Провадження № 11-кп/4820/51/21

Справа № 607/20460/13-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч.5 ст.27, ч.4 ст. 368, ч.2 ст.369-2 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12

ОСОБА_13 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013210000000027 від 18 червня 2013 року за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2018 року,-

В с т а н о в и л а :

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2018 року

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м.Тернополя, громадянина України, працюючим старшим оперуповноваженим з ОВС 1 відділу ГУ ДФС у Донецькій області, освіта вища, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.368КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) та виправдано за недоведеністю вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України(в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013 року)

Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_11 скасовано, після набрання вироком законної сили.

Заставу внесену 06.07.2013 року (квитанція відділення АТ «Ощадбанк» №51 від 06.07.2013 року), в сумі 300 000 (триста тисяч гривень) після набрання вироком законної сили постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Бабинці, Борщівського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, освіта вища, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого:

визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушеня передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) та виправдано за недоведеністю вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року)

Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_13 постановлено скасувати, після набрання вироком законної сили.

Заставу внесену 05.07.2013 року (квитанція відділення ПАТ КБ «Надра» № к111/5/57 від 05.07.2013 року), в сумі 300 000 (триста тисяч гривень) після набрання вироком законної сили постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_14 .

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Росохач, Чортківського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, приватного підприємця, освіта вища, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого:

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.369-2КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) і призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.74КК України ОСОБА_12 звільнено від призначеного покарання на підставі, передбаченій статтею 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_12 постановлено скасувати, після набрання вироком законної сили.

Заставу внесену 05.07.2013 року (квитанція відділення АТ «Ощадбанк» № 9 від 05.07.2013 року), в сумі 300 000 (триста тисяч гривень) після набрання вироком законної сили постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Питання речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_12 , працюючи на посаді начальника СДСБЕЗ KM Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області, будучи відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу та згідно п.п. «д» п.1 ч.І ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону № 221 -VII від 18.04.2013 року) суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, діючи умисно, порушуючи обмеження, встановлені ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону № 221 -VII від 18.04.2013 року), з метою власного збагачення, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за наступних обставин.

08 червня 2013 року ОСОБА_12 під час зустрічі із ОСОБА_16 в м. Чорткові Тернопільської області повідомив останньому про те, що за невжиття, із врахуванням наданих ОСОБА_11 повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства, він повинен надати ОСОБА_12 для ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 40 000 гривень, переконавши у необхідності її передачі для уникнення можливих негативних наслідків, на що ОСОБА_16 погодився, домовившись з ОСОБА_12 про передачу йому коштів частинами.

18 червня 2013 року обвинувачений ОСОБА_12 , умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, зустрівся за попередньою домовленістю із ОСОБА_16 в приміщенні прокуратури Чортківського району за адресою м. Чортків вул. Горбачевського, 2, та отримав від нього частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в інтересах ОСОБА_16 та в інтересах його дружини ОСОБА_17 дій, а саме щодо невжиття заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства. При цьому, ОСОБА_16 повідомив, що решту суми неправомірної вигоди в розмірі 20 000 гривень передасть пізніше.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02 липня 2013 року ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, перебуваючи в м. Тернополі, відповідно до домовленості з ОСОБА_16 , зустрівся з ним у торговій палатці з надписом «Рогань», що знаходилася неподалік супермаркету «Новус», який розташований по вул. Перля, 3 в м. Тернополі та одержав від ОСОБА_16 решту обумовленої суми неправомірної вигоди в сумі 20 000 грн. за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в інтересах ОСОБА_16 та в інтересах його дружини ОСОБА_17 дій, а саме щодо невжиття заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства.

Також,органом досудовогорозслідування пред`явленообвинувачення ОСОБА_11 у скоєннікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.368КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) та ОСОБА_13 - у скоєнні кримінального правопорушення, у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), наступного змісту:

ОСОБА_11 , який згідно наказу Міністра доходів і зборів України від 24 травня 2013 року №425-о обіймав посаду заступника начальника оперативного управління Головного управління Міністерства доходів і зборів у Тернопільській області, у зв`язку із чим відповідно до примітки 1 до ст.368 КК України (в редакції Закону №221-VII (221-18) від 18.04.2013 року), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, являючись згідно зі ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та пунктом 1 примітки до ст.364 КК України службовою особою правоохоронного органу, здійснюючи постійно функції представника влади, завдання якого визначені пунктами 348.1, 348.2 ст. 348, ст. 350, 351 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.04.2013 року), серед яких зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, проведення відповідно до закону оперативно-розшукової діяльності, запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення, маючи присвоєне наказом першого заступника голови ДПС України начальника податкової міліції від 29 грудня 2012 року №2309-о спеціальне звання старшого начальницького складу підполковник податкової міліції, будучи відповідно до пп. «д» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону № 221-VIIвід 18.04.2013 року) суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, порушуючи обмеження, встановлені ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» організував та вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

В кінці травня - на початку червня 2013 року під час виконання службових обов`язків, ОСОБА_11 дізнався, що ТзОВ «Захід -інвест 2010» по замовленню ФОП ОСОБА_17 збудовано багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 .

Після того, в ОСОБА_11 , який був працівником правоохоронного органу - податкової міліції, уповноваженим на здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», пункту 348.1 ст.348, ст. 20,350,351 Податкового кодексу України та своїх посадових обов`язків наділеним правом ведення оперативно-розшукової діяльності з метою виявлення злочинів, пов`язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями, наділений повноваженнями на отримування копій документів, що можуть свідчити про порушення податкового законодавства у платників податків, достовірно знаючи, що при проведенні оперативно-розшукової діяльності, відповідно до п.3 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» він вправі порушувати питання про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні, виник злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_17 , яка, окрім зайняття підприємницькою діяльністю, була директором ТзОВ «Захід-інвест 2010» неправомірної вигоди за не вжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо ініціювання призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 04 червня 2013 року обвинувачений ОСОБА_11 , будучи згідно посадових обов`язків, затверджених начальником ТУ Міндоходів у Тернопільській області уповноваженим координувати роботу структурних підрозділів оперативного управління і оперативних підрозділів ДПІ щодо запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері податкового, митного законодавства, в бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адмінправопорушення, та оперативно-розшукової діяльності, а також наділеним, серед іншого, правом надання письмових та усних доручень керівникам структурних підрозділів оперативного управління, та оперативних підрозділів ДПІ, організовувати контроль за їх виконанням, особисто брати участь в розробці та реалізації планів оперативно-профілактичних та цільових операцій, погоджувати їх, дав вказівку підлеглому працівнику - виконувачу обов`язків завідувача сектору організації боротьби з розкраданням коштів та їх легалізації оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області ОСОБА_18 , не обізнаному з його злочинним умислом, підготувати відповідно до ст. 351, підпункту 20.1.2. пункту 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України запити про витребування в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід - інвест 2010» інформації, надання копій документів про повноту декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 .

Після підготовки вказаних запитів, того ж дня, близько 14 год., обвинувачений ОСОБА_11 та ОСОБА_18 приїхали в смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області, де зустрілися з чоловіком ОСОБА_17 - ОСОБА_16 , у розмові з яким обвинувачений ОСОБА_11 дізнався, що ОСОБА_16 є засновником ТзОВ «Захід-інвест 2010» та допомагав своїй дружині ОСОБА_17 в будівництві зазначеного багатоквартирного житлового будинку. Після того, обвинувачений ОСОБА_11 вирішив саме від ОСОБА_16 отримати неправомірну вигоду за невжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_16 , що він, виконуючи наданій йому владні повноваження по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства, при ознайомленні з податковою декларацією з декларування доходів і витрат від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , наданої в органи державної податкової служби Тернопільської області його дружиною - ОСОБА_17 , виявив факти ухилення ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» від сплати податків. Після того, на прохання обвинуваченого ОСОБА_11 , ОСОБА_16 провів його та ОСОБА_18 в офісне приміщення ФОП ОСОБА_17 , що по АДРЕСА_3 , де ОСОБА_18 , виконуючи вказівку обвинуваченого ОСОБА_11 , не будучи обізнаним зі злочинним умислом останнього, вручив ОСОБА_17 вищевказані запити адресовані ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід- інвест 2010» про надання інформації та копій документів з будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Після того, цього ж дня, обвинувачений ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, при розмові з ОСОБА_16 , повідомив, що він, використовуючи надані повноваження, вживатиме вичерпних заходів щодо отримання копій документів, призначення та проведення ГУ Міндоходів у Тернопільській області позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010», за результатами якої обов`язково будуть виявлені порушення податкового законодавства та за які необхідно буде сплатити штрафні санкції в розмірі близько 4 млн. гривень. Також обвинувачений ОСОБА_11 під час цієї розмови повідомив ОСОБА_16 , що для уникнення призначення і проведення документальної перевірки та сплати штрафу за виявлені такою перевіркою в ОСОБА_17 , як фізичної особи -підприємця, так і директора ТзОВ «Захід-інвест 2010», порушення податкового законодавства необхідно надати йому через його довірену особу неправомірну вигоду в сумі, яка буде названа пізніше, на що ОСОБА_16 погодився, зважаючи на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_11 щодо можливості настання негативних наслідків для нього та його дружини - ОСОБА_17 .

Далі, обвинувачений ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на отримання від ОСОБА_16 неправомірної вигоди, визначившись з її розміром 40 000 гривень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, побоюючись бути викритим, та з метою полегшити отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 , вирішив організувати подальшу підготовку та вчинення злочину, його приховання із залученням пособників з числа своїх знайомих працівників органів внутрішніх справ, роль яких повинна полягати в доведенні злочинного умислу та отриманні конкретної суми неправомірної вигоди від ОСОБА_16 , переконанні його порадами у необхідності передачі неправомірної вигоди з метою уникнення негативних наслідків під час ведення господарської діяльності у вигляді позапланової податкової перевірки, надання ОСОБА_16 вказівок щодо місця, часу та обставин передачі неправомірної вигоди, її подальше отримання, приховання предмету неправомірної вигоди та його передачу обвинуваченому ОСОБА_11 в обумовленому між ним місці, а також завдяки їх службовому становищу в органах внутрішніх справ перешкодити можливому їх викриттю у разі звернення ОСОБА_16 із заявою про злочин в органи міліції, спрявши обвинуваченому ОСОБА_11 у безперешкодному доведенні злочинного умислу до кінця, усуненні перешкод та прихованні злочину таким чином.

Так, в період з 04 по 08 червня 2013 року обвинувачений ОСОБА_11 запропонував своєму знайомому обвинуваченому ОСОБА_13 , який згідно наказу начальника УМВС України в Тернопільській області від 14 листопада 2012 року №259 о/с працював начальником відділу оперативних розробок УДСБЕЗ KM УМВС України в Тернопільській області, у функції якого входило викриття злочинів, пов`язаних із одержанням неправомірної вигоди, посприяти йому у вчиненні злочину шляхом забезпечення отримання для нього неправомірної вигоди від ОСОБА_16 в розмірі 40 000 гривень за невжиття заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства та у разі звернення ОСОБА_16 в органи міліції із заявою про злочин, посприяти, завдяки своєму службовому становищу у його прихованні. При цьому, обвинувачений ОСОБА_11 попросив обвинуваченого ОСОБА_13 порадити знайомого працівника правоохоронного органу Чортківського району, якого можна залучити до вчинення пособницьких дій, пообіцявши обвинуваченому ОСОБА_13 надати частину від одержаної неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за виконання ним та іншою особою пособницьких дій.

Обвинувачений ОСОБА_13 , враховуючи займану ним посаду, її авторитет і пов`язані із цим можливості,а такожнаявність знайомству територіальних підрозділах УМВС України в Тернопільській області, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність дій обвинуваченого ОСОБА_11 , маючи можливість здійснити обумовлені із ним пособницькі дії, у тому числі дії щодо приховання злочину, на запропоновану останнім злочинну пропозицію погодився, порадив залучити свого знайомого обвинуваченого ОСОБА_12 , тим самим вступивши з ним в злочинну змову, спрямовану на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 .

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_13 , виконуючи роль пособника, усвідомлюючи протиправність своїх дій та дій обвинуваченого ОСОБА_11 , діючи відповідно до злочинної домовленості з останнім, з метою забезпечення досягнення обвинуваченим ОСОБА_11 злочинного результату, а саме отримання неправомірної вигоди в сумі 40 000 гривень від ОСОБА_16 , у період часу з 04 по 08 червня 2013 року запропонував своєму знайомому обвинуваченому ОСОБА_12 , який згідно наказу начальника УМВС України в Тернопільській області від 1 листопада 2011 року №257 о/с працював начальником СДСБЕЗ KM Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області, посприяти у вчиненні злочину шляхом вчинення пособницьких дій із забезпечення отримання для обвинуваченого ОСОБА_11 неправомірної вигоди від ОСОБА_16 в розмірі 40 000 гривень за невжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства. При цьому, обвинувачений ОСОБА_13 повідомив обвинуваченому ОСОБА_12 , що обвинувачений ОСОБА_11 надасть йому частину від одержаної неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за виконання ним пособницьких дій.

Обвинувачений ОСОБА_12 , враховуючи займану ним посаду, її авторитет, та пов`язані із цим можливості, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність дій обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , на запропоновану останнім злочинну пропозицію вчинити пособницькі дії погодився, тим самим вступивши в злочинну змову із обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

Згідно досягнутої домовленості із обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, мав повідомити ОСОБА_16 конкретну суму неправомірної вигоди, переконати його порадами у необхідності передачі через нього обвинуваченому ОСОБА_11 неправомірної вигоди в сумі 40 000 грн., узгодити час, місце і обставини її отримання, надавши вказівки ОСОБА_16 з цього приводу, отримати від ОСОБА_16 неправомірну вигоду і передати її обвинуваченому ОСОБА_13 в обумовленому між ними місці і часі, для подальшої передачі обвинуваченому ОСОБА_11 , при цьому інформуючи останнього через ОСОБА_13 про хід реалізації злочинного умислу.

В подальшому, на виконання вимог обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , 08 червня 2013 року обвинувачений ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_16 в м. Чорткові Тернопільської області. Під час цієї зустрічі обвинувачений ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, усвідомлюючи протиправність дій обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та своїх, діючи умисно, відповідно до злочинної домовленості з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , з метою забезпечення досягнення останнім злочинного результату, повідомив ОСОБА_16 про те, що за невжиття, із врахуванням наданих обвинуваченому ОСОБА_11 повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства, він повинен передати обвинуваченому ОСОБА_11 через нього неправомірну вигоду в сумі 40 000 гривень, переконавши у необхідності її передачі для уникнення можливих негативних наслідків, на що ОСОБА_16 погодився, домовившись з обвинуваченим ОСОБА_12 про передачу йому коштів частинами.

18 червня 2013 року обвинувачений ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, з метою забезпечення досягнення злочинного результату, діючи відповідно до злочинної домовленості з обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, зустрівся за попередньою домовленістю із ОСОБА_16 в приміщенні прокуратури Чортківського району за адресою м. Чортків вул. Горбачевського, 2, та отримав від нього частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень для подальшої їх передачі обвинуваченому ОСОБА_11 через ОСОБА_13 за виконання в інтересах ОСОБА_16 та в інтересах його дружини ОСОБА_17 дій, з використанням наданої ОСОБА_11 влади, а саме за невжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства. При цьому, ОСОБА_16 повідомив, що решту суми неправомірної вигоди в розмірі 20 000 гривень передасть пізніше. Отриману від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в сумі 20 000 гривень, згідно злочинної домовленості ОСОБА_12 передав ОСОБА_11 через ОСОБА_13 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02 липня 2013 року обвинувачений ОСОБА_12 , виконуючи роль пособника, з метою забезпечення досягнення злочинного результату, діючи відповідно до злочинної домовленості з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, перебуваючи в м. Тернополі, відповідно до домовленості з ОСОБА_16 , зустрівся з ним у торговій палатці з надписом «Рогань», що знаходилася неподалік супермаркету «Новус», який розташований по вул. Перля, 3 в м. Тернополі та одержав від ОСОБА_16 решту обумовленої суми неправомірної вигоди в сумі 20 000 грн. для їх передачі ОСОБА_11 через ОСОБА_13 за виконання в його інтересах та інтересах ОСОБА_17 дій, з використанням наданої ОСОБА_11 влади, а саме за невжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_12 , діючи відповідно до попередньої домовленості, 02 липня 2013 року на автостоянці по вул. Й. Сліпого в м. Тернополі зустрівся за попередньою домовленістю із обвинуваченим ОСОБА_13 та передав частину отриманої від ОСОБА_16 для обвинуваченого ОСОБА_11 неправомірної вигоди в сумі 15 000 гривень, а 5 000 гривень залишив собі за виконання пособницьких дій.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_13 , діючи відповідно до попередньої домовленості із обвинуваченим ОСОБА_11 02 липня 2013 року близько 18 год. 07 хв. в автомобілі Шкода Супер Б, р.н.з. НОМЕР_1 , яким він користувався, перебуваючи на автостоянці по вул. Й. Сліпого в м. Тернополі, передав отриману від ОСОБА_16 через обвинуваченого ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі 11 000 гривень обвинуваченому ОСОБА_11 , а 4 000 гривень, відповідно до домовленості, залишив собі за виконання пособницьких дій.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_11 , працюючи на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області, будучи відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, права та обов`язки якого визначені ст. 20, 348, 350, 351 Податкового кодексу України, законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», тобто являючись службовою особою -представником влади, яка відповідно до примітки 1 ст.368 КК України, є службовою особою що займає відповідальне становище, та являючись згідно п.п. «д» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, діючи умисно, використовуючи надану владу всупереч інтересам служби, порушуючи обмеження, встановлені ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», з метою власного збагачення, 18 червня 2013 року та 02 липня 2013 року за пособництва обвинуваченого ОСОБА_13 , який перебував на посаді начальника відділу оперативних розробок УДСБЕЗ KM УМВС України в Тернопільській області та обвинуваченого ОСОБА_12 , що перебував на посаді начальника СДСБЕЗ KM Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області, попередньо організував, залучивши пособників та керувавши ними під час підготовки та вчинення злочину та вчинив злочин, а саме -отримав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду на загальну суму 40 000 гривень, за виконання в його інтересах та інтересах ОСОБА_17 дій, з використанням наданої йому влади, а саме за невжиття, із врахуванням наданих повноважень, заходів щодо ініціювання призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства. Із вказаної суми неправомірної вигоди, згідно домовленості між ними, обвинувачений ОСОБА_13 залишив собі 4000 гривень, обвинувачений ОСОБА_12 залишив собі 5000 гривень за вчинення ними пособницьких дій до отримання обвинуваченим ОСОБА_11 неправомірної вигоди від ОСОБА_16 ;

обвинувачений ОСОБА_13 , працюючи на посаді начальника відділу оперативних розробок УДСБЕЗ KM УМВС України в Тернопільській області будучи відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, являючись службовою особою -представником влади, яка відповідно до примітки 1 ст.368 КК України, є службовою особою що займає відповідальне становище, та являючись згідно п.п. «д» п.1 ч.І ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону № 221 -VII від 18.04.2013 року) суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, діючи умисно, порушуючи обмеження, встановлені ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону № 221-VII від 18.04.2013 року), з метою власного збагачення, разом із начальником СДСБЕЗ KM Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області обвинуваченим ОСОБА_12 , якого залучив до вчинення злочину, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, шляхом вказівок про місце, час отримання/передачі неправомірної вигоди, наданням засобів, залученням обвинуваченого ОСОБА_12 , переданням інформації обвинуваченому ОСОБА_11 про хід реалізації злочинного умислу, усуненням перешкод, переховуванням предмету злочину та приховуванням самого злочину сприяв його вчиненню, тим самим вчинивши пособницькі дії до одержання 18 червня 2013 року та 02 липня 2013 року заступником начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області обвинуваченим ОСОБА_11 , який в силу посади займає відповідальне становище, від ОСОБА_16 неправомірної вигоди на загальну суму 40 000 гривень, за виконання в його інтересах та інтересах ОСОБА_17 дій, з використанням наданої обвинуваченому ОСОБА_11 як працівнику податкової міліції влади, а саме за не вжиття заходів щодо ініціювання призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства, залишивши із вказаної суми неправомірної вигоди, згідно домовленості між ними, собі 4 000 гривень за вчинення пособницьких дій».

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить вирок суду щодо ОСОБА_12 за ч.2 ст. 369-2 КК України скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на доказах, які відповідно до норм кримінально процесуального законодавства є недопустимими, мають суб`єктивний і упереджений зміст, і не доводять вину ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого злочину.

Також сторона захисту вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні складений прокурором поза межами строку досудового розслідування, оскільки такий процесуальний строк продовжений з порушенням зазначених строків.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам сторони захисту щодо порушення правил інстанційної підслідності при початку досудового розслідування та його проведення слідчими Управління СБУ в Тернопільській області аж до 3 липня 2013 року. Вважає, що з 18 червня по 03 липня 2013 року досудове розслідування незаконно проводилось слідчим, а тому всі отримані докази у вказаний період є недопустимими. Зазначає, що органом досудового розслідування та державним обвинувачем під час проведення досудового розслідування грубо порушено права ОСОБА_12 та проігноровано вимоги процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватими та призначити покарання:

- ОСОБА_11 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), - у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в установах виконання покарань з конфіскацією 1/2 належного йому майна з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та на підставі ст.54КК України позбавити спеціального звання, яке йому присвоєно відповідно до наказу №2309-0 від 29.12.2012року;

- ОСОБА_13 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368КК України ( в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), - у виді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в установах виконання покарань з конфіскацією 1/2 належного йому майна з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та на підставі ст.54КК України позбавити спеціального звання, яке йому присвоєно відповідно до наказу №142о/с від 29.06.2013;

- ОСОБА_12 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368КК України ( в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року),- у виді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в установах виконання покарань з конфіскацією 1/2 належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та на підставі ст.54КК України позбавити спеціального звання, яке йому присвоєно відповідно до наказу №255 о/с від 01.11.2011.

Строк перебування під вартою усім обвинуваченим зарахувати в строк відбування покарання.

Вважає,що судомбезпідставно визнанонедопустимим доказом:звукозапис розмовивід 07.06.2013між ОСОБА_16 та особоюна ім`я ОСОБА_19 ,створений 08.06.2013р.,відповідно висновоксудової фоноскопічноїекспертизи №2420/2421/2422від 20.08.2013р.,протокол добровільноївидачі від09.07.2013р.,яким зафіксованофакт добровільноївидачі ОСОБА_16 звукозаписуючого пристрою«Уніка» зкабелем таустановочним диском,і протокологляду цьогопристрою від10.07.2013р., оскільки звукозапис розмови здійснювався до початку заведення оперативно-розшукової справи та до початку внесення відомостей до ЄРДР, особа, яка його здійснювала, не виступала ініціатором розмови з ОСОБА_12 , а навпаки - запрошена до спілкування ОСОБА_12 й не володіла повноваженнями на легалізацію здійснення такого запису. А тому наведені критерії є свідченням того, що ОСОБА_16 , здійснюючи запис розмови, переслідував намір попередження настання можливих негативних наслідків для себе, а не застосував засоби з метою обмеження конституційних прав ОСОБА_12 .

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції з незрозумілих підстав прийняв рішення про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 02 липня 2013 року та упереджено взяв до уваги показання свідків сторони захисту, які свідчили в користь обвинувачених, без належного аналізу цих показань в сукупності і без наведення мотивів, з яких відхилив показання свідка ОСОБА_20 в цій частині.

Вказує, що виправдавши обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , суд, виходячи зі сукупності досліджених доказів, вважає за доцільне та перекваліфіковує дії ОСОБА_12 на ч.2ст.369-2КК України ( в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013 року) - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, однак, суд не наводить, яка саме сукупність доказів слугувала основою для прийняття такого рішення щодо ОСОБА_12 , і чому такі докази допустимі щодо ОСОБА_12 та недопустимі для засудження ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, доводи захисників та обвинувачених на підтримку поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_12 , та заперечення проти апеляційної скарги прокурора; думку прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу з наведених в них підстав та заперечення проти поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст.369-2КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), тобто у вчиненні злочину, за який він засуджений, за наведених в вироку обставин підтверджуються зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.

Дії ОСОБА_12 суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч.2 ст.369-2КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Що стосується виправдання судом першої інстанції обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , колегія судді вважає, що вирок суду, в частині визнання невинуватими у пред`явленому обвинувачені ОСОБА_11 за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) та ОСОБА_13 за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними вказаного кримінального правопорушення, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно до вимог ст.370КПК України законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення полягає в тому, що воно повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що таких вимог суд першої інстанції дотримався.

Доводи прокурора, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

В суді першої інстанції обвинувачені ОСОБА_11 за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року), ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) вину у вчиненні інкримінованих злочинах не визнали та у відповідності до ст. 63 Конституції України відмовився від дачі суду показань щодо кримінального провадження.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 вказував, що він разом з дружиною ОСОБА_17 , займався підприємницькою діяльністю з приводу будівництва житлових будинків. Спочатку він був зареєстрований як підприємець, згодом зареєструвалася його дружина, а ним було створено ТОВ «Захід Інвест 2010», в якому він виступав засновником, а ОСОБА_17 директором. В 2013 році зателефонувала особа, яка повідомила, що їй необхідно зв`язатися з ОСОБА_17 для передачі документів, чи для чогось іншого. Він домовився про зустріч в смт. Заводське. При зустрічі були двоє чоловіків, які показали свої службові посвідчення працівників податкової міліції та надали запит про надання документів, на підставі яких проводиться діяльність ТОВ «Захід Інвест». Під час спілкування ці особи стверджували, що його дружина приховала мільйонні доходи, і навіть в разі виконання запиту їм нарахують мільйонні санкції. Також йому повідомили, що з ним зв`яжуться для залагодження справ. Вказана ситуація його збентежила, тому вирішив зателефонувати до товариша ОСОБА_21 , який в свою чергу порекомендував виконати запит, а коли вимагатимуть хабаря - писати заяву у відповідні органи. В кінці тижня, йому зателефонував ОСОБА_22 , і повідомив, що з ним хочуть зв`язатися, на що він погодився на зустріч.

Приїхавши на вул. Монастириська, навпроти Дяківського училища, поблизу магазину «Фарнцузький бульвар» він зустрівся із особою, яка представилась ОСОБА_23 . При зустрічі під час 5-7 хвилинної розмови, він вказав що «від Ясінського» та повідомив, що необхідно заплатити 40 тис. грн. щоб уникнути перевірок. На це він відповів, що немає таких грошей, і не розуміє за що конкретно необхідно платити таку суму, на що вказана особа відповіла, що можна цю суму розділити по 20 тис. грн. Після цього зустріч завершилась. На цю зустріч він взяв свій особистий диктофон і все що відбувалося фіксував на нього. Цей диктофон в подальшому було вилучено.

Відразу після цього він зателефонував до ОСОБА_21 , пояснив ситуацію. Після вказаних подій він написав заяву до Управління та неодноразово ходив туди. Також він телефонував ОСОБА_12 , та повідомляв, що має намір виконати запит, щоб перевірити, чи все в порядку. Пізніше йому ще кілька разів телефонували, що потрібно передавати 20 тис. грн., говорили, що ОСОБА_24 телефонував, і говорив, що потрібно передавати гроші.

Всього він передавав 40000 грн. Перший раз 20000 грн. у м. Чортків а другий в м. Тернополі 4 липня 2013 року.

Обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 він знає, а про ОСОБА_13 дізнався під час судового розгляду, останній грошей в нього не вимагав.

Вперше бачив ОСОБА_11 , який приїжджав з ОСОБА_18 . Це вони привозили запит. Саме ОСОБА_11 говорив про те, що з ним зв`яжуться в подальшому. Вказана розмова відбувалася в автомобілі зеленого кольору, під час того, коли всі разом їхали до ОСОБА_17 , оскільки запит необхідно було вручити їй особисто. Вдруге він зустрів ОСОБА_11 під час того, коли він намагався передати в приміщенні податкової інспекції документи на виконання запиту. Проте він уникав спілкування. Тоді в нього документи не прийняли.

Всі кошти йому надавали працівники Управління СБУ, оскільки в нього таких грошей не було.

Весь час ОСОБА_12 телефонував і говорив, що всі чекають на гроші і документи. В нього грошей не було, тому він відтягував зустріч. Взагалі, він би ніяких коштів не передавав, бо в нього в них не було. Гроші йому надали в управлінні.

Перша передача коштів відбулася в м. Чорткові. Так вони з ОСОБА_12 зустрілися біля відділу поліції. Там вони зайшли в кабінет, що належить прокуратурі, з якого відразу вийшов працівник. Коли вони залишилися лише удвох, ОСОБА_12 , сказав « ОСОБА_25 », показуючи покласти гроші на стіл. Після цього ОСОБА_12 викинув гроші через вікно. Тоді вони розійшлися.

Передача решта суми відбулася 02 липня 2013 року в м. Тернополі біля магазину «Новус».Він сидів в літньому павільйоні та побачив, що йде ОСОБА_26 разом з ОСОБА_12 . Вони підійшли, поздоровались, та сіли за стіл. ОСОБА_12 сказав: «давай сюди гроші». На це він передавав пакунок з грішми рекламний буклет, з якого було видно дві пачки по 100 грн. Чи були помічені ці кошти йому не відомо. Його він поставив в папку. Після цього він пішов на зупинку, купив білет до Чорткова. В той день до УСБУ чи прокуратури його не викликали. В управління він прибув лише зранку на наступний день.

ОСОБА_12 під час зустрічі був в цивільному одязі, жодного разу не називався працівником міліції, перевірок не проводив, запитів не надавав.

Гроші в СБУ давали в той день, коли мала мати місце передача грошей під час зустрічі з ОСОБА_12 ,.

Свідок стверджував, що коли вперше вручали грошові кошти, також йому надали дали диктофон однак жодних документів з цього приводу він не підписував, грошей не перераховував, документ про ідентифікацію грошових коштів не складався.

Другий раз грошові кошти йому вручали після того, як він повністю зняв свій одяг (сорочку) та надягнули спец.засоби. Жодних документів він не підписував, гроші при ньому не копіювали. Кошти він не перераховував, чи проводився його особистий огляд точно не пригадує. Зазначає, що лише другого разу переодягнув сорочку, оскільки на нього було одягнуто спец. засоби.

Дружині нічого про його дії не було відомо.

Заяву про вчинення злочину писав в Управлінні в м. Тернополі, та не пам`ятає чи щось до неї долучав. Також не пригадує чи писав її власноручно, чи лише підписував. Також не пам`ятає, чи знав точні назви посад ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 .

Також зазначає, що за давання хабара не притягувався до відповідальності.

Свідок стверджував, що ОСОБА_11 не вимагав у нього коштів, лише вказував, що будуть нараховані великі штрафи, а також не вказував на те, що кошти необхідно передавати через ОСОБА_12 , останній самостійно з ним зв`язався. Про гроші говорив лише ОСОБА_12 .

Він звернувсяв правоохоронніоргани зтою метою,щоб запобігтихабар у, тому було написано заяву для повноти слідства, а хабар давав, як засіб для встановлення осіб, причетних до того.

Свідок ОСОБА_27 в суді першої інстанції вказував, що 01.07.2013 року керівником Чортківської районної прокуратури був ОСОБА_28 , а заступником - ОСОБА_26 . Того дня його викликав ОСОБА_28 , і сказав, що 02.07.2013 року відбуватиметься заслуховування одного кримінального провадження, де він був старшим групи прокурорів, що стосувалося незаконної оборудки металобрухту. Також він повідомив, що йому разом із ОСОБА_26 необхідно прибути на це заслуховування до прокуратури Тернопільської області на 12 год. Також йому пізніше стало відомо, що на цю нараду запросили також ОСОБА_12 , оскільки матеріали, які ввійшли в основу цього кримінального провадження збирались відділом, який він очолював на той час, та начальника слідчого відділу ОСОБА_29 .

На нараду виїхали на машині ОСОБА_12 з м. Чорткова. Вони запізнились на 5 хв., в зв`язку з чим нараду перенесли на 16 год. Тоді, ОСОБА_12 сказав, що йому необхідно відлучитися в обласне управління, а він, ОСОБА_26 та ОСОБА_29 вирішили прогулятися. Тоді близько 14 год. він пішов до обласної прокуратури. Де перебували на той час інші - йому невідомо.

В подальшому о 16 год. вони були всім складом на нараді, яка тривала недовго. Після її завершення, вони тим же автомобілем повернулися до м. Чортків, де він з ОСОБА_26 вийшли біля райвідділу та попрямували до прокуратури. Після цього йому стало відомо, що відбулась така подія, що затримали ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третьої особи не знає. В той день він ОСОБА_13 не бачив, чи зустрічався з ним ОСОБА_12 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_30 в суді першої інстанції вказував, що в червні 2013 року він перебував на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Тернопільській області. В силу посади, отримував скарги на будівельника ОСОБА_16 чи його дружину від власників майбутніх квартир. Раніше, будучи на посаді заступника начальника УДСБС, були скарги щодо невчасної здачі квартир, однак не пригадує які саме рішення по вказаних скаргах було прийнято. Коли перебував на посадах у відділі внутрішньої безпеки, з приводу вимагання коштів ОСОБА_16 туди не звертався.

В суді першої інстанції ОСОБА_18 вказував, що він у червні липні 2013 року працював у відділі боротьби з відмиванням бюджетних коштів, їх легалізації у податковій міліції в Тернопільській області. В той час начальником його відділу був ОСОБА_31 , а безпосереднім керівником ОСОБА_11 .

Запит в ТОВ «Захід Інвест 2010» готувався з приводу документів по будівництву, в порядку функцій та повноважень податкової міліції у відповідності до норм Податкового кодексу України, щодо отримання інформації. Цей запит він готував особисто. Вказівку щодо його підготовки надавав ОСОБА_11 , а підписав - ОСОБА_32 .

Оскільки він отримав доручення слідчого з іншої області на виконання слідчих дій отримання і вилучення документів та допит свідків, в с. Росохачі Чортківського району, після його виконання вони вирушили до смт. Заводського, що знаходиться в цьому ж районі, для вручення запиту.

Він зателефонував до ОСОБА_16 та призначив йому зустріч на зупинці, куди останній прибув. Тоді, вони звідти виїхали на місце проведення господарської діяльності ОСОБА_17 і там вручили запит.

Це був звичайний запит, а під час його вручення були присутні невідомий йому молодий чоловік, він, ОСОБА_11 та ОСОБА_17 .

Під час тієї зустрічі розмова велась про вручення запиту, термін його виконання. З його боку жодних погроз не було, так само як і про суми. Могло мати місце лише роз`яснення чинного законодавства.

В подальшому ОСОБА_16 приніс відповідь на вручений запит, однак вона була оформлена неналежним чином. Це було в його робочому кабінеті. В той момент вони з ОСОБА_16 були на одинці. Так він приніс оригінали документів, однак він мав права приймати їх, оскільки це б було б перевищенням службових повноважень. Пояснював, що особисто приніс документи, бо дружина кудись поїхала. Так, він проглянув ці документи, виявив неналежне оформлення, про що повідомив ОСОБА_11 , який на той час виконував обов`язки заступника начальника, у зв`язку з чим пройшли до останнього у кабінет. Там вони порекомендували ОСОБА_16 звернутись до бухгалтера чи юриста, щоб належним чином оформити документи, які він хотів подати. З тих документів, що приніс ОСОБА_16 , жодних висновків зробити було неможливо. .

Чи йшла мова про ОСОБА_33 він не пам`ятає. Після цієї зустрічі він ОСОБА_16 не бачив, а ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в 2013 році не знав, і зараз не знає, а чи знайомі вони з ОСОБА_11 йому невідомо. Також в розмові з ОСОБА_11 під час підготовки запиту жодних розмов про вказаних осіб не було. Зазначав, що пізніше документи ОСОБА_16 , передав ОСОБА_11 , можливо супровідним листом, проте часу на аналіз їх аналіз в нього не було, оскільки вони були вилучені слідством. Йому невідомо чи були в 2013 році порушення в діяльності ОСОБА_16 , такої інформації в них не було. Це був стандартний запит, В ході роботи він оформляв десятки таких запитів до суб`єктів господарювання. Запити як правило вручали, були випадки надсилання поштою.Зазначав, що позапланова документальна перевірка може відбуватись лише за ухвалою суду щодо перевірки господарської діяльності суб`єкта господарювання, в межах розшукової справи або кримінального провадження. В даному випадку у разі виявлення порушень які містять ознаки кримінальних, було б заведено оперативно-розшукову справу або передано справу слідчому для реєстрації кримінального провадження, .Стверджував, що в провадженні податкової міліції оперативно-розшукової справи на ОСОБА_16 чи господарської діяльності його сім`ї, не було.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_34 вказував, що 08.06.2013 року вийшов з сином, мав намір їхати до Чорткова, в той момент зупинився ОСОБА_16 , який є його знайомим. Він їхав з таксистом, і підвіз свідка з сином до Чорткова. Таксистом був ОСОБА_35 з яким він також знайомий. ОСОБА_16 нічого не розповідав йому про те, куди він їде. В Чорткові він вийшов з автомобіля та попрямував на роботу, і не бачив з ким саме ОСОБА_16 зустрічався.Прізвище ОСОБА_13 від ОСОБА_16 він не чув, і такої особи не знає.

Свідок ОСОБА_36 в суді першої інстанції вказував, що він знайомий з ОСОБА_12 та ОСОБА_16 . Щодо того чи організовував зустріч цих осіб 08.06.2013 року; чи телефонував до ОСОБА_16 , чи ОСОБА_12 з приводу такої зустрічі; чи просив ОСОБА_16 організувати зустріч з ОСОБА_12 , - він не пам`ятає. Працівника міліції ОСОБА_13 він не знає.

Свідок ОСОБА_35 в суді першої інстанції вказував, що 3 роки тому влітку він привіз ОСОБА_16 до АДРЕСА_4 , до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Там ОСОБА_16 , на вулиці спілкувався з людиною, якої свідок не знає. Ця особа сиділа в машині, і він її не бачив. Після цього свідок відвіз ОСОБА_16 , додому. Також, він ще одного разу відвозив ОСОБА_16 до райвідділу міліції, але до кого саме не знає. Він лише бачив, як той заходив у будівлю. В розмові з ОСОБА_16 прізвище « ОСОБА_37 » не згадувалось. Людина, з якою зустрічався ОСОБА_16 сиділа в машині, тому свідок її не бачив.

Свідок ОСОБА_21 в суді першої інстанції вказував, що з 2010 року він працював в Чортківському міжрайонному відділі СБУ. Також, в 2010 році він познайомився з ОСОБА_16 , при яких обставинах не може пригадати. Орієнтовано 04 червня 2013 року зателефонував ОСОБА_16 і сказав, що до нього приїхали працівники податкової ОСОБА_11 та ОСОБА_18 і надали його дружині запити про надання інформації щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку в смт. Заводське Чортківського району і повідомили, що у його дружини будуть великі проблеми, бо вона не сплатила необхідного розміру податків. Того ж дня він зателефонував і сказав, що в розмові з ОСОБА_11 повідомив, що проблему можна вирішити, якщо надати йому певну винагороду. ОСОБА_16 , запитав в нього що йому робити, і які шляхи вирішення цієї проблеми, оскільки всі податки сплачено. На це він відповів, що якщо будуть вимагати грошей, тоді він повинен йому про це сказати і вони будь приймати рішення. 08 червня 2013 року він зателефонував і сказав, що в нього вимагають гроші в сумі сорок тисяч гривень, на що свідок запропонував зустрітись.

09 червня відбулася їх з ОСОБА_16 , зустріч, на який останній повідомив про те, що зустрічався з начальником Чортківського СДСБЕЗУ в Тернопільській області ОСОБА_12 , і той повідомив, що зустрівся з ним від імені ОСОБА_11 та вимагав 40 000 грн. за залагодження питання щодо не проведення позапланової перевірки та не притягнення його дружини до відповідальності. ОСОБА_16 погодився передати 20 000 грн., потім ще 20 000 грн. На наступний день свідок усно повідомив керівництву ВБКОЗУСБУ в Тернопільській області про дану ситуацію. З ОСОБА_16 зустрічався більше одного разу, пропонував йому звернутися в УСБУ в Тернопільській області, однак при ньому ОСОБА_16 жодної письмової заяви не писав. Прізвище ОСОБА_13 в розмовах з ОСОБА_16 не пригадує.

Стверджував в суді, що його участь в даній ситуації зупинилася на стадії повідомлення керівництву про факт вимагання в усній формі.

Свідок ОСОБА_38 в суді першої інстанції вказував, що ОСОБА_11 в 2013 році перебував на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів в Тернопільській області. Відповідний наказ йому був оголошений. В червні 2013 року не був свідком подій та не може повідомити щодо обстави провадження жодних фактів.

Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції вказувала, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 їй не знайомі. ОСОБА_11 вона бачила один раз, коли він привозив документи про перевірку, щодо діяльності її як підприємця та ТзОВ «Захід Інвест 2010», в офісі, що знаходиться в смт. Заводському. Він представлявся та надавав підтверджуючі документи. Вона особисто отримала запит та розписалася в цьому. Всіма справами щодо підприємницької діяльності займався її чоловік ОСОБА_16 , тому документи які вона отримала, передала йому. Відразу після отримання цього запиту вона поїхала відпочивати.

Після її повернення, чоловік повідомив, що ОСОБА_39 та інша особа вимагали хабар, також про затримання їй стало відомо зі слів чоловіка. В неї особисто ніхто ніяких коштів не вимагав, ні ОСОБА_11 ні інші особи. Також зазначала, що питання щодо передачі коштів чоловік з нею не погоджував. Вказувала, що зареєстрована як ФОП з 2008 року. Основна діяльність будівництво з залученням найманих працівників. Запит виконував чоловік, саме йому доручала його виконання. В ТзОВ «Захід Інвест 2010» була засновником і директором, а бухгалтером в товаристві і в ФОП був найманий працівник. Всі фінансові документи щодо підприємницької діяльності вів її чоловік. Фактично з 2008 року по 2017 рік господарську діяльність вів ОСОБА_16 , а вона лише підписувала документи по потребі. Про податкову перевірку щодо господарської діяльності її сім`ї та санкції за її наслідками їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_40 в суді першої інстанції вказував, що був свідком затримання ОСОБА_13 та ОСОБА_11 біля автомобіля «Тойота» чорного кольору, при отриманні коштів. Він був залучений слідством як понятий, він був звичайним перехожим, коли його запросили працівники СБУ. Ці події були в центрі Тернополя в 2013 році, влітку. Слідчі дії фіксувалися за допомогою камери. Після завершення слідчої дії, протокол оголошувався, він підписував його. Слідча дія тривала до вечора. Огляд місця події проводили працівники СБУ. Гроші перераховували на місці, було дві суми. Бути понятим запропонували в центрі міста, при затриманні осіб. Коли він прийшов на місце, особи були вже затримані, на них були наручники. Так, стояла машина «Тойота», стояли люди, з машини щось витягували, а гроші вже лежали, звідки їх витягували він не бачив.Також зазначав, що протягом слідчої дії 3 рази відлучався, загалом на 30 хвилин. Чи відлучався інший понятий не бачив

Свідок вказував, що ОСОБА_11 і ОСОБА_13 були в наручниках. Права понятого йому роз`яснили в кінці слідчої дії, а обвинуваченим не роз`яснювалися права та обов`язки.Протокол був друкований та виготовлений на місці, а відеозйомку, яка здійснювалася на місці події не переглядав. З місця події вилучили кошти, мобільні телефони. При огляді місця події, оглядали дві машини «Тойоту» та «Шкоду», виявили гроші і мобільні телефони, їх вилучали. Протокол огляду не читаючи підписав. Підписував документ про затримання, про вилучення. Ці документи підписував і другий понятий. Зауважень від учасників слідчої дії не було.

Свідок ОСОБА_41 в суді першої інстанції вказував надав в 2013 році вони влітку їхали з Заводського в Борщів, з ОСОБА_42 . В останнього подзвонив телефон, і тоді в районі автобусної зупинки ОСОБА_43 вийшов з машини і сказав, що йому треба з кимось зустрітися. Він повернувся через 15 30 хвилин. ОСОБА_44 , розмовляв з кимось ззаду машини. Тоді він повернувся і вони поїхали. З ким він зустрічався - не говорив. Обвинувачені йому не знайомі і ніколи їх не бачив. Прізвище ОСОБА_13 ОСОБА_45 не називав.

Свідок ОСОБА_31 в суді першої інстанції вказував, на той час, коли він обіймав посаду виконувача обов`язків начальника оперативного управління, в його обов`язки входило розкриття кримінальних схем ухилення від сплати податків, конвертація коштів, документування злочинів, в подальшому передача цих матеріалів до слідчих органів і супроводження до суду. На той час ОСОБА_46 обіймав посаду заступника, фактично виконував ті ж обов`язки, це: організація підлеглих, контроль виконання поставлених задач, виконання обов`язків, які були вписані в посадових обов`язках.Пригадував, що підписував запити, для перевірки наявної інформація про можливе ухилення від сплати податків. Щодо запитів для ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід Інвест 2010», даний запит він підписав, і в подальшому даним запитом займався ОСОБА_47 , а саме вручав та отримував документи по ньому. Запит на підпис приносив ОСОБА_47 , саме від нього довідався про порушення законодавства. В місяць готувались десятки запитів, які ним підписувалися, це була звичайна робоча практика, оскільки для отримання будь якої інформації оперативного характеру потрібні були будь-які підтверджуючі документи. Ці запити підписував він як керівник підрозділу.

Суб`єкт підприємницької діяльності міг надати чи не надати інформацію. Оперативний співробітник, який виявив інформацію про порушення законодавства щодо сплати податків мав би в подальшому зібрати документи, які спростовують чи доказують вину суб`єкта підприємницької діяльності, який ухиляється від сплати податків і в подальшому повинен ініціювати перевірку суб`єкта підприємницької діяльності або завести оперативно-розшукову справу і в подальшому в рамках оперативно-розшукової справи призначити документальну перевірку.

На той час оперативно-розшукової справи заведено не було. ОСОБА_11 міг в рамках оперативно-розшукової справи ініціювати перевірку через суд, через відповідні підрозділи податкової, які здійснюють документальні перевірки або ж ініціювати включення в національний план перевірок. Ініціювати включення в національний план перевірок міг кожен підрозділ, ці запити акумулюється листом від підрозділу на імя начальника голови ДФС. Свідок не пам`ятав чи було виявлено порушення при перевірці ТзОВ «Захід Інвест 2010»,.В червні липні 2013 року свідку був відомий ОСОБА_13 , він працював начальником підрозділу ВДСБС , проте про співпрацю з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 не згадував. Особи на прізвище « ОСОБА_48 » та « ОСОБА_49 » свідку не відомі.

Свідок ОСОБА_50 в суді першої інстанції вказував, що в 2013 році він працював у відділі по боротьбі з корупцією УСБУ в Тернопільській області. Приблизно на початку червня, безпосередньо через його керівника ОСОБА_51 , начальник Чортківського відділу СБ ОСОБА_21 повідомив інформацію щодо можливого вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 і ОСОБА_18 з ПП за не проведення перевірок дотримання вимог податкового законодавства. Вказане вимагання відбувалось за посередництва начальника Чортківського СДСБЕЗ ОСОБА_12 .. Для перевірки інформації був в м. Чорткові, де спілкувався з ОСОБА_16 в присутності ОСОБА_21 .. Після цього була заведена оперативно-розшукова справа в ході якої проводились певні оперативні заходи технічного характеру. Так, за ухвалами суду проводились аудіо відео контроль особи та зняття інформації з транспортно-комунікаційних мереж.

Стверджував, що аудіо- та відео- особи ОСОБА_11 і ОСОБА_18 проводився в межах оперативно-розшукової справи, яка була заведена відносно ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Особисто не здійснював оперативні заходи, оскільки для цього є спец. підрозділи які наділені такими завданнями.

ОСОБА_16 , повідомив що до нього на підприємство приїхав ОСОБА_11 і ОСОБА_18 з відповідним запитом про пред`явлення документів з приводу будівництва будинку в Чорткові. Під час цієї розмови вони повідомляли що на нього буде накладений штраф за порушення, тому вони можуть «розійтись» при сплаті певної суми, і з ним зв`яжеться якась людина. На момент першої розмови,суми вимагання не було озвучено. В подальшому ОСОБА_16 повідомляв що з нього вимагають 40000 грн. в два етапи, вказані суми він мав передати ОСОБА_11 і ОСОБА_18 через ОСОБА_12 .

Під час першої зустрічі він запитував у ОСОБА_16 , чи він готовий звернутись з відповідною заявою якщо факт вимагання коштів буде мати місце, на що отримав ствердну відповідь. Також зазначав що на час першої зустрічі між ним та ОСОБА_16 , оперативно розшукова справа заведена не була. Вона була ним заведена згодом. ОСОБА_16 в присутності свідка заяву в правоохоронні органи не писав, водночас те, що він її подав йому відомо. Повідомляв суду про те, що матеріали оперативно-розшукової справи по даному факту знищена під час подій лютого 2014 року. Коли точно була відкрита оперативно-розшукова справа повідомити не міг.

Свідок ОСОБА_52 в суді першорї інстанції вказував, що в літку 2013 року він працював разом із ОСОБА_11 . Він був свідком подій що проходили біля магазину «Молоко» в м. Тернополі. Так, близько 18.00 18.30 год., він побачив знайомий автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_11 .. Цей автомобіль був оточений невідомими особами, які нікого не допускали до авто, та на його запитання повідомили, що проводиться спец. операція СБУ і сторонніх осіб до автомобіля і до ОСОБА_11 не допускають. Працівники СБУ були в цивільному, скільки їх було не пригадує. Машина стояла на середині дороги перегороджена іншими машинами, периметр дороги був огороджений. На його думку відбувалось затримання і обшук автомобіля (з нього витягували якийсь кульок). Він перебував там близько, однієї години під час якої працівники СБУ оглядали автомобіль, спілкувалися з ОСОБА_11 . Стверджував про проведення відеозйомки слідчих дій. ОСОБА_11 голосно кричав, що йому потрібен захисник, вимагав адвоката. Також на місці події був і ОСОБА_13 , якого привели трішки пізніше. Він також вимагав адвоката. Проте, за час перебування на місці події адвокатів не було. Оскільки ОСОБА_11 і ОСОБА_13 нікуди не відпускали і до них не пускали інших осіб, вважав, що вони були затримані. Окрім того про такий факт свідчить і те, що обоє були в кайданках. Коли йшов додому нічого не змінилося.

Свідок ОСОБА_53 в суді першої інстанції вказував, що він був очевидцем подій 2 липня 2013 року. Повертаючись додому з роботи близько 19 години, він помітив що на дорозі стоїть автомобіль його колеги ОСОБА_11 , не припаркований, а посередині дороги, а сам ОСОБА_11 стоїть біля автомобіля поруч з особами в цивільному, вдягнутий у кайданки. Спец. засоби на ОСОБА_11 були весь час. Він намагався з`ясувати причини затримання, ким затримано ОСОБА_11 , але йому нічого не повідомили, лише сказали що це спецоперація СБУ. Він стояв осторонь на тротуарі та спостерігав. Перебував там до кінця слідчих дій, хоча періодично відлучався. Він бачив як проводився огляд машини, а саме відкривався багажник, з нього все викладалося на капот. Проводилася відео - фіксація. Також стверджував, що не бачив такого, що ОСОБА_11 добровільно видавав якісь речі. ОСОБА_11 знаходився біля автомобіля в наручниках, тому свідок вирішив, що він затриманий, а також до нього не пускали та не давали можливості поговорити з ним. Також свідок чув що ОСОБА_11 вимагав щоб йому надали захисника. Але ця вимога виконана не була до кінця слідчих дій. Вони закінчилися близько 22 години, коли вже сутеніло. З ОСОБА_13 він особисто не знайомий, але через 10-20 хвилин до ОСОБА_54 привели іншу особу. Згодом йому стало відомо що це був ОСОБА_13 від спільних знайомих. ОСОБА_13 також не мав захисника.

Відтворивши звукозапис в судовому засіданні апеляційної інстанції свідка ОСОБА_26 , який був допитаний в суді першої інстанції, вказував, що до 03 липня 2017 року працював на посаді заступника Чортківської районної прокурату. 18.06.2013 року ввечері знаходився на роботі, в службовий кабінет зайшов ОСОБА_12 поспілкуватись по службових питаннях. Закінчивши розмову у ОСОБА_12 задзвонив телефон і він вийшов у коридор, що поговорити. Через нетривалий проміжок часу він повернувся з чоловіком, як пізніше йому стало відомо, що це був ОСОБА_16 . Свідок збирався вийти з кабінету і ОСОБА_12 запитав у нього чи може він переговорити з чоловіком у його кабінеті, на що він погодився. Повернувшись в кабінет через 10 хвилин, у ньому нікого вже не було.

02 липня 2013 року він, ОСОБА_27 , ОСОБА_12 та ОСОБА_29 поїхали, на особистому автомобілі ОСОБА_12 , на нараду в прокуратуру м.Тернопіль. Приїхавши на нараду, вони зайшли у приймальню прокуратури, де їм повідомили, що нарада переноситься на 16 год. Маючи достатньо часу, вони вирішили прогулятись. ОСОБА_12 повідомив їм, що йому потрібно відлучись. Повернувшись з прогулянки ОСОБА_12 чекав біля машини, оскільки ключі він віддав ОСОБА_27 . Коли ми зустрілись вирішили поїхати в магазин взуття,. Коли повертались назад в ОСОБА_12 задзвонив телефон і він повідомив, що йому потрібно зустрітись із одним чоловіком, який має йому передати документи. Оскільки було вдосталь часу вони поїхали, але куди і з ким мав зустрітися ОСОБА_12 йому не було відомо. При собі я мав папку, яку взяв на нараду. ОСОБА_12 сказав взяти папку, щоб поставити документи, які йому передасть чоловік. Вийшовши з автомобіля вони пішли до того чоловіка. По дорозі мені подзвонили з обласної прокуратури та повідомили терміново прибути на нараду. Він особи з якою ми мали зустрітись були не далеко, а тому рішили швидко забрати документи і тоді поїхати. Сівши за стіл в пивній палатці, ОСОБА_16 поставив документи (згорток) у папку. Я піднявся і пішов, а ОСОБА_12 ще залишився. Потім ОСОБА_12 по дорозі машиною мені підібрав. В машині ОСОБА_12 запитав де документи, на що повідомив що у папці в машині, він їх звідти забрав, куди поклав «згорток» не бачив. Прийшли на нараду, яка тривала близько 30 хв., потім ми поїхали додому.

В апеляційному суді сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідка ОСОБА_29 .

Крім наданих показів свідків, судом першої інстанції було досліджено ряд доказів, які були надані стороною обвинувачення зібраних в ході досудового слідства, яким суд дав належну оцінку щодо їх належності, допустимості та достовірності та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_13 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, та перекваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_12 і визнання його винним за ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року).

Відповідно до вимог, передбачених ч. 1ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор або суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними, як це передбаченост. 85 КПК України, є докази, які прямо чи не прямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Ч. 1 ст.94КПК України передбачає,що суд має оцінити кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть, відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України, ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

З матеріалів провадження вбачається, що судом першої інстанції було досліджено звукозапис розмови від 07.06.2013 року ОСОБА_16 та особи на ім`я ОСОБА_19 , даний компакт диск марки «ARITA» типу DVD-RV був долучений заявником до заяви про кримінальне правопорушення від 18.06.2013 року.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 вказував, що власним диктофоном « ОСОБА_55 » з власної ініціативи здійснював запис розмови з ОСОБА_12 .

Під час судового розгляду прокурором не надано для дослідження речовий доказ - диктофон «UNIKA» з мотивів його втрати. 18.06.2013 ОСОБА_16 додав DVD-RW «Какtyz» з записом цієї розмови до заяви, в якій повідомляв про вимагання у нього неправомірної вигоди. Однак надалі проводиться огляд і визнається речовим доказом вже компакт-диск марки «ARITA» типу DVD-RW.

З врахуванням вимог п. 1 ч. 2ст. 87 КПК України, суд першої інстанції вірно констатував факт здійснення звукозапису ОСОБА_16 без дозволу суду, а тому вірно визнав звукозапис розмови від 07.06.2013 між ним та особою на ім`я ОСОБА_19 недопустимим доказом винуватості обвинувачених.

При прийнятті такого рішення суд першої інстанції вірно застосував рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 (справа № 1-31/2011), у якому зазначено, що положеннястатті 62 Конституції Україниспрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбаченихЗаконом України № 2135-XII від 18.02.1992 «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Конституційний Суд України наголосив, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Доводи прокурора про безпідставність визнання недопустимими ряду доказів (клопотання про дозвіл на проведення негласних розшукових заходів, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, ухвал слідчих суддів) через порушення стороною обвинувачення вимог ст.290КПК під час закінчення досудового розслідування є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст.290КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Як вбачається з матеріалів провадження, після завершення досудового розслідування прокурором або слідчим у порядку ст.290КПК стороні захисту не було відкрито матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, хоча вони фактично були у розпорядженні сторони обвинувачення на момент звернення до суду з обвинувальним актом. Також, вони не були їм відкриті і під час першого судового розгляду кримінального провадження у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, за результатом якого 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ухвалено обвинувальний вирок, котрий ухвалою від 06 квітня 2016 року скасував Апеляційний суд Тернопільської області, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.

Зокрема, ще під час першого судового розгляду в засіданні 03 листопада 2015 року ОСОБА_11 подав клопотання, в якому просив суд зобов`язати прокуратуру Тернопільської області та управління СБУ в Тернопільській області розсекретити, відкрити для ознайомлення стороні захисту та надати суду всі без виключення матеріали щодо прийняття рішень та отримання дозволів на проведення НСРД, результати яких сторона обвинувачення використовує у кримінальному провадженні як докази.

Дане клопотання було частково задоволено судом у засіданні 04 листопада 2015 року, зобов`язано прокурора до 18 листопада 2015 року надати розсекречені документи, на підставі яких проводились НСРД. Однак до встановленої дати рішення суду прокурор не виконав, у судовому засіданні 18 листопада 2015 року надав лист управління СБУ в Тернопільській області про те, що запитувані прокурором матеріали (клопотання щодо надання дозволу на проведення НСРД, доручення щодо їх проведення) не розсекречені, а також лист Апеляційного суду Тернопільської області про те, що дані про надання дозволів на проведення НСРД на 2013 рік відсутні у зв`язку зі знищенням відповідних матеріалів.

У вищевказаному судовому засіданні, а також 20 листопада 2015 року ОСОБА_11 повторно просив надати відповідні матеріали, однак цього обов`язку сторона обвинувачення так і не виконала, у зв`язку з чим сторона захисту просила суд визнати відповідні докази, отримані внаслідок проведення НСРД недопустимими доказами, в тому числі й під час другого розгляду в суді першої інстанції 13 листопада 2017 року.

В судовому засіданні 28 вересня 2018 року прокурор надав суду для дослідження клопотання про дозвіл на проведення негласних розшукових заходів, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, ухвали слідчих суддів. Тобто прокурор відкрив зазначені докази майже через 3 роки після того, як сторона захисту заявила відповідну вимогу, чим істотно обмежив право обвинуваченого мати достатній час для підготовки захисту та порушив принцип рівності сторін.

У матеріалах кримінального провадження немає документів, які би свідчили про те, що сторона обвинувачення в цій справі своєчасно вживала заходів для розсекречення ухвал слідчого судді, що стали підставою для проведення НСРД. Ні клопотання прокурора про розсекречення відповідних ухвал, ні відмови комісії з конкретних причин про таке розсекречення матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості доказу протоколу огляду місця події від 02 липня 2013 року з підстав порушення права на захист обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 (проведення слідчої дії без участі захисників), а також через невиконання органом досудового розслідування приписів ч. 3ст. 233 КПКщодо необхідності отримання відповідного дозволу слідчого судді після проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ст.209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. З моменту затримання особа має права підозрюваного в кримінальному провадженні.

Статус затриманих осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , що вони є працівниками правоохоронних органів, їх функціональні обов`язки, їхні юридичні знання в галузі права, не звільняли органів досудового розслідування від їх імперативного обов`язку, передбаченого ч.4 ст. 208 КПК України, а саме обов`язку роз`яснення права на захист під час затримання та підчас проведення огляду місця події 02 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1ст. 233 КПК Україниніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 3ст. 233 КПК Українислідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 02.07.2013 р. було надано дозвіл на проведення обшуку в будинку, де проживає ОСОБА_11 , та автомобілі, яким той користується. Однак ця ухвала слідчого судді не може слугувати підставою для проведення огляду автомобіля «Тойота Корола», номерний знак НОМЕР_2 , що проведений 02.07.2013 р. під час огляду місця події. Зміст ухвали слідчого судді вбачається, що вона винесена 02.07.2013 р. до початку проведення огляду місця події. Цією ухвалою слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Тойота Корола», а не його огляду.

Незважаючи на наявність такої ухвали, слідчий СВ Управління СБУ в Тернопільській області ОСОБА_56 вирішив оглянути автомобіль «Тойота Корола», а не провести у ньому обшук. За таких обставин, після проведення огляду транспортного засобу, який відноситься до іншого володіння особи, слідчий мав виконати приписи ч. 3ст. 233 КПК України, однак цього не зробив.

Проведення огляду цього автомобіля суперечить вимогамст. 233 КПК України, а тому дані докази є недопустимим.

Суд першої інстанції, аналізуючи отриманні докази, у тому числі показання понятого ОСОБА_57 , свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_59 дійшов правильного висновку про порушення права на захист обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також незаконне проведення огляду транспортного засобу при проведенні огляду місця події 02.07.2013 р., що тягне за собою визнання недопустимими як доказів всіх фактичних даних, отриманих під час проведення цієї процесуальної дії, а також фактичних даних, джерелом яких є похідні від протоколу огляду місця події процесуальні документи: протокол огляду речей від 05.07.2013 р., висновок експерта № 1-747/13 від 24.07.2013 р., висновок експерта № 1-748/13 від 24.07.2013 р.

З врахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані прокурором докази, які є допустимими, у своїй сукупності не підтверджують вину обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих правопорушень, а тому доводи апеляційної скарги прокурора, що місцевим судом неповно дослідженні обставини провадження, колегія суддів відхиляє.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, який оцінив заяву ОСОБА_16 від 18.06.2013 р., його показання, дані в судовому засіданні, у сукупності з іншими доказами, які дають підстави для перекваліфікації діянь ОСОБА_12 на ч. 2ст. 369-2 КК України(в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013) та визнання його винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно показань свідка ОСОБА_16 наданих під час судового розгляду в суді першої інстанції, саме ОСОБА_12 неодноразово телефонував йому з вимогою надати гроші «для Ясінського», який як було відомо заявнику являвся працівником податкової міліції. ОСОБА_16 підтвердив той факт, що передавав кошти саме за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в інтересах ОСОБА_16 та в інтересах його дружини ОСОБА_17 щодо невжиття заходів щодо призначення в ФОП ОСОБА_17 та ТзОВ «Захід-інвест 2010» позапланової документальної перевірки повноти декларування витрат і доходів від операцій з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_3 та щодо притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за можливо виявлені зазначеною перевіркою порушення податкового законодавства.

Доводи захисника в апеляційній скарзі на процесуальні порушення при продовженні строку досудового розслідування, а також на порушення правил інстанційної підслідності при початку досудового розслідування та його проведення слідчими Управління СБУ в Тернопільській області аж до 03.07.2013, жодним чином не впливають на прийняття кінцевого рішення судом першої інстанції, який і так визнав недопустимими докази, зібрані з порушенням норм процесуального права слідчими Управління СБУ в Тернопільській області. Вина обвинуваченого ОСОБА_12 обґрунтована показаннями ОСОБА_16 , які суд першої інстанції сприймав безпосередньо під час його допиту як свідка у порядкуст. 352 КПК України.

Таким чином, встановивши відсутність у кримінальному провадженні достатніх доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції та об`єктивно і беззаперечно підтверджували б винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у вчинені інкримінованих злочинів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виправдання обвинувачених за ч. 4ст. 368 КК України(в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013)та ч. 5 ст.27, ч. 4 ст.368 КК України(в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013) відповідно.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сукупність досліджених доказів свідчить про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, яке вірно кваліфіковано місцевим судом за ч. 2ст. 369-2 КК України(в редакціїЗакону №221-VII від 18.04.2013) - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд першої інстанції вищевказаних вимог дотримався.

Відповідності до ч.5 ст.74ККУкраїни за вироком суду особа може бути звільнена від покарання на підставах передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до ст.49ККУкраїни особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Останній епізод злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 вчинений ним 02 липня 2013 року.

Згідно ст. 12 КК України, якою класифіковано злочини залежно від ступеня тяжкості, злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону №221-VII від 18.04.2013 року) є злочином середньої тяжкості.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив обвинуваченого ОСОБА_12 на підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, з дня вчинення якого минуло понад п`ять років.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційномупорядку безпосередньодо Касаційногокримінального судуВерховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді