Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що провадження у справі № 911/389/21 було відкрито 18.02.2021 та те, що двохмісячний строк розгляду спору сплив 18.04.2021, у судовому засіданні 19.05.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2017 Верховною радою України прийнято Закон України № 2019-VIIІ "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності 11.06.2017.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії", цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 54 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках.

Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (пункт 2 частина 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках, порядок організації та проведення торгів, порядок визначення ціни на електричну енергію, у тому числі у разі неконкурентної поведінки, порядок проведення розрахунків на цих ринках, порядок визначення вартості послуг оператора ринку та порядок її оплати, порядок розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між оператором ринку та учасниками ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, порядок внесення змін до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (пункт 4 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За приписами ст. 51 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор ринку забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, а також здійснює організацію купівлі-продажу електричної енергії для доби постачання на підставі ліцензії. Оператор ринку створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, укладання і виконання договорів та розрахунків за ними, зокрема визначає уповноважений банк або клірингову установу. Оператор ринку, зокрема, реєструє учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного реєстру.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308 затверджено Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньо добовому ринку (Правила РДН/ВДР).

Відповідно до п. 2.1.1 Правил РДН/ВДР, учасники ринку, що бажають стати учасниками РДН/ВДР, повинні: надати оператору ринку заяву про участь у РДН та ВДР; укласти договір про участь у РДН та ВДР.

На виконання п. 2.1.1 Правил РДН/ВДР, 26.06.2019 Дочірнім підприємством ЕНЕРГОТРАНССЕРВІС надано Державному підприємству «Оператор ринку» заяву на участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, вказана заява долучена до матеріалів справи.

Частиною 5 п. 1.7.10 Правил РДН/ВДР визначено, що оператор ринку зобов`язаний оприлюднювати інформацію, що не є конфіденційною, в тому числі, реєстр учасників РДН/ВДР.

Згідно із п. 2.1.7. Правил РДН/ВДР закріплено, що після отримання ОР підписаного зі сторони заявника договору про участь у РДН та ВДР у двох примірниках ОР за 1 робочий день:

1) підписує, реєструє та повертає один примірник договору заявнику;

2) реєструє учасника РДН/ВДР;

3) інформує Регулятора та інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію нового учасника РДН/ВДР шляхом розміщення відповідної інформації на власному вебсайті.

На підтвердження реєстрації учасником РДН/ВДР Дочірнім підприємством ЕНЕРГОТРАНССЕРВІС та інформування Регулятора і інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію вказаної юридичної особи, до матеріалів справи долучено витяг Реєстру учасників РДН/ВДР станом на 02.11.2020 із власного вебсайту.

Відповідно до п. 2.1.2 Правил РДН/ВДР, учасник ринку набуває статусу учасника РДН/ВДР з дати набрання чинності договором про участь у РДН та ВДР.

Пунктом 2.1.8 Правил РДН/ВДР визначено, що договір про участь у РДН та ВДР набирає чинності з дати, зазначеної у ньому.

29.06.2019 між Державним підприємством Оператор ринку (далі ОР, позивач) та Дочірнім підприємством ЕНЕРГОТРАНССЕРВІС (далі учасник, відповідач) укладено договір №226/01 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (далі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору, ОР забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобового ринку (ВДР), створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 308 (Правила РДН/ВДР), укладання і виконання договорів про купівлю-продаж електричної енергії на РДН/ВДР та розрахунків за ними, а учасник використовує такі умови з метою участі у торгах, купівлі-продажу електричної енергії та врегулювання відповідних фінансових зобов`язань згідно з Правилами РДН/ВДР.

За умовами підпунктів 1, 8 п. 2.3. договору, учасник зобов`язаний дотримуватися вимог чинного законодавства України, виконувати Правила РДН/ВДР, Правила ринку, умови договорів, що укладатимуться на РДН/ВДР та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; оплачувати послуги ОР у встановлені цим договором строки.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5 договору, оплата послуг ОР, що надаються за цим Договором і пов`язані із провадженням діяльності зі здійснення функцій оператора ринку, складається з фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та платежу за здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР. ОР розраховує розміри фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР відповідно до Правил РДН/ВДР та повинен оприлюднити їх на власному вебсайті не пізніше 30 днів до введення в дію. Фіксований платіж за участь у РДН/ВДР оплачується щомісяця шляхом здійснення повної попередньої оплати. ОР у перший робочий день кожного календарного місяця надає учаснику рахунок на сплату фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР за відповідний місяць. Учасник зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, на виконання умов договору (п.3.3), за допомогою програмного забезпечення ОР надано відповідачу (проінформовано учасника) рахунки-фактури від 01.10.2020 №4108701040, від 01.11.2020 №4108701140, від 01.12.2020 №4108701240 за послуги ОР (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за жовтень-грудень 2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи ХМtradeR|PXS, які підписані шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку», що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

У разі призупинення участі на РДН учасника за його заявою ОР на час дії такого призупинення не нараховує учаснику оплату послуг ОР (п. 3.6 договору).

Судом встановлено, що згідно повідомлення від 09.07.2020 №03/31-1640 позивач повідомив відповідача, що ДП «Оператор ринку» з власної ініціативи призупиняє участь відповідача у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з 10 липня 2020 року у зв`язку з несплатою послуг ДП «Оператор ринку».

У відповідності до п. 3.7 договору ОР надає учаснику акт приймання-передачі наданих послуг за формою, наведеною в додатку 1 до цього договору, та інші фінансові документи в терміни, передбачені Правилами РДН/ВДР.

ОР до п`ятого числа кожного місяця формує та надає учасникам РДН/ВДР у паперовому вигляді акти наданих послуг на РДН/ВДР за попередній (звітний) місяць, підписані уповноваженою особою ОР. Учасник РДН/ВДР після отримання акта наданих послуг на РДН/ВДР повинен його підписати та повернути ОР не пізніше ніж до 25 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.4.7 Правил РДН/ВДР).

Судом встановлено, що позивачем було складено та направлено на юридичну адресу відповідача супровідні листи разом із актами приймання-передачі наданих послуг за жовтень-грудень 2020 року та актами купівлі-продажу електричної енергії (копії супровідних разом із копіями актів та доказів направлення наявні у матеріалах справи).

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та діє до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява про укладення договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 226/01 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку від 29.06.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п.4.4.3 Правил РДН/ВДР, ОР розраховує та погоджує з Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) розміри фіксованого платежу за участь на РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановою від 13.12.2019 №2270 погоджено фіксований платіж за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньо добовому ринку у розмірі 3 269,46 грн (без ПДВ).

Відповідно до ст. 188.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Враховуючи вимоги Податкового кодексу України, розмір фіксованого платежу за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньо добовому ринку з ПДВ становить 3 923,35 грн.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору (п.3.3), за допомогою програмного забезпечення ОР надав відповідачу (проінформовано учасника) рахунки-фактури від 01.10.2020 №4108701040, від 01.11.2020 №4108701140, від 01.12.2020 №4108701240 за послуги ОР (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за жовтень-грудень 2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи ХМtradeR|PXS, які підписані шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку», що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

Статтею 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Зважаючи на вищезазначене, суд приймає та вважає належними доказами надані рахунки-фактури 01.10.2020 №4108701040, від 01.11.2020 №4108701140, від 01.12.2020 №4108701240 за послуги ОР.

Пунктом 3.7. договору визначено, що ОР надає учаснику Акт приймання-передачі наданих послуг за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, та інші фінансові документи в терміни, передбачені Правилами РДН/ВДР.

Відповідно до п. 4.4.7 Правил РДН/ВДР, ОР до п`ятого числа кожного місяця формує та надає учасникам РДН/ВДР у паперовому вигляді акти наданих послуг на РДН/ВДР за попередній (звітний) місяць, підписані уповноваженою особою ОР. Учасник РДН/ВДР після отримання акта наданих послуг на РДН/ВДР повинен його підписати та повернути ОР не пізніше ніж до 25 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання п. 3.7 договору позивач направив відповідачу рекомендованими листами акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень-грудень 2020 року згідно з п.1.6.11 Правил РДН/ВДР, що підтверджується, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень і роздруківкою з веб-сайту Укрпошти про отримання поштових відправлень (всі докази наявні у матеріалах справи).

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчинені всі відповідні дії для підписання актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 11 770,05 грн, проте відповідач ухилився від свого обов`язку щодо підписання акту.

Доказів надання обґрунтованої відмови від підписання акту, відповідачем надано не було.

За твердженням позивача, спір у справі виник з підстав того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором щодо сплати фіксованих платежів за участь у РДН/ВДР, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за надані послуги за жовтень-грудень 2020 на загальну суму 11 770,05 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 договору, учасник зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення оплати відповідачем грошового зобов`язання є таким, що настав.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів оплати заборгованості у сумі 11 770,05 грн. відповідачем не подано. Протилежного суду не доведено.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 11 770,05 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства ЕНЕРГОТРАНССЕРВІС (місцезнаходження: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 25/1; код ЄДРПОУ 34943698) на користь Державного підприємства Оператор ринку (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27; код ЄДРПОУ43064445) 11 770,05 грн. основного боргу та 2 270,00 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко