ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 806/788/17

адміністративне провадження № К/9901/53927/18; К/9901/53950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» та Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (суддя Попова О.Г.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (судді: Охрімчук І.Г. (головуючий), Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі № 806/788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» (далі - позивач, Товариство) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001071404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 243 967 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 60 992 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001121404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%» за податковими зобов`язаннями у розмірі 76,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19,19 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001131404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%» за податковими зобов`язаннями у розмірі 3 321,96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 830,49 грн;

- податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001141404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за податковими зобов`язаннями у розмірі 9370,34 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 342,59 грн;

- податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 на загальну суму 114 038,28 грн, в тому числі: податок на додану вартість (пеня) - 59 196,15 грн; орендна плата з юридичних осіб - 54 842,13 грн (основний платіж - 36 795,50 грн, штрафні (фінансові) санкції - 18 046,63 грн).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами контролюючого органу згідно ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами проведення якої складено акт перевірки №4/06-30-14-04/37381143 від 22.08.2016. Проте позивач не підпадає під виключення щодо встановленої заборони на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб`єктів господарювання у 2015-2016 роках за попередній рік. Також за твердженнями позивача, ТОВ «Полісся-Інвест» в податкову декларацію з плати за землю за звітний період було помилково включено земельні ділянки, які не перебувають в оренді у позивача, а знаходяться у управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» згідно укладених договорів управління спадщиною. Вказує, що оскаржувана податкова вимога №126-12 від 16 листопада 2016 року прийнята за результатами перевірки та щодо грошового зобов`язання визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому вказана вимога також підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 та податкову вимогу №126-12 від 16.11.2016. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404, оскільки проведення документальної позапланової перевірки відповідає вимогам підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки така перевірка була проведена згідно із рішенням суду та вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а інших доводів позивачем в обґрунтування протиправності вказаного податкового повідомлення - рішення не наводилось.

Проте, суди дійшли висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404, оскільки контролюючим органом неправомірно включено до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи сільськогосподарські угіддя, які перебувають в управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадковим майном. З метою відновлення порушеного права позивача та враховуючи неможливість скасування судом податкової вимоги у частині спірних грошових зобов`язань, суди також дійшли висновку про скасування податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, ухвалити нове рішення у відповідній частині про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001071404.

Контролюючий орган також не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасованих податкових повідомлень - рішень та вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в зазначеній частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 у справі №296/5825/16-к (провадження №1-кс/296/2596/16) призначено позапланову виїзну (невиїзну) документальну перевірку ТОВ «Полісся-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

На підставі вказаної ухвали та відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) наказом Головного управління ДФС у Житомирській області №733 від 05.08.2016, встановлено провести з 05.08.2016 документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

Наказом Головного управління ДФС у Житомирській області №756 від 11.08.2016 термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства продовжено на 2 робочих дні починаючи з 12.08.2016.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 05.08.2016 №1093, №1094, №1095, №1096, №1097 виданих ГУ ДФС у Житомирській області, посадовими особами контролюючого органу, згідно ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 у справі №296/5825/16-к (1-кс/296/2596/16), на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.08.2016 №733, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест», код за ЄДРПОУ 37381143, з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 22.08.2016 №4/06-30-14-04/37381143, відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 243 967 грн; завищення залишку від`ємного значення (р. 24 декларації з ПДВ) за березень 2015 року у загальній сумі 7 559 грн;

- п. 292-1.1, 292-1.2 ст. 292-1, пп.295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством не нараховано єдиного податку четвертої групи в сумі 12 769 грн за 2015 рік.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.09.2016.

Також, у зв`язку із виникненням у позивача податкового боргу контролюючим органом прийнято оскаржувану податкову вимогу форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на безпідставне неврахування судами обставин, які свідчать про порушення відповідачем вимог щодо проведення перевірки, наведені доводи є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, зокрема безпідставність прийняття ухвали слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2016 року у справі №296/5825/16-к про призначення позапланової виїзної (невиїзної) документальної перевірки ТОВ «Полісся Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 24.05.2016 та проведення такої контролюючим органом, а відповідно і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на підставі висновків акту, складеного за результатами такої перевірки.

Інших доводів відносно спростування висновків судів щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 № 0001071404 касаційна скарга не містить.

9. Контролюючий орган у доводах касаційної скарги вказує на те, що податковими повідомленнями-рішеннями від 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 позивачу було визначено грошові зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товарів за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, а не з орендної плати. На думку контролюючого органу суди попередніх інстанцій помилково ототожнили орендну плату за земельні ділянки та єдиний податок з с/г товаровиробників (четверта група). Судами у справі №806/2324/16 було встановлено, що дійсно земельні ділянки не перебувають в оренді у позивача, проте як зазначено в акті перевірки, згідно наявних договорів на управління спадщиною земельні ділянки передані в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, контролюючий орган вказує, що оскільки земельні ділянки надані у користування на основі договорів на управління спадщиною, то такі земельні ділянки є об`єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи та мають бути включені позивачем до податкової декларації з єдиного податку четвертої групи за 2015 рік. Щодо оскаржуваної податкової вимоги контролюючий орган зазначає, що така вимога була сформована та направлена позивачу, оскільки згідно інтегрованої картки платника податку за позивачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість (податкове повідомлення - рішення від 08.09.2016 № 0001071404, яке визнано правомірним у цій справі() та орендної плати з юридичних осіб.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

10.2. Пункт 75.1 статті 75

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

10.3. Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті75

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

10.4. Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

10.5. Пункт 81.1 статті 81.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

10.6. Пункт 292-1.1 статті 292-1.

Об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

10.7. Пункт 292-1.2 статті 292-1.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.

10.8. Підпункт 295.9.5 пункту 295.5 статті 295.

Платники єдиного податку четвертої групи зобов`язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв`язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:

уточнити суму податкових зобов`язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

11. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

11.1. Пункт 3 розділу ІІ.

У 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Однією з підстав проведення перевірки платника податку відповідно податкового законодавства є рішення суду про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

13. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання платнику податків вказаних документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням встановлених вимог, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

14. Об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

15. При вирішенні адміністративних спорів суди повинні враховувати, що відповідно до вимог частини другої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно сформовано дані податкового обліку, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону).

17. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині правомірності податкового повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0001071404 з огляду на наступне.

Єдиною підставою неправомірності вказаного податкового повідомлення - рішення зазначену позивачем в позовній заяві, та зазначену в касаційній скарзі, є виключно порядок розгляду клопотань слідчого або прокурора про надання дозволу на проведення податкової перевірки в рамках кримінального провадження та прийняття слідчим суддею рішення про проведення перевірки, а відповідно і неправомірність такої перевірки.

Правомірність ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016 у справі №296/5825/16-к не є предметом спору у цій справі, а доказів скасування такої позивачем до суду не надано.

Частиною 7 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Не оскаржено позивачем і наказ Головного управління ДФС у Житомирській області №733 від 05.08.2016 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест», який прийнятий контролюючим органом саме на виконання ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.07.2016, відповідних доказів матеріали справи не містять.

Крім того, не скористався позивач і своїм правом, передбаченим ст. 81 Податкового кодексу України, щодо недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Суд погоджується і з висновками судів про безпідставність доводів позивач, відносно того, що на нього розповсюджується обмеження передбачені п. 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", зокрема заборона на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб`єктів господарювання у 2015-2016 роках за попередній рік, оскільки перевірка у позивача проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто за рішенням суду, а на такі перевірки вказане обмеження не розповсюджується.

Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Отже враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а також враховуючи підстави позовних вимог в частині неправомірності податкового повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0001071404, які зводяться виключно до протиправності прийняття ухвали слідчим суддею про призначення перевірки та її призначення та проведення контролюючим органом, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстава для визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення рішення.

Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи в зазначеній частині, що мають значення для правильного її вирішення.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з зазначеним касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.

18. Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 суди дійшли висновку, що контролюючим органом неправомірно включено до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи сільськогосподарські угіддя, які перебувають в управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадковим майном. Такі висновки, з посиланням на положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суди обґрунтували встановленими обставинами в адміністративні справі №806/2324/16, в якій предметом дослідження було правомірність визначення ТОВ «Полісся-Інвест» орендної плати за аналогічні земельні ділянки в 2016 році.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, у справі №806/2324/16 було встановлено, що за 2016 рік підприємством подані уточнюючі декларації з плати за землю (земельний податок/орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з зменшенням площі сільськогосподарських угідь на 581,78 га (відповідно орендної плати за землю) за рахунок не включення ТОВ «Полісся-Інвест» площі земельних ділянок, на які були укладені договори управління спадщиною з Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами. З матеріалів справи встановлено, що 22.05.2015 між Топорищенською сільською радою (Установник управління) та ТОВ "Полісся-Інвест" (Управитель) на підставі ст.1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання та збереження спадкового майна, укладено договори на управління спадщиною №0214-21, №0214-22, відповідно до яких ТОВ «Полісся-Інвест» передано в управління земельні ділянки на території Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району загальною площею 8,0258 га та 6,2481 га.

В ході розгляду справи №806/2324/16 встановлено та не заперечувалося представником відповідача, що протягом 2015 року аналогічні договори на управління спадковим майном, а саме, земельними ділянками, були укладені між ТОВ «Полісся-Інвест» та Фасівською, Топорищенською, Дашинською сільськими радами.

Також судами у справі №806/2324/16 було встановлено, що вказані земельні ділянки, які на думку податкового органу мають бути включені по податкової декларації з плати за землю, не перебувають в оренді у позивача, а договір оренди землі та договір на управління спадщиною відмінні між собою.

З урахуванням зазначеного, а також того, що вказані вище земельні ділянки, які перебувають в управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадковим майном, і є спірними в цій справі, суди дійшли висновку про неправомірність включення контролюючим органом до об`єкту оподаткування єдиним податком 4 групи за 2015 рік сільськогосподарські угіддя, які перебувають в управлінні ТОВ «Полісся-Інвест» на підставі договорів управління спадковим майном, а відповідно і безпідставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте колегія суддів вважає вказаний висновок передчасним та таким, що зроблений без належного дослідження доказів та встановлення всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанцій суди фактично ототожнили об`єкт оподаткування орендної платою та підстави її нарахування, що передбачено ст. 288 Податкового кодексу України та було предметом розгляду у справі №806/2324/16, з об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи визначений ст. 292-1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що це різні види податків, мають різні об`єкти та базу оподаткування, різні підстави для нарахування.

Проте жодних обґрунтувань та мотивів з яких суди виходили з ототожнення спірних правовідносин у рішення судів першої та апеляційної інстанції не наведено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не мітять акту перевірки в повному обсязі, а тому неможливо фактично встановити, які ж підстави контролюючий орган покладав в основу висновків про порушення позивачем вимог ст. 292-1 Податкового кодексу України, на підставі яких і прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Матеріали справи містять витяг з акту перевірки, зокрема сторінки 9 -11, з яких вбачається, що контролюючим органом зробив висновок про користування позивачем землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які були надані йому на підставі договорів управління спадковим майном, проте відповідних договорів матеріали справи не містять.

Таким чином, суди зробили відповідні висновки у справі фактично без дослідження акту перевірки, в якому відображені висновки про допущені порушення, та договорів управління спадковим на які посилається контролюючий орган при обґрунтуванні таких порушень.

Суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не витребували та не дослідили докази, які є визначальними та мають істотне значення для вирішення справи по суті.

Слід також звернути увагу судів на те, що відповідно до положень пункту 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Тобто об`єктом є площа сільськогосподарських угідь, яка надана платнику податків у користування, зокрема і на умовах оренди, але не виключно на умовах оренди.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги контролюючого органу в цій частині.

19. Також колегія суддів не може погодитись і з висновками судів в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині суди виходили з того, що відповідно до наданих представником відповідача пояснень, вказаний податковий борг із орендної плати з юридичних осіб, зокрема, включає у себе грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0001121404, №0001131404, №0001141404 від 08 вересня 2016 року, а тому підлягає скасуванню у зазначеній частині. Крім того суди вказали, що скасування судом податкової вимоги у частині спірних зобов`язань буде втручанням суду у дискреційні повноваження податкового органу, а тому суди дійшли висновку про скасування податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 у повному обсязі.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з податкової вимоги форми «Ю» від 16.11.2016 №126-12 (а.с. 12) за позивачем станом на 15.11.2016 рахується заборгованість на загальну суму 114 038,28 грн, в тому числі: податок на додану вартість (пеня) - 59 196,15 грн; орендна плата з юридичних осіб - 54 842,13 грн (основний платіж - 36 795,50 грн, штрафні (фінансові) санкції - 18 046,63 грн).

Тобто вказана вимога стосується заборгованості з ПДВ та орендної плати з юридичних осіб, натомість податковими повідомленнями рішеннями від 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 визначено грошове зобов`язання з єдиного податку з с/г товаровиробників, а відповідно вказані суми не є орендною платою та не можуть вкючатись до складу заборгованості з оренди. Єдиний податок з с/г товаровиробників (четверта група) є окремим видом податку.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди взагалі не дослідили підстави виникнення у позивача боргу щодо якого контролюючим органом прийнято податкову вимогу, зокрема правомірності нарахування пені з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на порядок нарахування пені, а також враховуючи, що нарахування пені не оформлюється окремим рішенням, судом в межах позову, зокрема і щодо правомірності податкової вимоги, має бути перевірена правильність нарахування пені контролюючим органом.

Аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, свідчить про те, що суми нарахованої пені обліковуються в інтегрованій картці платника (ІКП).

Проте суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не витребували та не дослідили ІКП, як доказ, який має істотне значення для вирішення справи.

Не встановлено за яких обставин у позивача виник і борг по орендній платі з юридичних осіб.

Крім того, неприпустимим є висновок судів про неможливість скасування судом податкової вимоги у частині. Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт відсутності у платника податків боргу з певного податку на певну суму зобов`язані скасувати податкову вимоги лише у відповідній частині. Також суди, мають право зобов`язати компетентний орган - контролюючий орган здійснити відповідний розрахунок та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.

20. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини справи в частині правомірності податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016 №0001121404, №0001131404, №0001141404 та податкової вимоги №126-12 від 16.11.2016, не дослідили належні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги контролюючого органу та направлення справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

25. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

27. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень в частині стягнення пені, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №806/788/17 в частині задоволених позовних вимог скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №806/788/17залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова