ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Справа№ 920/312/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника: згідно протоколу судового засідання від 19.05.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2021, повний текст складено 24.01.2021

у справі № 920/312/19 (головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Жерьобкіна Є.А., Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020"

про стягнення 9 163 300,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"

про визнання додаткової угоди до договору поставки № 18Т-165 від 12.06.2018 укладеною,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача - "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування" (надалі - відповідач) пеню в сумі 6 374 400,00 грн та штраф в сумі 2 788 800,00 грн, нараховані за період з 11.10.2018 по 20.03.2019.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 12.06.2018 №18Т-165 у частині строків поставки товару, внаслідок чого є підстави для стягнення санкцій відповідно до п. 7.9 договору.

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020" подало зустрічний позов від №15/026-003664 до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", відповідно до якого, з урахуванням заяви від 23.05.2019 № 15/026-004498 про зміну предмету зустрічного позову, просив суд визнати укладеною з дати набрання законної сили рішенням суду додаткову угоду до договору поставки від 12.06.2018 № 18Т-165 з викладенням відповідної редакції додаткової угоди.

Зустрічний позов вмотивовано тим, що впродовж усього строку поставки обладнання та після його спливу (10.10.2018), позивач і відповідач погоджували технічні характеристики товару, що, відповідно, унеможливило виготовлення і поставити товар у передбачений договором строк, оскільки відповідно до умов договору відповідач не вправі розпочати виготовлення обладнання до погодження з позивачем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) обладнання. Посилаючись на вимоги пункту 9.1 договору відповідач зазначив, що він неодноразово звертався до позивача, зокрема, ще до закінчення строку поставки, з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строку поставки, а позивач безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору в частині продовження строку поставки та повернення безпідставно вилучених грошових коштів в сумі 13 944 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2021 у справі №920/312/19 у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Суд виходив з необґрунтованості та недоведеності первісного та зустрічного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі №920/312/19 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник наполягав на тому, що ним надано відповідачу за первісним позовом всі необхідні вихідні дані для складання технічної документації, а відповідачем за первісним позовом, в свою чергу, не надано доказів щодо недостатності даних для розробки технічної документації, тому наявні всі підстави для застосування штрафних санкцій відповідно до п.7.9 договору.

Також скаржник вказав про неправильне застосовання норм процесуального права щодо застосування статей 71, 80, 182, 215 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у частині прийняття до уваги висновку спеціаліста від 25.10.2019.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2021 у справі №920/312/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 05.04.2021 о 15:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.03.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.03.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, від 21.04.2021 розгляд справи відкладався, зокрема на 19.05.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020" не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 19.05.2021 з`явився представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020" в судове засідання від 19.05.2021 не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення, які були повернуті на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

З приводу зазначеного, судом у відповідності до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за запитом за кодом 262382101347 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого за відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020" (ідентифікаційний код 33699090) зареєстрований за адресою: Україна, 40000, Сумська обл., місто Суми, вул.Покровська, будинок 14, квартира 2.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом апеляційної інстанції ухвали суду неодноразово надсилались за юридичною адресою, однак були повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікадо 2020" вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 19.05.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Щодо первісного позову.

Між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування" укладено договір поставки № 18Т-165 від 12.06.2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, відповідач за первісним позовом (постачальник) зобов`язався поставити позивачу за первісним позовом (покупцю) товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно пункту 1.2 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 6 до договору та є його невід`ємною частиною.

Так, згідно специфікації № 1 від 12.06.2018 (додаток № 1 до договору) сторони договору погодили поставку товарів загальною вартістю 39 840 000,00 грн.

Пунктом 3 специфікації встановлено строк поставки товару до 120 календарних днів з дати підписання договору (відповідно графіку поставки товару). Згідно графіку поставки товару (додаток № 6 до договору) строк поставки товару складає до 120 календарних днів з дати укладання договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару, форма якого наведена в додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання - передачі товару вважається дата підписання покупцем).

Як зазначив позивач за первісним позовом в порушення умов договору, відповідач за первісним позовом, у визначені договором строки, згідно специфікації № 1 та графіку поставки товару кінцевий строк поставки 10.10.2018 не здійснив поставку товару.

Згідно пункту 10.1 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін (за наявності), за умови надання відповідачем за первісним позовом забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Пунктом 7.9 договору встановлена відповідальність відповідача за первісним позовом за невиконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару, а саме, у разі невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять /днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом послався на те, що враховуючи порушення відповідачем за первісним позовом умов договору в частині строків поставки товару, позивачем за первісним позовом, керуючись пунктом 7.9 договору, направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію ШГВ 1344-003.1.1-06 від 11.02.2019 та вимогу ШГВ 2300-003.1.1-06 від 07.03.2019 про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Відповідач претензію і вимогу залишив без відповіді.

Позивачем за первісним позовом, керуючись пунктом 7.9 договору, за невиконання господарських зобов`язань за договором нараховано відповідачу за первісним позовом пеню в сумі 6 374 400,00 грн та штраф в сумі 2 788 800,00 грн.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив посилаючись на те, що прострочення поставки товару відбулося не з вини відповідача, а у зв`язку із не вчиненням позивачем за первісним позовом дій щодо погодження технічних та інших параметрів обладнання, до погодження яких відповідач не міг приступити до виготовлення обладнання, що підтверджується, зокрема, наступним.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 13.3 договору поставки постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації (додаток № 1 до договору), який відповідає технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару.

Відповідно до пункту 1.8 "Інші вимоги" додатку № 3 "Технічні характеристики товару" до договору "в строк 4-6 тижнів після підписання договору, але до початку виготовлення обладнання, в т.ч. закупівлі комплектуючих, надається технічна документація (українською мовою) і креслення на БКУ-1, 2, 3 блок підготовлення газу та блок розвантаження газу, а саме…", тобто до початку виготовлення товару (обладнання), постачальник зобов`язаний був надати покупцю технічну документацію і креслення та не вправі був приступити до виготовлення обладнання до погодження з покупцем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) товару (обладнання), зокрема, оскільки у договорі (додатку № 3 до договору) були вказані не всі технічні параметри товару, сторони зобов`язані були: згідно пункту 1.3.2 розділу 1.3 "Технічні характеристики обладнання" додатку № 3 до договору, погодити продуктивність по природному газу; згідно пункту 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 "Основне обладнання" додатку № 3 до договору, погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ);згідно п. 3 розділу 1.5 "Загальні системи та вимоги до комплексу" додатку № 3 до Договору, погодити розміри та матеріал фланцевих з`єднань.

Відповідач за первісним позовом (постачальник) неодноразово звертався до позивача за первісним позовом (покупця) з проханнями щодо погодження технічних параметрів та надання інформації на виконання договору, на підтвердження чого надав копії листів, але відповіді не отримував.

Позивач за первісним позовом в жовтні 2018 року стягнув з відповідача за первісним позовом 11 952 000,00 грн (суму авансу) шляхом направлення до ПАТ "КБ "Глобус" вимоги за банківською гарантією повернення авансового платежу від 25.06.2018 № 9970.

Крім того, як зазначив відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом не дивлячись на те, що станом на 11.10.2018 прострочення виконання зобов`язання з поставки обладнання складало один день, а право стягнути з відповідача за первісним позовом штраф у розмірі 7 % від ціни договору у позивача за первісним позовом виникало лише уразі прострочення понад тридцять днів, позивач за відсутності передбачених пунктом 7.9 договору підстав, стягнув з відповідача за первісним позовом суму грошових коштів у розмірі 1 992 000,00 грн, що становить 5 % від ціни договору, шляхом направлення до ПАТ "КБ "Глобус" вимоги від 11.10.2018 № 19-02-10359-3 за банківською гарантією виконання зобов`язань від 01.06.2018 № 9098.

Таким чином, як зазначив відповідач за первісним позовом, відсутні будь-які передбачені законом чи договором підстави для притягнення відповідача за первісним позовом (постачальника) до відповідальності та стягнення штрафних санкцій.

Також, в ході розгляду даного спору, ТОВ "Мікадо 2020" подало зустрічний позов від №15/026-003664 до АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", відповідно до якого просив суд визнати укладеною з дати набрання законної сили рішенням суду додаткову угоду до договору поставки від 12.06.2018 № 18Т-165 з викладенням відповідної редакції додаткової угоди.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство наголосило, що впродовж усього строку поставки обладнання та після його спливу (10.10.2018), позивач і відповідач погоджували технічні характеристики товару, що, відповідно, унеможливило виготовлення і поставити товар у передбачений договором строк, оскільки відповідно до умов договору відповідач не вправі розпочати виготовлення обладнання до погодження з позивачем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) обладнання.

Відповідач, посилаючись на вимоги пункту 9.1 договору, зазначив, що він неодноразово звертався до позивача, зокрема, ще до закінчення строку поставки, з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строку поставки, а позивач безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору в частині продовження строку поставки та повернення безпідставно вилучених грошових коштів в сумі 13 944 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі у розгляді первісного позову виник з приводу наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу відповідно до п. 7.9 договору внаслідок неналежного, за посиланням позивача, виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 12.06.2018№18Т-165 у частині строків поставки товару.

Позивач, звернувшись із апеляційною скаргою, оскаржив судове рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Надаючи оцінку первісному позову суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою та другою статті 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Поряд з цим, згідно статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Суд встановив, що укладений сторонами у цій справі договір за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду, зважаючи на те, що товар (обладнання) виготовляється саме для цього покупця та для використання його покупцем у певних умовах, на певному об`єкті, а відтак цей товар (обладнання) має відповідати певним технічним характеристикам (параметрам). Тому згідно з умовами договору технічна документація та креслення на згаданий товар (обладнання) надаються у строк 4-6 тижнів після укладення договору постачальником покупцеві для перевірки покупцем (за твердженням позивача за первісним позовом: лише для перевірки) та узгодження сторонами (за твердженням відповідача за первісним позовом) до початку виготовлення обладнання.

Дослідивши умови договору, проаналізувавши обставини справи та пояснення сторін, суд приходить до висновку, що надані постачальником покупцю технічна документація і креслення на товар (обладнання) мали бути не лише перевірені покупцем, але й узгоджені сторонами, оскільки технічні та інші умови (параметри) цього товару (обладнання) мають відповідати певним умовам його експлуатації в певному місці. Це підтверджується, як умовами договору, так і змістом листування сторін щодо узгодження технічних характеристик товару (обладнання).

Зокрема, це підтверджується: змістом пунктів 1.1, 2.1, 13.3 договору, відповідно до яких постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, який відповідає технічним або іншим умовам, які пред`являються до нього; змістом додатку № 3 "Технічні характеристики Товару" до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що у договорі та у додатках до нього, які є невід`ємною частиною договору, були визначені не усі технічні параметри товару (обладнання), а відтак, сторони домовилися додатково погодити (після укладення договору, але до початку виготовлення обладнання) необхідні технічні параметри товару, зокрема: погодити продуктивність по природному газу (п. 1.3.2 розділу 1.3 "Технічні характеристики обладнання" додатку № 3 до договору); погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ) (п. 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 "Основне обладнання" додатку № 3 до договору); погодити розміри та матеріал фланцевих з`єднань (п. 3 розділу 1.5 "Загальні системи та вимоги до комплексу" додатку № 3 до договору).

Необхідність погодження з покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання визнавалася самим покупцем у його листах постачальнику та у протоколах робочих зустрічей та нарад за участю сторін.

Як свідчать матеріали справи, постачальник (відповідач за зустрічним позовом) звертався до покупця щодо погодження технічних параметрів на виконання договору, зокрема, листами від 31.07.2018 № 15/039-009907, від 28.08.2018 № 15/000-010989, від 17.09.2018 № 15/000-011725, від 25.09.2018 № 15/000-012109, від 25.09.2018 № 15/000-012019 та від 24.10.2018 № 15/000-013109, копії яких додано представником відповідача за первісним позовом до відзиву та долучено судом до матеріалів цієї справи.

Погодження технічних параметрів обладнання відбувалося впродовж усього договірного строку поставки товару (до 10.10.2018), а також після його спливу.

Зокрема, 01.11.2018 відбулась нарада з питань виконання договорів, у тому числі договору від 12.06.2018 № 18Т-165, на якій сторони вирішили питання щодо розгляду та погодження покупцем технологічних схем і креслень, програми та методики випробувань, відкоригованих креслень із специфікаціями по блокам, а також щодо надання покупцем постачальнику експлікації плану розташування комплексу обладнання на місцевості та погодження алгоритмів та інших параметрів САУ після погодження технологічних схем.

Про невизначеність технічних рішень також й після завершення строку поставки обладнання за договором (10.10.2018) свідчить протокол виробничої наради від 05.12.2018 з питань виконання робіт з монтажу комплексу обладнання для компримування природного газу, його підготовки, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження з подаванням в газотранспортну систему для ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (Святогірське ГКР), в якому зокрема зазначено, що станом на сьогоднішній день обладнання відсутнє, триває погодження проектних рішень та констатоване не вирішення ряду технічних питань; за відсутності погоджених технічних рішень щодо конфігурації блоку обладнання остаточна дата поставки не визначена; також зазначено, що досі не визначені технічні рішення в конфігурації "віртуальних газопроводів", що як наслідок призводить до постійного відтермінування дати передачі готового комплексу обладнання замовникові в монтаж.

Також в цьому протоколі констатовано неготовність родовища до монтажу обладнання та відсутність газовозів для транспортування газу з орієнтовною датою закупівлі - не раніше 01.07.2019.

Крім того, судом встановлено, що план розташування обладнання на місцевості, без якого неможливо було виготовити обладнання, був наданий позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом більш ніж через місяць після завершення строку поставки листом №003.1.26.-003.1.1-02-11482-3 від 15.11.2018.

Таким чином, виготовлення та поставка комплексу відповідачем за первісним позовом до погодження всіх технічних параметрів позивачем за первісним позовом суперечило умовам договору та було неможливим. Виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором щодо поставки обладнання у передбачений договором строк прямо залежало від виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором щодо погодження з відповідачем за первісним позовом усіх необхідних параметрів та надання усієї інформації, необхідної для виготовлення обладнання.

На підставі викладеного, судом встановлено, що наявними в справі письмовими доказами підтверджується відсутність остаточно визначених позивачем за первісним позовом технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлено за договором на дату завершення строку поставки, а також необґрунтоване затягування погодження цих параметрів та не надання іншої необхідної інформації позивачем за первісним позовом протягом строку поставки, що виключало можливість відповідача за первісним позовом виготовити та поставити обладнання в строк, визначений договором.

Кірм того, при розгляді даного судового спору, судом першої інстанції правомірно враховано, що відсутність остаточно визначених договором технічних параметрів обладнання та неможливість його виготовлення відповідачем за первісним позовом без отримання додаткових даних і погоджень з боку позивача за первісним позовом під час виконання договору поставки аналогічного обладнання від 07.08.2018 № ЛГВ0701/11-18 (для Лютнянського родовища позивача за первісним позовом) було встановлено під час розгляду Господарським судом Сумської області справи №920/588/19 у подібних правовідносинах. Рішення у цій справі набрало законної сили та було залишено без змін постановою Верховного Суду від 22.12.2020.

Суд зазначає, що про вказані обставини, які роблять неможливим належне виконання зобов`язань за договором, відповідач неодноразово письмово повідомляв позивача з проханням вирішити всі неузгоджені технічні питання, відтермінувати поставку обладнання на час, необхідний для остаточного погодження технічних параметрів, а також повернути кошти, вилучені за банківськими гарантіями, з метою забезпечення фінансування виготовлення та поставки обладнання. У зв`язку з відсутністю відповідей позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом звертався до Центральної конфліктної комісії ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з проханням розглянути питання щодо погодження внесення змін до договору в частині продовження строку поставки обладнання.

23.01.2019 питання відтермінування строку поставки обладнання за договором № 18Т-165 від 12.06.2018 розглянуто Центральною конфліктною комісією, якою у рекомендаційний спосіб не заперечувалось проти внесення змін до договору щодо строку поставки, що підтверджується листом-відповіддю від 11.05.2019 на адвокатський запит Жеби Д.М. від 27.04.2019.

Судом першої інстанції було долучено до матеріалів справи Висновок спеціаліста (завідуючого кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", доктора технічних наук, професора Луговського О.Ф. та професора кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки того ж університету, кандидата технічних наук Турика В.М.) від 25.10.2019 "Щодо можливості виготовлення комплексу обладнання для компримування природного газу (Святогірського ГКР, Лютнянського ГР), його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням в газотранспортну систему", та враховано, що такий висновок відповідно до ст.ст. 101 та 104 ГПК України не має зазделегідь встановленої сили та досліджується судому у сукупності з іншими доказами в справі.

Для дослідження спеціалістам було надано "Технічні характеристики товару" додаток № 3 до договору. Спеціалістам були поставлені наступні питання для дослідження (надання висновку): 1) Чи містять надані для дослідження "Технічні характеристики товару" достатньо інформації (технічних параметрів) для можливості виготовлення комплексу обладнання з компримування природнього газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу з подаванням його (газу) в газотранспортну систему (далі Комплекс обладнання)?; 2) Чи можливе виготовлення Комплексу обладнання без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, вказаних у "Технічних характеристиках товару"?

Спеціалістами надані наступні висновки:

1. Надані для дослідження "Технічні характеристики товару" не містять достатньої інформації для виготовлення комплексу обладнання з компримування природного газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням його в газотранспортну систему.

З метою забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання необхідно додатково визначити (погодити) ряд суттєвих технічних параметрів, в тому числі: 1. тип установки осушування газу та місце підключення; розміри та матеріал фланцевих з`єднань; продуктивність по природному газу; технологічні схеми основних блоків (БКУ-1, БКУ-2, БКУ-3, БЗГ, БРГ); параметри міжблочних інженерних мереж (трубопроводів, кабельних мереж тощо). 2. Виготовлення Комплексу обладнання за наданими для дослідження "технічними характеристиками товару" без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, зокрема, вказаних у пункті 1, не є можливим. 3. Для забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання доцільно додатково розробити та затвердити технічне завдання, в якому визначити додаткові технічні параметри, зокрема, зазначені в пункті 1.

Зважаючи на викладене в сукупності, наявними у справі доказами постачальником (відповідачем за первісним позовом) доведено відсутність на дату завершення строку поставки остаточно визначених покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за договором, а також несвоєчасне погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації покупцем протягом строку поставки, що позбавило постачальника можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений договором строк.

Ці обставини свідчать про те, що постачальником (відповідачем за первісним позовом) доведено відсутність його вини у порушенні зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із встановлених обставин, погоджується з висновком місцевого суду про доведеність постачальником (відповідачем за первісним позовом) обставин, які виключають його вину у прострочені строків поставки товару, передбачених договором, що свідчить про відсутність підстав для покладання на постачальника відповідальності за порушення умов договору в частині строків поставки товару, а тому у задоволенні первісного позову у цій справі правомірно відмовлено судом.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач за первісним позовом надав відповідачу всі необхідні вихідні дані для складання технічної документації, а відповідачем за первісним позовом, в свою чергу, не надано доказів щодо недостатності даних для розробки технічної документації суд апеляційної інстанції відхиляє, як необґрунтовані.

Позивач за первісним позовом у доводах апеляційної скарги жодним чином не спростував висновку суду здійсненого в залежності від встановлених обставин цієї справи про доведеність постачальником обставин, які виключають його вину у прострочені строків поставки товару, передбачених Договором, що свідчить про відсутність підстав для покладання на постачальника відповідальності за порушення умов Договору в частині строків поставки товару.

Також судом апеляційної інстанції, за результатом дослідження матеріалів справи, не встановлено порушення статей 71, 80, 182, 215 ГПК України в частині прийняття до уваги в сукупності з іншими доказами висновку спеціаліста від 25.10.2019.

Щодо зустрічного позову.

Предметом зустрічного позову, з урахуванням заяви про зміну предмета зустрічного позову, є вимога визнати укладеною з дати набрання законної сили рішенням суду додаткову угоду до договору поставки № 18Т-165 від 12.06.2018 в редакції, викладеній у заяві.

Зміст спірної додаткової угоди до договору у запропонованій відповідачем за первісним позовом редакції фактично зводиться до:

1) зміни строку поставки товару, а саме протягом 120 днів з дати укладання додаткової угоди № 1;

2) зобов`язання АТ "Укргазвидобування" перерахувати відповідачу за первісним позовом грошові кошти в сумі 13 944 000,00 грн., які були стягнуті Покупцем шляхом направлення до ПАТ "КБ "Глобус" вимог за банківськими гарантіями, у тому числі 11 952 000,00 (одинадцять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень - в якості попередньої оплати (авансу) за Договором та 1 992 000,00 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто дві тисячі) гривень - в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором (відповідно до п. 10.2. Договору).

При цьому додаткова угода в редакції, викладеній в заяві відрізняється від змісту додаткової угоди, викладеної в зустрічному позові, а саме доповнена пунктом наступного змісту: "додаткова угода регулює відносини сторін по виконанню умов договору з 09.10.2018".

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов`язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

У відповідності до вимог частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, сторони є вільними в його укладенні, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, укладаючи договір, сторони визначили строк поставки.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

На переконання суду, вимога визнати укладеною з дати набрання законної сили рішенням суду додаткову угоду до договору поставки № 18Т-165 від 12.06.2018, з включенням, в тому числі пункту наступного змісту: "Ця додаткова угода регулює відносини сторін по виконанню умов договору з 09.10.2018", не відповідає вищезазначеним вимогам Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) не доведено суду саме істотного порушення договору другою стороною або наявність інших випадків, встановлених договором або законом, для зміни даного договору.

Крім іншого, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з врахуванням встановлених судом обставин, зміст запропонованої додаткової угоди не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, не призведе до відновлення прав сторін у встановлений законом спосіб.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2021 у справі №920/312/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.05.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова