Ухвала суду від 23.04.2021 по справі № 2-4671/11 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 23.04.2021 по справі № 2-4671/11 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-4671/11

Картка справи

Справа № 2-4671/11

Картка справи

Дата документу 23.04.2021

Справа № 2-4671/11

Провадження № 4-с/937/10/21

2021 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.

учасники справи:

стягувач ОСОБА_1 ,

представник стягувача адвокат Чеботар Наталія Анатоліївна,

боржник ОСОБА_2 ,

представник боржника адвокат Рабушко Вячеслав Степанович

державний виконавець, дії та рішення якого оскаржується, державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Копмаль Галина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії та рішення держаного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення держаного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В скарзі зазначено, що в провадженні державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Копмаль Г.В. знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4671/11 від 27 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 листопада 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 грудня 2020 року державним виконавцем було складеного розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та винесено постанову про арешт коштів боржника. Заявник вважає, що дії державного виконавця із видання зазначеної постанови та складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів є неправомірними і не відповідають законодавству, оскільки ніякої заборгованості по сплаті аліментів у нього немає, а державний виконавець, визначаючи розмір такої заборгованості з урахуванням доходу, отриманого ним від продажу нерухомого майна, не врахувала, що дохід від продажу нерухомого майна не є заробітком, а є виручкою, тобто різницею між вартістю майна при його набутті та після його продажу. Заявник просить суд визнати дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника на суму 79989 гривень 55 копійок неправомірними; зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02 грудня 2020 року; визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на суму 74043 гривні 33 копійок від 02 грудня 2020 року неправомірним.

В судовому засідання заявник боржник та його представник адвокат Рабушко В.С. заявлені вимоги підтримали, посилаючись на те, що вони законні й обґрунтовані, та просили суд їх задовольнити. Також представник боржника зазначив, що під час продажу нерухомого майна, дохід від продажу якого був включений державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, боржник жодних податків не сплачував, а тому відповідно і не отримував доходу, в зв`язку із чим державний виконавець неправомірно врахувала ці грошові суми в розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

В судовому засіданні державний виконавець, рішення якого оскаржується, державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Копмаль Г.В. заявлені в скарзі вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець діяла в межах своїх повноважень, жодних прав чи інтересів боржника під час здійснення виконавчого провадження не було порушено.

В судовому засіданні представник стягувача адвокат Чеботар Н.А. заявлені в скарзі вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що вимоги заявника безпідставні і необґрунтовані, дії та рішення державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Також представник стягувача зазначила, що відчуження боржником нерухомого майна, дохід від продажу якого був включений державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, підлягало оподаткуванню, а тому державний виконавець правомірно врахувала ці грошові суми під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про неможливість задоволення скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.ч. 1 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ч.ч. 1 4, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Копмаль Г.В. знаходиться виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4671/11, виданого 27 грудня 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 листопада 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 02 грудня 2020 року державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 був зроблений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому зазначено, що аліменти нараховані від доходу боржника, отриманого від продажу нерухомого майна, в розмірі 74043 гривні 33 копійок. У добровільному порядку аліменти, нараховані від доходу боржника, отриманого від продажу майна, не сплачені. Заборгованість по аліментам, нарахованим від доходу боржника, отриманого від продажу нерухомого майна, всього складає 74043 гривні 33 копійок.

Постановою державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Копмаль Г.В. від 02 грудня 2020 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 79689 гривень 55 копійок.

Судом встановлено, що зазначений вище розрахунок заборгованості зі сплати аліментів був зроблений державним виконавцем з урахуванням доходу боржника, отриманого ним від продажу нерухомого майна.

Зокрема, згідно договору купівлі-продажу квартири від 26 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Васильцовою О.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 2534, продавець ОСОБА_2 передав у власність, а покупець ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатила за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Означена квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко М.А. 09 січня 2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 79. Продаж вчинено за 144034 гривні 00 копійок. Зазначену суму продавець одержав повністю до підписання цього договору, будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за продану квартиру, продавець до покупця не має. Також в договорі купівлі-продажу зазначено, що продавцю роз`яснено зміст ст. 172, ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року та подання до податкового органу річної декларації з цього податку. Податок на доходи фізичних осіб по договору сплачено в розмірі 5 % в сумі 7201 гривня 70 копійок.

Чинним законодавством встановлено, що суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Аналіз положень СК України, зокрема положень ст. 81, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182, ст. 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Положеннями ст. 81 СК України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення ст. СК України та ч. 3 ст. 181СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у п. 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Тому при вирішенні спорів щодо розміру заборгованості із сплати аліментів слід керуватися тим, що аліменти обраховуються не тільки із заробітної плати, отриманої боржником, але також і з інших видів доходів.

Так, положеннями ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України. Нормами п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до ст. 172 ПК України. Згідно положень п. 172.1 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об`єкт незавершеного будівництва таких об`єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 ЗК України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Тобто, положення п. 172.1 ст. 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Отже, ті доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Разом із цим, як було встановлено судом, продаж боржником нерухомого майна, який був здійснений ним 26 грудня 2012 року, підлягав оподаткуванню, про що прямо вказано у відповідному договорі купівлі-продажу. Тобто, грошові кошти, отримані боржником від продажу вказаного нерухомого майна, в розумінні норм ПК України є доходом. А тому вбачається, що державним виконавцем було правомірно враховані ці доходи від продажу нерухомого майна під час складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, встановлено, що ця сума заборгованості в добровільному порядку боржником не сплачена, і в подальшому державним виконавцем правомірно накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору і витрат виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні боржником та його представником не доведено, що діями державного виконавця були порушені будь-які права, свободи та законні інтереси боржника, так як боржник і його представник посилаються на те, що заборгованості зі сплати аліментів боржник не має, оскільки жодних доходів від продажу нерухомого майна він не отримував. Однак такі посилання суд не може прийняти до уваги, оскільки під час судового розгляду скарги було достеменно встановлено, що продаж боржником нерухомого майна підлягав оподаткуванню, а тому отримані від цього продажу грошові кошти є доходом. Неподання боржником відповідної річної декларації з цього податку та не зазначення у поданій ним річній податковій декларації вказаного доходу, який підлягав оподаткуванню, не змінює статусу отриманих грошових коштів від продажу нерухомого майна як доходу, який підлягає оподаткуванню, а лише свідчить про недобросовісну поведінку боржника.

Посилання представника боржника на те, що має застосувати відповідну правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року (справа 758/10761/13-ц), згідно якої виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, судом не можуть бути прийняті до уваги оскільки такі посилання представника боржника є безпідставними та необґрунтованими. Так, вказаний представником боржника висновок щодо застосування норм права, викладений у вказаній ним постанові Верховного Суду, не може бути врахований судом під час розгляду цього спору, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами в цій цивільній справі, виникли з приводу врахування державним виконавцем до розрахунку суми аліментів доходу боржника від продажу нерухомого майна, який підлягав оподаткуванню, а тому вони не є подібними правовідносинам, які були встановлені судом у зазначеній вище постанові Верховного Суду і виникли з приводу оскарження дій державного виконавця щодо врахування до розрахунку суми аліментів доходу боржника від продажу нерухомого майна, який не підлягав оподаткуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів, викладених в скарзі, оскільки дії державного виконавця проводилися та відповідні рішення приймалися у відповідності із законом та в межах її повноважень, жодного доказу неправомірності дій чи рішень державного виконавця суду не надано.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення скарги, а за таких обставин в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 447 453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення держаного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 30 квітня 2021 року.

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 97116998

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!