-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2021 року м. Дніпро Справа № 912/2007/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020р. (повний текст складено 01.12.2020р.) у справі № 912/2007/18 (суддя - Коваленко Н.М., м. Кропивницький)
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ
до 1. Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", м. Світловодськ Кіровоградської області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича, м. Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс", м. Світловодськ Кіровоградської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф-Трейдінг", м. Дніпро
про визнання недійсним договору
в межах справи про банкрутство Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що всі умови спірного договору сторонами виконано. Посилання позивача на те, що в договорі не зазначено суми, яку повинен сплатити покупець продавцю, на думку суду першої інстанції, є безпідставним та спростовується п. 1.3 договору, в якому вказано, що загальна сума договору складає 15 001 600,00 грн. і саме таку суму було перераховано ПП "Спецзовнішкомплект" ТОВ "Сідвелс". Твердження позивача щодо відсутності у директора ПП "Спецзовнішкомплект" на момент укладення договору достатніх повноважень на підписання договору ґрунтуються на суб`єктивній оцінці такої обставини. Саме на виконання умов даного договору директором ПП "Спецзовнішкомплект" було надано, а ТОВ "Сідвелс" ознайомилось із протоколом загальних зборів засновників ПП "Спецзовнішкомплект", яким директору останнього були надані відповідні повноваження на укладення договору. Даний протокол у ТОВ "Сідвелс" не зберігся, оскільки у останнього немає передбаченого законом обов`язку зберігати даний документ більше трьох років з моменту його виконання, в зв`язку з чим в липні 2018р. Товариство знищило документи 2013-2014р.р., за якими завершена перевірка державними податковими органами та у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Факт існування зазначеного протоколу, а відповідно і повноважень директора ПП "Спецзовнішкомплект" на укладення спірного договору, підтверджується також показаннями свідка - головного бухгалтера ТОВ "Сідвелс" ОСОБА_1 , які викладені в заяві свідка, згідно з якими ОСОБА_1 свідчить про те, що особисто бачила протокол загальних зборів засновників ПП "Спецзовнішкомплект", в якому були передбачені повноваження директора ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнка С.М. на підписання спірного договору в повному обсязі. Обмежень не було встановлено. Разом з тим, оригінал такого протоколу учасниками справи суду для огляду не наданий, що викликає сумніви у існуванні такого документального доказу. При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано тієї обставини, що торговець цінними паперами не міг не перевірити повноважень сторін на укладення договору, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ТОВ "Ф-Трейдінг" було зобов`язано на підставі поданих клієнтом офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта. Законодавством обмежений строк звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів у справі про банкрутство в межах трьох років, що передує порушенню справи про банкрутство боржника (ст. 42 КУзПБ), що також дорівнює строку загальної позовної давності, з метою недопущення зловживань позивачами у таких справах. Відсутність документу станом на момент подання позову в листопаді 2019р., не може бути беззаперечним доказом його відсутності на момент укладення договору в жовтні 2014р., оскільки проміжок часу між даними подіями складає більше 5 років. Позивачем не доведено, що станом на момент укладення спірного договору директор чи засновник ПП "Спецзовнішкомплект" могли знати про наявність заборгованості Підприємства перед позивачем. Твердження позивача про те, що ОСОБА_3 продала свою частку у статутному капіталі ПП "Спецзовнішкомплект" у зв`язку із тим, що знала про існуючу кредитну заборгованість перед позивачем, є нічим іншим як суб`єктивними припущеннями позивача. Матеріали справи спростовують твердження позивача щодо підписання спірного договору зі сторони ТОВ "Сідвелс" заінтересованою особою щодо боржника, що в свою чергу виключає можливість посилання позивача на наявність обставин, передбачених, зокрема, ст. 42 КУзПБ, при дотриманні інших умов, для визнання недійсним договору в межах справи про банкрутство щодо укладення боржником договору із заінтересованою особою. Твердження позивача, що ПП "Спецзовнішкомплект" придбало майно за цінами вищими від ринкових, оскільки номінальна вартість сертифікатів - 1 000,00 грн., а придбало їх ПП "Спецзовнішкомплект" за ціною 1 172,00 грн. (на 172 грн. вище від номінальної) за одну штуку, не мають під собою жодного правового підґрунтя, оскільки номінальна та ринкова вартість цінних паперів - це різні речі. Позивачем не наведено жодних доказів, що в період укладення спірного договору ринкова ціна інвестиційних сертифікатів була меншою, ніж та, за якою їх продано ПП "Спецзовнішкомплект". Окрім того, оскільки інвестиційні сертифікати є власністю ПП "Спецзовнішкомплект" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Карасюка О.В., у останнього є всі можливості реалізувати вказані цінні папери з метою задоволення вимог кредиторів боржника. Щодо посилання позивача, що статутами сторін договору не передбачено такий вид діяльності, як купівля-продаж цінних паперів, суд першої інстанції звернув увагу, що це не є спеціальною обставиною для можливості визнання недійсним договору, зокрема, в рамках справи про банкрутство. При цьому, в статутах сторін договору передбачено право здійснювати інші види діяльності. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність доказів наявності, як спеціальних так і загальних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р., укладеного між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р., відповідно про відсутність підстав для задоволення позову в зв`язку з недоведеністю позивачем наявності його порушеного права чи інтересу. Суд також дійшов висновку, що відсутні правові підстави для відмови у позові у зв`язку із спливом позовної давності, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020р., прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- рішення суду ухвалено передчасно, з невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права;
- строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору складає 3 роки, а предметом доказування за цими вимогами є факт відсутності протоколу загальних зборів, якими уповноважено директора ПП "Спецзовнішкомплект" укласти оспорюваний договір купівлі-продажу. Оспорюваний договір та протокол загальних зборів сторони повинні були зберігати в продовж 3 років після підписання акту про виконання договору, який в силу п. 8.1. цього договору є його невід`ємною частиною;
- в порушення ч. 1 ст. 77 ГПК України суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні поклався виключно на припущення, зокрема, вказавши в рішенні, що протокол у ТОВ "Сідвелс" не зберігся, оскільки у останнього немає передбаченого законом обов`язку зберігати даний документ більше трьох років з моменту його виконання. В акті № 1 від 12.07.2018р. "Про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду України" перелічено документи, які підлягають знищенню, однак з цього акту не вбачається знищення оспорюваного документа та протоколу загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект", а тому суд не мав права в рішенні припускати, що в акті були зазначені договір та протокол.
- з урахуванням вимог ч. 1 ст. 77 ГПК України укладення оспорюваного договору зі сторони директора ПП "Спецзовнішкомплект" має бути підтверджено виключно оригіналом протоколу загальних зборів ПП "Спецзовнішкомплект", яким надано право на підписання вказаного договору і відповідно не може підтверджуватися іншими засобами доказування, зокрема, показаннями свідків. Крім того свідок ОСОБА_1 в заяві свідка не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, передбачену ст. 384 КК України. За таких обставин, заява свідка не є належним та допустимим доказом;
- в даній справі Банк оспорив договір не на підставі ст. 42 КУзПБ, а з підстав порушення норм ЦК України та вказав, які збитки були завдані АТ "Ощадбанк" укладенням оспорюваного договору;
- в момент укладення оспорюваного договору на рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у період з 28.10.2014р. по 24.11.2014р. були кошти в розмірі 11 219 497,00 грн., які ПП "Спецзовнішкомплект" отримало від ТОВ "Сідвелс" за договорами купівлі-продажу насіння соняшника № 346 та № 347 від 10.10.2014р., укладених між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс". АТ "Ощадбанк" вважає, що продане ПП "Спецзовнішкомплект" насіння соняшника є майном, що було в забезпеченні АТ "Ощадбанк", з огляду на укладення між Банком та боржником договору застави товарів в обороті № 18 від 29.11.2011р. На даний час в межах справи № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" насіння соняшника в кількості 3 000 тон не виявлено. Крім того, відкрито кримінальне провадження № 12016120270002297 від 01.12.2016р. за фактом викрадення насіння соняшника, ринковою вартістю 31 878 000,00 грн. Зазначені доводи АТ "Ощадбанк" в оскаржуваному рішенні не були враховані та досліджені, а тому висновок суду, що позивач зловживав своїм правом, наділеним ст. 42 КУзПБ, є передчасним та безпідставним;
- директор ПП "Спецзовнішкомплект" без погодження із загальними зборами учасників підприємства мав право укладати договори на суму, яка не перевищує 1,2 млн. грн. Разом з тим, відповідно до оспорюваного договору була сплачена сума в розмірі 15 001 600,00 грн. Загальними зборами учасників відповідача-1 жодних рішень щодо надання згоди на укладення спірного договору не приймалось, а директор ПП "Спецзовнішкомплект" ОСОБА_4 не мав жодних повноважень на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів. Вказані доводи в оскаржуваному рішенні не були спростовані, а навпаки суд дійшов висновку, що оригінал такого протоколу учасниками справи суду для огляду не наданий, що викликає сумніви у існуванні такого документального доказу;
- саме на Гордієнка С.М. був покладений обов`язок здійснювати керівництво поточною діяльністю ПП "Спецзовнішкомплект", в тому числі здійснювати всі можливі заходи для погашення 7 000 000,00 грн. кредитної заборгованості. Викладені доводи суд першої інстанції не врахував та не спростував, а тому прийшов до неправильного висновку, що Гордієнко С.М. міг не знати про направлення позивачем листа ОСОБА_5 щодо погашення 7 000 000,00 грн.;
- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24.07.2019р. у справі № 405/1820/17);
- в порушення п. п. 5.3.12 п. 5.3 договору кредитної лінії № 4 від 05.09.2013р. ПП "Спецзовнішкомплект" не повідомляло Банк про зміну керівництва, а тому лист щодо погашення 7 000 000,00 грн. Банк направляв директору ПП "Спецзовнішкомплект" ОСОБА_5 ;
- судом першої інстанції не було досліджено та надано оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ПП "Спецзовнішкомплект", статуту ПП "Спецзовнішкомплект";
- ТОВ "Сідвелс", з яким ПП "Спецзовнішкомплект" перебувало під контролем третьої особи - власника (учасника) боржника (з огляду на створення ТОВ "Сідвелс" та ПП "Спецзовнішкомплект" одним і тим же співзасновником - ОСОБА_3 ), що дає підстави вважати (з урахуванням ст. 1 КУзПБ) заінтересованість такої особи у вчиненні оспорюваного правочину. Доказів на спростування вказаного відповідачами не надано;
- місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що в Статутах обох підприємств передбачено право здійснювати інші види діяльності, оскільки діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів взагалі не властива для сторін оспорюваного договору;
- оскільки ПП "Спецзовнішкомплект" були придбані цінні папери, які перебували у вільному обігу, то визначення їх ринкової вартості повинно бути проведено за біржовим курсом. Відповідно, узгоджена сторонами ціна правочину була не правомірною та такою, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
2.2. Узагальнені доводи учасників провадження у справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
ТОВ "Сідвелс" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020р. - без змін. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є надуманими, оскільки не мають нічого спільного з фактичними обставинами справи, не підтверджені жодними доказами, а є лише суб`єктивною думкою скаржника. На думку ТОВ "Сідвелс", не зрозуміло на якій підставі Банк прийшов до висновку про те, що існувала потреба, спричинена специфічними особливостями роботи конкретної організації, зберігати протокол та договір більше трьох років з моменту його виконання. Доводи Банку щодо відсутності акту виконання сторонами спірного договору своїх обов`язків не можуть бути прийняті та розглянуті судом апеляційної інстанції, оскільки такі доводи не були предметом розгляду суду першої інстанції. Крім того, виконання сторонами умов договору є фактом, який не потребує додаткового встановлення чи доведення. Так, договір було укладено 07.11.2014р., а виконано повністю - 25.11.2014р., а саме: 07.11.2014р. Товариство передало Підприємству цінні папери, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за період з 20.08.2013р. по 02.10.2019р.; з 18.11.2014р. по 25.11.2014р. Підприємство перерахувало Товариству кошти в сумі 15 001 600,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" з 01.02.2013р. по 20.04.2015р. і про це зазначає в позові сам Банк та прикладає у якості додатку до позовної заяви копії вказаних виписок. Твердження Банку про те, що з акту № 1 від 12.07.2018р. "Про вилучення для знищення документів, не внесених до національного архівного фонду України" Архівним відділом Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області не вбачається знищення оспорюваного договору та протоколу не відповідає дійсності, оскільки п. 39 таблиці вказаного акту містить заголовок - "Господарські договори", дата - "2014р.", кількість - "1", термін зберігання, № статті за Переліком - "3 роки 330/3р1,2", примітки - "Після закінчення строку дії договору, угоди". Переліком не передбачено перерахування і конкретизацію кожного документу окремо, тому вказаний вище акт повністю відповідає Переліку. Крім того, дана обставина в силу норми ч. 5 ст. 269 ГПК України не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки Банк не посилався на неї ні в позовній заяві, а ні в інших заявах по суті спору. Свої припущення відносно відсутності у директора ПП "Спецзовнішкомплект" повноважень на укладення спірного договору Банк обґрунтовує тим, що договір від імені відповідача-2 було укладено ТОВ "Ф-Трейдінг", тому саме торговець цінними паперами був зобов`язаний перевірити повноваження директора Підприємства на підписання оспорюваного договору, чого останнім не було зроблено. Разом з тим, вказане є лише нічим не підтвердженими припущеннями і домислами Банку. Відсутність у ТОВ "Ф-Трейдінг" в 2019р. документів, на підставі яких було укладено договір в 2014р., і зокрема, протоколу загальних зборів, не свідчить і не може підтверджувати відсутність такого документу станом на момент укладення договору. ТОВ "Ф-Трейдінг" з 22.05.2015р. не є торговцем цінними паперами, тому у нього відсутня можливість надати такі документи. ОСОБА_1 , яка на момент укладення договору була головним бухгалтером Товариства в своїй заяві свідка свідчить про обставини, учасником яких вона безпосередньо була і приймала у них участь. Висновки Банку, до яких він прийшов в листопаді 2019р. щодо відсутності повноважень у директора Підприємства в жовтні 2014р. не відповідають дійсності. Правова підстава позовної заяви Банку в даній справі - це відсутність погодження, а не затвердження спірного договору. Наявність чи відсутність затвердження договору не було і не могло бути предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки не заявлялось Банком, що на підставі ч. 5 ст. 269 ГПК України не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. Договір було схвалено його обома сторонами. Тому, в силу норм ст. 241 ЦК України, навіть у випадку перевищення директором Підприємства своїх повноважень при укладенні договору, його наступне схвалення у вигляді виконання сторонами його умов, виключає наявність будь-яких правових підстав для визнання договору недійсним. Навіть у випадку наявності у Банку права звертатися до суду з позовом про визнання недійсним правочину за нормами ЦК України, першочерговим і пріоритетним є перш за все дотримання при цьому норм і умов, передбачених КУзПБ, в даному випадку ст. 42, оскільки мова йде про подання до суду заяви про визнання недійсним договору в межах справи про банкрутство, чого Банком зроблено не було. Враховуючи, що провадження у даній справі про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" порушено 17.08.2018р., а оспорюваний Банком договір укладено 20.10.2014р., тобто майже за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, то даний факт є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні заяви Банку у повному обсязі. При цьому є очевидним висновок щодо відсутності спеціальних підстав та обставин, передбачених ст. 42 ГПК України для визнання недійсним правочину в межах справи про банкрутство. Можливість і ймовірність визнання недійсним будь-якого правочину у справі про банкрутство законодавець перш за все ставить в залежність від співвідношення дати такого правочину та дати порушення провадження у справі про банкрутство - після відкриття провадження або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Банку укладенням спірного договору завдано збитки ТОВ "Сідвелс" звертає увагу на те, що про збитки мова йти не може, оскільки Підприємство на виконання умов договору отримало цінні папери загальною вартістю 15 001 600,00 грн., емітованих ТОВ "КУА Кепітал Менеджмент". Доводи Банку щодо відсутності насіння соняшника жодним чином не стосується предмету даного спору. Щодо існування кредитної заборгованості в момент укладення спірного договору, обізнаності Підприємства та його засновників в необхідності погашення та відображення в фінансовій звітності Підприємства заборгованості за договором кредитної лінії № 4 від 05.09.2013р. ТОВ "Сідвелс" звертає увагу на наступне. Питання обізнаності ОСОБА_3 в існуванні заборгованості Підприємства перед Банком було предметом розгляду судів всіх інстанцій у справі № 389/2703/18 за позовом Банку до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Так, рішеннями у зазначеній справі встановлено, що ОСОБА_3 не була обізнана про заборгованість у вересні 2014р., відповідно, остання ніяк не могла знати про неї на місяць раніше - в серпні 2014р. В постанові Верховного Суду від 13.03.2020р. у справі № 389/2703/18 зазначено, що доводи касаційної скарги щодо обізнаності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в момент укладення спірного договору купівлі-продажу про наявність непогашеної заборгованості ПП "Спецзовнішкомплект" за кредитними договорами, не відповідають матеріалам справи, оскільки вказані обставини були предметом дослідження судами та їм надана належна оцінка в оскаржуваних рішеннях. Станом на момент укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП "Спецзовнішкомплект" 27.08.2014р. , який не є предметом розгляду даної справи, бухгалтерські документи Підприємства не могли містити інформації про заборгованість перед банком, оскільки остання виникла 07.07.2014р., а баланс складений до цієї дати - 30.06.2014р. Відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не знали і не могли знати про таку заборгованість, а всі пункти договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідають дійсності. В силу норми ст. 1 КУзПБ Товариство не є заінтересованою особою відносно Підприємства. Інвестиційні іменні сертифікати мали природу товару і продавалися між юридичними особами, які не є засновниками інституту спільного інвестування. Окрім законодавства про обіг цінних паперів, сторони керувалися нормами ЦК України, які регулюють договірні відносини загалом та визначення порядку ціноутворення, зокрема. Оскільки інвестиційні сертифікати є власністю ПП "Спецзовнішкомплект" в особі арбітражного керуючого Карасюка О.В., у останнього є всі можливості реалізувати вказані цінні папери з метою задоволення вимог кредиторів боржника.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів податкової перевірки та ліквідації ТОВ "Сідвелс" або ПП "Спецзовнішкомплект", суд першої інстанції зробив невірний висновок, що протокол загальних зборів у ТОВ "Сідвелс" не зберігся і у ТОВ "Сідвелс" взагалі немає передбаченого законом обов`язку зберігати даний документ. Відповідно є невірним висновок ТОВ "Сідвелс" у відзиві на апеляційну скаргу, що зазначені документи не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення для роботи Товариства, що виключає обов`язок проведення їх експертизи саме Національним архівним фондом. Оскільки Банк заперечує щодо наявності протоколу, а судом першої інстанції встановлено, що оригінал такого протоколу учасниками справи до суду для огляду не наданий, що викликає сумніви у існуванні такого документального доказу, Банк приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що заява свідка ОСОБА_1 може слугувати доказом, що нібито вона особисто бачила підготовлені та підписані оригінали протоколів на підтвердження повноважень обох сторін договору. На підставі такої заяви свідка ОСОБА_1 не можливо встановити факт існування протоколу, що міг би підтвердити факт надання згоди директору ПП "Спецзовнішкомплект" укласти спірний договір.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.02.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2021р. у зв`язку із зайнятістю суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. в засіданні органу суддівського врядування розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2021р.
Судове засідання 10.03.2021р. за участю арбітражного керуючого Карасюка О.В. відбулось в режимі відеоконференції із Північним апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 10.03.2021р. представники скаржника, ТОВ "Сідвелс" та арбітражний керуючий Карасюк О.В. надали пояснення по апеляційній скарзі.
10.03.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.04.2021р.
Судове засідання 19.04.2021р. за участю представника скаржника та арбітражного керуючого Карасюка О.В. відбулось в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 19.04.2021р. представники скаржника, ТОВ "Сідвелс" та арбітражний керуючий Карасюк О.В. надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.
19.04.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2021р.
12.05.2021р. судове засідання за участю представника скаржника та арбітражного керуючого Карасюка О.В. відбулось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів учасників провадження у справі.
В судовому засіданні 12.05.2021р. представники скаржника, ТОВ "Сідвелс" та арбітражний керуючий Карасюк О.В. надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.
12.05.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що між ПП "Спецзовнішкомплект" (покупець) та ТОВ "Сідвелс" (продавець), від імені та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" (ліцензія ДКЦНФР на брокерську діяльність серії АГ № 579939 від 03.10.2011р. до 03.10.2016р.) на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р., 07.11.2014р. укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ (надалі - договір купівлі-продажу).
Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу передбачено, що продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язаний передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язаний прийняти та оплатити цінні папери вказані у такому пункті договору.
У п. 1.3 договору купівлі-продажу вказано, що загальна сума договору складає 15 001 600,00 грн.
Всі платежі по цьому договору здійснюються в безготівковій формі, а саме: в національній валюті України - гривні. Покупець зобов`язується сплатити продавцю 100% суми, вказаної у п. 1.2 договору, до 13.10.2019р. включно.
Продавець протягом 90 банківських днів від дати підписання цього договору, забезпечує передачу цінних паперів покупцю (п. 5.1 Договору купівлі-продажу).
Покупець набуває права власності на ЦП в порядку передбаченому законодавством України (п. 5.2 договору купівлі-продажу).
Моментом виконання зобов`язань покупця по оплаті цінних паперів є момент зарахування грошової суми, зазначеної в п. 1.2 цього договору, на рахунок продавця в повному обсязі (п. 5.3 договору купівлі-продажу).
З 18.11.2014р. по 25.11.2014р. покупець перерахував на рахунок продавця 15 001 600,00 грн., що підтверджуються випискою з рахунка.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2019р. у справі № 912/2007/18 визнано банкрутом ПП "Спецзовнішкомплект", відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Карасюка О.В.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - кредитора ПП "Спецзовнішкомплект" від 12.11.2019р. № 55/2-08/1200 до відповідачів - ПП "Спецзовнішкомплект" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В. та ТОВ "Сідвелс" в межах справи № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" з вимогами про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р., укладеного між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені за дорученням та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р., з моменту його укладання;
- приведення сторін у первісний стан, застосувавши двосторонню реституцію та стягнення з поточного рахунку ТОВ "Сідвелс" на користь ПП "Спецзовнішкомплект" суму коштів, сплачену за договором купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р., в розмірі 15 001 600,00 грн.;
- списання з рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у цінних паперах № НОМЕР_1 в Акціонерному банку "Південний" та зарахування на рахунок ТОВ "Сідвелс" у цінних паперах № НОМЕР_2 в Акціонерному банку "Південний" імених інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "ІТТ МЕНЕДЖМЕНТ", міжнародний номер ЦП (ISIN) UA4000175863 в кількості 12 800 шт.;
- покладення судових витрат на відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2019р. прийнято заяву № 55/2-08/1200 від 12.11.2019р. кредитора до розгляду в межах справи № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект"; залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ТОВ "Ф-Трейдінг".
26.11.2020р. місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень ч. 6 ст. 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Визнання суб`єкта підприємництва банкрутом врегульовано також главою 23 ГК України.
З огляду на положення ст. ст. 4, 104, 110, 112 ЦК України, глави 23 ГК України законодавство з питань відновлення платоспроможності боржника та банкрутства (як Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і Кодекс України з процедур банкрутства), є частиною цивільного/господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норм Цивільного/Господарського кодексу України, зокрема, щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ЦК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.07.2019р. у справі № 925/2151/14, від 28.08.2019р. у справі № 912/1445/17, від 03.03.2020р. у справі № 910/1405/14.
Згідно із ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Об`єктом судового розгляду є договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р., укладений між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені за дорученням та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р.
Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним заявляється в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (ч. 2 ст. 202 ЦК України).
Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами ст. ст. 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним на момент його вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12.01.2021р. у справі № 910/15804/19).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач не є стороною оспорюваного договору, проте не позбавлений права звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним.
Апеляційний господарський суд зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020р. у справі № 910/12787/17.
Позовна заява мотивована ст. ст. 1, 2, 7, 59, 61 КУзПБ, ст. ст. 4, 62 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 12 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. ст. 41 ,51, 56 Закону України "Про інститути спільного інвестування", ст. ст. 92, 188, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.
Позовна заява обґрунтована тим, що в момент укладення спірного договору директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. не мав достатніх повноважень на підписання такого договору. Так, на думку позивача, Гордієнко С.М. без погодження із загальними зборами учасників Підприємства мав право укласти договори на суму, яка не перевищує 1,2 млн. грн., у той час, як відповідно до оспорюваного договору була сплачена сума в розмірі 15 001 600,00 грн. При цьому, загальними зборами учасників ПП "Спецзовнішкомплект" жодних рішень щодо надання згоди на укладення спірного договору не приймалось, а директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. не мав жодних повноважень на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів. Враховуючи відсутність документів, які свідчили про надання згоди загальними зборами ПП "Спецзовнішкомплект" директору Гордієнку С.М. на укладення спірного договору, Банк вважає, що ТОВ "Сідвелс" у відносинах з ПП "Спецзовнішкомплект" стосовно укладення спірного договору знало та за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень директора останнього на підписання такого договору. Арбітражний керуючий - ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюк О.В., повідомив позивача, що будь-яких документів, які б підтверджували, що директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. мав достатні повноваження на укладення оспорюваного договору не було надано.
Ще однією підставою для визнання спірного договору недійсним, позивач зазначає обізнаність директора та засновників ПП "Спецзовнішкомплект" на час укладення договору щодо наявності кредитної заборгованості перед позивачем.
Позивач також звертає увагу на те, що в момент укладення спірного договору на рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" у період з 28.10.2014р. по 24.11.2014р. були кошти в розмірі 11 219 497,00 грн., які ПП "Спецзовнішкомплект" отримало від ТОВ "Сідвелс" за договорами купівлі-продажу насіння соняшника № 346 та № 347 від 10.10.2014р., укладених між ТОВ "Сідвелс" та ПП "Спецзовнішкомплект". АТ "Ощадбанк" не виключає, що продане ПП "Спецзовнішкомплект" насіння соняшника є майном, що було в забезпеченні АТ "Ощадбанк" з огляду на укладення між Банком та ПП "Спецзовнішкомплект" договору застави товарів в обороті № 18 від 29.11.2011р. Крім того, не дивлячись на існуючу заборгованість ПП "Спецзовнішкомплект" перед Банком, про яку були обізнані директор ПП "Спецзовнішкомплект" та засновники ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , 07.11.2014р. було укладено оспорюваний договір.
За оспорюваним договором ПП "Спецзовнішкомплект" у період з 18.11.2014р. по 25.11.2014р. перерахувало ТОВ "Сідвелс" 15 001 600,00 грн. Фактично, відбулось виведення вказаної суми з рахунку ПП "Спецзовнішкомплект" на рахунок підконтрольного ОСОБА_3 підприємства - ТОВ "Сідвелс", шляхом укладення спірного договору.
На думку позивача, спірний договір було укладено з метою приховування коштів ПП "Спецзовнішкомплект" від розрахунків з Банком.
В позовній заяві позивач також посилається на підписання спірного договору зі сторони ТОВ "Сідвелс" заінтересованою особою щодо боржника.
Також на думку позивача, предмет договору купівлі-продажу цінних паперів і діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів не відповідає статутним цілям та предмету діяльності ПП "Спецзовнішкомплект". Діяльність у сфері купівлі-продажу цінних паперів взагалі не властива для сторін спірного договору.
Крім цього, на думку позивача, у договорі не зазначено, яким чином була визначена саме така ціна цінних паперів, оскільки сторонами не вказано, чи зазначена в договорі ціна цінних паперів є біржовою, балансовою або іншою. Не вказується також, чи була ціна цінних паперів визначена за біржовим курсом або за вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності. Жодні офіційні джерела не містять інформації щодо активів самого Пайового венчурного інвестиційного фонду "Платинум Інвест". З урахуванням наведеного, ПП "Спецзовнішкомплект" придбало майно за цінами вищими від ринкових, при цьому на момент прийняття на себе такого зобов`язання майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а зміст оскаржуваного договору суперечить нормам законодавства, яке регулює відносини у сфері обігу цінних паперів.
Позивач також зазначає, що на момент прийняття боржником зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, в позовній заяві АТ "Ощадбанк" зазначено як загальні підстави визнання договору недійсним, визначені нормами ЦК України, так і спеціальні підстави, передбачені нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо доводів позовної заяви про те, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів, директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. не мав повноважень на укладення договору колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Матеріали даної справи свідчать, що 07.11.2014р. між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ.
Позивач дійшов висновку, що оспорюваний договір має бути визнаний недійсним, з огляду на порушення директором ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнком С.М. статуту підприємства, норм ЦК України та Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу покупець, підписуючи цей договір, заявляє, зобов`язується та гарантує продавцю, що має усі необхідні повноваження, право та дієздатність для підписання та виконання цього договору, що особа, яка діє від імені покупця та вказана в преамбулі цього договору, прочитала та свідомо підписала цей договір та наділена необхідними повноваженнями на його підписання, що при укладенні даного договору не порушує законних прав та інтересів третіх осіб.
Розділом 16 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект" (в редакції, станом на час укладення спірного правочину) передбачено, що збори Засновників є найвищим органом Підприємства і мають право приймати рішення з будь-яких питань його діяльності. До виключної компетенції Зборів Засновників відноситься, з поміж інших питання затвердження правочинів по відчуженню та придбанню продукції, товарів, робіт і послуг, а також грошових коштів Підприємства на суму, що перевищує 10 % статутного фонду.
Пунктом 4 розділу 20 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект" встановлено, що директор підзвітний Зборам Засновників і організує виконання їх рішень.
Директор самостійно укладає правочини по відчуженню та придбанню продукції, товарів, робіт і послуг, а також коштів, на суму, що не перевищує 10 % статутного фонду (п. 6 розділу 20 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект").
Розділом 34 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект" визначено, що частки Засновників у статутному фонді (статутному капіталі) Підприємства складають: ОСОБА_8 , індекс 10001, м. Ташкент, Мирабадський район, вул. Мироншох, будинок, 35, Узбекистан, розмір внеску до статутного фонду 12 000 000,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, директор ПП "Спецзовнішкомплект" без погодження з загальними зборами учасників товариства мав право укласти договори на суму, яка не перевищує 1,2 млн. грн., в той час, як відповідно до оспорюваного договору була сплачена сума в розмірі 15 001 600,00 грн.
За змістом положень ст. 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 81, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 с. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст. ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи ст. ст. 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права чи виконував обов`язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа - контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення її довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 27.04.2016р. у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017р. у справі № 6-72цс17.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.06.2018р. у справі № 668/13907/13-ц зробила висновок, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Слід звернути увагу, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від імені ПП "Спецзовнішкомплект" підписано Гордієнком С.М., який діяв на підставі статуту, про що зазначено в преамбулі вказаного договору.
Разом із тим, відповідно до п. 6 розділу 20 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект" директор самостійно укладає правочини по відчуженню та придбанню продукції, товарів, робіт і послуг, а також коштів, на суму, що не перевищує 10 % статутного фонду. При цьому, згідно з розділом 34 Статуту ПП "Спецзовнішкомплект" розмір внеску до статутного фонду 12 000 000,00 грн. Таким чином, оскільки сума оспорюваного договору складає 15 001 600,00 грн., то директор ПП "Спецзовнішкомплект" без погодження з загальними зборами учасників підприємства не мав право укладати оспорюваний договір.
Оригінал протоколу загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект" на підтвердження повноважень директора ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнка С.М. на підписання оспорюваного договору учасниками провадження у справі для огляду суду не було надано.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що ненадання для огляду суду учасниками справи оригіналу протоколу загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект" викликає сумніви у існуванні такого документального доказу.
При цьому, не є належним та допустимим доказом прийняття загальними зборами ПП "Спецзовнішкомплект" рішення про надання директору ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнку С.М. повноважень на підписання спірного договору сканкопія протоколу загальних зборів № 15/10/2014-1 від 15.10.2014р. та заява свідка - бухгалтера ТОВ "Сідвелс" ОСОБА_1 , яка не містить конкретних даних щодо проведення вказаних загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект".
Від імені ТОВ "Сідвелс" спірний договір купівлі-продажу цінних паперів підписано ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення, яке здійснює професійну діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку та згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 20.02.2018р. у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018р. у справі № 927/976/17).
При укладені будь-якого договору сторони перевіряють повноваження відповідно до документів, які надають право сторонам укласти відповідний договір.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано тієї обставини, що торговець цінними паперами - ТОВ "Ф-Трейдінг" мав перевірити повноваження сторін на укладення договору, оскільки ТОВ "Ф-Трейдінг" був зобов`язаний на підставі поданих клієнтом офіційних документів або засвідчених у встановленому порядку їх копій здійснити ідентифікацію та верифікацію клієнта.
25.09.2019р. арбітражний керуючий ліквідатор ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюк О.В. звернувся до ТОВ "Ф-Трейдінг" та просив повідомити письмово, чи здійснило ТОВ "Ф-Трейдінг" ідентифікацію покупця цінних паперів - ПП "Спецзовнішкомплект" на підставі Статуту та ряду інших документів, зокрема, чи не був директор ПП "Спецзовнішкомплект" обмежений в повноваженнях на укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів № 1928БВ від 20.10.2014р. та № 2001БВ від 07.11.2014р. Якщо такі повноваження були перевірені, просив надати копію протоколу загальних зборів учасників ПП "Спецзовнішкомплект" з наданням права директору ПП "Спецзовнішкомплект" укласти вказані договори. Крім того, просив надати усі документи пов`язані із укладенням вищезазначених договорів.
У відповідь ТОВ "Ф-Трейдінг" повідомило ПП "Спецзовнішкомплект", що відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 708 від 22 травня 2015р. ТОВ "Ф-Трейдінг" воно вже не є торговцем цінними паперами та професійним учасником фондового ринку. Виходячи з вищезазначеного, у ТОВ "Ф-Трейдінг" відсутня можливість надати запитувану інформацію та документи.
Разом з тим, для визнання договору недійсним має бути доведена обізнаність саме ТОВ "Сідвелс" як сторони договору про наявність обмежень повноважень директора ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнка С.М. на укладення спірного правочину.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018р. у справі № 668/13907/13-ц, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці ТОВ "Сідвелс" покладається на юридичну особу - контрагента за договором.
Матеріали справи свідчать, що ПП "Спецзовнішкомплект" як сторона договору не оспорювало договір та не довело того, що ТОВ "Сідвелс" діяло недобросовісно при укладенні договору.
Позивачем у справі - АТ "Ощадбанк" не обґрунтовано того, що ТОВ "Сідвелс" як сторона договору при його укладенні діяло недобросовісно та нерозумно.
Слід звернути увагу, що крім встановлення обставин, що підтверджують недобросовісність та нерозумність дій ТОВ "Сідвелс" під час укладення спірного договору, необхідно встановити, що дії сторін договору свідчать про відсутність реального наміру його укладення та виконання.
Проте, матеріали даної справи свідчать, що умови спірного договору виконані в повному обсязі 25.11.2014р. Так, ТОВ "Сідвелс" передало у власність ПП "Спецзовнішкомплект" цінні папери, а останній їх прийняв. Підтвердженням цього, зокрема, є і факт повідомлення ПАТ "Банк Південний" арбітражного керуючого ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" Карасюка О.В. про належність останньому на праві власності 12 800 шт. іменних бездокументарних Інвестиційних сертифікатів, загальною номінальною вартістю 12 800 000,00 грн., емітованих ТОВ "КУА Кепітал Менеджмент" (ПВІФ "Платинум Інвест"). В свою чергу, ПП "Спецзовнішкомплект" оплатило придбані цінні папери шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Сідвелс" в розмірі 15 001 600,00 грн.
За наведених обставин, спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 07.11.2014р. не може бути визнаний недійсним з тих підстав, що його було укладено ПП "Спецзовнішкомплект" з перевищенням повноважень.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що в спірному договорі не зазначено суму, яку повинен сплатити покупець продавцю, є безпідставними і спростовуються зазначенням в п. 1.3. договору, що загальна сума Договору складає 15 001 600,00 грн., яку було перераховано ПП "Спецзовнішкомплект" ТОВ "Сідвелс".
Щодо доводів позовної заяви про те, що договір купівлі продажу цінних паперів не містить жодних положень щодо визначення ціни інвестиційних сертифікатів, а також про те, що ПП "Спецзовнішкомплект" придбало майно за цінами вищими від ринкових слід враховувати наступне.
Стаття 56 Закону України "Про інститути спільного інвестування" встановлює порядок визначення вартості цінного паперу в момент його продажу самим інститутом спільного інвестування (компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду), а в даному випадку інвестиційні іменні сертифікати мали природу товару і продавалися між юридичними особами, які не є засновниками інституту спільного інвестування.
Законодавством України не передбачено порядок визначення вартості інвестиційного іменного сертифікату, коли купівля-продаж відбувається не компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду, а учасником даного фонду, тому доводи позивача щодо порушення законодавства про обіг цінних паперів є безпідставними.
Позивачем не наведено жодних доказів, що в період укладення спірного договору ринкова ціна інвестиційних сертифікатів була меншою, ніж та, за якою їх продано ПП "Спецзовнішкомплект". На час вирішення спору інвестиційні сертифікати є власністю ПП "Спецзовнішкомплект", від імені якого діє арбітражний керуючий - ліквідатор Карасюк О.В.
Також, слід звернути увагу, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Щодо доводів позивача, що Статутами сторін договору не передбачено такий вид діяльності, як купівля-продаж цінних паперів, господарський суд дійшов правомірного висновку, що це не є спеціальною обставиною для можливості визнання недійсним договору. При цьому, в Статутах обох підприємств передбачено право здійснювати інші види діяльності. Так, в Статуті ПП "Спецзовнішкомплект" (розділ 4 "Предмет і мета діяльності підприємства") п. 2 встановлено, що "Предметом діяльності ПІДПРИЄМСТВА є інша діяльність, не заборонена законодавством України". Аналогічне право передбачено в Статуті ТОВ "Сідвелс" в розділі 3 "Мета та основні напрямки діяльності Товариства".
Щодо обізнаності директора ПП "Спецзовнішкомплект" на час укладення договору про існування кредитних зобов`язань перед АТ "Ощадбанк" слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції необґрунтовано зазначив про те, що директор ПП "Спецзовнішкомплект" Гордієнко С.М. міг не знати про направлення листа позивача щодо погашення заборгованості перед Банком, оскільки цей лист направлявся директору підприємства Мартиненко С.В. Так, вказаний лист направлено Мартиненко С.В. як керівнику юридичної особи, а тому Гордієнко С.М. був зобов`язаний ознайомитися із документами підприємства та зокрема із вказаним листом після призначення на посаду директора.
Разом із тим, наявність зобов`язань ПП "Спецзовнішкомплект" перед АТ "Ощадбанк" не виключало його права щодо укладення господарських договорів із іншими суб`єктами господарської діяльності.
Посилання скаржника на те, що цінні папери придбано за кошти ПП "Спецзовнішкомплект", отримані від ТОВ "Сідвелс", за договорами купівлі продажу насіння соняшника, яке є майном, що було в забезпеченні АТ "Ощадбанк" не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки скаржником не доведено, що боржником було реалізовано саме заставне майно і отримані від його реалізації кошти використані для придбання цінних паперів.
Таким чином, позивачем не доведено, що права та законні інтереси АТ "Ощадбанк" як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на відсутність загальних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р., укладеного між ПП "Спецзовнішкомплект" та ТОВ "Сідвелс", від імені та в інтересах якого діяло ТОВ "Ф-Трейдінг" на підставі договору доручення № 2000БД від 07.11.2014р., та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності його порушеного права чи інтересу.
Щодо вимоги ТОВ "Сідвелс" про застосування строку позовної давності колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності відсутні.
В своїй позовній заяві Банк не посилався на норми ст. 42 КУзПБ в якості підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.11.2014р. Проте, у вказаній позовній заяві позивач зазначив про наступні обставини: умисні дії засновників ПП "Спецзовнішкомплект" під час укладення спірного договору з метою приховування коштів ПП "Спецзовнішкомплект" від розрахунків з позивачем та іншими кредиторами; підписання договору зі сторони ТОВ "Сідвелс" заінтересованою особою щодо боржника; ПП "Спецзовнішкомплект" придбало майно за цінами вищими від ринкових, при цьому на момент прийняття на себе такого зобов`язання майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Вказані обставини є спеціальними підставами визнання недійсними правочинів, передбачених ст. 42 КУзПБ.
Відповідно ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (ч. 1). Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2).
Таким чином, ст. 42 КУзПБ встановлені часові обмеження для визнання недійсним договору із спеціальних підстав - протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Матеріали справи свідчать, що договір купівлі-продажу цінних паперів укладено сторонами 07.11.2014р., а провадження у справі про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект" порушено (відкрито) ухвалою Господарського суду Кіровоградської області 17.08.2018р.
За таких обставин, не може бути визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 2001БВ від 07.11.2014р. з підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ.
В зв`язку з цим, слід прийти до висновку, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні необґрунтовано надавалась оцінка по суті обставинам щодо наявності спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ.
Крім цього, такі підстави мали існувати на час укладення договору, тоді як ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до набуття чинності КУзПБ, не містила такої підстави як укладення договору боржником із заінтересованою особою.
Разом із тим, КУзПБ передбачена можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб, у тому числі засновників, учасників та керівників боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Дослідження судом першої інстанції обставин щодо наявності спеціальних підстав визнання недійсним оспорюваного договору та не вірна оцінка окремих доказів у справі не вплинула на обґрунтованість висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.11.2014р., укладеного боржником з ТОВ "Сідвелс".
Стосовно доводу апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було досліджено та надано оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ПП "Спецзовнішкомплект" колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу скаржника, що договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ПП "Спецзовнішкомплект" не є предметом розгляду даного спору.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки встановлена під час апеляційного провадження невідповідність висновків суду першої інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженням, вважає за необхідне змінити мотивувальну рішення господарського суду, виклавши її в редакції даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
3.5. Розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 129, 282 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020р. у справі № 912/2007/18 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 24.05.2021р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко
скопійовано
-
скопійовано
-
