20 на підставі якого відкрито виконавче провадження № ВП 65051347. Відсутня дата набрання рішенням законної сили (крім стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць). Відповідно до п.п. 7 п. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: строк пред`явлення рішення до виконання. В той же час с судовому наказі № 344/17406/20 на підставі якого відкрито виконавче провадження № ВП 65051347 не зазначено строк пред`явлення рішення до виконання. Скаржник вказує, що виконавчий документ № 344/17406/20 на підставі якого відкрито виконавче провадження не відповідає низці вимог процесуального закону. Відповідно до п.7 наказу Міністерства Юстиції № 512/5 від 02.04.2012 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова державного виконавця, як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: назва постанови, дата видачі постанови та місця її винесення; строку і порядку оскарження постанови. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. В той же час постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 64737730 не скріплена печаткою. В ній відсутні відомості про місце її винесення. Замість строку і порядку оскарження постанови вставлений текст в порядку та строки встановлені законом, що, на думку скаржника не є вказанням строку та порядку оскарження постанови. Державний виконавець не надав скаржнику ідентифікатор для доступу, чим неправомірно позбавив його права доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження. На постанові відсутнє зображення державного герба України. Направлена копія постанови не засвідчена належним чином, жодного підтвердження що це постанова посадової особи, представника держави - немає.
Сторони провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Представник відділу виконавчої служби про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заперечень на скаргу та клопотань щодо реалізації прав суду не подано.
Представник стягувача подав заяву про розгляд справи без його участі та стягувача, за змістом якої вказав, що скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі судового наказу про стягнення аліментів, судовий наказ є особливою формою судового рішення і одночасно виконавчим документом. На підставі судового наказу не видається окремо виконавчий документ. Судовий наказ на підставі якого відкрито виконавче провадження містить всі обов`язкові реквізити. За змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржник немає права оскаржувати дії державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
19/01/2021 Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ, яким наказано стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 16.12.2020 року. Стягнути з боржника на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA 9889999803131112060000009612, отримувач коштів ГУК в Ів.-Фр.об./ ТГ Ів.-Фр./22030101, код за ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101), судовий збір в розмірі 210 грн. 20 коп. (двісті десять гривень двадцять копійок).
05/03/2021 Івано-Франківським міським відділом Державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державний виконавець Кіт Михайло Євгенович винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64737730 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 210,20 гривень судового збору.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Також, у ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
За ст. ст.129 Конституції України судові рішення, що ухвалюються судами іменем України є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Також, зазначені приписи наведені й Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р., в якому вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
З наведених приписів вбачається декларування державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
За змістом процесуального закону судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених в ст. 161 ЦПК України (ч. 1 ст. 160 ЦПК України), та за результатами розгляду заяви суд видає судовий наказ без відкриття відповідного провадження (ч. 2 ст. 167 ЦПК України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 167 та ч. 1 ст. 170 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів оскарженню та скасуванню не підлягає.
Згідно із ч.7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Судовий наказ про стягнення аліментів набирає законної сили з дня його видачі.
Таким чином, вимогу про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, з підстави не відповідності виконавчого документу вимогам процесуального закону не обґрунтовано належними правовими підставами, оскільки судовий наказ є виконавчим документом, за наслідками винесення судом судового наказу окремо виконавчий лист судом не видається.
Відтак посилання скаржника на неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що державним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження, є безпідставним, оскільки вказана процесуальна дія вчинена державним виконавцем у межах вказаного закону - на підставі заяви стягувача про невиконання рішення суду та рішення суду - виконавчого документу, яке відповідає вимогам виконавчого документу.
Щодо оскарження заявником відкриття виконавчого провадження без дотримання вимог до виконавчого документу, суд вважає такі доводи недоведеними, оскільки такий виконавчий документ має всі необхідні реквізити для його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інформація про що покладена й у оскаржувану постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Рішення суду є обов`язковим до виконання. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.
Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, тому, дії не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
Інші доводи скарги зводяться до власносного тлумачення заявником закону, що суперечить чинному законодавству та не може бути самостійною правовою підставою для задоволення такої скарги.
В ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено заборону зловживання правами, передбаченими в конвенції.
Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).
Отже скарга позбавлена будь-яких правових підстав, дії державного виконавця у виконавчому провадженні засновано на змісті відповідного закону та відповідають ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів, не встановлено.
Окрім того, інші доводи заявника, оскаржуваної дії посадової особи (державного виконавця), які наведені у скарзі, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Враховуючи викладене вимогу про зобов`язання начальника скасувати постанову державного виконавця не обгрунтовано належними правовими підставами. Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
П О С Т А Н О В И В:
в задоволенні скарги відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду протягом 15 днів з часу її постановлення.
Суддя Бородовський С.О.
скопійовано
-
скопійовано
-
