Дата документу 22.04.2021

Справа № 937/10124/19

Провадження № 2/937/176/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Редько О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи - Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про виплату страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з відповідача вартість сплачених медичних послуг в сумі 2 490 грн. 40 коп.;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що в період з 08.06.2019 року по 15.06.2019 року позивач - ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною та синами подорожували Туреччиною, ваучер № 75008828 , туроператор Анекс Тур. В якості послуги було надано пам`ятку до Генерального договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) від 18.01.2018 року, відповідно до умов якого Страховик ПрАТ «СК «ВУСО» зобов`язується у разі сплати застрахованою особою 30 Євро (у випадку позивача - 0 євро), застрахувати, зокрема, ризики розладу здоров`я, випадкової хвороби, отруєння тощо. Відповідно до п. 3.1.1 Пам`ятки розлад здоров`я (у тому числі отруєння) є страховим випадком, якщо подія сталась на території дії договору та у межах строку його чинності. Вночі з 09.06.2019 року на 10.06.2019 року одна з застрахованих осіб - ОСОБА_2 , отримав отруєння на території готелю, перебуваючи в басейні. Симптоматика потребувала якнайшвидшої медичної допомоги та придбання медикаментів. По прибутті до медичного закладу була отримана відмова у наданні допомоги щодо здійснення аналізу кала та мочи, які є обов`язковими при отруєнні, оскільки як повідомила адміністрація закладу поліс позивача нібито не розповсюджується на допомогу в цьому питанні, а також придбання ліків. Представника лікарні зв`язались із страховою компанією та підтвердили цю інформацію, а тому позивач разом зі своєю родиною самостійно мали сплачувати 100% вартості медичних послуг та медпрепаратів, за виключенням аналізу крові, крапельницю та палату. Оскільки часу на суперечки не було у зв`язку із важким станом дитини, позивач самостійно здійснив оплату вартості всіх процедур та ліків, що коштувало: 70 доларів США/407, 22 турецьких лір/1820 грн. 00 коп. - оплата рахунку в лікарні щодо забору та проведення аналізів; 25,78 доларів США/150 турецьких лір/670 грн. 40 коп. - оплата за ліки; всього сплачено 95, 78 доларів США/557,22 турецьких лір/2 490 грн. 40 коп. Позивач керувався алгоритмом, вказаним у пам`ятці, а також повідомленим позивачу порядком дій за телефоном, вказаним у ній, здійсни всі необхідні дії для отримання компенсації коштів, сплачених позивачем самостійно. Проте минуло майже півроку з моменту настання страхового випадку, а позивачу навіть не подзвонили та не повідомили про дату та спосіб виплати коштів, чи відмову у виплаті. На письмову вимогу сплатити 2 490 грн. 40 коп. страхового відшкодування від 20.07.2019 року на адресу позивача надійшов телефонний дзвінок у листопаді 2019 року від представника компанії відповідача, який з подивом запропонував здійснити виплату страхового відшкодування, мотивуючи мовчання страхової тим, що вони нічого не отримували від позивача та не знали про вимоги. Представник відповідача просив направити свої реквізити та документи, що підтверджують факт родинних відносин. 08.11.2019 року представником позивача на адресу компанії було направлено запитувані документи, однак виплати так і не були здійснені.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вважає, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСо» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування медичних витрат та від нещасних випадків № 75008828 від 05 жовтян 2019 року. Даний договір було укладено за участю асистуючої компанії ANEX TOURISM WORLWIDE DMCC відповідно до Генерального договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) № 1667835 від 04.06.2019 року. Згідно умов укладеного Договору страхування, Страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір страхування, визначеній у Договорі страхування, в межах обумовленої в Договорі страхування страхової суми, а Страхувальник зобов`язується сплачувати обумовлені в Договорі страхування страхові платежі (страхові внески, страхову премію) у визначені строки та виконувати інші умови Договору страхування. Місце дії Договору страхування - Турецька Республіки та Арабська республіка Єгипет. 08 червня 2019 року ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю, які також були застрахованими особами, згідно укладеного договору страхування, прибули на відпочинок в міста Анталія (Турецька Республіка) та здійснили поселення у готелі Kimeros Park Holiday Village. 09 червня 2019 року о 23:27 год. ОСОБА_1 звернувся до Асистуючої компанії здійснивши телефонний дзвінок на номер, зазначений у Пам`ятці та повідомив, що у застрахованої особи ( ОСОБА_2 , сина Позивача) спостерігаються ознаки отруєння. Для надання медичної допомоги застрахованій особі асистуючи компанія направила останнього у клініку Life Hospital Turkey. Згідно рахунку (№ 329946/686809 ), виставленого клінікою Life Hospital Turkey вартість медичних витрат в цілому становить 443,78 USD. До цього рахунку включено вартість обстеження, консультація педіатра, перебування в клініці, спостереження під час перебування в клініці, гемограма (аналіз крові), ін`єкції, крапельниці та трансфер (готель-клініка-готель). Ці витрати були рекомендовані клінікою та погоджені позивачем з Асистуючою компанією згідно поданого Медичного рапорту від 10.06.2019 року. ПрАТ «СК «ВУСО» було оплачені дані витрати на рахунок Асистуючої клініки з урахуванням комісійної винагороди. Позивач зазначає, що самостійно (без погодження з Асистансом/Страховиком) оплатив вартість аналізу щодо забору та проведення аналізів в сумі 407,22 турецьких лір (що еквівалентно 1820 грн. 00 коп.) та здійснив оплату за ліки в розмірі 150 турецьких лір (670 грн. 40 коп.). Однак до матеріалів справи долучено лише один фіскальний чек №0040 на суму 150 турецьких лір (670 грн. 40 коп.), що підтверджує понесені витрати за ліки. Жодного доказу, який підтверджує факт оплати та необхідності проведення аналізу щодо забору (в сумі 1 820 грн. 00 коп.) матеріали справи не містять. Так, згідно укладеного договору чітко встановлено, що протягом 15 календарних днів з дня повернення з-за кордону, застрахована особа зобов`язана подати Страховику заяву про здійснення страхової виплати та відповідний пакет документів. Згідно відмітки про перетин державного кордону в закордонному паспортному документів ОСОБА_1 , останній повернувся на територію України 15.06.2019 року. Однак, ані заяви, ані будь-яких інших документів до ПрАТ «СК «ВУСО» в передбачений договором строк подано не було. Єдиним документом, який надійшов на адресу страхової компанії була претензія позивача, датована 20.07.2019 року, однак надіслана 17.10.2019 року. Після отримання претензії, представником відповідача було витребувано в телефонному режимі документи, передбачені п. 7.1. Договору страхування. Однак, документи були надіслані не в повному обсязі та виключно на електронну скриньку страхової компанії. Розділом 10 договору страхування визначено причини відстрочення або відмови у здійсненні страхової виплати. Згідно п.п.10.1.6. та п.20.1.11. підставами для відмови страховика у здійсненні страхової виплати: несвоєчасне подання пакету документів до розгляду або подання неповного пакету документів згідно у строки передбачені договором; невиконання страхувальником зобов`язань, передбачених Договором. У зв`язку з цим, заявлена сума до відшкодування не підлягає виплаті у зв`язку з порушенням застрахованою особою умов укладеного Договору. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до п.4.6. Договору страхування, страховик не несе відповідальності за відшкодування моральної шкоди, заподіяної застрахованій особі під час здійснення подорожі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та його представник позовні вимоги підтримав, просили їх задовольнити. В судове засідання, призначене на 22.04.2021 року о 12 год. 15 хв. позивач та його представник не з`явились, однак від його представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача позовні вимоги в судовому засіданні не визнала у повному обсязі, просила у їх задоволенні відмовити. Крім того, від представника відповідача надійшли письмові судові дебати, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми діючого законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 252 /а.с.10/.

Згідно договору на туристичне обслуговування, укладеного між ТОВ «Анекс тур» та ОСОБА_1 , було придбано туристичні подорожі для своєї сім`ї до Туреччини до готелю KIMEROS PARK. Термін подорожі: з 08.06.2019 по 15.06.2019 рр. ОСОБА_1 в рамках домовленостей видано ваучер №75008828 /а.с.18/.

Сплата послуг за подорож включає також оплату послуг ПрАТ СК "ВУСО", в рамках Генерального договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) №1667835 від 02.01.2018 р. /а.с.16-17/.

10.06.2019 року ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_1 звертався до лікарні на території Туреччини за медичною допомогою та сплачував самостійно за лікування /а.с.12-15/.

Вартість розміщення застрахованої особи у медичному закладі, аналізи крові були оплачені ПрАТ СК "ВУСО" в сумі 473,78 доларів США., але враховуючи розмір франшизи 30 доларів, сплачено було 443,78 доларів США /а.с.38-39/.

20 липня 2019 року на адресу ПрАТ «СК «ВУСО» було направлено претензію щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 2 490 грн. 40 коп. /а.с.9/.

08 листопада 2019 року на адресу ПрАТ «СК «ВУСО» були направлені документи, необхідні для виплати страхової виплати /а.с.78/.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.ст. 12,81,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як вже було встановлено судом згідно договору на туристичне обслуговування, укладеного між ТОВ «Анекс тур» та ОСОБА_1 , було придбано туристичні подорожі для своєї сімї до Туреччини до готелю KIMEROS PARK. Термін подорожі: з 08.06.2019 по 15.06.2019 рр. Позивачу в рамках домовленостей видано ваучер №75008828. Сплата послуг за подорож включає також оплату послуг ПрАТ СК "ВУСО", в рамках Генерального договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) №1667835 від 02.01.2018 р.

Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» було укладено генеральний договір добровільного комплексного страхування подорожуючих закордон від 02 січня 2018 року №1667835.

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична Компанія «Анекс Тур», в якості страхувальника, та ПрАТ «СК «ВУСО», в якості страховика, укладено договір страхування осіб, що подорожують за кордон. Укладення даного договору підтверджується ваучером № 75008828, який був виписаний 04.06.2019 року.

Згідно Генерального договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордон (добровільного страхування медичних, фінансових витрат та від нещасних випадків) від 02.01.2018 р. ПрАТ «СК «ВУСО» застрахувала медичні витрати на суму 20000 Євро, нещасний випадок на суму 1000 гривень, та фінансові ризики на суму 25000 гривень.

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами, в ніч з 09.06.2019 р. на 10.06.2019 р. внаслідок отримання гострого отруєння ОСОБА_2 2018 р.н. було доставлено до медичного закладу Yasam Hastanesi , де йому надано первинну медичну допомогу, проведено певні процедури з аналізу крові, сечі, калу тощо.

Судом встановлено, що вартість розміщення застрахованої особи у медичному закладі, аналізи крові були оплачені ПрАТ СК "ВУСО" в сумі 473,78 доларів США., але враховуючи розмір франшизи 30 доларів, сплачено було 443,78 доларів США. Вказане підтверджується детальною інформацією стосовно медичних процедур.

Натомість маніпуляційні процедури, зокрема, аналізи сечі та калу, були здійснені також, проте не увійшли до переліку інформації, наданої відповідачем, та були оплачені позивачем особисто в сумі 407,22 та 150 турецьких лір. Вказані процедури оплачувалися самостійно зв`язку із відмовою асистуючою компанії визнати це обов`язковою процедурою та відповідно відмовою компанії відповідача оплатити вказані процедури. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України«Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач підписав відповідний договір, чим підтвердив те, що ним отримана вся необхідна інформація, передбачена ЗакономУкраїни «Про туризм» та всі необхідні документи для туристичної подорожі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦКУ можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям тощо

Цивільний кодекс України у ст. 981 та 982 передбачає письмову форму договору та його істотні умови. В даному випадку договір страхування був укладений саме із додержанням форми, що вимагається. А перелічені істотні умови договору страхування повністю враховані в ньому.

Договір страхування набирав чинності, оскільки страхувальник вніс страховий платіж, і відтоді стали чинними права і обов`язки сторін цього договору, а також особи, що є вигодонабувачами.

Стаття 985 ЦК України передбачає можливість укладення договору страхування на користь третьої особи.

Згідно ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивачу підчас укладення договору про надання туристичних послуг було надано примірник Пам`ятки туристу із умовами страхування.

Пунктом 3.1.1. Пам`ятки передбачено, що розлад здоров`я (у тому числі отруєння) є страховим випадком, якщо подія сталася на території дії договору та у межах строку його чинності.

Отже, положення договору страхування розповсюджуються на правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про страховий випадок та для здійснення виплати страхового відшкодування за проведення маніпуляційних процедур та придбання медикаментів.

Вказана обставина не заперечується сторонами, а отже, не потребує окремого доказування і приймається судом.

Відповідач не визнає позов, оскільки позивач не здійснив письмового звернення до страхової компанії належним чином, тобто протягом 15 днів з моменту повернення з подорожі, що повністю позбавляє його права на отримання страхового відшкодування. Так, представник відповідача наголосила на тому, що позивач звернувся за виплатою лише у жовтні 2019 р.

Суд зазначає, що згідно п. 1.1.8 Пам`ятки застрахована особа повинна надати страховику документи, що підтверджують понесені додаткові витрати, протягом 15 днів з дати повернення з подорожі. При цьому такі підтверджені витрати компенсуються у сумі, що не перевищує суми 100 доларів США або Євро.

Однак суд не приймає до уваги вказані обставини, оскільки представник відповідача в судовому засіданні підтвердила і не заперечувала факт звернення позивача до страхової компанії, визнання компанією випадку страховим, оплату всіх витрат, пов`язаних із лікуванням застрахованої особи.

Не є аругментованими твердження представника відповідача, що відмова від виплати страхового відшкодування мотивована порушенням процедури звернення до страховика за виплатою, з огляду на таке.

Право на звернення до суду закріплено у Конституції України і на час звернення позивача із позовом відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширювалася на всі правовідносини, що виникали у державі.

На час розгляду справи були внесені зміни до статті 124 Конституції України та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Тобто, якщо на час звернення з позовом не було будь-яких обмежень для такого звернення, то з набранням чинності змін до Конституції України від 02 червня 2016 року, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із повідомленням про настання страхового випадку, а відповідач в свою чергу здійснив часткову виплату. Таким чином, відповідач підтвердив факт звернення до нього із заявою про виплату та визнав випадок страховим. Суду не було надано відповідачем доказів визнання випадку не страховим, доказів направлення позивачу відмови у виплаті страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11.12.2019 № 465/4287/15 (14-406цс19) вказала, що звернення із позовом про стягнення страхового відшкодування є альтернативою заяві про виплату, а відсутність такої заяви на адресу страховака не є підставою для відмови від задоволення позову.

Аналізуючи наведену правову позицію з урахуванням визнання факту звернення із заявою про здійснення виплати і здійсненням часткової виплати суд вважає вимоги в частині виплати страхового відшкодування в сумі 2490 грн. 40 коп. доведеними та обґрунтованими.

Щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Позивач вважає, що внаслідок надання страховою компанією недостовірної інформації про склад та вартість медичного страхування, позивачу за власні кошти прийшлося сплачувати вартість послуг, а також піддати ризику життя дитини, внаслідок чого це призвело до зіпсованого їм відпочинку, чим завдано їм моральної та матеріальної шкоди, що полягає у душевних стражданнях та переживаннях.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивував тим, що внаслідок його дезінформування щодо порядку та переліку умов медичного страхування йому прийшлося перенести душевних хвилювань щодо долі свого маленького сина, в зв`язку із відмовою страхової компанії на оплату частини медичних послуг, що були необхідними за думкою медичної установи, але такими не вважались за думкою страхової компанії. Суд, враховуючи пояснення сторін, матеріали справи вважає за необхідне стягнути на користь позивача моральну шкоду 2000 грн. 00 коп.

Щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так позивачем надано суду ордер про надання правничої допомоги, додатковий договір до договору про надання правової допомоги адвоката від 01.10.2019 року та акт виконаних робіт.

Отже, позивачем на підтвердження суми витрат на правову допомогу не було надано розрахунку витрат, договору про надання правничої допомоги, а також документи, який підтверджує сплату за надані послуги адвокату, тому суд вважає, що документально витрати в повному обсязі, як вимагає чинне законодавство, не підтверджені та недоведені.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. У пропорції до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 276 грн. 25 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 18, 141, 247, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи - Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про виплату страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 2 490 грн. 40 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 276 грн. 25 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Мелітопольським МВ УИВС України, в Запорізькій області 14.10.2020 року, зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», ЄДРПОУ 31650052, юридична адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31.

Третя особа: Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 5.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько