ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2553/21 Справа № 203/1425/20 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 доДніпровської митниціДержмитслужби,Головного управлінняДержавної казначейськоїслужби Україниу Дніпропетровськійобласті провідшкодування моральноїшкоди

за апеляційноюскаргою Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування морально шкоди. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21.12.2018 в інтернет-магазині він здійснив замовлення з покупки трьох годинників вартістю 250,51 доларів США. 15.01.2019 позивач прибув для отримання придбаних речей. При оформленні товару з`ясувалося, що у доставленому пакунку знаходився четвертий предмет, поміщений у нього продавцем в якості подарунку. Після встановлення представниками Запорізької митниці ДФС вказаного предмета придбаний товар був затриманий, а четвертий предмет вилучений. 05.02.2019 митним органом було ухвалене рішення про коригування митної вартості товарів та нарахування позивачеві митних платежів на загальну суму 7 679,83 грн. Позивача було викликано до митного органу для вирішення питання щодо митного оформлення придбаного товару, проте зустріч не відбулася через відсутність представників Запорізької митниці ДФС. Згодом на адресу позивача надійшов лист митного органу, згідно з яким до придбаного товару можуть бути застосовані приписи статті 243 Митного кодексу України. Позивач не погодився із вказаними діями та рішенням Запорізької митниці ДФС і звернувся до адміністративного суду з позовом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2019, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, рішення митного органу було визнано протиправним та скасовано. Зазначені протиправні дії та рішення митного органу негативно вплинули на фізичний та душевний стан позивача, який був вимушений лікуватися, у тому числі, стаціонарно. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 Запорізьку митницю ДФС було реорганізовано шляхом приєднання до Дніпровської митниці Держмитслужби. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн (а.с. 1-4, 76).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 20000,00 гривень, компенсацію судових витрат у сумі 3840,80 гривень, разом 23840,80 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.118-190).

Не погодившись із рішенням суду, Дніпровська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.209-213).

В порядку ст. 360 ЦПК України від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити Дніпровській митниці Держмитслужби у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі і залишити рішення суду без змін, так як рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2019 позивачем до Запорізької митниці ДФС (правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби) подано митну декларацію М16 №UA112020/2019/10, у якій зазначено товар загальною вартістю 250,51 доларів США: годинник «Edox Les Vauberts» 70172-3A-AR; годинник «88 RUE DU RHONE» 87WA120001-SD; годинник «CALVIN KLEIN» K1T24501.

Товар було придбано в інтернет-магазині Ashford.com, розташований у Сполучених Штатах Америки та був направлений з території Сполучених Штатів Америки за авіаційною накладною від 21.12.2018 №1Z1A48T96716113221.

На підтвердження вартості придбаного товару позивачем було надано: інвойс продажу від 21.12.2018 №2245219451; квитанцію від 08.01.2019 №148701450 про сплату позивачем за товар 6 936,84 грн; скріншоти щодо листування позивача з інтернет-магазином Ashford.com з приводу придбання зазначеного товару.

05 лютого 2019 року Запорізькою митницею ДФС ухвалене рішення про коригування митної вартості товарів №UA112020/2019/000004/1, згідно з яким при проведенні митного контролю заявлених товарів було виявлено розбіжності щодо відомостей про вартість товарів, зазначених в інвойсі від 21.12.2018 №SО2304836 та заявлених у митній декларації від 15.01.2019 форми М-16 №UA112020/2019/10, відомостям, зазначеним на ярлику товарів. Для проведення митного оформлення разом з митною декларацією, крім інвойса від 21.12.2019 №SО2304836, інші документи для підтвердження вартості товарів не надавались (а.с. 11).

Того ж дня Запорізькою митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112020/2019/00016 (а.с. 10).

Викладені обставини підтверджуються рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2019, ухваленим в адміністративній справі №280/2924/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 (а.с.18-26).

Зазначеним рішенням Запорізького окружного адміністративного суду рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 №UA112020/2019/000004/1 було визнано протиправним та скасовано.

У період від 16.01.2019 по 13.12.2019 позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з приводу різноманітних захворювань (у тому числі, хронічних, що загострилися): гіпертонічна хвороба, ДДУХ ШВХ, функціональний розлад кішкивника, вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу, астено-невротичний синдром, цефалгічний синдром, гострий панкреатит легкого ступеню (а.с. 19-35, 39-58).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями (рішенням) Запорізької митниці ДФС з ухвалення рішення про коригування вартості придбаного позивачем товару та їх наслідками у вигляді душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, визначаючи суму, що підлягає відшкодуванню, суд ураховуючи ступінь, тривалість та глибину моральних страждань, суд вважав, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 20000,00 грн. Решта цих вимог задоволенню не підлягає через завищеність та недостатню обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення Держмитслужбою прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Судом першої інстанції досліджено докази та викладено в мотивувальній частині рішення обґрунтування, щодо наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями (рішенням) Запорізької митниці ДФС з ухвалення рішення про коригування вартості придбаного позивачем товару та їх наслідками у вигляді душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Про глибину та тривалість таких страждань свідчить час, який минув від початку порушення прав позивача (05.02.2019) і до їх формального захисту судом апеляційної інстанції (17.12.2019) 11 місяців, погіршення фізичного здоров`я позивача та вимушеність вчинення дій із захисту порушеного права (звернення по правничу допомогу, витрачання часу та матеріальних ресурсів) тощо.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачу була завдана моральна шкода, є правильним та обґрунтованим.

Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги про відсутність доказів заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням характеру і способу вчинених протиправних дій тому відповідають вимогами справедливості та розумності.

Враховуючи викладене, відповідач в апеляційній скарзі необґрунтовано вказує на те, що суд не досліджував питання доведеності заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм матеріального права, заперечень доводів позивача та суб`єктивного тлумачення висновків суду, викладених в оскарженому рішенні, відтак не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуДніпровської митниціДержмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: