ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Справа № 915/513/21

м.Миколаїв

За позовом: Миколаївського обласного центру зайнятості

(54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська,68, ідентифікаційний код 03491441, ел.пошта: zagal@ocz-mk.gov.ua)

в особі відокремленого підрозділу: Первомайської міськрайонної філії

Миколаївського обласного центру зайнятості

(55213, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41743902, електронна пошта: pervo@ocz-mk.gov.ua)

до відповідача: Управління Держпраці у Миколаївській області

(54003, м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, ідентифікаційний код 39787411, електронна пошта: 14mk@dsp.gov.ua)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Колісніченко Н.О., за довіреністю, Власов І.О., за довіреністю.

від відповідача: Долина Ю.О., за довіреністю,

СУТЬ СПОРУ: стягнення 56410,28 грн.,

16.04.2021р. на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява №14/05/368-21 від 14.04.2021р. Миколаївського обласного центру зайнятості в особі Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості до Управління Держпраці у Миколаївській області про стягнення суми боргу, виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю).

Предметом спору у даній справі є спірні правовідносини, що виникли з обов`язку роботодавця повернути Фонду загальнообов`язкового соціального страхування України на випадок безробіття суми виплаченого матеріального забезпечення, виплаченої гр. ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду на підставі частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У частині четвертій статті 35 цього Закону передбачена відповідальність роботодавця, зокрема з роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу передбачено у абзаці 6 частини першої статті 34 цього Закону.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року було відкрито провадження за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.05.2021р.

20.05.2021р. від відповідача до суду надійшла заява про поновлення строку щодо подання відзиву на позов та відзив.

Розглянувши доводи відповідача, викладені у заяві, зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд вважає за доцільне поновити відповідачу строк на подання відзиву та залучити поданий відзив до матеріалів справи.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що фактично гр. ОСОБА_1 відбулась подвійна виплата державних коштів, а саме, виплата допомоги по безробіттю та виплата компенсації за час вимушеного прогулу за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач отримав безпідставні виплати з державного бюджету за однією і тією ж самою обставиною. Відповідач вважає, що спірну суму слід стягувати саме з гр. ОСОБА_1 , а не покладати стягнення цієї суми на відповідача, тому що відповідач сплачуватиме ці суми з коштів, виділений на оплату праці працівників відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що вони ознайомились із відзивом відповідача та усно проти заявлених тверджень заперечують, мотивуючи це тим, що нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено стягнення сум у подібних випадків саме з роботодавців, та саме на підставі норм ч.4 ст. 35 вказаного Закону до суду був пред`явлений даний позов.

За наслідками проведеного судового засідання 20.05.2021р., судом у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020р. №2663, Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки).

Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінекономіки, рішеннями правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду, визначені Законами України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення».

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

02.01.2020р. до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно записів трудової книжки останнє місце роботи гр. ОСОБА_1 перед зверненням у січні 2020 року до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ - Управління Держпраці у Миколаївській області.

13.12.2019р. гр. ОСОБА_1 наказом Управління Держпраці у Миколаївській області №176-ос від 11.12.2019р. звільнений з займаної посади згідно з п.3 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

14.01.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ із заявами про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

Наказом Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ від 14.01.2020р. №НТ 200114 ОСОБА_1 наданий статус безробітного з 14.01.2020р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особу працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова і здатна приступити до роботи.

Наказом Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ від 21.01.2020р. №НТ 200121 ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу понад 10 років з 21.01.2020р. по 14.01.2021р. та розпочата виплата допомоги по безробіттю з 21.01.2020р.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи, як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Між тим, вважаючи своє звільнення незаконним, гр. ОСОБА_1 15 січня 2020 року звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Козловського Юрія Анатолійовича, начальника відділу нагляду в АПК та СК Управління Держпраці у Миколаївській області Миряна Володимира Федоровича та Управління Держпраці у миколаївській області про скасування висновку, затвердженого наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 10.12.2019р. №174-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» в частині скасування наказу начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 11.12.2019р. №179-ос «Про припинення державної служби», відшкодування матеріальної шкоди внаслідок неотримання заробітної плати, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №400/171/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та залишеним в силі ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2021р., позов ОСОБА_1 був задоволений, визнано протиправним та скасовано висновок, затверджений наказом начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 10.12.2019 року № 174-ос «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В»» в частині застосування до ОСОБА_1 негативної оцінки, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Миколаївській області від 11.12.2019 року №176-ос «Про припинення державної служби», поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області, стягнуто з Управління Держпраці у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99 889, 16 грн.

10.09.2020р. ОСОБА_1 подав до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ заяву про припинення реєстрації з 03.09.2020р. у зв`язку з відмовою від послуг служби зайнятості у зв`язку з відновленням на займаній посаді по судовому рішенню.

Наказом Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ від 10.09.2020р. №НТ 200910 з 07.09.2020р. припинена виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

Проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (акт №52-04-16/217 від 28.12.2020р.) підтверджено, що відповідно до записів з трудової книжки гр. ОСОБА_1 був звільнений з посади в Управлінні Держпраці у Миколаївській області на підставі наказу, який в подальшому був скасований та про поновлення громадянина на роботі зроблений запис роботодавцем - Управлінням Держпраці у Миколаївській області.

За час перебування на обліку у Первомайській міськрайонній філії Миколаївського ОЦЗ гр. ОСОБА_1 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 21.01.2020р. по 06.09.2020р. в сумі 56410,28 грн., що підтверджується розрахунком Миколаївського ОЦЗ від 05.01.2021р. №18/11/33-21 допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та відповідними відомостями виплат за видами забезпечення і платіжними дорученнями за спірний період (а.с.53-77).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 вказаного Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як встановлено судом, 13.12.2019р. гр. ОСОБА_1 звільнений з посади головного державного інспектора відділу нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Миколаївській області.

В подальшому, 14.01.2020р. він звернувся до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ із заявою про надання статусу безробітного та з 21.01.2020р. йому розпочато виплату допомоги по безробіттю.

При цьому, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №400/171/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та залишеним в силі ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2021р. скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку саме Управління Держпраці у миколаївській області по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.

Статтями 34, 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі №921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що підстави зазначені у частині 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не можуть тлумачитися розширено, а зокрема, з посиланням на нечинність рішення суду, з огляду на його оскарження в апеляційному порядку, оскільки трудовим та цивільно-процесуальним законодавством передбачено особливості набрання чинності рішеннями судів про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку на користь поновленої особи.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 53), загальна сума допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за період з 21.01.2020 по 06.09.2020 складає 56410,28 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 34 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Водночас згідно з частиною першою статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З викладеного вбачається, що нормами статей 34, 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення в разі такого поновлення.

Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, поновлено на посаді гр. ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 34, 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне. Види юридичної відповідальності відповідача перед незаконно звільненим ОСОБА_1 та перед центром зайнятості є різними. Так, виплачена допомога по безробіттю в сумі 56410,28 грн, стягнення якої є предметом даного спору, підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В той час, як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2019р. по 02.09.2020р. в сумі 99889,16 грн стягнений рішенням суду з відповідача на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП.

Положеннями частини 4 статті 35 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачено жодних підстав чи можливостей зменшення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Як зазначає Велика Палата у постанові від 09.07.2018 у справі №914/1875/17 саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки. Вищевказана ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі №910/17530/16 викладено такий висновок, утримання суми даної допомоги у випадку поновлення безробітного на роботі за рішенням суду саме з роботодавця (відповідача) прямо передбачено п. 4 ст. 35 Закону. При цьому, оцінка рішення адміністративного суду про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу без зарахування отриманої третьою особою допомоги по безробіттю не може бути надана в межах даної судової справи.

Разом з тим, суд зазначає, що на час розгляду справи доказів перерахування коштів, що складають виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в сумі 56410,28 грн. на користь позивача відповідачем не надано.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 05.10.2020 у справі №906/1043/19 суд зазначає, що страховик має право на компенсацію з роботодавця виплачених страхових коштів у повному обсязі лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки право особи отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення, і саме на страховика покладено забезпечення виплати страхових коштів безробітному.

Виходячи з наведеного судом, сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 56410,28 грн, виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 21.01.2020р. по 06.09.2020р., як безробітного, підлягають відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Щодо інших доводів відповідача, то судом враховано, що законодавство не ставить у залежність виконання відповідачем обов`язку щодо відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду від своєчасної сплати ним нарахованого єдиного внеску.

Передбачені Законом "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підстави для стягнення коштів виплаченої позивачем допомоги по безробіттю, безпосередньо з ОСОБА_1 , який був зареєстрований як безробітній, відсутні.

З підстав викладеного, позовні вимоги заявлено обґрунтовано та такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до норм ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління Держпраці у Миколаївській області (54003, м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, ідентифікаційний код 39787411) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська,68, ідентифікаційний код 03491441) суми виплаченого ОСОБА_1 забезпечення за період з 21.01.2020р. по 06.09.2020р. у розмірі 56410,28 грн. у зв`язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду, а також 2270,0 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.05.2021р.

Суддя О.В. Ткаченко