Справа №295/4359/21
Категорія 75
2/295/1705/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Глущенко Я.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів за невикористані відпустки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив та в остаточному варіанті просить визнати протиправними дії Концерну «Військторгсервіс» щодо відмови йому у задоволенні заяви від 15.02.2021 щодо надання невикористаних відпусток перед звільненням та відмови у наданні таких відпусток; стягнути з відповідача на його користь 83519,90 грн. грошової компенсації за невикористані внаслідок дій відповідача додаткові відпустки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 15.02.2021-09.04.2021 включно у розмірі 101297,10 грн. При цьому посилається на те, що його було звільнено відповідачем з роботи без надання додаткових відпусток за навчання без відриву від виробництва та як учаснику бойових дій, а невикористану під час лікування відпустку було замінено грошовою компенсацією, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити йому грошові кошти за невикористані відпустки та середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.04.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
18.05.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
20.05.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини та навчається в аспірантурі Державного університету «Житомирська політехніка» за вечірньою бюджетною формою навчання терміном з 14.09.2018 року по 13.09.2022 року.
Відповідно до довідки Державного університету «Житомирська політехніка» від 08.02.2021 року, здобувач наукового ступеня доктора філософії ОСОБА_1 атестований за результатами успішного виконання освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії та переведений на третій рік навчання.
Згідно наказу Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» (з основної діяльності) «Про внесення змін до штатного розпису Концерну «Військторгсервіс» від 03.12.2020 року №198, до штатного розпису Концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 26.11.2020 року №186, внесено зміни, зокрема, з 10.02.2021 року виведено посаду заступника Генерального директора (код КП 1210.1) в кількості однієї штатної одиниці.
04.12.2020 року заступника Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_1 попереджено про те, що посада, яку він обіймає, скорочується з 10.02.2021 року, а він підлягає звільненню з займаної посади 09.02.2021 року відповідно до чинного законодавства у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вільна посада з відповідною професією чи спеціальністю у Концерні «Військторгсервіс» відсутня. Також застережено, що протягом строку попередження він повинен виконувати свої посадові обов`язки, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, у випадку настання тимчасової непрацездатності на день звільнення воно відбуватиметься одразу після закінчення тимчасової непрацездатності.
З 21.12.2020 року по 12.02.2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності.
15.02.2021 року позивач звернувся до керівника Концерну «Військторгсервіс» із заявою, в якій просив надати йому з дати наступного дня його виходу на роботу після лікування наступні відпустки: 10 днів щорічної основної відпустки компенсованої за лікування хвороби важкого перебігу COVID-19 під час відпустки в грудні 2020 року; 30 днів додаткової відпустки, як працівникам, що навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, відповідно до ст. 15 Закону України «Про відпустки» 1997 року (зі змінами); 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст. 16/2 Закону України «Про відпустки» 1997 року (зі змінами). Решту належної йому щорічної основної відпустки за 2021 рік замінити грошовою компенсацією та здійснити всі виплати відповідно до чинного законодавства.
Наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 15.02.2021 року №26-а ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» 15.02.2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Листом відповідача від 23.02.2021 року №01/361 на адресу позивача останнього було повідомлено, що йому було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток і можливості надання інших відпусток працівнику при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників, чинним законодавством не передбачено.
Згідно довідки відповідача від 22.03.2021 року дохід позивача за період з 01.02.2020 по 15.02.2021 склав 610855,36 грн.
Згідно ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі, зокрема, тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 216 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.
Згідно ст. 772 КЗпП України, ст. 162 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тощо, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно ст. 78 КЗпП України дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні.
Згідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Окрім того, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивача 04.12.2020 року було попереджено відповідачем про скорочення посади, яку обіймав позивач з 10.02.2021 року та з огляду на це, останній підлягав звільненню з 09.02.2021 року, але оскільки позивач перебував на лікарняному дату його звільнення було перенесено на 15.02.2021 року.
Законом передбачено, що додаткові оплачувані відпустки тривалістю 30 календарних днів надаються працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, саме впродовж навчального року, а не календарного чи робочого року.
Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм документів з підготовки фахівців у закладах вищої освіти» від 13.02.2019 року №179 затверджена форма № Н-5.01 довідки-виклику, яку працівник має подати роботодавцеві для надання додаткової відпустки та яка містить дані щодо прибуття аспіранта до закладу вищої освіти, вибуття з нього та повернення до місця роботи, а також виконання ним навчального плану.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні ОСОБА_1 заяви про надання додаткової відпустки у зв`язку з навчанням від 15.02.2021 року, ним не надано роботодавцеві довідку-виклик форми №Н-5.01, затверджену наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм документів з підготовки фахівців у закладах вищої освіти» від 13.02.2019 року №179, а лише подано довідку навчального закладу про навчання його в аспірантурі довільної форми, яка не є правовою підставою для надання додаткової відпустки у зв`язку із навчанням.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач посилається на те, що форма довідки-виклик №Н-5.01, на яку посилається відповідач у своєму відзиві, застосовується для виклику студента на період настановних занять, складання сесії, тощо. Тобто, дана довідка є підставою для отримання студентом відпустки на певний період, у порядку ч.1-2 ст. 115 КЗпП України, а не ч. 4 цієї ж статті, під дію якої підпадає його навчання і право на отримання відпустки.
Однак, статтею 115 КЗпП України, на яку посилається позивач, визначено строки виплати заробітної плати, а не надання додаткової відпустки у зв`язку з навчанням у аспірантурі.
Крім того, форма № Н-5.01 довідки-виклику, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм документів з підготовки фахівців у закладах вищої освіти» від 13.02.2019 року №179, поширюється на випадок надання позивачу додаткової відпустки у зв`язку з навчанням у аспірантурі, оскільки вказаною формою передбачено надання такої відпустки аспіранту вечірньої форми здобуття освіти, яким і є позивач, на підставі статей 215-220 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про відпустки», а не лише студенту.
Додаткова оплачувана відпустка учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачена статтями 772 КЗпП України, 162 Закону України «Про відпустки», надається за календарний рік, не продовжується (не переноситься) у разі тимчасової непрацездатності працівника, не підлягає поділу на частини та не надається за минулий рік, якщо працівник не скористався правом на неї у поточному році.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ще 04.12.2020 року був повідомлений про майбутнє скорочення займаної ним посади та мав право подати заяву про надання йому додаткової відпустки передбаченої статтями 772 КЗпП України, 162 Закону України «Про відпустки», однак подав відповідачу заяву про надання йому такої відпустки лише 15.02.2021 року і з наступного дня його виходу на роботу після лікування, коли займана ним посада вже була скорочена і позивач був звільнений з роботи відповідно до наказу від 15.02.2021 року №26-а.
При цьому належних та допустимих доказів скасування у встановленому законом порядку наказів Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 03.12.2020 року №198 та від 15.02.2021 року №26-а, позивачем не надано і таких позовних вимог не заявлено.
Відповідачем було повідомлено позивача про те, що можливості надання інших відпусток працівнику при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників, чинним законодавством не передбачено.
Також слід зазначити, що при звільненні працівника з роботи останньому не виплачується грошова компенсація за невикористані дні додаткових відпусток, передбачених статтями 15, 162 Закону України «Про відпустки», оскільки такі відпустки не є щорічними.
При звільненні ОСОБА_1 було перераховано кошти за 8 календарних днів основної відпустки та 1 календарний день додаткової оплачуваної відпустки, невикористаних у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 21.12.2020 по 12.01.2021, що припали на період частини щорічної основної відпустки з 21 по 29 грудня 2020 року (8 календарних днів) та частини додаткової оплачуваної відпустки 30 грудня 2020 року (1 календарний день) за робочий період з 15 серпня 2019 року по 14 серпня 2020 року.
Також позивачу виплачено грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за період роботи з 15 серпня 2020 року по 15 лютого 2021 року, з них: 12 календарних днів основної відпустки та 3 календарні дні додаткової оплачуваної відпустки, а також вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його заяви від 15.02.2021 року щодо надання йому відпусток та заміни решти належної йому щорічної основної відпустки грошовою компенсацією і її виплати.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у задоволенні заяви позивача про надання невикористаних відпусток перед звільненням і відмови у наданні таких відпусток, а також стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 15.02.2021 року по 09.04.2021 року є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення коштів за невикористані відпустки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Концерн «Військторгсервіс»; місце знаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; код ЄДРПОУ 33689922.
Суддя:
