-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
номер провадження справи 26/32/18-14/35/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2021 Справа № 908/671/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Сушко Лариса Миколаївна, розглянувши в межах справи № 908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095)
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:
1. Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39396146 (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166)
2. Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012 (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про стягнення середнього заробітку у розмірі 29858,20 грн., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23647,69 грн., моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
За участю представників сторін: не з`явилися
УСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі ухвали судді - доповідача у справі Юлдашева О.О. від 04.12.2019 року у справі № 908/671/18 про самовідвід та враховуючи ст.ст. 35,38,39 ГПК України здійснено потворний автоматизований розподіл справи № 908/671/18 про банкрутство ДП "Запорізький облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справу про банкрутство № 908/671/18 передано судді Сушко Л.М.
Ухвалою суду від 12.12.2019 № 908/671/18 прийнято справу про банкрутство ДП "Запорізький облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суддею Сушко Л.М. до свого провадження, присвоєно справі номер провадження № 26/32/18-14/35/19.
02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення середнього заробітку у розмірі 29858,20 грн., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23647,69 грн., моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
Розпорядженням керівника апарату суду №П-729/19 від 09.12.2019, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 року про самовідвід судді Юлдашева О.О. у справі № 908/671/18, для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 враховуючи, що відповідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справа № 908/671/18 про банкрутство Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України передана на розгляд судді Сушко Л.М., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/671/18.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019, справу №908/671/18 передано на розгляд судді Сушко Л.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.2019 позовна заява прийнята до розгляду суддею Сушко Л.М., відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання.
03.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився в повному обсязі.
15.01.2020 від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить суд залучити до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державну фіскальну службу України та Пенсійний фонд України та винести окрему ухвалу про повідомлення органів прокуратури, держпраці на вказані позивачем факти порушення законодавства про працю з боку відповідача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 судом ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/671/18 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2020 о/об 11 год. 00 хв.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 29858,20 грн середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні належних працівникові грошових сум, 23647,69 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, 25000,00 грн моральної шкоди, який розглядається в межах справи про банкрутство №908/671/18 зупинено до постановлення господарським судом ухвали за результатами попереднього засідання у справі №908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623. Залучено до участі у справі: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166) та Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б). Зобов`язано позивача невідкладно вручити або направити листом з описом вкладення залученим третім особам копію позовної заяви з доданими до неї документами; докази вручення/направлення (чек та опис вкладення) надати суду. Зобов`язано відповідача невідкладно вручити або направити листом з описом вкладення залученим третім особам копію відзиву з додатками; докази вручення/направлення (чек та опис вкладення) надати суду. Запропоновано Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Запорізькій області та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Запорізькій області України у строк до 13.03.2020 подати до суду письмові пояснення щодо позову та відзиву. Копії вказаних документів завчасно вручити або надіслати на адресу інших учасників справи, докази надіслання/вручення надати суду.
Ухвалою суду від 03.02.2021. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 29858,20 грн середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні належних працівникові грошових сум, 23647,69 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, 25000,00 грн моральної шкоди, який розглядається в межах справи про банкрутство №908/671/18 з 23.02.2021. поновлено. Призначено судове засідання на 23.02.2021. о/об 10-30.
18.02.2021. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про приєднання висновку, копій документів, як наявну доказову базу.
23.02.2021. відповідачем подано клопотання про долучення до справи додаткових доказів.
У судовому засіданні 23.02.2021. оголошувалась перерва до 11.03.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2021. підготовче провадження у справі №908/671/18 закрито, призначено справу до розгляду по суті на 06.04.2021. о/об 11-30 год.
Ухвалою суду від 06.04.2021. судове засідання по суті відкладено на 22.04.2021. Зобов`язано ГУ ДФС України у Запорізькій області, (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166), Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012 (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) надати суду у строк до 20.04.2021. відомості щодо сплати ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) єдиного соціального внеску за застраховану особу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) за період січень 2018 - грудень 2018р.р
03.03.2021, 23.03.2021. та 14.04.2021. до господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи без її участі в яких вона підтримує заявлений позов в повному обсязі та просить суд винести окрему ухвалу про залучення третіх осіб та винести окрему ухвалу про повідомлення органів Прокуратури, Держпраці на викладені позивачем факти порушення законодавства про працю з боку Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Наведена процесуальна норма надає суду право постановити окрему ухвалу у разі виявлення під час розгляду справи порушення законодавства. При цьому, суд констатує, що поставлення окремої ухвали не є його обов`язком, відповідно суд користується таким правом на власний розсуд, а подання заяв, клопотань про постановлення окремих ухвал з боку учасників справи процесуальним законодавством не передбачене, за вказаних обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяв Позивача про винесення окремої ухвали.
Клопотанням від 14.04.2021. позивач просить суд долучити до матеріалів справи Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 станом на 13.04.2021., які свідчать про несплату відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період трудових відносин з позивачем.
21.04.2021. до господарського суду Запорізької області надійшов лист ГУ ДПС у Запорізькій області у якому повідомляється, що згідно податкової звітності Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а саме Таблиці 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" за звітний період січень - грудень 2018, підприємство не нараховувало дохід та не сплачувало ЄСВ в адресу фізичної особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 22.04.2021. розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2021. о/об 10-30 год. Зобов`язано надати: Позивача - нормативно-обгрунтоване пояснення щодо врахування при обчисленні її середнього заробітку одноразових виплат (компенсації за невиплачену своєчасно заробітну плату, матеріальну допомогу на лікування, вихідну допомогу, компенсацію при звільненні); Повторно Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012 (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) у строк до 05.05.2021. відомості щодо сплати Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) єдиного соціального внеску за застраховану особу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) за період січень 2018 - грудень 2018р.р.; Довідку ОК-5 про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) за період січень 2018 - грудень 2018р.р.; Довідку щодо суми ЄСВ, яка підлягає сплаті за застраховану особу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) за період січень 2018 - грудень 2018р.р.; Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39396146 (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166) у строк до 05.05.2021. Довідку щодо суми ЄСВ, яка підлягає сплаті за застраховану особу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) за період січень 2018 - грудень 2018р.р.
30.04.2021. до господарського суду Запорізької області від Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області надійшла Довідка за формою ОК-5 про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ).
05.06.2021. від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, нормативно-обгрунтоване пояснення щодо врахування при обчисленні її середнього заробітку одноразових виплат (компенсації за невиплачену своєчасно заробітну плату, матеріальну допомогу на лікування, вихідну допомогу, компенсацію при звільненні).
Представники сторін у судове засідання 06.05.2021. не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог законодавства.
ОСОБА_1 підтримує вимоги заявлені у позові в обґрунтування яких зазначає, що з 09.01.2018р. по 29.12.2018р. вона перебувала з ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в трудових відносинах, працюючи в філії "Василівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" на посаді провідного інженера виробничого відділу. У зв`язку з постійною затримкою Відповідачем, від трьох до чотирьох місяців на протязі усього 2018 року, виплат по заробітній платі, що є безпідставним, грубим порушенням ст. 115 Кодексу законів про працю України, вона була вимушена 29.12.2018р. написати та подати заяву на звільнення з посади провідного інженера виробничого відділу філії "Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". На день звільнення з роботи 29 грудня 2018р., Відповідач не провів з Позивачем розрахунок в розмірі 47686 гривень 06 копійок. Зазначений факт підтверджується довідкою філії "Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вих. № 64 від 04.03.2019р. Тільки 04 березня 2019р. Відповідач провів з Позивачем остаточний розрахунок по сплаті вищевказаної заборгованості, без врахування індексу інфляції, шляхом виплати Позивачу через касу залишку грошової суми в розмірі 31658 гривень 81 копійка, що підтверджується витягом з відомості. Крім того 02 квітня 2019р. Позивачу, після отримання з органів Пенсійного фонду України виписку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7, стало відомо, що за період роботи на посаді провідного інженера виробничого відділу філії "Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Відповідач не сплачував за Позивача за час роботи єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тим самим позбавив право Позивача на отримання страхового стажу. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з тим, що Відповідач на протязі усього 2018 року постійно затримував виплату заробітної плати, від трьох до чотирьох місяців, вона втратила нормальний спосіб життя та існування, тим що постійно займалася пошуками додаткових грошових коштів на життєво-необхідні речі, їжу та навчання двох неповнолітніх дітей, які знаходяться на її утриманні. Ці обставини змусили Позивача вжити додаткові зусилля для організації свого сталого життя та своїх дітей і піти вкрай на не популярне рішення узявши на себе боргові зобов`язання у березні місяці 2018р. оформивши кредит у ПриватБанку на суму 15000 грн. зі ставкою 5 процентів щомісяця. Сума заборгованості по кредитній лінії станом на 05.11.2019р. складає 17950грн. Наявність боргу у Позивача та прострочення обов`язкового платежу по ньому, з вини Відповідача, який несвоєчасно з затримкою до чотирьох місяців та ще частинами здійснював виплату заробітної плати, порушило ОСОБА_1 психічний та моральний стан, а також постійне відчуття тривоги за борги викликало у Позивача депресію та розлад здоров`я. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки виплати при звільнені належних працівникові грошових сум, в розмірі 29 858,20 грн. (з урахуванням індексу інфляції); стягнути з відповідача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час роботи ОСОБА_1 в період з 09 січня 2018 року по 29 грудня 2018 року, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки Державної фіскальної служби України відкриті в Державній казначейській службі України для його зарахування, а саме: за січень 2018 року - 1113 грн. 10 коп., за лютий 2018 року - 1595 грн., за березень 2018 року - 1482 грн. 49 коп., за квітень 2018 року - 1388 грн. 95 коп., за травень 2018 року - 1752) грн. 27 коп., за червень 2018 року - 1742 грн. 84 коп., за серпень 2018 року - 2757 грн. 70 коп., за вересень 2018 року - 1324 грн. 40 коп., за жовтень 2018 року - 1679 грн. 65 коп., за листопад 2018 року - 2163 грн. 52 коп., за грудень 2018 року - 664 грн. 97 коп., а всього 23647 грн. 69 коп.; стягнути на користь ОСОБА_1 з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суму завданої моральної шкоди у розмірі 25 000,00 гривень; стягнути на користь позивачки з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн. та покласти на Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати і стягнути на її користь сплачений нею судовий збір.
Відповідач проти позову заперечує повністю, зокрема зазначає, що Позивачем невірно розрахований середній заробіток за останні два місяці, роботи, який зазначений у позовній заяві, що призвело до неправильного визначення суми середнього заробітку за час затримки виплати при звільнені належних працівникові грошових сум. Також, Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зазначає, що підприємство сплачувало за ОСОБА_1 ЄСВ про що, свідчать додані по відзиву на позов копії платіжних доручень. Крім того, Відповідач вважає вимогу Позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн. такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв`язку з відсутністю доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд установив наступне.
З 09.01.2018р. по 29.12.2018р. ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", працюючи в філії "Василівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" на посаді провідного інженера виробничого відділу, що підтверджується копією трудової книжки.
29.12.2019 ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням з посади провідного інженера виробничого відділу Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (у частині затримки виплати заробітної плати), що підтверджується записом у трудові книжці, наказом №56-к від 29.12.2018.
Згідно довідки Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №64 від 04.03.2019. за виключенням податків та зборів заборгованість підприємства по заробітній платі (чистій на руки) перед ОСОБА_1 станом на 04.03.2019. складає 31 658,81 грн.
Відповідно довідки відповідача №110 від 03.04.2019. фактично відпрацьований час ОСОБА_1 по філії "Василівський ДЕД" згідно табелю обліку робочого часу за період з 01.11.2018. по 29.12.2018. складає: за листопад 2018. - 22 робочі дні, грудень 2018. - 20 робочих днів.
06.03.2019. відповідачем виплачено позивачу через касу суму в розмірі 31 658, 81 грн., що підтверджується відомістю на виплату готівки №30 від 06.03.2019.
Згідно листа №213 від 14.06.2019. за підписом начальника філії "Запорізька ДЕД" та Головного бухгалтера, середній заробіток ОСОБА_1 за 1 день становить 310,50 грн.
Як свідчить довідка вих.№19/12 від 19.12.2019. за підписом Головного бухгалтера "Запорізька ДЕД", нарахування по заробітній платі по філії "Василівський ДЕД" за період з 01.11.2019 по 29.12.2019р. за ОСОБА_1 складає: 1. заробітна, плата без урахування: (матеріальної допомоги, компенсації при звільнені за невикористану відпустку, вихідної допомоги, компенсації за невиплачену заробітну плату своєчасно): листопад 2018 року - 6 020,00 грн.; грудень 2018 року - 6 020,00 грн. 2. додаткові виплати до заробітної плати (матеріальної допомоги, компенсації при звільнені за невикористану відпустку, вихідної допомоги, компенсація за невиплачену заробітну плату своєчасно): листопад 2018 року - 3 813,27 грн. в т.ч.: Компенсація за невиплачену заробітну плату своєчасно - 90,27 грн.; Матеріальна допомога на лікування - 3 723,00 грн.; грудень 2018 року - 24 198,04 грн. в т.ч.: Компенсація за невиплачену заробітну штату своєчасно - 909,76 грн.; Вихідна допомога - 14 947,38 грн.; Компенсація при звільненні - 8 340,90 грн. Середньоденна заробітна плата складає 286,67 грн.
Згідно письмових пояснень Головного бухгалтера №17/02-20 від 17.02.2020., в довідці №231 від 14.06.2019р. при розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 була допущенна помилка, а саме бухгалтером який працював на момент надання довідки включено компенсацію за не своєчасно виплачену заробітна плату за період червень - вересень 2018р., яка не береться в розрахунок. При новому запиті була переглянута інформація, та у довідці № 19/12 від 19.12.2019р. по ОСОБА_1 була виправлена помилка та встановлена сума середнього заробітку за один день в розмірі 286,67 грн.
Згідно розрахунку ОСОБА_1 , її середній заробіток за 1 день становить 666,39 грн., а загалом її середній заробіток за час затримки виплати при звільнені належних працівникові грошових сум з урахуванням індексу інфляції становить 29 858,20 грн.
Відповідно листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.04.2021. повідомляється, що згідно податкової звітності, Дочірнім підприємством "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а саме Таблиці 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" за звітний період січень - грудень 2018, підприємство не нараховувало дохід та не сплачувало ЄСВ в адресу фізичної особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Крім того, як свідчить довідка Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за формою ОК-5 про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018р. відповідачем за застраховану особу не сплачувався.
Також, за поясненнями ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що Відповідач на протязі усього 2018 року постійно затримував виплату заробітної плати, від трьох до чотирьох місяців, вона втратила нормальний спосіб життя та існування, тим що постійно займалася пошуками додаткових грошових коштів на життєво-необхідні речі, їжу та навчання двох неповнолітніх дітей, які знаходяться на її утриманні. Ці обставини змусили Позивача вжити додаткові зусилля для організації свого сталого життя та своїх дітей і піти вкрай на не популярне рішення узявши на себе боргові зобов`язання у березні місяці 2018р. оформивши кредит у ПриватБанку на суму 15000 грн. зі ставкою 5 процентів щомісяця. Сума заборгованості по кредитній лінії станом на 05.11.2019р. складає 17950грн. Наявність боргу у ОСОБА_1 та прострочення обов`язкового платежу по ньому, з вини Відповідача, який несвоєчасно з затримкою до чотирьох місяців та ще частинами здійснював виплату заробітної плати, порушило ОСОБА_1 психічний та моральний стан, а також постійне відчуття тривоги за борги викликало у Позивача депресію та розлад здоров`я. В підтвердження нанесення моральної шкоди ОСОБА_1 надані: копія свідоцтво про народження ОСОБА_2 , копія свідоцтво про народження ОСОБА_2 , копія Довідки б/н від 21.02.2020р. про розрахунок заборгованості по аліментам за виконавчим провадженням №55397018 з примусового виконання, копія Довідки №453 віл 11.10.2018 року про неотримання аліментів, копія про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 від 09 липня 2009 року, Копія довідки МСЕК серії 12 ААБ №260479.
Оцінивши фактичні обставини справи, вивчивши нормативне регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
а) щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільнені належних працівникові грошових сум, в розмірі 29 858,20 грн.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 1 п. 20, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995. №100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.
Згідно абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до змісту п. п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовикаи; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Відповідно до Довідки за підписом головного бухгалтера Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №19/12 від 19.12.2019. - заробітна плата ОСОБА_1 без урахування (матеріальної допомоги, компенсації при звільнені за невикористану відпустку, вихідної допомоги, компенсація за невиплачену заробітну плату своєчасно) становить за: листопад 2018р. - 6020,00 грн., грудень 2018р.- 6020,00 грн.
Відповідно до Довідки № 110 від 03.04.2019. фактично відпрацьований час Позивача згідно табелю обліку робочого часу за період з 01.11.2018р. по 29.12.2018р. складає : листопад - 22 робочих дні, грудень - 20 робочих днів.
А отже розрахунок середньої заробітної плати за листопад-грудень 2018р. складає : 6020,00+6020,00/42= 286,67грн. (середньоденна заробітна плата).
Кількість робочих днів з періоду звільнення 29.12.2019. до дня фактичного розрахунку 06.03.2019р. складає січень 2019р. - 21 день, лютий 2019р. - 20 днів, березень 2019- 3 дні, разом - 44 дні.
Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені складає 44 дні с середнім заробітком 286,67грн. 44*286,67= 12 613,48грн.
Відповідно до Довідки №64 від 04.03.2019р. загальна сума боргу Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед ОСОБА_1 станом на 04.03.2019 року складала 31 658,81 грн. (у т.ч. 12 613,48 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені), а 06.03.2019р. з Позивачем проведено повний розрахунок, підтвердження чого є відомість на виплату готівки № 30 від 06.03.2019р.
Отже, виходячи з вище наведеного, суд робить висновок, що позивачем невірно розрахований середній заробіток за останні два місяці роботи, який зазначений у позовній заяві, що призвело до невірного розрахунку ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.
Також, слід зазначити, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України Позивачем на суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені за період з 30.12.2018. по 15.11.2019. були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1203,50 грн.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статті 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18) вказано: "непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права".
б) Щодо стягнення з відповідача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час роботи ОСОБА_1 в період з 09 січня 2018 року по 29 грудня 2018 року, шляхом внесення відповідних сум на рахунки Державної фіскальної служби України відкриті в Державній казначейській службі України для його зарахування, а саме: за січень 2018 року - 1113 грн. 10 коп., за лютий 2018 року - 1595 грн., за березень 2018 року - 1482 грн. 49 коп., за квітень 2018 року - 1388 грн. 95 коп., за травень 2018 року - 1752) грн. 27 коп., за червень 2018 року - 1742 грн. 84 коп., за серпень 2018 року - 2757 грн. 70 коп., за вересень 2018 року - 1324 грн. 40 коп., за жовтень 2018 року - 1679 грн. 65 коп., за листопад 2018 року - 2163 грн. 52 коп., за грудень 2018 року - 664 грн. 97 коп., а всього 23647 грн. 69 коп.
Відповідно до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
За п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закону) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2); обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.4); сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь) (ч.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно із ст. 25 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2); суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3); орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч.4); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5); за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6).
Із зазначених норм вбачається, що непередбачено права застрахованої особи на звернення до суду з метою зобов`язання платника єдиного внеску до виконання обов`язку по сплаті єдиного внеску, також не передбачено можливості реалізації відповідачем заявлених позивачем вимог.
Суд зазначає, що Позивачем не доведено того, що невиконання Відповідачем своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску порушує його права та має наслідком зменшення його страхового стажу. Така позиція викладена в постанові Запорізького апеляційного суду від 28.04.2021. у справі № 330/1532/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 12 жовтня 2006 року по 18 червня 2007 року до страхового стажу за порушення, вчинене Відкритим акціонерним товариством Дніпродзержинський домобудівний комбінат, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Отже, можна дійти висновку, що несвоєчасна сплата відповідачем вказаного єдиного внеску не порушує прав позивача, оскільки обов`язок його своєчасної сплати та відповідальність за нарахування, утримання та виплату його до бюджету покладено на роботодавця, який виплачує дохід працівнику, внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не позбавляє працівника підприємства на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу.
в) щодо стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 25 000,00 гривень.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, суд зауважує, що порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц та від 26 червня 2019 року у справі №296/10853/16-ц.
Аналізуючи вищенаведені норми права у сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у несвоєчасній виплаті ОСОБА_1 належних сум заробітної плати.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керується положеннями трудового законодавства, з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, та інших обставин справи, що відповідає роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з врахуванням принципу розумності й справедливості, тривалістю невиплати заробітної плати, визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 3000,00 грн.
г) щодо стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн. та покладення на Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розмірі 5383,93 грн. та сплаченого судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5300,00 грн., що відображено в позовній заяві та витрати, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розмірі 5383,93 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строк подано лише копію укладеного між ним та адвокатом Котюковим Сергієм Юрійовичем договору про надання правової допомоги №16 від 20.05.2019 року.
Процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства. Зокрема, згідно ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/7748/18 23 листопада 2020 року
Позивачем не надано суду доказів прийняття замовником послуг наданих за договором про надання правової допомоги від 20.05.2019., не надано доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги).
Також, суд звертає увагу Позивача, що консультація клієнта та опрацювання судової практики не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а тому дані витрати на здійснення вказаних послуг не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 9901/264/19 від 04 листопада 2019 року.
За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5300, 00 грн. та витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розмірі 5383,93 грн.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, при зверненні із позовом до господарського суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1531513926 від 21.11.2019 (арк.с.4), у той час, як за розгляд вимоги про стягнення 93 031,82 грн. підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 246 Господарського процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) моральної шкоди, 64,62 грн. (шістдесят чотири грн. 62 коп.) судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.05.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.М. Сушко
скопійовано
-
скопійовано
-
