Справа №345/450/21

Провадження № 2/345/317/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2021 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Тисменицької місцевої прокуратури Шишко Є.А. в інтересах держави в особі Рогатинської міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області , Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» Рогатинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Шишко Є.А. звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.01.2020 скасовано рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.019 у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, яким у задоволенні позову відмовлено. Ухвалено нове рішення яким вирішено поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-ординатора кардіологічного відділення Рогатинської ЦРЛ та стягнути з Рогатинської ЦРЛ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2018 по 28.01.2020 в розмірі 67 760,00 гривень.

ОСОБА_1 як головний лікар КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня» був наділений повноваженнями щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи в даній установі.

Позивач вважає, що згідно положень ст.ст. 130, 237 КЗпП України у ОСОБА_1 виник обов`язок по відшкодування шкоди, завданої КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня» у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому просить суд стягнути з нього на користь медичного закладу 67 760,00 гривень в порядку регресу, а також 2270,00 гривень судового збору.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою суду від 04.02.2021 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.02.2021 відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що не визнає позов та просить відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до п. ч. 1 ст. 134 КЗпП України матеріальну відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Зазначив, що його дії на посаді головного лікаря Рогатинської ЦРЛ. В тому числі звільнення ОСОБА_2 , не були свавільними, а спрямовані на виконання розпорядження органу виконавчої влади в рамках реалізації медичної реформи, економію коштів підприємства, приведення штатного розпису в межі бюджетних асигнувань та вимог бюджетного законодавства.

Підписуючи наказ про звільнення ОСОБА_2 він не усвідомлював неправомірність своїх дій та недотримання процедури звільнення, оскільки він є лікарем та не володіє достатньою кількістю знань у сфері трудових відносин, а підготовкою документів займався відділ кадрів та спеціально створена відповідальна комісія.

Оскільки в його діях відсутня вина, він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 127-135).

19.05.2021 представник відповідача адвокат Шевчук П.В. надав суду додаткові пояснення (а.с. 177-178), в яких просив суд при ухваленні рішення врахувати положення ч. 2 ст. 137 КЗпП України, яка передбачає можливість зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, із врахуванням ступеня вини працівника та конкретної обстановки, за якої шкоду було заподіяно. Зазначив, що ОСОБА_1 являється інвалідом третьої групи, з березня 2021 року звільнений з посади головного лікаря Рогатинської ЦРЛ, на його утриманні перебуває дружина малолітніми дітьми, а також він сплачує аліменти на дитину від попереднього шлюбу, тому на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі.

В судове засідання прокурор Бурак М.Б. не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Шевчук П.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу від 24.10.2018 №416-о, який підписаний головним лікарем Рогатинської центральної районної лікарні Бандурою Т.М., ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади лікаря кардіолога кардіологічного відділення Рогатинської центральної районної лікарні з 06.11.2018 по п. 1 ст. 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи. Організації скорочення чисельності або штату працівників) (а.с. 31).

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.019 у задоволенні справи за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовлено (а.с. 12-15).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.01.2020 рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області скасовано. Ухвалено нове рішення яким вирішено поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-ординатора кардіологічного відділення Рогатинської ЦРЛ та стягнути з Рогатинської ЦРЛ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2018 по 28.01.2020 в розмірі 67 760,00 гривень (а.с. 16-30).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 349/2075/18 набрало законної сили 28.01.2020. Тому факт незаконного звільнення ОСОБА_2 та присудження їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу є преюдиційними, а тому доказуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.

Судом встановлено, що рішення про звільнення ОСОБА_2 було прийняте саме відповідачем ОСОБА_1 , який на той час виконував обов`язки головного лікаря Рогатинської центральної районної лікарні на підставі контракту від 10 жовтня 2017 року (а.с. 68-73).

В зв`язку з подальшим поновленням ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду та стягненням з КНМП «Рогатинська ЦРЛ» на її користь 67 760,00 гривень за час вимушеного прогулу підприємству завдано матеріальної шкоди.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону.

Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Факт виплати незаконно звільненому працівнику грошових сум, стягнутих судовим рішенням у зв`язку з поновленням на роботі та вимушеним прогулом, підтверджується платіжними дорученнями № 49 від 05.02.2020 (а.с. 32), №47 від 05.02.2020 (а.с. 33) а №48 від 0.02.2020 (а.с. 34).

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Оскільки Рогатинська районна рада, яка в силу п.п. 1.4, 7.3, 7.3.5, 7.3.6 та 7.3.7 Статуту Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» є засновником (власником) підприємства, заходів щодо стягнення завданої шкоди підприємству не вживала, то у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України,статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , суд враховує положення ст. 137 КЗпП України, яка визначає, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Суд враховує викладені у відзиві пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що його дії не були свавільними, а були спрямовані на економію коштів підприємства, в нього був відсутній умисел завдання шкоди та збитків підприємству. Підписуючи (видаючи) наказ про звільнення ОСОБА_2 без достатніх правових підстав він не усвідомлював неправомірність своїх дій та недотримання процедури звільнення, оскільки він є лікарем та не володіє достатньою кількістю знань у сфері трудових відносин, а підготовкою документів займався відділ кадрів та спеціально створена відповідальна комісія.

Крім того, судом встановлено, що скорочення посади, яку обіймала ОСОБА_2 , було заплановане та погоджене з профспілковим органом, документи на звільнення готувались начальником відділу кадрів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 являється інвалідом третьої групи (а.с.179), з 15 березня 2021 року звільнений з посади головного лікаря Рогатинської ЦРЛ (а.с. 180-182), на його утриманні перебувають троє малолітніх дітей (а.с. 184-186), а також він сплачує аліменти на дитину від попереднього шлюбу в примусовому порядку (а.с.189-190), тому суд вважає, що відповідач на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі. Крім того, суд бере до уваги обставини, що передували діям відповідача щодо підписання наказу про звільнення, і вважає, що позов слід задовольнити в межах середньомісячного заробітку відповідача ОСОБА_1 .

Суд обчислює розмір середньомісячного заробітку відповідача шляхом розподілу загальної суми доходу ОСОБА_1 за 2020 рік, що згідно представленої суду довідки про доходи становить 232 464,08 гривень (а.с. 175), на 12 календарних місяців.

Таким чином суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь КНМП "Рогатинська центральна районна лікарня" 19 372,00 гривень матеріальної шкоди. Такий розмір шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства, які установлені ч. 1 ст. 3 ЦК України, як розумність та справедливість.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 11), який був сплачений при зверненні до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного медичного підприємства «Рогатинська центральна районна лікарня» Рогатинської міської ради Івано-Франківської області (р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 336677, код ЄДРПОУ 01993581) 19 372,00 гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, р/р UA668201720343120001000003924 в Державній казначейській службі України, м. Київ. МФО 820172) 2 270,00 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.05.2021.

Головуюча