ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року м. Дніпро Справа № 904/6780/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р.( суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.02.2021 р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення штрафу у розмірі 80 955 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 02.12.2020 № 2022/1775, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" штраф за невірно зазначені у залізничній накладній адреси та коду одержувача вантажу у загальній сумі 80 955 грн. 00 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням складання відповідачем перевізних документів, а саме неправильно зазначено адресу одержувача вантажу, за що передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач, здійснюючи розрахунок суми позову, застосував штраф у п`ятикратному розмірі (ст. 118 Статуту) окремо за невірно зазначеними код вантажоотримувача та окремо за невірно зазначену його назву. Проте, на думку відповідача, невірно зазначені в накладній обидві складові призводять до одних і тих же наслідків та не можуть бути підставою для покладення на відповідача п`ятикратного штрафу у подвійному розмірі, як того вимагає позивач. Тож вимоги позивача в цій частині відповідач вважає подвійною відповідальністю, сума якої значно перевищує фактичні наслідки такого порушення. Крім того, вказує що допущені неточності при заповнені залізничної накладної виникли виключно в зв`язку з використанням відповідачем реквізитів, наданих оператором вагонів. Звертає увагу суду, що жодного наміру порушувати вимоги Правил оформлення перевізних документів та норм Статуту залізниць України відповідач не мав, а лише виконував свої обов`язки за договором поставки, використовуючи реквізити інструкційного листа оператора вагонів.

У поданому відзиві відповідачем було викладене клопотання про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу до суми вартості перевезення у розмірі 8 095 грн. 50 коп. В обґрунтування клопотання зазначає, що розмір заявленого до стягнення штрафу 80 955,00 грн. значно перевищує, в 10 разів, розмір вартості послуг з перевезення вантажу - 8 095,50 грн., тобто є неспівмірним із вказаною сумою; відповідачем понесені витрати зі сплати суми провізної плати, своєчасно та у повному обсязі виконано основне зобов`язання; позивачем не надано доказів понесення збитків чи додаткових витрат внаслідок невірного зазначення реквізитів вантажоодержувача; недоліки у реквізитах отримувача було усунуто в стислі терміни; невірне зазначення відповідачем, як вантажовідправником, реквізитів одержувача вантажу відбулося згідно з відомостями, наданими оператором вагонів. Отже відповідачем вжито термінових заходів, спрямованих на уникнення порушень стосовно оформлення товаросупровідних документів, тож наміру у відповідача щодо невірного зазначення реквізитів вантажоодержувача не було.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. позов задоволено - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 80 955 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначені у накладній код та адресу одержувача, 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Означене рішення вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, суд також дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру штрафу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство"АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням доводів відповідача. Одночасно, в апеляційній скарзі скаржник просив суд поновити строк на поджання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що судом невірно застосовані вимоги ст.ст.118,.122 Статуту залізниць, не прийнято до уваги роз`яснення викладені в Оглядовому листі Вищого Господарського суду України від 21.05.2014 р. № 01-06/662/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення та доводи Відповідача про те, що невірно зазначені в накладній обидві складові призводять до одних і тих же наслідків та не можуть бути підставою для покладення на Відповідача п`ятикратного штрафу у подвійному розмірі, як того вимагає Позивач. Тож вимоги Позивача в цій частині, Відповідач вважає подвійною відповідальністю, сума якої значно перевищує фактичні наслідки такого порушення.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу не оцінив об`єктивно усі складові, які заявлені Відповідачем та відступив від принципів, заснованих, в тому числі, на забезпеченні судового захисту цивільних прав та інтересів на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не скористалось своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального господарського суду від 30.03.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

7. Встановлені судом обставини справи

11.07.2020р., відповідно до накладної № 46975215, зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці на станцію Дружківка Донецької залізниці відправлено порожні власні вагони, у кількості 5 штук № 63257653, № 63257620, № 63261275, № 63259360, № 63274773.

Згідно з відомостями накладної №46975215, відправником є Публічне акціонерне товариство Арселорміттал Кривий Ріг, який зазначив одержувачем - ТОВ Миколаївський глиноземний завод, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А, ЄДРПОУ 33133003, код одержувача 5488.

На проміжній станції Кривий Ріг Сортувальний Придніпровської залізниці 4 вагони № 63257620, № 63261275, № 63259360 та № 63274773 відчеплені на підставі акту № 6014 від 12.07.2020р. та відправлені за досильною накладною № 47007109 від 12.07.2020р..

14.07.2020р., на станцію Дружківка Донецької залізниці прибув вагон № 63257653 за основною накладною № 46975215. На підставі акту загальної форми №391 від 14.07.2020р. вагон затриманий через відсутність одержувача та направлено на станцію відправлення телеграму №1 від 14.07.2020р..

15.07.2020р. на станцію Дружківка Донецької залізниці прибули вагони № 63257620, № 63261275, № 63259360 та № 63274773 за досильною накладною №47007109 до основної накладної №46975215. На підставі акту загальної форми № 392 від 15.07.2020р. вагони затримані через відсутність одержувача та направлено на станцію відправлення телеграму №2 від 15.07.2020р..

Телеграмою станції Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці №НР 793 від 15.07.2020р. повідомлено станцію призначення, що на підставі листа відправника № 234-01/3590 від 15.07.2020р., вагони № 63257653, № 63257620, № 63261275, № 63259360 та № 63274773 за накладною № 46975215 вірним рахувати одержувача : ЧАО Веско код 4234, ОКПО 00282049, адреса : 84205 Донецька область, м. Дружківка, вул. Індустріальна, 2.

Таким чином, відправником у накладній № 46975215 від 11.07.2020р. неправильно зазначені код та адресу одержувача.

На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у сумі 80 955 грн. 00 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.

Оскільки штраф підприємством сплачений не був, посилаючись на ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, залізниця звернулась з позовом про стягнення штрафу до господарського суду.

Докази добровільної сплати Відповідачем зазначеного штрафу, на час розгляду справи, матеріали справи не містять.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт Закону України "Про залізничний транспорт Статуту залізниць України(Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.2 Статуту залізниць України, останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. 1- 3 ст. 23 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Згідно п.1.2 Правил оформлення перевізних документів , накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разові з вантажем (п. 1.2 Правил).

П.1.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. Перевіркою встановлюються: наявність плану (місячного або додаткового) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному, напрямку перевезення, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно, до правил оформлення перевізних документів, наявність зазначених відправником у графі 9 "Документи, що додані відправником" додаткових супровідних документів та документів дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачено законами України ( п. 1.4. Правил).

Відповідно до п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи № № 4, 5, та в яких вказується точне та повне найменування одержувана, адреса та його код.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, зокрема, що обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п.2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Так, у вказаній накладній, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника Кулик О.А., «ЕЦП» від 10.07.2020р. ( а.с.8).

За таких обставин залізницею було затримано вантаж та на підставі вищевказаних телеграм було проведено виправлення коду, адреси одержувача. Вантаж було видано представнику одержувача. Таким чином, зі свого боку залізниця виконала зобов`язання у повному обсязі.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту, стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до приписів ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною 1 ст. 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Провізна плата за вагони № 63257620, № 63261275, № 63259360, № 63274773 відповідно до накладної № 46975215 становить 8 095 грн. 50 коп..

З огляду на те, що в перевізному документі неправильно зазначені адреса одержувача та код одержувача, наведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати, за кожне окремо допущене порушення, на суму 80 955 грн. 00 коп. (8 095 грн. 50 коп. х 5)х2 визнано судом першої інстанції обґрунтованим та арифметично вірним.

Згідно з п. 6.2. роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та ч. 4 п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917, штраф, нарахований у розмірі відповідно до ст. 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній код та адресу вантажоодержувача, у загальному розмірі 80 955 грн. 00 коп., є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що судом першої інстанції невірно застосовані вимоги ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, та що нарахування штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати окремо за невірно зазначений відправником код одержувача та окремо за невірно зазначену адресу одержувача є подвійною відповідальністю відповідача, оскільки п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів та ст. 122 Статуту залізниць України передбачена відповідальність відправника за будь-яке з перелічених у вказаних нормах та допущених відправником порушень.

Крім того, слід зазначити, що в Постанові Верховного Суду України у справі № 917/964/17 від 22.03.2018 р. зазначено, що при у розгляді справ, про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі №914/2339/17, від 23.07.2018р. у справі №905/2314/17, від 27.03.2020р. у справі №917/500/19.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розміру штрафу до розміру вартості провізної плати, а саме до 8 095,50 грн., посилаючись на неспіврозмірність розміру штрафу з наслідкам порушення, та той факт, що позивачу не було завдано значних збитків та відсутні будь які негативні наслідки. Відповідачем зазначено, що штраф у розмірі 80 955,00 грн. є занадто великим.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 217 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018р. у справі №916/65/18 висловив таку позицію щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки: "Суд зазначає, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд першої інстанції доречно зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов`язана зі збитками залізниці та їх наслідками.

Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд першої інстанції доречно врахував і те, що ст.ст. 2, 11 Закону України від 04.07.1996р. № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Посилання відповідача на оперативне усунення порушення, відсутність збитків чи додаткових витрат залізниці внаслідок невірного зазначення реквізитів вантажоодержувача не є винятковими обставинами для зменшення штрафу.

Інших доводів, що заслуговують на увагу, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 13 ГПК України, встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справі та правову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу. Вказане є передумовою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021р. у справі № 904/6780/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 р. у справі № 904/6780/20, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 р. у справі № 904/6780/20.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М.Кощеєв

СуддяІ.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус