Справа № 369/15306/19

Провадження № 2/369/452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Новіцькій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою загиблого ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є жінкою загиблого ОСОБА_6 , ОСОБА_3 є сином загиблого ОСОБА_6 , визнані потерпілими в рамках кримінального провадження № 12017110000000887 від 09.12.2017 року. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року кримінальне провадження № 12017110000000887 від 09.12.2017 року закрито за відсутністю в діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказували, що їм завдано моральну шкоду у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 , та просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 - 150 000,00 грн.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 є матір`ю загиблого ОСОБА_6 , визнана потерпілою в рамках кримінального провадження № 12017110000000887 від 09.12.2017 року. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року кримінальне провадження № 12017110000000887 від 09.12.2017 року закрито за відсутністю в діяннях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказувала, що їй завдана моральна шкода у зв`язку із втратою сина, що також призвело до погіршення стану здоров`я, оскільки вона є пенсіонеркою та літньою людиною. У зв`язку із цим просила суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися, представник позивачів надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала та просила задовольнити.

У судове засідання третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 не з`явилася, представник ОСОБА_5 надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала та просила задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 20 год. 30 хв. на вул. Соборна, 93 у м. Тетіїв Київської області, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку центру міста, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , котрий лежав на проїзній частині.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.12.2017 року.

Згідно довідки № 011239 вказано, що ОСОБА_6 є інвалідом 2-ї групи, інвалід з дитинства, непрацездатний.

Згідно довідки № 676 від 07.02.2018 року ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога не перебував і на даний час не перебуває.

31.07.2019 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12018110000000887 від 09.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 , складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Зокрема, в постанові вказано, що згідно висновків інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією «дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод» № 10582/19-52 від 22.04.2019 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що:

З точки зору вимог ПДР, водій автомобіля «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2 ПДР, а з моменту виникнення перешкоди (небезпеки) для руху - у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР.

З причин, викладених в дослідницькій частині, обрана водієм ОСОБА_4 швидкість руху не перевищує максимально допустиму, при відповідній видимості елементів дороги.

З причин, викладених у дослідницькій частині, водій автомобіля «Skoda Octavia», р/н НОМЕР_1 , не мав технічної можливості уникнути пригоду, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування та безпечного об`їзду перешкоди.

З причин, викладених у дослідницькій частині, з технічної точки зору, у діях водія ОСОБА_4 , за вказаних у постанові обставин настання ДТП, не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з настанням пригоди.

Також в постанові вказано, що ОСОБА_6 порушив вимоги правил дорожнього руху, а саме:

П. 4.1 Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

П. 4.4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

П. 4.7. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

4.14. Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 08.07.2000 року. 13.12.2017 року допитано потерпілу ОСОБА_2 , про що складено протокол допиту потерпілого від 13.12.2017 року.

ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 21.02.2001 року.

18.12.2017 року допитано потерпілу ОСОБА_1 , про що складено протокол допиту потерпілого від 18.12.2017 року.

ОСОБА_5 є матір`ю померлого ОСОБА_6 , є пенсіонеркою, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 28.05.1998 року. 11.01.2018 року допитано потерпілу ОСОБА_5 , про що складено протокол допиту потерпілого від 11.01.2018 року.

Згідно виписки із картки амбулаторного хворого № 1211 у ОСОБА_5 встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, відповідно до дослідження МРТ від 02.12.2018 року - встановлено перенесений пролапс мітрального клапану.

В ході розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які надали показання по суті спору.

Свідок ОСОБА_8 надав свідчення суду, що свідок є батьком відповідача ОСОБА_4 .. Він, свідок у справі, заніс 30 000 грн. роботодавцю позивачки ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30 000 грн., щоб той передав позивачці ОСОБА_2 гроші.

Свідок ОСОБА_7 надав свідчення суду, що ОСОБА_9 передавав йому, свідку, гроші в розмірі 30 000 грн., щоб він передав їх дружині загиблого, але вона відмовилась. Ці грошові кошти знаходились у нього, свідка ОСОБА_7 , ще місяць з тим, що, можливо, ОСОБА_2 передумає і візьме ці гроші, але вона їх не взяла.

За ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (ч. 2 ст. 1193 ЦК України).

Згідно ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що причиною смерті ОСОБА_6 стало порушення ним правил дорожнього руху, про які вказано в постанові про закриття кримінального провадження від 31.07.2019 року. Відповідач здійснював дії для уникнення наїзду, а саме застосовано екстрене гальмування, зміщення вліво, однак уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 не вдалось.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_6 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:

П. 3 Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 4 Відповідно до ст.137 ЦПК ( 1502-06 ) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

П. 9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що:

П. 4 Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

П. 7 При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. Крім того, зменшення розміру відповідальності особи, на яку покладено обов`язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, можливе за її письмовою вимогою, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (стаття 1204 ЦК). При цьому порядок доведення таких обставин є аналогічним порядку, передбаченому для визначення втрати працездатності.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Враховуючи ту обставину, що джерелом підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, завдано моральну шкоду позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , то суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 , моральну шкоду в розмірі - 20 000,00 грн. кожному.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховує глибину душевних та фізичних страждань, які було завдано їм внаслідок смерті ОСОБА_6 , нервові стреси, факти порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від позивачів та третьої особи додаткових зусиль для організації свого життя. Також суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд також враховує положення ст. 1193 ЦК України, так як, загибель ОСОБА_6 внаслідок ДТП, стало наслідок порушення ним правил дорожнього руху.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зважаючи на те, що у відповідності до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Однак, позивач ОСОБА_1 є сестрою померлого та не надала суду доказів того, що вона проживала разом з померлим однією сім`єю.

Керуючись ст.ст. 23, 263, 1167, 1168, 1187, 1193 ЦК України, положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.3.1995 року, положеннями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.)

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Інформація про позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Інформація про третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук