справа № 631/424/21

провадження № 3/631/171/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий

Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 28.03.1996 року),

який працює водієм ПРАТ АТП «16329»,

зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 , -

за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

27.04.2021 року о 04 годині 00 хвилин на автодорозі М 29 на 23 кілометрі + 600 метрів, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «FORD F-MAX XHRAT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «KOGEL», державний номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обставини, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з косулею, яка раптово вибігла на проїжджу частину дороги, в результаті чого автомобіль отримав механічні ушкодження, тобто завдано матеріальну шкоду, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з`явився по невідомим причинами, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресом, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суддю не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його підпис у вказаному протоколі. Проте, у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини такої неявки.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, а також виклик, надісланий за місцем проживання, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування строків розгляду даної справи суддею, що обмежені на законодавчому рівні.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Отже, наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.

Сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ДПР18 № 446253) та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, складених 27.04.2021 року поліцейським СРПП відокремленого підрозділу № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Струповим Д. О., підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2, 3).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.04.2021 року, останній пояснив, що в цей день близько 01 годині 20 хвилин виїхав з міста Дніпро та рухався до міста Харкова на автомобілі марки «FORD F-MAX XHRAT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «KOGEL», державний номерний знак НОМЕР_3 .Близько 04години 00хвилин вінрухався по23кілометру трасиПерещепіно-Красноград-Харків,де вцей часз бокуобочини раптововискочила косуля.Він намагавсяїї об`їхатизадля уникненнязіткнення,однак такосуля рухаласязі значноюшвидкістю,а томузіткнення уникнутине вдалося.ОСОБА_2 врізалася в передню частину автомобіля та пошкодила передній бампер та ліву передню фару, після чого косуля побігла далі, а автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні ушкодження та матеріальні збитки (а. с. 4).

З рапорту старшого інспектора - чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Почтаря О., зареєстрованого 27.04.2021 року під № 1113 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), останній доповів начальникові відділення підполковнику поліції Глущенку Аркадію про те, що 27.04.2021 року о 04 годині 24 хвилин зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 , який проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- щодо зіткнення його автомобіля марки «FORD F-MAX XHRAT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «KOGEL», державний номерний знак НОМЕР_3 ,з косулею (а. с. 16).

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Обставиною, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Крім того, підстав для передачі матеріалів на розгляд громадській організації або трудовому колективу не має.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність або відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність винного або її обтяжують, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 50 х 17 гривень = 850 гривень.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2270 гривень.

Таким чином, у зв`язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 гривень, із розрахунку: 0,2 х 2270 гривень = 454,00 гривень.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді судді належного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-ІХ від 15.12.2020 року (із змінами та доповненнями), частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, статтею 124, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнативинним увчиненні адміністративногопроступку,передбаченого статтею124Кодексу Українипро адміністративніправопорушення,і накластина ньогоадміністративне стягненняу видіштрафу врозмірі п`ятдесятинеоподаткованих мінімумівдоходів громадян,що дорівнює850,00гривень (вісімсотп`ятдесят гривень00копійок), на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривень (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складати 1700,00 гривень.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко