Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 693/624/19
провадження № 61-6420св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у складі судді: Шимчика Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів:Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон» (далі - ТОВ «Автобастіон»), ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.
Позов мотивований тим, що 03 грудня 2015 року близько 20 год 20 хв на 439 км автодороги Київ-Чоп в межах Бродівського району Львівської області відбулася ДТП, під час якої громадянин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем DAF, д. н. з. НОМЕР_1 з причепом д. н. з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, особливості вантажу, що перевозиться, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не зміг негайно вжити заходів для зменшення швидкості або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем марки Toyota, д. н. з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Від удару автомобіль Toyota зіткнувся з автомобілем Ford, д. н. з. НОМЕР_4 . У результаті ДТП водій автомобіля Toyota, д. н. з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , та пасажир цього автомобіля ОСОБА_5 , отримали тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав значних механічних пошкоджень.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року громадянин ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Відомості про дорожньо-транспортну пригоду 21 жовтня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12016140160000763 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. У результаті протиправних дій водія автомобіля DAF, д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 позивачу та ОСОБА_5 завдано майнової і моральної шкоди та визнано потерпілими у кримінальному провадженні.
Позивач вказував, що оскільки ОСОБА_4 та ТОВ «Автобастіон», де він працює, не вчиняли жодних дій та не бажали добровільно відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Бродівського районного суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. У той же день до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача ТОВ «Автобастіон». Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. Після цього протягом 16 днів відповідач (ТОВ «Автобастіон») продав усі належні йому транспортні засоби відповідачу ( ОСОБА_2 ), який є учасником ТОВ «Автобастіон».
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі № 439/506/16-ц стягнуто з ТОВ «Автобастіон»: на користь ОСОБА_1 343 568,00 грн майнової шкоди, 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого; 5 000 грн моральної шкоди та 3 747,68 грн сплаченого судового збору; на користь ОСОБА_5 стягнуто 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого; 5 000 грн моральної шкоди та 551,21 грн сплаченого судового збору.
Позивач зазначав, що станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на його та ОСОБА_5 користь, майна у зазначеного товариства уже не було, на день звернення до суду із вказаною позовною заявою рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року виконано не було. Майно ТОВ «Автобастіон» було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення. Інформацію щодо договорів купівлі-продажу транспортних засобів (дата, номер договору, ПІБ покупця тощо), зазначених у позовній заяві, позивач отримав 23 травня 2019 року з матеріалів виконавчих проваджень № 58538361 та № 58538504, що надійшли від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюк О. С. на адресу представника позивача ОСОБА_6
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 від 30 квітня 2016 року т/з DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 від 11 травня 2016 року т/з марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 від 11 травня 2016 року т/з марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 ;
стягнути із відповідачів понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 майна у зазначеного товариства уже не було, а тому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року до цього часу залишається не виконаним. Рішення Бродівського районного суду Львівської області, яким з відповідача ТОВ «Автобастіон» на користь позивача стягнуто грошові виплати, було прийняте 13 червня 2016 року і набрало законної сили 11 липня 2016 року. Таким чином, на момент укладення договорів, рішення суду, згідно з яким відповідач ТОВ «Автобастіон» зобов`язаний сплатити на користь позивача кошти, не існувало, а отже міркування позивача про ухилення сторонами договорів від виконання рішення суду є лише припущенням і не заслуговує на увагу. Окрім того, позивач не вказує, які саме його дійсні права були порушені укладенням договорів.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки позивач фактично посилається на нікчемність договорів купівлі-продажу транспортних засобів, то останні, в будь-якому випадку, не можуть бути визнані судом недійсними. Укладаючи договори, відповідач ТОВ «Автобастіон» реалізував свої законні права як власника транспортних засобів. При цьому, відповідачу ОСОБА_2 , як одному із співвласників ТОВ «Автобастіон» відомо (станом на початок 2016 року), що фінансовий стан підприємства дійсно був незадовільний і невдовзі після відчуження транспортних засобів свої частки у статутному капіталі відповідача ТОВ «Автобастіон» відповідач ОСОБА_2 , та інший засновник також продали. Разом з тим, жодним законодавчим актом України не передбачено заборони розпорядження майном особі, яка є стороною в судовому процесі. Тому, продаж транспортних засобів відповідачем ТОВ «Автобастіон» не суперечив ані цивільному законодавству України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актам. Позивач у справі не надав належних, допустимих і достовірних доказів та не довів факт порушення його будь-яких дійсних прав укладенням договорів купівлі-продажу транспортних засобів, порушення публічного порядку та його конституційних прав цими договорами, невідповідність змісту цих договорів вимогам ЦК України, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Дюкелем О. К. залишено без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з статтею 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним. Термін «недійсний» має таке значення: який не має законної сили; який не існує; не реальний. Недійсним є правочин, який хоч і спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, але не створює цих наслідків в зв`язку із невідповідністю цих дій вимогам актів цивільного законодавства. Укладені між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу транспортних засобів не є безоплатними; майно не було відчужене на користь родича і по справі немає доказів, які б об`єктивно свідчили про відсутність у товариства будь-якого іншого майна, за рахунок якого можливе виконання боржником свого обов`язку перед позивачем за судовим рішенням про відшкодування шкоди. Необґрунтованими посилання представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що підтвердженням ознак фраудаторності укладених правочинів свідчить наявність рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року, проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, вказане рішення було постановлене пізніше дати укладення між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 оспорюваних договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Суд першої інстанції правильно зазначив в своєму рішенні, що позивач просив визнати договори купівлі-продажу недійсними, одночасно ставлячи питання про їх нікчемність з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України, що є неможливим.
Апеляційний суд вказав, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)». Оскільки із сторони позивача на адресу суду не було надано доказів, які б в своїй сукупності свідчили про наявність ознак фраудаторності в оспорюваних договорах купівлі-продажу транспортних засобів, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій просив оскаржені рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідачів.
Касаційна скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах ТОВ «Автобастіон» уклало договори купівлі-продажу транспортних засобів та відчужило вказане майно ОСОБА_2 одразу (протягом 16 днів після пред`явлення до нього позову) про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП. Рішення суду про відшкодування збитків на час укладення договорів відповідно ще не було. Проте на той час набрало законної сили рішення Дніпровського районного суду Києва від 5 лютого 2016 року у справі № 755/2125/16-п, згідно з яким водій ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні ДТП га загодіянні збитків позивачу (правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Крім того, договори купівлі-продажу транспортних засобів укладені між пов`язаними особами за цінами суттєво нижчими за ринкові. Тому необґрунтовані висновки суду апеляційної інстанції, так як майно відчужене хоч і не на підставі безвідплатного договору, але за цінами, які вочевидь є «символічними», заниженими у сотні разів (два з трьох транспортних засобів відчужені за ціною 100 грн кожен, тобто за ціною значно нижчою навіть за ціну металобрухту); майно відчужене на користь свого учасника, який є одним з двох бенефіціарних власників товариства з часткою у статутному капіталі товариства 50%.
Зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю гою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) же використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно на підставі договору купівлі-продажу користь свого учасника після пред`явлення до нього позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно позивача, оскільки уклав договір купівлі-продажу, який порушує майнові стягувача і направлений на недопущення звернення стягнення боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією і, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
У травні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.
Вказує, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи взяв до уваги не тільки правові позиції, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №369/11268/16-ц) та постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року (справа №405/1820/17), а й висновок, викладений у постанові Верховного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №755/17944/18. Тобто, суд врахував наведені правові висновки, однак, абсолютно обґрунтовано, зауважив, що позивачем не доведено наявність в сукупності обставин, які, зважаючи на зміст зазначених висновків Верховного Суду, свідчать про фраудаторність договорів. Лист приватного виконавця, датований 21 травня 2019 року, не може вважатись належним доказом відсутності майна у товариства в період укладення договорів (квітень-травень 2016 року). Більше того, сам по собі лист приватного виконавця, в будь-якому випадку, не може вказувати на відсутність майна (активів) товариства, адже до листа не додано актів виїзду виконавця за місцем розташування офісу товариства, актів опису майна (актів відсутності майна), відповідей з банківських установ про відсутність коштів на рахунках і т. д; приватний виконавець, як і позивач, не надав копії балансу підприємства чи інших бухгалтерських документів, що доводили б факт наявності/відсутності у товариства майна, тоді як виконавець має доступ лише до реєстрів нерухомого майна і транспортних засобів, а у власності юридичної особи може перебувати рухоме майно (пальне, обладнання, запасні частини, оргтехніка, меблі та інше) та активи (наприклад, заборгованість інших осіб перед товариством).
Зазначає, що реалізація транспортних засобів відбувалась за їх балансовою вартістю, яка коливалась в межах 15 000 грн, про що свідомо замовчує позивач. Позивач не наводить у касаційній скарзі доводів щодо можливості визнати недійсними договори на тій підставі, що вони порушують публічний порядок (є нікчемними).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц; від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17; від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 13 червня 2016 року Бродівським районним судом Львівської області у справі № 439/506/16-ц ухвалено рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон»:
на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 343 568,00 грн, завданої пошкодженням автомобіля Toyota, д. н. з. НОМЕР_3 , 1 200 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5000 грн у відшкодування моральної шкоди та 3 747,68 грн сплаченого судового збору;
на користь ОСОБА_5 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 551,21 грн сплаченого судового збору.
У листі приватного виконавця Плесюка О. С. вказано, що згідно виконавчого листа Бродівського районного суду Львівської області № 439/506/16-ц від 12 липня 2016 року відкрито зведене виконавче провадження № 58538504. За результатами вчинених виконавчих дій в межах вказаного провадження встановлено, що майно у боржника ТОВ «Автобастіон» відсутнє, оскільки у 2016 році боржник ТОВ «Автобастіон» здійснив відчуження транспортних засобів.
На підставі договору купівлі-продажу № 297/01/3249/2016 від 30 квітня 2016 року ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 , за ціною, яка складає 15 000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу № 317/01/3249/2016 від 11 травня 2016 року ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В. С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 , за ціною, яка складає 100 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №316/01/3249/2016 від 11 травня 2016 року ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В.С. продав ОСОБА_2 транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , за ціною, яка складає 100 грн.
Станом на день укладення оспорюваних договорів відповідач ОСОБА_2 був учасником ТОВ «Автобастіон».
Суди встановили, що станом на день винесення судового рішення про стягнення з ТОВ «Автобастіон» грошових коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 майна у зазначеного товариства уже не було, а тому рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року до цього часу залишається не виконаним.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналіз Єдиного державного реєстру свідчить, що:
ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року у справі № 439/506/16-ц: відкрито провадження у справі № 439/506/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ТОВ «Автобастіон», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою; справу призначено до відкритого судового розгляду на 20 травня 2016 року на 09 год 20 хв, в приміщенні Бродівського районного суду Львівської області;
ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року у справі № 439/506/16-ц у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено. В ухвалі вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в суд із заявою про забезпечення позову, сума позовних вимог становить 405 968 грн. Поданими доказами доведено, що між сторонами існує спір та відповідач ухиляється від добровільного відшкодування шкоди. Зважаючи на те, що існує реальна загроза відчуження майна, та у випадку ухвалення рішення на користь позивача, виконати таке рішення суду буде неможливо, що є підставою для забезпечення позову. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України, за ТОВ «Автобастіон»» код ЄДР 38076694 зареєстровано 3 транспортні засоби, а саме: причеп марки SСНМІТZ SКІ 24, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_8 , колір сірий, держаний номерний знак НОМЕР_9 , поставлений на облік 29 грудня 2012 року; транспортний засіб марки DAF FA 95.430, 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_10 , № двигуна НОМЕР_11 , колір червоний, держаний номерний знак НОМЕР_12 , поставлений на облік 29.12.2012 року; транспортний засіб марки DAF FA 95.430, 2005 року випуску, N9 шасі НОМЕР_10 , № двигуна НОМЕР_13 , колір червоний, держаний номерний знак НОМЕР_1 , поставлений на облік 06 липня 2013 року, тому просять накласти арешт на належні на праві власності ТОВ «Автобастіон» вказані транспортні засоби. На думку суду, такі вимоги не є співмірними з заявленими позивачами вимогами, не підтверджені належними і допустимими доказами, як того вимагають приписи ЦПК України, що відповідач намагається вчинити будь-які дії, які в подальшому утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду; а також він має намір здійснити відчуження майна.
Позиція Верховного Суду
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про: компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. По своїй суті вказані зобов`язання є досить специфічними зобов`язаннями, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризуються визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації чи відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації чи відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації чи відшкодування шкоди.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).
За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
У справі, що переглядається:
очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника;
встановлені судами обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори купівлі продажу є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору;
до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні відноситься:
момент вчинення договорів (30 квітня 2016 року та 11 травня 2016 року, тобто після відкриття провадження, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні в справі № 439/506/16-ц);
контрагент з яким боржник вчинив оспорювані договори (ТОВ «Автобастіон» вчинило осопрювані договори купівлі-продажу з ОСОБА_2 , який був учасником ТОВ «Автобастіон» на момент їх вчинення);
ціна в оспорюваних договорах купівлі-продажу (транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 , за ціною, яка складає 15 000 грн; транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 , за ціною, яка складає 100 грн; транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_8 , за ціною, яка складає 100 грн);
боржник (ТОВ «Автобастіон»), який відчужує майно (транспортні засоби) на підставі договорів купівлі-продажу на користь свого учасника ( ОСОБА_2 ) після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника;
відповідачі про застосування позовної давності не заявляли.
За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Тому судові рішення належить скасувати, а позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу задовольнити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення не відповідають висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19)та ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір: за подання позову у розмірі 2 305,20 грн; за подання апеляційної скарги у розмірі 3 457,80 грн; за подання касаційної скарги у розмірі 4 610,40 грн. Тому з ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути по 5 186,70 грн з кожного.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійснимизадовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автобастіон» та ОСОБА_2 , від 30 квітня 2016 року т/з DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_5 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автобастіон» та ОСОБА_2 ем, від 11 травня 2016 року т/з марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_6 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Автобастіон» та ОСОБА_2 , від 11 травня 2016 року т/з марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_7 .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автобастіон» на користь ОСОБА_1 5 186,70 грн судового збору, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 а на користь ОСОБА_1 5 186,70 грн судового збору, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарги.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанціїрішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов
