ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/682/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ"

до Комунального підприємства "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про стягнення 423447,04 грн

за участю представників:

від позивача: Губаненко Ю.П.

від відповідача: Науменко С.В., Бабенко С.М.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" про стягнення 423447,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №170807-01 від 07.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.02.2021, залучено до участі у справі третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

11.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема на порушення позивачем пунктів 3.3., 3.4. договору, а саме здійснення позивачем розрахунку суми своєї винагороди без узгодження цієї суми з Банком і КП ГІОЦ та без підписання акту звірки, з розрахунку 1%, а не 0,5 % від суми коштів, що надійшли у вказаний період часу на розподільчий рахунок КП ГІОЦ. За доводами відповідача, у відповідності до п.2.1.7., п.2.3.10 договору, без проведення звірки розрахунків за календарний місяць, протягом якого надавались послуги, та підписання акту звірки, в якому відображатимуться результати виконання сторонами умов договору за календарний місяць, взагалі відсутні правові підстави для проведення взаємних розрахунків між сторонами договору. Відповідач зазначає, що позивач не надав до суду підписаних сторонами договору акту звірки та інших доказів існування заборгованості КП ГІОЦ перед ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ", а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору у розмірі 423 447,04 грн є необґрунтованою.

Протокольною ухвалою від 11.02.2021 відкладено підготовче судове засідання на 25.02.2021.

18.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує наведені у відзиві доводи та зазначає, що у відповідності до пунктів .2.3.8. 2.3.9., 2.3.10 договору, 1% загальної суми коштів сплачується позивачем на користь відповідача, з яких 0,5% оплата за забезпечення переказу коштів, а 0,5 % позивач зобов`язаний перерахувати Банку за приймання платежів.

23.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та розрахунку заборгованості.

25.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 25.02.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 18.03.2021.

17.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи актів наданих послуг за період з липня по листопад 2020 року, підписаних із банком та виписки по рахунку.

17.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо наданих позивачем доказів.

17.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій позивач заявляє до стягнення з відповідача 423447,04 грн, з яких:

365791,97 грн - з підстав передбачених ст.904 ЦК України, як фактичні витрати позивача на виконання послуг за договором №1 70807-1 від 07.08.2017;

57655,07 грн - з підстав порушення зобов`язань за договором та відповідно до ст.525, 526 ЦК України.

У підготовчому засіданні 18.03.2021 суд розглянув заяву позивача про зміну підстав позову та встановив наступне.

У відповідності до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову, судом встановлено, що вказана заява відповідає приписам ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України. Судом прийнято заяву позивача про зміну підстав позову та подальший розгляд справи здійснював у відповідності до вказаної заяви.

Протокольною ухвалою від 18.03.2021 відкладено підготовче судове засідання на 08.04.2021.

29.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заявленої суми заборгованості з урахуванням заяви про зміну підстав позову. Також до вказаних пояснень позивачем додано докази направлення відповідачу актів наданих послуг за період липень-жовтень 2020 року.

07.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021.

Протокольною ухвалою від 22.04.2021 відкладено судове засідання на 13.05.2021.

Представник третьої особи у судове засідання 13.05.2021 не з`явився. Про час та місце судового засідання третя особа була повідомлена ухвалою суду від 22.04.2021.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у судовому засіданні 13.05.2021 надали пояснення по суті заперечень, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 13.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між Приватним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (надалі - ФК ГЕРЦ) та Комунальним підприємством "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" (надалі - КП ГІОЦ) укладений договір №170807-01 (надалі - договір), відповідно до умов якого Банк здійснює приймання платежів, які сплачуються платниками на користь постачальників послуг, ФК ГЕРЦ забезпечує переказ цих коштів, а КП ГІОЦ забезпечує надання інформації Банку та ФК ГЕРЦ щодо нарахувань на особові рахунки платників (п.1.1. договору).

Відповідно до умов цього договору, прийняті платежі (п.1.1. договору) Банк перераховує на розподільчі рахунки КП ГІОЦ, ФК ГЕРЦ для подальшого грошового переказу цих коштів на рахунки підприємств - виконавців (виробники, постачальники) житлово-комунальних послуг або безпосередньо на рахунки із спеціальним режимом використання (п.1.2. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що ФК ГЕРЦ зобов`язане, зокрема:

Формувати для Банку та КП ГІОЦ інформацію про суми платежів, прийнятих Банком, які підлягають перерахуванню підприємствам - виконавцям (виробникам, постачальникам тощо) згідно переліку та зон надання послуг, вказаних КП ГІОЦ у вигляді електронних реєстрів з розшифровкою по особовим рахункам та видам (пп.2.3.4.);

Надавати Сторонам розрахунок вартості наданих та отриманих послуг, у вигляді електронних реєстрів (пп.2.3.4. договору).

Здійснювати оплату відповідно до розділу 3 Договору (пп.2.3.8.).

Включати до складу квітовочного файлу, що генерується ФК ГЕРЦ щоденно, реквізити розподільчих рахунків, на які Банк здійснює перерахування (згідно з пп. 2.4.6 Договору) грошових коштів, одержаних від платників комунальних послуг (пп.2.1.11.).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що Банк зобов`язаний, зокрема: забезпечити прийом платежів, використовуючи дані АСОКП в режимі "Оn Line" (протокол взаємодії наведено у Додатку № 2 до договору); Щоденно надавати ФК ГЕРЦ інформацію про суму платежів, прийнятих Банком за допомогою технології АСОКП, у вигляді електронних реєстрів з розшифровкою по особовим рахункам та видам послуг; перераховувати не пізніше 10:00 наступного банківського дня, після здійснення платником платежу, одержані від платників житлово-комунальних послуг кошти на рахунки ФК ГЕРЦ, КП ГІОЦ або безпосередньо на рахунки із спеціальним режимом використання, в суворій відповідності з інформацією (платіжними інструкціями), які надаються Банку у квітовочному файлі, що генерується ФК ГЕРЦ щоденно (пп.2. 4.3., 2.4.6.).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що КП ГІОЦ для забезпечення переказу коштів на рахунок КП ГІОЦ сплачує ФК ГЕРЦ за цим Договором 0,5 % від загальної суми платежів, отриманих на розподільчі рахунки КП ГІОЦ відповідно до п. 1.1. та п. 2.1.6. цього договору.

Вартість послуг, наданих Банком за цим договором, визначається Сторонами в Додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору ФК ГЕРЦ щомісяця здійснює оплату послуг Банку на підставі підписаних Актів надання послуг.

Згідно із п.2 додатку №1 до договору розмір плати за надані банком послуги, розраховується ФК ГЕРЦ відповідно до цього додатку, в момент обробки інформації про платежі, що надійшли на рахунки ФК ГЕРЦ та КП ГІОЦ за звітний період (календарний місяць).

Відповідно до п.4 додатку №1 до договору, остаточна сплата послуг Банку здійснюється ТОВ ФК ГЕРЦ до 20-го числа наступного за звітним місяцем шляхом переказу коштів на рахунок Банку.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що розділом 3 договору передбачена оплата послуг сторонам у наступному порядку:

Банку в розмірі 0,5% (у порядку та на умовах, визначених в додатку №1 до договору) від суми прийнятих платежів за місяць; оплата здійснюється "ФК "ГЕРЦ" за рахунок коштів, що надійшли з розподільчих рахунків КП "ГІОЦ";

ТОВ "ФК "ГЕРЦ" за забезпечення переказу коштів - в розмірі 0,5% від загальної суми платежів, отриманих на розподільчі рахунки КП "ГІОЦ" на підставі підписаних між ТОВ "ФК "ГЕРЦ" та КП "ГІОЦ" Актів наданих послуг за відповідний місяць.

Таким чином, за доводами позивача сума винагороди ТОВ "ФК "ГЕРЦ" за надані фінансові послуги складає 1 % від суми прийнятих та перерахованих платежів.

Позивач стверджує, що у період з 01.07.2020 по 30.11.2020 загальна вартість послуг ТОВ "ФК "ГЕРЦ" за договором становила 1292114,97 грн, з яких:

за актом від 31.07.2020 - 298765,88 грн;

за актом від 31.08.2020 - 262376,65 грн;

за актом від 30.09.2020 - 278664,25 грн;

за актом від 31.10.2020 - 277259,01 грн;

за актом від 30.11.2020 -175049,18 грн.

За вказаний період відповідач сплатив на користь позивача 885002,98 грн, з яких: за актом від 31.07.2020 - 298699,80 грн; за актом від 31.08.2020 - 262369,93 грн; за актом від 30.09.2020 - 171303,25 грн; за актом від 31.10.2020 - 138621,76 грн; за актом від 30.11.2020 - 14008,24 грн.

Оскільки за період з січня по червень 2020 року заборгованість відповідача становила 16335,35 грн, враховуючи здійснені відповідачем оплати за період з липня по листопад 2020 року, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 423447,04 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 20/11-18/13 від 18.11.2020, у якій вимагав сплатити заборгованість за період з 01.07.2020 по 31.10.2020 на загальну суму 262382,79 грн.

Листом вих.№303-3424 від 26.11.2020 відповідач повідомив позивача про розірвання в односторонньому порядку договору з 27.11.2020 року.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, заборгованість у сумі 423447,04 грн не сплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" звернулося до суду із позовом про стягнення з Комунального підприємства "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" 423447,04 грн.

Під час розгляду справи, позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій позивачем визначено, що заборгованість у сумі 57655,07 грн підлягає стягненню з підстав передбачених ст. 525, 526 ЦК України, як оплата послуг позивача згідно з пунктом 3.4. договору №170807-1 від 07.08.2017, а заборгованість у сумі 365791,97 грн підлягає стягненню з підстав передбачених ч.1 ст.904 ЦК України, як фактичні витрати позивача по договору, пов`язані з оплатою вартості послуг Банка.

За доводами позивача, для надання послуги з перерахунку коштів ФК ГЕРЦ (які сплачуються в розмірі 0,5% від загальної суми платежів, що надійшли на розподільчі рахунки КП ГІОЦ), позивач несе витрати по платі послуг Банку з прийняття таких коштів (які сплачуються в розмірі 0,5% від загальної суми платежів, що надійшли на розподільчі рахунки КП ГІОЦ, крім послуг на газопостачання та теплопостачання). Враховуючи позицію КП ГІОЦ та приймаючи до уваги рівність відсотків, на думку позивача частина послуг надається на користь КП ГІОЦ безоплатно.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, відповідачем та ПрАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладений договір №170807-01 від 07.08.2017 відповідно до умов якого:

Банк здійснює приймання платежів, які сплачуються платниками на користь постачальників послуг;

ТОВ "ФК "ГЕРЦ" (позивач) забезпечує переказ цих коштів;

КП "ГІОЦ" (відповідач) забезпечує надання інформації Банку та позивачу щодо нарахувань на особові рахунки платників.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із умовами договору сторонами погоджено порядок узгодження розміру взаємних зобов`язань сторони за цим договором, вартості наданих послуг, підписання актів наданих послуг та порядок оплати.

Відповідно до вимог ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Так, у розділі III договору сторони погодили розмір оплати Банку та ТОВ "ФК "ГЕРЦ" за надання послуг згідно з умовами договору.

Так, згідно з досягнутою сторонами договору домовленості, що відображена в розділі III Договору, розмір винагороди Банку та ТОВ "ФК "ГЕРЦ" є розрахунковою величиною за кожен календарний місяць та розраховується таким чином:

вартість послуг Банку згідно з пунктом 3.1. договору визначається відповідно до умов додатку №1 до договору та становить 0,5 % від загальної суми отриманих платежів за житлово-комунальні та інші послуги, окрім платежів за газопостачання;

вартість послуг ТОВ "ФК "ГЕРЦ" встановлена п. 3.4. договору та становить 0,5 % від загальної суми платежів, отриманих на розподільчий рахунок КП "ГІОЦ", відповідно до п. 1.2. та п. 2.1.6. договору.

Згідно із п.2 додатку №1 до договору розмір плати за надані банком послуги, розраховується ТОВ "ФК "ГЕРЦ" відповідно до цього додатку, в момент обробки інформації про платежі, що надійшли на рахунки ТОВ "ФК "ГЕРЦ" та КП "ГІОЦ" за звітний період (календарний місяць).

Відповідно до п.4 додатку №1 до договору, остаточна сплата послуг Банку здійснюється ТОВ "ФК "ГЕРЦ" до 20-го числа наступного за звітним місяцем шляхом переказу коштів на рахунок Банку.

З аналізу умов договору вбачається, що сторонами погоджено здійснення оплати послуг ТОВ "ФК "ГЕРЦ" відповідачем, а надані Банком послуги сплачуються позивачем на рахунок Банку.

У відповідності до пункту 3.3. договору, для узгодження розміру взаємних зобов`язань сторони за цим договором щомісячно, не пізніше 15-го числа наступного місяця, на підставі даних реєстрів по виконаних платежах, проводять звірку розрахунків з підписанням відповідних Актів.

За змістом пункту 3.5 договору розмір плати за послуги, надані ФК ГЕРЦ за цим договором, розраховується ФК ГЕРЦ відповідно до п.3.4. цього договору, в момент обробки інформації, наданої КП ГІОЦ в порядку, встановленому п. 2.1.6 договору, за звітний період (календарний місяць).

Згідно із п.3.6. договору ФК ГЕРЦ не пізніше п`ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, надає КП ГІОЦ три примірники підписаного акту наданих ФК ГЕРЦ послуг, з якими КП ГІОЦ зобов`язується ознайомитися та підписати не пізніше п`яти робочих днів. Підписання сторонами актів наданих послуг є підставою для сплати послуг ФК ГЕРЦ. У випадку виявлення невідповідності між прийнятими платежам та сумою, яка підлягає сплаті ФК ГЕРЦ (п.3.4. договору), сторони, протягом одного робочого дня, з моменту отримання акту надання послуг, здійснюють звірку платежів відповідно до отриманих реєстрів, результати якої направляються по електронній пошті itishinskaya@gerc.ua.

Відповідно до п.3.2. договору ТОВ "ФК "ГЕРЦ" щомісяця здійснює оплату послуг Банку на підставі підписаних Актів надання послуг.

Пунктом 3 додатку №1 до договору встановлено, що ФК ГЕРЦ не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за звітним, надає Банку три примірники Акту наданих послуг, з якими Банк зобов`язаний ознайомитися та підписати не пізніше п`яти робочих днів. Підписання сторонами актів наданих послуг є підставою для сплати послуг. У випадку виявлення невідповідності між прийнятими платежам та сумою, яка підлягає перерахуванню Банку (п.3.1. договору), сторони, протягом одного робочого дня, отримання акту надання послуг, здійснюють звірку платежів відповідно до отриманих реєстрів, результати якої направляються по електронній пошті itishinskaya@gerc.ua.

Отже, виходячи зі змісту договору, сторони визначили, що для узгодження розміру взаємних зобов`язань сторони за цим договором (у розумінні преамбули договору та розділу ІХ договору сторонами є: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" та КП "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР") щомісячно, не пізніше 15-го числа наступного місяця, на підставі даних реєстрів по виконаних платежах, проводять звірку розрахунків з підписанням відповідних Актів.

Також умовами договору передбачено обов`язок ТОВ "ФК "ГЕРЦ" не пізніше п`ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, надавати КП "ГІОЦ" та Банку три примірники підписаного акту наданих послуг, з якими КП "ГІОЦ" та Банк зобов`язані ознайомитися та підписати не пізніше п`яти робочих днів. Згідно із п.3.6. договору, п.3 додатку №1 до договору підписання сторонами актів наданих послуг є підставою для сплати послуг.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів здійснення між сторонами звірки розрахунків та відповідних актів, підписаних за результатами такої звірки.

На підтвердження заборгованості за період з липня по листопад 2020 року позивачем надані у матеріали справи акти здачі-прийняття робіт (надання фінансових послуг) за договором №170807-01 від 07.08.2017: акт від 31.07.2020 на суму 298765,88 грн; акт від 31.08.2020 на суму 262376,65 грн; акт від 30.09.2020 на суму 278664,25 грн; акт від 31.10.2020 на суму 277259,01 грн; акт від 30.11.2020 на суму 175049,18 грн. Вказані акти підписані зі сторони позивача.

Позивачем надано у матеріали справи лист вих. №20/12-10/05 від 10.12.2020 про направлення на адресу відповідача акту за листопад 2020 року на суму 175049,18 грн. на вказаному листі міститься відмітка про отримання акту КП "ГІОЦ" (вх.№303/4218 від 11.12.2020).

Відповідач, у свою чергу, підтвердив отримання акту за листопад 2020 року, факт отримання актів за липень-жовтень 2020 року заперечив.

Також у судовому засіданні 25.02.2021 представник відповідача також заперечив факт отримання актів за липень-жовтень 2020 року та підтвердив отримання акту за листопад 2020 року.

На підтвердження наявності у відповідача актів за липень-жовтень 2020 року позивачем надано у матеріали справи роздруківки з електронної пошти з направлення документів щодо звірки сум розподілу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За змістом п.12 ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис.

У контексті наведеного, оскільки відповідач заперечив отримання направлених позивачем листів, з огляду на те, що надані позивачем роздруківки з електронної пошти не містять обов`язкових реквізитів електронних документів та не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не можливо ідентифікувати авторів листів, суд не може враховувати надані позивачем документи як належні докази при прийнятті рішення.

Судом встановлено, що у договорі сторонами для звірки платежів направлення документів погоджено одну електронну адресу відповідача, а саме: itishinskaya@gerc.ua. Однак, надані позивачем у матеріали справи роздруківки з електронної пошти не містять відомостей про направлення документів звірки на зазначену у договорі електронну адресу відповідача.

Надані позивачем у матеріали справи лист вих.№21/03-19/01 від 19.03.2021 та опис вкладення у цінний листі від 19.03.2021, згідно із якими на адресу відповідача направлені акти надання послуг за період з липня по жовтень 2020 року, суд відхиляє, оскільки вказані документи направлені у процесі розгляду справи, а матеріали справи не містять доказів здійснення між сторонами звірки розрахунків.

За встановлених вище обставин, дослідивши надані сторонами докази, суд зазначає, що позивачем не дотримано визначеного договором порядку узгодження розміру взаємних зобов`язань сторін за цим договором, не надано доказів підписання між сторонами актів звірки та оформлених у відповідності до умов договору актів наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача, що позивачем в односторонньому порядку визначено вартість послуг, що підлягає оплаті.

Щодо представлених сторонами у матеріали справи доказів оплати відповідачем послуг, то суд зазначає наступне.

Так, у період з липня по листопад 2020 року відповідачем сплачено на користь відповідача 885002,98 грн, з яких: згідно із платіжного доручення №14 від 16.11.2020 за жовтень 2020 року - 138621,76 грн, згідно із платіжного доручення №15 від 16.11.2020 за вересень 2020 року - 107359,22 грн, згідно із платіжного доручення №16 від 16.11.2020 за жовтень 2020 року - 14008,24 грн. Відомостей щодо оплати на підставі конкретних актів у призначенні платежу вказані платіжні доручення не містять.

Суд зазначає, що здійснення відповідачем оплати у спірний період, а також підписання актів за попередні періоди, не підтверджує факту погодження КП "ГІОЦ" визначених позивачем сум наданих послуг, як і не підтверджує факту отримання відповідачем актів наданих послуг.

Надані позивачем у матеріали справи акти №202031 від 31.07.2020, №202031 від 31.08.2020, №202030 від 30.09.2020, №202031 від 31.10.2020, №202030 від 30.11.2020, підписані між позивачем та АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а також докази оплати таких актів, з урахуванням встановленого договором порядку узгодження розміру взаємних зобов`язань сторін за цим договором та підписання актів між сторонами договору (АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" та КП "ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР"), не встановлюють для відповідача обов`язку здійснити оплату визначених у вказаних актах сум.

У редакції заяви про зміну підстав позову, позивачем визначено, що заборгованість відповідача згідно з пунктом 3.4. договору №170807-1 від 07.08.2017 (оплата послуг наданих ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ") становить 57655,07 грн.

Проте, з огляду на наявні у матеріалах справи доказів здійснених відповідачем оплат за період з січня по червень 2020 року, оплат за період з липня по листопад 2020 року, враховуючи встановлені вище обставини щодо відсутності доказів узгодження розміру взаємних зобов`язань сторін за цим договором та за відсутності підписаних між сторонами договору актів наданих послуг, визначена позивачем сума заборгованості по договору не знайшла свого підтвердження.

З приводу посилань позивача на те, що заборгованість у сумі 365791,97 грн підлягає стягненню з підстав передбачених ч.1 ст.904 ЦК України, як фактичні витрати позивача по договору, пов`язані з оплатою вартості послуг Банка, суд зазначає наступне.

Статтею 904 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Зі змісту наведеної норми, за договором про безоплатне послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні понесені витрати. Звідси можна дійти висновку, що плата за саму діяльність виконавця замовником не вноситься.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживання, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Разом з тим доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем, сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей.

Як зазначено судом вище, у пункті 1 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що вартість послуг Банка за цим Договором становить 0,5 % від загальної суми отриманих платежів.

Тобто, визначені договором послуги не носять безоплатний характер, а тому позивач помилково застосує до правовідносин сторін норми ст. 904 ЦК України.

Також доказів того, що визначена позивачем сума послуг Банку є фактичними витратами, у розумінні ст.904 ЦК України, позивача матеріали справи не містять.

Разом з тим, як встановлено судом вище позивачем не дотримано порядку узгодження сум наданих послуг, підписаних між сторонами актів наданих послуг суду не надано, що свідчить про непогодження сторонами вартості наданих послуг за договором.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17 зазначив, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що доказування не може мати абстрактне значення та ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені поданими ними до суду належними доказами.

З урахуванням встановлених вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 423447,04 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи наведене, у відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.05.2021.

Суддя С. О. Турчин