ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2021 Справа № 917/240/21
м. Полтава
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв", вул. Гагаріна, буд. 81, с. Чорнявка, Черкаський район, Черкаська область, 19646
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс", вул. Спартака, 59 Б, м. Пирятин, Полтавська область, 37000
про відшкодування збитків,
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біхайв" (далі - позивач/ ТОВ "Біхайв") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" (далі - відповідач/ ТОВ "ТАР-Укртранс") 73617,48 грн, в тому числі 45184,21 грн збитків і 28433,27 грн. штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг № 200918 від 20.09.2018 при перевезенні вантажу позивача, що призвело до пошкодження вантажу.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 30.03.2021.
Ухвалою від 30.03.2021 суд відклав розгляд справи на 20.04.2021.
15.04.2021 від відповідача по справі надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою від 19.04.2021 суд повернув зустрічну позовну заяву ТОВ "ТАР-Укртранс" на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 20.04.2021 суд задовольнив клопотання відповідача про витребування у позивача доказів по справі, витребував у позивача відповідні докази та відклав розгляд справи на 11.05.2021.
29.04.2021 від позивача надійшли витребувані ухвалою від 20.04.2021 докази.
В судове засідання 11.05.2021 представники сторін не з`явилися.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.
Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову, посилаючись на безпідставність заперечень відповідача.
Відповідачем надано заперечення в яких він наполягає на тому, що псування вантажу сталося з вини позивача.
Позивач у поясненнях на заперечення зазначає про безпідставність припущень відповідача.
Рішення приймається в порядку визначеному ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Повне рішення складено після повернення судді з відрядження.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
20.09.2018 між ТОВ "ТАР-Укртанс" (перевізник за договором) та ТОВ "Біхайв" (замовник за договором) було укладено договір надання послуг № 200918 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).
У відповідності з Договором та заявкою на доставку вантажу від 17.08.20 (далі - Заявка, копія Заявки - в матеріалах справи) відповідач повинен був доставити вантаж (мед, кількість 22 тн, тара-бочки) до пункту призначення: Handelsstraat 13 В-8830 Veurne - Belgium (м. Верне, Бельгія), найменування отримувача вантажу Meli n.v., строк доставки: 24.08.2020.
Позивач зазначає, що 17.08.2020 на складі позивача бочки з медом було завантажено в транспорт, наданий відповідачем, водій перевірив відповідність завантаження і кріплення вантажу умовам безпеки руху та забезпечення цілісності вантажу, зауважень з його боку не було (відсутні відмітки в товарно-транспортній накладній (CMR) з боку перевізника) та вантаж вирушив до вантажоотримувача.
25.08.20 відповідачем направлено позивачу повідомлення про те, що при огляді польським ветеринарним лікарем вантажу на митному переході було виявлено пошкодження однієї з бочок, внаслідок чого стався витік меду (копія листа відповідача - в матеріалах справи).
У зв`язку із пошкодженням вантажу та відмовою вантажоотримувача від пошкодженого вантажу, позивач 27.08.20 надіслав листа відповідачу з проханням направити автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Дорохуськ-Черкаси-Чорнявка, так як пошкодження вантажу унеможливлює подальше слідування автомобіля до вантажоотримувача в м. Верне (Бельгія) (копія повідомлення від 27.08.20 - в матеріалах справи).
Крім того, для виявлення причини пошкодження вантажу, огляду і зняття пломб та подальшого відшкодування нанесених збитків, позивач у листі від 27.08.2020 просив відповідача направити повноважних представників ТОВ «ТАР-УКРТРАНС» в м. Черкаси для складання акту з участю представників Черкаської Торгово-Промислової палати та ТОВ «БІХАЙВ».
10.09.2020 автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 прибув до міста Черкаси та на території митного складу митний пост «Черкаси-Північний» почався огляд транспортного засобу за участю представників митниці, вантажоодержувача, транспортної організації і Черкаської Торгово-Промислової палати та продовжився на території позивача, про що було зазначено в Акті експертизи № В-590, складеному 15.09.2020 (дата початку експертизи - 10.09.2021, дата закінчення експертизи - 15.09.2021). Кожен етап зазначених дій супроводжувався фотофіксацією (копія акту експертизи з додатками - в матеріалах справи).
Також факт втрати/пошкодження зафіксований в товарно-транспортній накладній (СMR).
Позивач вказує, що представник (водій) відповідача відмовився підписати акт експертизи.
Вказаним актом експертизи було встановлено, що матеріальні збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця та наяв ності бочок з механічними пошкодженнями складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням.
Позивач стверджує, що вантаж був пошкоджений/втрачений та не доставлений до пункту призначення з вини відповідача, отже відповідачем не виконані зобов`язання по Договору від 20.09.18, що спричинило невиконання умов Контракту між позивачем та вантажоотримувачем (покупцем) меду : Meli n.v., Veume, Belgium (Meli n.v., Верне, Бельгія).
Також позивач зазначає, що ним були понесені витрати по оформленню вантажу при відправці вантажу покупцю та витрати при оформленні реімпорту вантажу, так як автотранспорт з вантажем повернувся до позивача, що фактично нанесло йому збитки.
Враховуючи вищезазначені обставини позивач стверджує, що йому нанесені наступні збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачем:
1) збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця та наявності бочок з механічними пошкодженнями - складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням.
На підтвердження вартості меду позивачем надано копію інвойсу (рахунку-фактури) № 081118-147 від 13.08.2020, згідно якого ціна 1 кг меду становить 1,45 євро. 284,32 кг х 1,45 євро = 412,26 евро, курс НБУ на день подання цього позову становив 33,4509 грн за 1 євро, отже 412,26 євро х 33,4509 грн = 13790 грн 47коп.
На підтвердження вартості бочок позивачем надано копію видаткової накладної від 21.07.20 № АП-2107007 на поставку ТОВ "НВП Агрінол" одержувачу ТОВ "Біхайв" бочок сталевих закатних з гофрами на корпусі (1А2/LIC F (з внутрішнім лаковим покриттям), згідно якої вартість однієї бочки становить 650,00 грн без ПДВ. 40 бочок х 650 грн = 26000 грн.
2) збитки в розмірі 1693,74 грн, спричиненні позивачу сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу покупцю:
- 1101,06 грн сплачено Одеській регіональній службі держветконтролю за ветеринарні роботи/послуги. На підтвердження витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1885 від 17.08.20, згідно якого сплачено 1185,94 грн, при цьому позивач вказує, що за 1 авто буде ціна 1101 грн 06 коп.;
- 14,85 грн сплачено за видачу міжнародного ветеринарного сертифіката при переміщені за межі держави. У якості доказу понесення витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1886 від 17.08.20 на сумі 222,75 грн, при цьому позивач вказує, що оплата була здійснена за 15 авто і плата за 1 авто становить 14,85 грн;
- 558,93 грн, сплачено Черкаській районній державній лікарні ветеринарної медицини за виклик спеціаліста ветеринарної медицини/послуги спеціаліста/надання консультацій, що підтверджується платіжним дорученням № 1908 від 18.08.20;
- 18,90 грн сплачено замовником УК у м. Черкасах/Черкаси/22012500 - плата за надання інших адміністративних послуг (форми № 2 - 2шт.), що підтверджується платіжним дорученням № 1847 від 12.08.20 на суму 180 грн 90 коп., за 1 форму ціна 18 грн 90 коп.;
3) збитки в розмірі 3700 грн, спричиненні позивачу сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при реімпорті вантажу:
- 250 грн сплачено позивачем на користь ФОП Славка за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням № 2518 від 15.10.20;
- 1850,00 грн сплачені позивачем на користь ТОВ «БРОКЕР-ІМПЕКС» за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням № 2519 від 15.10.20;
- 1100 грн сплачено позивачем на користь ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК, що підтверджується платіжним дорученням № 2140 від 11.09.20;
- 500 грн сплачено позивачем ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК, що підтверджується платіжним дорученням № 2146 від 11.09.20.
Копії вищевказаних платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Отже, за підрахунками позивача загальна сума збитків складає: 13790,47 грн (вартість втраченого меду) + 26000 грн (вартість пошкоджених бочок) + 1693,74 грн (вартість митного оформлення вантажу) + 3700 грн (вартість оформлення реімпорту) = 45184,21 грн.
Крім цього, у відповідності до пп. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3. договору надання послуг N 200918 від 20.09.2018 у разі повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, що сталися в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення (оформленням товаросупровідних документів і митним оформленням) та його здачею вантажоодержувачу (оформлення товаросупровідних документів і митним оформленням) перевізник відшкодовує замовнику суму, що дорівнює вартості втраченого або пошкодженого вантажу, протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання вимоги замовника.
Перевізник несе перед замовником відповідальність за зрив організації перевезення по узгодженій заявці за кожну добу неподання автопоїзду та за порушення термінів доставки вантажу в роз мірі:
- на іншій території Європи 50 євро за кожну добу простою та/або прострочення доставки.
Враховуючи вказані умови Договору позивач вважає, що відповідач несе відпові дальність за порушення термінів доставки вантажу в розмірі 850 євро, виходячи з наступного розрахунку: вантаж повинен був бути доставлений до 24 серпня 2020 року (вантаж повернувся), початок прострочення доставки з 25 серпня 2020 року по 10 вересня 2020 року (день повернення вантажу позивачу), прострочення терміну доставки тривало 17 діб (17 х 50 євро). 850 євро по курсу НБУ на день подання позову (33,4509 грн. за 1 євро) складає 28433,27 грн.
Крім цього, позивач зазначає, що ним направлялася відповідачу претензія про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу від 22.10.2020 № 219, на яку відповідач не відреагував (копії претензії та доказів її направлення - в матеріалах справи).
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки завдані пошкодженням та втратою вантажу в розмірі 45184,21 грн та штраф в розмірі 28433,27 грн.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження усіх складових елементів господарського правопорушення з боку відповідача. Зокрема, відповідач вказує, що акт експертизи № В-590 від 15.09.2020, на який посилається позивач, лише фіксує виявлені ушкодження бочок, однак не встановлює причини цих ушкоджень, а саме: чи перевозився товар в придатній тарі, яка забезпечує повне збереження вантажу, чи мала бочка, що розгерметизувалася, заводський брак; чи достатня товщина стінок бочок для уникнення вм`ятин при транспортуванні; чи були бочки переповнені; чи відповідав якісним показникам по вологості мед з бочки, що витік.
Крім цього, відповідач у відзиві просив суд витребувати у позивача договір/контракт № К 20029 від 18.02.2020 та "Інструкцію по завантаженню транспортного засобу бочками" і "Схеми завантаження", яка затверджена Наказом № 10/1 від 18.01.2019 по підприємства позивача.
Ухвалою від 20.04.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та витребував у позивача вказані докази.
Позивач у відповіді на відзив зазначає про необґрунтованість відзиву та наполягає на тому, що відповідальність за збереження та цілісність вантажу несе саме перевізник.
Відповідач у запереченнях вказує на те, що згідно акту експертизи № В-590 від 09.09.2020 при дослідженні використовувалися ДСТУ 4497:2005 (Національний стандарт України "Мед натуральний" технічні умови).
У відповідності до п. 5.1 ДСТУ 4497:2005 мед натуральний фасують у тару місткістю від 0,005 дм3 до 200 дм3.
В п. 5.3. ДСТУ 4497:2005 вказано, що споживацька та інша тара повинна забезпечувати зберігання продукції.
За вимогами п. 5.5 ДСТУ 4497:2005 споживчу тару перекладають прокладками з гофрованого картону ГОСТ 9142.
За вимогами п. 5.7. ДСТУ 4497:2005 тару заповнюють медом не більше ніж на 95% від її повного об`єму.
В п. 11.3 ст. 11 "Правила транспортування та зберігання" ДСТУ 4497:2005 зазначено, що під час транспортування ящики, фляги та бочки щільно закріплюють або ув`язують.
За даними акту експертизи № В-590 від 09.09.2020 (Таблиця № 1. Результати Огляду та зважування бочок) встановлено, що брутто (вага бочок з медом) складає в середньому 308 кг (від 307,97 кг до 309,12 кг).
Вага тари згідно вищевказаного акту експертизи становить 15,32 кг.
Нетто (вага меду без бочок) становить: 308 кг (брутто) - 15.32 кг (вага бочки) = 292,68 кг.
Згідно наданої позивачем видаткової накладної № АП-2107007 від 21.07.2020 постачальником тари (бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1A2/L1C F з внутрішнім лаковим покриттям) на підприємство позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агрінол».
Як зазначає відповідач, на офіційному сайті постачальника ТОВ «НВП Агрінол» розміщена інформація з характеристиками бочок, що були поставлені на адресу позивача: бочка -1Д2(F - Харчова) - 213 дм3, допустима масса нетто: 300 кг 1A2L: бочка зі з`ємним верхнім дном, місткість 213 дм. куб. Габаритні розміри бочки: внутрішній діаметр: 571,5 мм, зовнішній діаметр по обручу: 610 (max) мм., висота: 880-t 5 мм. (https://npp-agrinol.prom.ua/р680625588-bосhkа-metallicheskaya-semnaya/html).
Відповідач зазначає, що з вказаного вбачається те, що у даному випадку позивачем використовувалася тара місткістю 213 дм3, що є грубим порушенням ДСТУ 4497:2005.
Максимальна вага меду, що може бути залитий в бочку, становить 300,00 кг. Однак, за вимогами ДСТУ 4497:2005 бочка повинна бути заповнена на 95% від її повного об`єму. Тобто при підрахунку: 300,00 кг (максимально допустима норма наповнення бочки за інструкцією заводу-виробника) мінус 5 % (вимоги ДСТУ 4497:2005 щодо максимально допустимої наповнюваності бочки) = 285,00 кг (гранично допустимий вміст меду в одній бочці за вимогами ДСТУ 4497:2005). Отже, позивачем порушено вимог ДСТУ 4497:2005, оскільки для перевезення були подані бочки вагою 292,68 кг (нетто - середня вага меду в одній бочці). Перевищення допустимої норми вмісту меду в одній бочці становить 7,68 кг.
Також відповідач зазначає, що в акті експертизи № В-590 не зафіксований факт виконання позивачем вимог пункту 5.5 ДСТУ 4497:2005 про обов`язкове перекладання тари прокладками з гофрованого картону ГОСТ 9142, що також є грубим порушенням чинного законодавства та п. 2.3.7 договору надання послуг № 200918 від 20.09.2018, що може призвести до втрати чи пошкодженню вантажу/тари при перевезенні.
З приводу наявних на бочках механічних пошкоджень відповідач зазначає, що з наданих позивачем документів не можливо встановити час та причину виникнення незначних подряпин на стінках бочок. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують відсутність механічних пошкоджень до моменту завантаження у транспортний засіб відповідача. Ці подряпини виникли при переміщенні бочок при складському зберіганні на підприємстві позивача. Тобто, в транспортний засіб відповідача були завантажені бочки вже з наявними незначними механічними пошкодженнями (вм`ятини, подряпини). Тому вимога про відшкодування відповідачем вартості 40-ка бочок з незначними механічними пошкодженнями виглядає надуманою та безпідставною з боку позивача. Крім того позивачем не зазначено підстав необхідності переміщення меду з 40 бочок та не подано відповідних доказів цього переміщення, а також не подано суду доказів на підтвердження придбання нових 40 бочок загальною вартістю 26000 грн та не надано до суду документи, які свідчать про списання чи утилізацію 40 бочок.
Щодо дій водія відповідача при здійсненні перевезення вантажу відповідач зазначає наступне.
Відповідач вказує, що після завантаження транспортного засобу та кріплення вантажу, водій перевірив відповідність завантаження і кріплення вантажу умовам безпеки руху та забезпечення цілісності вантажу, тобто виконав вимоги п. 8.20 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Після цього автомобіль був запломбований і до моменту відкриття митниками на польській території вантаж перебував поза доступом і контролем водія. Тобто жодних дій (навмисних чи з необережності) водій з вантажем не міг вчинити і не вчиняв. Жодних претензій до відповідача щодо цілісності пломб позивач в позовній заяві не зазначив.
Також відповідач зазначає, що про факт дотримання водієм правил дорожнього руху свідчить те, що на водія не складалися протоколи про порушення правил дорожнього руху, відсутня будь-яка інформація про потрапляння в ДТП автотранспорту відповідача, при огляді автомобіля (згідно акту експертизи № В-590) не було виявлено будь-яких пошкоджень автомобіля і причепа. Внутрішні стінки причепу виготовлено з легкого спіненого пластику. З фотографій, наданих позивачем, чітко видно, що ні вм`ятин, ні будь-яких інших механічних пошкоджень внутрішніх стінок причепу автомобіль відповідача немає. Це свідчить про те, що різкого гальмування, перевищення швидкості водій не допускав. Крім того водій автотранспорту відповідача не міг перевищити швидкісний режим руху так як бортовий комп`ютер автомобіля запрограмований на максимальну швидкість 90 км/год (одна із вимог Європейської конференції міністрів транспорту).
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що його водій вжив усіх необхідних заходів і дій, виконав усі вимоги, передбачені законодавством і договором на надання послуг по перевезенню та недопущенню пошкодженню та псуванню вантажу/тари при його перевезенні.
На думку відповідача, витік меду та пошкодження бочок сталося з вини працівників позивача, а саме, внаслідок перевищення допустимих об`ємів тари, перевищення допустимих меж наповнення тари, порушення вимог по пакуванню тари, недбалого складського зберігання тари.
У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач у поясненнях на заперечення зазначає, що технічні умови на бочки, які використовувалися при перевезенні (ТУ У.28.7-30802090-066:2007), передбачають основні параметри бочок, а саме місткість (дм3): номінальна - 200, повна - 212, граничне відхилення від повної місткості бочки +/- 2%. В зв`язку з цим позивач вважає необґрунтованим твердження відповідача про порушення позивачем умов ДСТУ 4497:2005, так як номінальна місткість бочки -200 дм3.
Крім того, позивач зазначає, що Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та Регламент ЄС № 852/2004 «Про гігієну харчових продуктів» передбачають, що пакування, включаючи первинне пакування, здійснюється у спосіб, що унеможливлює забруднення продуктів та цілісність упаковки, а пошкодження бочок унеможливлює їх подальше використання.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що 20.09.2018 між позивачем та відповідачем у справі укладено договір надання послуг N 200918, який за своєю правовою природою по суті є договором перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Вказана норма кореспондується зі ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до п. 1.1 договору № 200918 предметом цього договору є регламентування взаємовідносин між перевізником і замовником, що виникають при плануванні, розрахунках і здійсненні міжнародних і внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень вантажів і наданні інших послуг, пов`язаних з автомобільними перевезеннями вантажів.
Згідно п. 1.2 Договору перевезення за цим договором здійснюються відповідно до:
1.2.1. Міжнародні автомобільні перевезення - згідно Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів (CMR), Митної Конвенції про міжнародне дорожнє перевезення вантажів (МДП), Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів (ADR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (AETR), а також згідно вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.
1.2.2. Внутрішні автомобільні перевезення (по Україні) - згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, Статуту автомобільного транспорту України, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що перевезення виконуються перевізником на підставі заявок замовника на перевезення вантажів (далі - заявки). Заявка повинна містити наступну інформацію: дата, час, місце завантаження; найменування вантажовідправника; найменування та характер вантажу, вага брутто, спосіб упаковки; маршрут перевезення; дата доставки; одержувач вантажу; марка, модель транспортного засобу; вартість перевезення (фрахту); місце розвантаження; тип (тент, рефрижератор) і обсяг необхідного напівпричепа.
На підставі вказаного пункту Договору сторонами було погоджено умови заявки на перевезення вантажу - меду поліфлорного кількістю 22000 кг, до пункту призначення: Handelsstraat 13, 8630 Veurne, Belgium (м. Верне, Бельгія), найменування отримувача вантажу Meli nv, строк доставки 24.08.2020.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, 17.08.2020 на складі позивача бочки з медом було завантажено в транспорт, наданий відповідачем, водій перевірив відповідність завантаження і кріплення вантажу умовам безпеки руху та забезпечення цілісності вантажу, зауважень з його боку не було. Факт транспортування вантажу підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 485760.
Під час проходження огляду вантажу ветеринарним лікарем на польському боці МАПП "Ягодин" було виявлено порушення герметичності однієї з бочок, в результаті чого вміст бочки витік на підлогу напівпричепу. Даний факт став причиною повернення вантажу вантажовідправнику.
Позивач стверджує, що з моменту прийняття товару до перевезення відповідальним за збереження товару є перевізник.
Відповідач же в свою чергу стверджує, що витік меду стався внаслідок недотримання позивачем вимог щодо пакування та завантаження товару.
Згідно ч. 2, 3 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (далі - Конвенція) перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:
a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;
b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;
c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;
d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;
e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;
f) з перевезенням худоби.
Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи
затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
З вказаних норм вбачається, що за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, відповідає саме перевізник, якщо не доведе, що пошкодження чи втрата вантажу сталася не з його вини.
Отже саме перевізник має довести, що пошкодження чи втрата вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Судом встановлено, що на замовлення позивача Черкаською торгово-промисловою палатою було складено акт експертизи № В-590 від 15.09.2020. Акт складено експертом Суботіною Е.І. за участю трьох представників ТОВ "Біхайв". При цьому, у п. 4 приміток до акту експертизи вказано, що факт виявлення пошкоджених бочок та витікання меду з транспортного засобу зафіксовано Актом обстеження під час розвантаження вантажу на складі виробника від 14.09.2020, який складено комісією представників, які були присутні при розвантаженні транспортного засобу. Водій ОСОБА_1 відмовився від підпису вищеназваного акту.
Позивачем Акт обстеження під час розвантаження вантажу на складі виробника від 14.09.2020 суду не надано.
Разом з тим відповідачем не заперечується факт пошкодження вантажу. Крім того, в листі позивача від 27.08.2020 вих. № 159, отримання якого підтверджує відповідач, позивач просить відповідача направити повноважних представників ТОВ "ТАР-Укртранс" в м. Черкаси для складання акту з участю представників Черкаської ТПП та ТОВ "Біхайв". Проте відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у огляді вантажу та складанні акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Враховуючи вказані норми, суд вважає наданий позивачем акт експертизи № В-590 від 15.09.2021 належним доказом на підтвердження пошкодження вантажу при перевезенні.
Разом з тим суд погоджується із твердженням відповідача стосовно того, що акт експертизи № В-590 від 15.09.2021 лише фіксує виявлені ушкодження бочок, кількість меду, що витік, та кількість пошкоджених бочок, однак не встановлює причини цих ушкоджень.
Проте, оскільки судом вище встановлено, що саме перевізник має довести, що пошкодження чи втрата вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, то доводити причини ушкодження бочок не з вини перевізника, а з причин неналежного пакування чи неякісної тари повинен саме перевізник. Перевізником не ставилися питання щодо необхідності проведення експертизи тари, в якій транспортувався мед. Тому, відповідачем не доведено належними доказами те, що втрата вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Посилання відповідача на те, що при пакуванні вантажу позивачем використовувалася тара місткістю 213 дм3, що є порушенням п. 5.1 ДСТУ 4497:2005 (Національний стандарт України "Мед натуральний" технічні умови), згідно якого мед натуральний фасують у тару місткістю від 0,005 дм3 до 200 дм3, судом до уваги не береться, оскільки на офіційному сайті постачальника ТОВ «НВП Агрінол», на який посилається відповідач, вказана номінальна місткість бочки 200 дм3 і повна місткість 213 дм3.
Також суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивачем були перевищені допустимі норми вмісту меду в одній бочці, оскільки відповідач при обрахуванні об`єму налитого меду керується встановленою у акті експертизи вагою меду в бочках. Разом з тим, суд зазначає, що вага і об`єм не є тотожними поняттями. За інструкцією заводу-виробника максимально допустима норма наповнення бочки становить 300 кг (будь-якої речовини, а не лише меду), об`єм бочки 200 дм.куб. У акті експертизи було встановлено вагу меду в кожній бочці, а не його об`єм, що не дає можливості встановити перевищення допустимих норм вмісту меду (об`єму) в одній бочці.
Щодо посилання відповідача на те, що в акті експертизи № В-590 не зафіксований факт виконання позивачем вимог пункту 5.5 ДСТУ 4497:2005 про обов`язкове перекладання тари прокладками з гофрованого картону ГОСТ 9142, що є порушенням чинного законодавства та п. 2.3.7 договору надання послуг, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну.
Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
Відповідно до ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Згідно наданої позивачем Інструкції по завантаженню транспортного засобу бочками, затвердженої наказом ТОВ "Біхайв" № 10/1 від 18.01.2019 завантаження вантажу здійснюється відповідно до затвердженої схеми завантаження (п. 2) за обов`язкової присутності при завантаженні водія (п. 4). При завантаженні транспортного засобу та кріплення вантажу, водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілісності рухомого складу, а також сповістити відповідальну особу про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Потім водій закриває двері напівпричіпа, охорона пломбує транспортний засіб (п. 5).
У матеріалах справи відсутні докази того, що водій сповіщав замовника про будь-які недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Таким чином, прийнявши вантаж до перевезення без зауважень щодо його кріплення чи складання, перевізник прийняв на себе обов`язок доставити вантаж неушкодженим до пункту призначення , а також взяв на себе відповідальність за збереження вантажу.
На заперечення відповідача стосовно відсутності у його діях складу господарського правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками як різновидом майнової шкоди розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, за положеннями частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.
У даному випадку протиправна поведінка перевізника полягала в тому, що він не забезпечив збереження товару, який прийняв до перевезення і саме це спричинило часткову втрату товару та повернення вантажу відправнику (причинно-наслідковий зв`язок), що завдало збитків позивачу.
Щодо розміру збитків, судом встановлено наступне.
Позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі 45184,21 грн, з них 13790,47 грн - вартість втраченого меду, 26000 грн вартість пошкоджених бочок, 1693,74 грн вартість митного оформлення вантажу, 3700 грн вартість оформлення реімпорту.
На підтвердження збитків, що складають вартість меду та вартість пошкоджених бочок позивач посилається на акт експертизи № В-590 від 15.09.2020, яким установлено, що матеріальні збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця (бочки № 30675) та наявності бочок з механічними пошкодженнями складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням.
На підтвердження вартості меду позивач посилається на інвойс (рахунок) № 081118-147 від 13.08.2020, згідно якого ціна 1 кг меду становить 1,45 євро (284,32 кг х 1,45 євро = 412,26 евро, курс НБУ на день подання цього позову становив 33,4509 грн за 1 євро, отже за підрахунками позивача вартість втраченого меду становить 13790,47 грн (412,26 євро х 33,4509 грн).
У якості доказу на підтвердження вартості пошкоджених бочок позивачем надано видаткову накладну від 21.07.20 № АП-2107007 на поставку ТОВ "НВП Агрінол" одержувачу ТОВ "Біхайв" бочок сталевих закатних з гофрами на корпусі (1А2/LIC F (з внутрішнім лаковим покриттям), згідно якої вартість одної бочки становить 650,00 грн без ПДВ. 40 бочок х 650 грн = 26000 грн.
Дослідивши наданий позивачем інвойс (рахунок) № 081118-147 від 13.08.2020, суд установив, що в інвойсі вказано про те, що вартість 70 бочок, у які було запаковано партію меду вагою 20506,96 кг меду, врахована в ціні товару. Тобто, у вказану в інвойсі ціну меду 1,45 євро/кг включено вартість тари (бочок).
Позивач вказує, що вартість однієї бочки згідно видаткової накладної від 21.07.20 становить 650,00 грн. Таким чином, вартість 70 бочок становить 45500,00 грн.
На дату подання позову до суду курс НБУ на день подання цього позову становив 33,4509 грн за 1 євро. Тобто, вартість меду з врахуванням вартості тари становить 994665,52 грн. Вирахувавши із вказаної суми вартість тари, суд встановив, що вартість 20506,96 кг меду без тари становить 949165,52 грн (994665,52 грн - 45500,00 грн), відповідно вартість 1 кг меду без тари становить 46,29 грн (949165,52 грн : 20506,96 кг).
Таким чином, судом установлено, що вартість втраченого меду (284,32 кг) становить 13161,17 грн (46,29 грн х 284,32 кг).
Отже суд вважає підтвердженими збитки позивача за втрачений мед в сумі 13161,17 грн та за пошкоджену тару в сумі 26000 грн (40 бочок х 650 грн).
Заперечення відповідача стосовно того, що пошкодження бочок відбулося в результаті недбалого складського зберігання позивачем тари, не доведені жодними доказами, а отже судом до уваги не беруться.
Висновок експерта, зроблений у акті експертизи № В-590 від 15.09.2020 стосовно того, що матеріальні збитки через втрату продукції з пошкодженого транспортного місця (бочки № 30675) та наявності бочок з механічними пошкодженнями складаються з вартості втраченого меду (284,32 кг) та вартості 40 бочок, які через наявні пошкодження не можуть бути використані за призначенням, відповідачем належними доказами не спростовано.
Щодо збитків в розмірі 1693,74 грн, понесених позивачем у зв`язку зі сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу покупцю, позивач вказує, що 1101,06 грн сплачено ним Одеській регіональній службі держветконтролю за ветеринарні роботи/послуги. На підтвердження вказаних витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1885 від 17.08.20, згідно якого сплачено 1185,94 грн, при цьому позивач вказує, що за 1 авто буде ціна 1101 грн 06 коп. Також 14,85 грн сплачено за видачу міжнародного ветеринарного сертифіката при переміщені за межі держави. У якості доказу понесення вказаних витрат позивачем надано копію платіжного доручення № 1886 від 17.08.20 на сумі 222,75 грн, при цьому позивач вказує, що вказана оплата була здійснена за 15 авто і плата за 1 авто становить 14,85 грн. Крім цього, 558,93 грн, сплачено Черкаській районній державній лікарні ветеринарної медицини за виклик спеціаліста ветеринарної медицини/послуги спеціаліста/надання консультацій, що підтверджується платіжним дорученням № 1908 від 18.08.20, і 18,90 грн сплачено замовником УК у м. Черкасах/Черкаси/22012500 - плата за надання інших адміністративних послуг (форми № 2 - 2шт.), що підтверджується платіжним дорученням № 1847 від 12.08.20 на суму 180 грн 90 коп., за 1 форму ціна 18 грн 90 коп.
Дослідивши надані позивачем копії платіжних доручень № 1885 від 17.08.20 на суму 1185,94 грн, № 1886 від 17.08.20 на суму 222,75 грн., № 1908 від 18.08.20 на суму 558,93 грн та № 1847 від 12.08.20 на суму 180,90 грн, суд вважає, що з вказаних платіжних доручень не можливо встановити те, що зазначені у них оплати були здійснені позивачем саме у зв`язку зі сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу який було пошкоджено при перевезенні відповідачем. В зв`язку з цим, надані позивачем платіжні доручення не є достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат при митному оформленні вантажу, який було пошкоджено.
Щодо заявленої позивачем суми збитків у розмірі 3700 грн., спричинених сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при реімпорті вантажу, позивач вказує, що 250 грн. сплачено ним на користь ФОП Славка за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням №2518 від 15.10.20, 1850,00 грн. сплачені позивачем на користь ТОВ «БРОКЕР-ІМПЕКС» за брокерські послуги при оформлення реімпорту від 11.09.20, що підтверджується платіжним дорученням № 2519 від 15.10.20, 1100 грн. сплачено позивачем на користь ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК , що підтверджується платіжним дорученням № 2140 від 11.09.20, 500 грн. сплачено позивачем ТОВ «Черкаси Сервіс Логістик» за реєстрацію та охорону автотранспорту з вантажем в місці прибуття з подальшим доглядом в ЗМК, що підтверджується платіжним дорученням № 2146 від 11.09.20.
Судом встановлено, що всі вищевказані платіжні доручення мають посилання на рахунки, які позивачем не надані. Самі лише платіжні доручення не дають можливості встановити, що вказані платежі були здійснені позивачем при оформлення реімпорту вантажу, який доставлявся відповідачем.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже суд вважає, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту понесення ним збитків у розмірі 1693,74 грн у зв`язку зі сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при митному оформленні вантажу покупцю та у розмірі 3700 грн, спричинених сплатою ним обов`язкових послуг (плат) при реімпорті вантажу. Неможливо ідентифікувати, що ці платежі були здійснені позивачем саме щодо спірного вантажу.
У відповідності до пп. 4.3.1 Договору у разі повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, що сталися в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення (оформленням товаросупровідних документів і митним оформленням) та його здачею вантажоодержувачу (оформлення товаросупровідних документів і митним оформленням) перевізник відшкодовує замовнику суму, що дорівнює вартості втраченого або пошкодженого вантажу, протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання вимоги замовника.
Судом встановлено, що 28.10.2020 позивачем було направлено відповідачу претензію про стягнення збитків, проте збитки відповідачем відшкодовані не були.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків підлягають задоволенню частково, в сумі 39161,17 грн (13161,17 грн збитків за втрачений мед + 26000,00 грн збитків за пошкоджену тару).
В іншій частині стягнення збитків позов задоволенню не підлягає.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 28433,27 грн штрафу за зрив організації перевезення по узгодженій заявці та за порушення термінів доставки вантажу.
Згідно пп. 4.3.2 Договору перевізник несе перед замовником відповідальність за зрив організації перевезення на іншій території Європи по узгодженій заявці та за порушення термінів доставки вантажу в розмірі 50 євро за кожну добу простою та/або прострочення доставки.
Оскільки товар згідно Заявки мав бути доставлений отримувачу 24.08.2020, проте не був доставлений у зв`язку із пошкодженням вантажу з вини відповідача, який не довів іншого, то суд вважає, що позивач правомірно нараховує штраф у розмірі 50 євро з 25.08.2020. Проте, з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 485760 вбачається те, що 10.09.2020 вантаж прибув до відправника. Крім цього, позивач у позові сам вказує, що 10.09.2020 автомобіль відповідача прибув до м. Черкаси та в цей же день було розпочато експертизу вантажу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач безпідставно нараховує штраф відповідачу за 10.09.2020.
Таким чином, стягненню підлягає штраф нарахований за період з 25.08.2020 по 09.09.2020 (за 16 днів) в розмірі 26760,72 грн (50 євро х 16 днів х 33,4509 грн (вартість одного євро на дату подання позову до суду) = 26760,72 грн). В іншій частині вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на проведення експертизи у розмірі 4262,40 грн.
Згідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд зазначає, що під час розгляду справи судом експертиза не призначалася.
Згідно ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Поданий позивачем акт експертизи Черкаської торгово-промислової палати № В-590 від 15.09.2020 не є висновком експерта у розумінні ст. 101 ГПК України, оскільки не містить даних про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
В зв`язку з цим, витрати понесені позивачем за проведення експертизи Черкаською торгово-промисловою палатою не є витратами, пов`язаними з розглядом справи. Разом з тим суд зазначає, що вказані витрати позивача не були заявлені, як збитки у даному позові та стягнення вказаної суми витрат не було предметом позову.
Враховуючи викладене, витрати позивача на проведення експертизи Черкаською торгово-промисловою палатою у розмірі 4262,40 грн не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-Укртранс" (вул. Спартака, 59 Б, м. Пирятин, Полтавська область, 37000; код ЄДРПОУ 38637022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв" (вул. Гагаріна, буд. 81, с. Чорнявка, Черкаський район, Черкаська область, 19646; код ЄДРПОУ 38972895) 39161 грн 17 коп. збитків, 26760 грн 72 коп. штрафу, 2032 грн 71 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 24.05.2021.
Суддя О.С. Семчук
