Справа № 430/638/21

Провадження № 33/810/101/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:

- секретаря судового засідання - Василович Г.Ю.

- захисника Бушного О.О.

розглянувши «21» травня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу захисника Бушного Олексія Олексійовича, поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван Вірменія, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, з конфіскацією переміщуваного товару, а саме готівкових коштів у сумі 1 000 євро, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 32 836 грн. 50 коп., що знаходяться на зберіганні у АТ «Укрексімбанк» згідно квитанції за №136047 від 05.04.2021 року, а також 6 600 доларів США, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 184 506 грн. 30 коп., що знаходяться на зберіганні у АТ «Укрексімбанк» згідно квитанції за №135990 від 05.04.2021 року. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 454 грн. 00 коп.

У постанові суду зазначено, що 03 квітня 2021 року о 11 год. 29 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Києва до м.Алчевськ Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 6 600 доларів США та 1 000 євро, що в еквіваленті іноземної валюти становить 216 394 грн. 14 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-3 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Бушний О.О. просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти.

Вважає, що постанова суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з матеріалів справи долучених до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на момент складення протоколу у ОСОБА_1 при собі підтверджуючих документів про походження грошових коштів не було, однак у своїх поясненнях він зазначав, що слідує з міста Києва до міста Луганськ, де він був у своєї племінниці громадянки України ОСОБА_2 , грошові кошти становлять повернений племінницею борг, наданий їй раніше для придбання квартири та вказаний факт може підтвердити сама ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 . Однак протокол про адміністративне правопорушення все одно було складено, а грошові кошти вилучено.

Посилаючись на норми КУпАП та практику ЄСПЛ вказує, що у даному випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КУпАП можливе не лише за наявності нормативно-правового акту, який встановлюватиме порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, але й також закону, який встановлює та регулює переміщення через лінію розмежування з підконтрольної українській владі території на не контрольовану органами державної влади України територію товарно-матеріальних цінностей після офіційного припинення антитерористичної операції. З приводу цього зазначає, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» від 17 липня 2015 року № 649-VIII КУпАП було доповнено статтею 204-3 КУпАП. Проте вказаним Законом одночасно було доповнено новою нормою також і Закон України «Про боротьбу з тероризмом», а саме ст.14-1 « Про порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації», яка передбачає, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації здійснюється в порядку, що встановлюється КМУ за поданням Служби Безпеки України та особи винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом.

Також вказує на те, що 30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», на підставі якого з урахуванням статті 18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням першого заступника керівництва АТЦ при СБУ (керівника оперативного штабу з управління АТО) № 33/1-4129 від 30 квітня 2018 року антитерористичну операцію припинено. Тому, на думку апелянта, враховуючи дане положення, а також практику ЄСПЛ, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, після офіційного припинення АТО є протиправним.

Крім того у своїй апеляційній скарзі сторона захисту вказує, що огляд речей ОСОБА_1 проводили особи, не уповноважені на те у відповідності до ст.264 КУпАП, а також, що норми КУпАП не містять повноважень для органів ДФС чи податкової міліції складати протоколи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. Тому апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та є недопустимим доказом.

Водночас захисник стверджує, що доводи ОСОБА_1 про те, що вилучені грошові кошти належать йому на законних підставах та він не приховував їх існування, є обгрунтованими та підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , отриманими стороною захисту на підставі ст.20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких вони підтверджують пояснення ОСОБА_1 щодо походження у нього вилучених грошових коштів, а також електронним квитком на потяг на ім`я ОСОБА_1 . Проте, на думку захисника, судом невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, та безпідставно не враховано вищевказані обставини.

Захисник вважає, що так як ст.204-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, а в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року № 52 немає ані слова про райони проведення антитерористичної операції, тому не можна застосовувати вказаний наказ для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.204-3 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але захисник не заперечував проти можливості розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який проживає у м.Алчевську Луганської області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією України та не має можливості з`явитися до суду. Наведені обставини, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджають розгляду справи.

Вислухавши пояснення захисника Бушного О.О. на підтримку доводів проданої ним апеляційної скарги, який наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції, просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП та повернуто вилучені у ОСОБА_1 грошові кошти, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, доведена в ході судового розгляду справи судом першої інстанції.

Диспозиція ч.1 ст.204-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

Отже ця норма є бланкетною та відсилає до спецальних норм, що регулюють порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2020 за N 666/34949, фізична особа може переміщувати готівкові кошти з: контрольованих Україною територій на тимчасово окуповані території у сумі, що не перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті без підтверджувальних документів про їх походження.

Цей Перелік був затверджений МінТОТ України у відповідності до пункту 23 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, та відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП, суддя місцевого суду в оскаржуваній постанові послався, як на докази порушення ним пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», на письмові пояснення самого ОСОБА_1 , який підтвердив факт переміщення ним зазначених в протоколі готівкових коштів, посилався на те, що йому не було відомо про існування Наказу за №52 від 14.07.2019 року, зазначив, що виявлені у нього гроші є його власністю, які у нього зайняла племінниця ОСОБА_2 та повернула йому їх у Києві (а.с.7).

З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.51, 55) вбачається, що ОСОБА_1 у квітні 2019 року позичав їм гроші на придбання квартири у м.Києві у сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США, а згодом у травні 2020 року позичив ще 3000 (три тисячі) доларів США та 1000 (одну тисячу) ЄВРО для погашення часткової суми розстрочки за квартиру. У квітні 2021 року у них з`явилася змога віддати борг, у зв`язку з цим вони звернулися з проханням до ОСОБА_1 приїхати до м. Києва та забрати гроші.

Згідно копії електронного квитка на потяг 6FFE-AAC6-0001, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується його придбання, при цьому дата відбуття потяга 02.04.2021 року з м. Київ та дата прибуття 03.04.2021 року до м. Лисичанськ (а.с.60).

Також судом було досліджено та взято до уваги протоколу про адміністративне правопорушення за № 87, складеного 03.04.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП (а.с.1-3), 03.04.2021 року о 11 год. 29 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м.Києва до м. Алчевськ Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 6 600 (шість тисячі шістсот) доларів США та 1 000 (одна тисяча) євро, в еквіваленті іноземної валюти 216 394 (двісті шістнадцять тисяч триста дев`яносто чотири ) грн. 14 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-3 КУпАП.

Вказані кошти були вилучені, перераховані посадовими особами відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС у Луганській області за участю двох понятих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та у присутності самого ОСОБА_1 і передані на відповідальне зберігання до АТ «Укрексімбанк» 05.04.2021 року за квитанціями: №136047, №135990 (а.с.4-6).

При цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення за № 87 від 03.04.2021 року та долученого до нього протоколу вилучення грошових коштів вказують на отримання їх копій ОСОБА_1 , в яких роз`яснюються його процесуальні права, передбаченіст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Судом першої інстанції правильно зауважено про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за № 87 від 03.04.2021 року та оформлення матеріалів справи, ОСОБА_10 надав пояснення щодо обставин вчиненого ним правопорушення та походження вилучених у нього готівкових коштів у сумі у сумі 6600 (шість тисячі шістсот) доларів США та 1 000 ( одна тисяча) Євро, які у нього взяла у борг племінниця ОСОБА_2 та повернула йому їх у Києві. Натомість під час перетину КПВВ «Станиця Луганська» при собі підтверджувальних документів про походження грошових коштів він не мав. При цьому ОСОБА_1 зазначив про свою необізнаність з положеннями Наказу Міністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України за №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», та заборону переносити готівкові кошти у сумі, що перевищують 50 000 грн. без підтверджувальних документів про їх походження.

Отже, місцевий суд дійшов правильних висноків про те, що наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 мети підтверджувати документально походження готівкових коштів, які він переміщував 03.04.2021 року, перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», у сумі 6 600 (шість тисячі шістсот) доларів США та 1 000 (одна тисяча) Євро. Необізнаність ОСОБА_1 про існування певних заборон, встановлених Наказом за № 52 від 14.07.2020 року не може слугувати підставою для порушення вимог діючого законодавства та не звільняє його від відповідальності згідно ст.204-3 КУпАП за порушення встановленого порядку переміщення товарів до району або з району проведенняі антитерористичної операції.

Досліджені під час судового розгляду справи та перевірені апеляційним судом вищенаведені докази, що стали підставою для визнання місцевим судом винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним правопорушення, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП.

На думку апеляційного суду, місцевий суд правомірно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 , надані ним під час складання протоколу, на те, що вказані кошти є його приватною власністю, а саме поверненням боргу, та пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , оскільки підтверджувальних документів про походження готівкових коштів суду надано не було.

У той же час суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні про те, що пояснення вказаних осіб щодо повернення боргу ОСОБА_1 його племінницею не доводить джерел походження вилучених у ОСОБА_1 під час перетинання ним КПВВ грошових коштів, оскільки відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за № 52, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 - вимагається наявність саме підтверджувальних документів про походження готівкових коштів.

Крім того, як слушно зазначив місцевий суд, посилання ОСОБА_1 на необізнаність щодо існування певних заборон, встановлених чинним законодавством, жодним чином не позбавляє його обов`язку при переміщенні готівкових коштів з контрольованої Україною території на тимчасово окуповану територію у Донецькій та Луганській областях у сумі, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, мати при собі підтверджувальні документи про їх походження відповідно до законодавства, чого в даному випадку зроблено не було.

Отже, на переконання апеляційного суду, матеріали справи та вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 під час переміщення вилучених у нього грошових коштів у сумі у розмірі 6 600 (шість тисячі шістсот) доларів США та 1 000 (одна тисяча) євро, що в еквіваленті іноземної валюти складає - 216 394 (двісті шістнадцять тисяч триста дев`яносто чотири ) грн. 14 коп., через КПВВ «Станиця Луганська» не мав при собі жодних підтверджувальних документів про походження цих готівкових коштів, як то передбачено пунктом 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей». Тому факт відсутності у ОСОБА_1 належного документального підтвердження щодо походження цих грошових коштів на час перетину ним КПВВ «Станиця Луганська» 03 квітня 2021 року є доведеним судом першої інстанції, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП через офіційне припинення антитерористичної операції в Україні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким вводився в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році та Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок з 30 квітня 2018 року операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей».

Згідно статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018.

Тобто підписання Президентом України Указу «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році, не припинило проведення антитерористичної операції, а відбулося лише переформатування АТО в операцію Об`єднаних сил (ООС) та зміна управління військами, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП від 03 квітня 2021 року було припинено проведення антитерористичної операції в Україні, що у свою чергу виключало би наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.

При цьому до теперішнього часу Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» не втратив своєї чинності через переформатування АТО в операцію Об`єднаних сил (ООС).

Також слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП та проведення огляду його речей особами, які не уповноважені на те відповідно до статей 255, 264 цього Кодексу, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.3,5 ст.264 КУпАП огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митного органу, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №87 від 03 квітня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП, огляд його речей проводився працівниками, як ДФС України, так і органів прикордонної служби, що передбачено ч.3 ст.264 КУпАП. При цьому огляд речей проводився у відповідності до вимог ч.4 ст.264 КУпАП у присутності двох понятих та самого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1 -163-4, 163-12, частини друга і третя статті 163-17, статті 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3) мають право складати органи державної податкової служби.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 87 від 03 квітня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАПвбачається, що цей протокол було складено співробітником УОЗ на окремих територіях зон АТО ГУ Державної Фіскальної Служби у Луганській області капітаном податкової міліції Банкетовим Н.А.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі аргументи сторони захисту щодо відсутності повноважень у вищевказаної посадової особи, у розумінні статті 255 КУпАП, на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.204-3 КУпАП, виходячи з наступного.

Так, з метою стабілізації економічного сектору держави Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України».

Цим Указом тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування, згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.

Забезпечення виконання цього рішення покладено на ряд правоохоронних органів, в тому числі - і на підрозділи податкової міліції ДФС.

Статтею 348 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що податкова міліції складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (підпункт 348.1 Кодексу).

Згідно із статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до суб`єктів боротьби з тероризмом належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи; відповідно до статті 5 цього Закону «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції, вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з фінансуванням тероризму, здійснює інші заходи із запобігання та припинення злочинів у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, злочинів, пов`язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями».

Забезпечення реалізації вказаної функції належить до компетенції та фактично здійснюється підрозділами податкової міліції у складі ДФС, які виконують службові (бойові) завдання в районах здійснення АТО/ООС відповідно до Указу Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», Указу Президента України від 20 квітня 2018 року №116/2018 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганських областях», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року № 815 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» (із змінами).

Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України (далі - ДПС) та Державну митну службу України (далі - Держмитслужба), реорганізувавши Державну фіскальну службу України (далі - ДФС) шляхом поділу.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» ДПС розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» Держмитслужба з 08 грудня 2019 року розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 846) були внесені відповідні зміни та розподілено сервісну і правоохоронну функції ДПС та передбачено позбавлення ДПС функцій з реалізації державної політики щодо боротьби з правопорушеннями, вчиненими під час застосування податкового законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Постанови № 846 підрозділи податкової міліції у складі ДФС продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

У зв`язку з чим були внесені відповідні зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

З огляду на вищенаведене апеляційний суд констатує, що на теперішній час співробітники податкової міліції продовжують виконання своїх службових обов`язків щодо забезпечення виконання основних завдань Державної фіскальної служби України, зокрема, реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, а тому відсутні передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі, на чому наполягає сторона захисту. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Бушного О.О. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Бушного Олексія Олексійовича - залишити без задоволення, а постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 20 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО