ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа № 911/61/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області

до 1) Української міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27»

про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності

Представники:

від прокуратури: Івашин О.Є.

від відповідача 1: не з`явилися

від відповідача 2: Білоусько І.В.

Обставини справи:

Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області про визнання недійсним рішення п`ятдесят третьої сесії Української міської ради сьомого скликання № 40/0/7-19-53-7скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27», а також про скасування рішення державного реєстратора Першотравенської сільської ради від 26.02.2019 за індексним номером 45693150 про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036 на користь територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що оспорюване рішення, на підставі якого проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, прийнято з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, що порушує інтереси держави в особі територіальної громади, яка є власником землі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 11.02.2021 та витребувано у сторін певні документи.

08.02.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив вих. № 06-ЮО/2019 від 04.02.2021 (вх. № 2853/21 від 08.02.2021) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання вих. № 03/06-ЮО/2019 від 11.02.2021 (вх. № 3294/21 від 11.02.2021) про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

11.02.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли клопотання вих. № 01/06-ЮО/2019 від 11.02.2021 (вх. № 3295/21 від 11.02.2021) про закриття провадження у справі та клопотання вих. № 02/06-ЮО/2019 від 11.02.2021 (вх. № 3296/21 від 11.02.2021) про залишення позову без розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2021, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача 1, невиконання прокуратурою та відповідачем 1 вимог суду та зважаючи на заявлене відповідачем 2 клопотання, з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи у підготовчому засіданні, в тому числі і клопотань про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду, відкладено на 11.03.2021.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення № 37/04-208вих-21 від 23.02.2021 по справі та відповідь № 37/04-207вих-21 від 23.02.2021 на відзив на позовну заяву (вх. № 4575/21 від 25.02.2021), у якому представник прокуратури просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подачі відповіді на відзив, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» вих. № 01/06-ЮО/2019 від 11.02.2021 (вх. № 3295/21 від 11.02.2021) про закриття провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» вих. № 02/06-ЮО/2019 від 11.02.2021 (вх. № 3296/21 від 11.02.2021) про залишення позову без розгляду, поновлено прокуратурі строк для подачі відповіді на відзив, продовжено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» строк на подання заперечень щодо наведених прокуратурою у відповіді на відзив поясненнях, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 05.04.2021 та зобов`язано відповідача 1 виконати вимоги ухвали суду від 15.01.2021 у даній справі.

24.03.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли заперечення вих. № 4/06-ЮО/2019 від 22.03.2021 (вх. № 6876/21 від 24.03.2021) на відповідь на відзив на позовну заяву про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання вих. № 03/06-ЮО/2019 від 02.04.2021 (вх. № 7876/21 від 05.04.2021) про залучення позивача, у якому він просив суд: залучити у якості позивача у даній справі територіальну громаду міста Українки Обухівського району Київської області, у складі згідно із даними демографічного реєстру громадян, які на час пред`явленого прокурором позову у даній справі були зареєстровані у місті Українка Обухівського району Київської області; з метою поіменного визначення територіальної громади м. Українка, в особі яких прокурором пред`явлені позовні вимоги в інтересах держави, зобов`язати позивача надати повний, поіменний перелік територіальної громади міста Українка за станом на дату подання ним позову у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 вих. № 03/06-ЮО/2019 від 02.04.2021 (вх. № 7876/21 від 05.04.2021) про залучення позивача, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 29.04.2021.

21.04.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли письмові пояснення вих. № 07-ЮО/2019 від 19.04.2021 (вх. № 9451/21 від 21.04.2021) по справі.

У судовому засіданні 29.04.2021 судом, в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.05.2021.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 13.05.2021 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 1, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 13.05.2021 не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача 1 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.05.2021, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 2, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням Української міської ради № 406/0/7-18-51-7 скл. від 06.12.2018 «Про розгляд звернення ОК «ЖБК «Дніпровський, 27» надано Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський, 27» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036, площею 0,5000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку в натурі (на місцевості) для передачі у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський, 27», після припинення договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007, укладеного між Українською міською радою та ПП ВБФ «Будсервіс XXI сторіччя», посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3852 від 28.12.2007 та зареєстрованого в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 040833100010 (зі змінами, внесеними договором від 26.12.2013 про внесення змін до зазначеного договору оренди земельної ділянки), у зв`язку з закінченням строку оренди згідно законодавства України.

Рішенням Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, проспект Дніпровський, 27», а також передано безоплатно у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036 площею 0,500 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Українка, проспект Дніпровський, 27.

26.02.2019, на підставі вищезазначеного рішення Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019, зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036, площею 0,500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; адреса: Київська область, Обухівський район, місто Українка, проспект Дніпровський, земельна ділянка б/н, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 220983848 від 20.08.2020.

Прокурор стверджує, що рішення Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 про відведення у приватну власність Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» земельної ділянки прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, статей 41, 116, 134 Земельного кодексу України, статей 133-135, 137 Житлового кодексу Української РСР та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, а також статей 60-61 Земельного кодексу України та статей 88-89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позову посилається на таке: предмет спору у даній справі відноситься до публічно-правових спорів, а тому відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; у даній справі відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади міста Українка, а тому позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України; до даних правовідносин не можуть застосовуватися положення Житлового кодексу Української РСР, оскільки вони суперечать Конституції України і така невідповідність встановлена рішенням Конституційного Суду України № 12-р/2019 від 20.12.2019; прокурором не доведено порушення вимог Водного кодексу України та його таке твердження спростовується містобудівною документацією, якою встановлені межі прибережної захисної смуги; Українська міська рада не має підстав відмовити Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» у передачі у власність земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, який належить останньому; оспорюване рішення вичерпало свою дію у зв`язку з його реалізацією, а тому не може бути визнано недійсним.

Відповідачем 1 - Українською міською радою будь-яких пояснень суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області у даній справі суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-1/99 від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

В даному випадку, прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Українка з позовом про визнання недійсним рішення міської ради та скасування реєстрації права власності, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту та вибула з власності територіальної громади без її волі та з порушенням вимог чинного законодавства, проте остання не наділена повноваженнями щодо самостійного звернення з позовом до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Українська міська рада.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Українка, як власник спірної земельної ділянки делегує Українській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.

Таким чином, розпорядження Українською міською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства, не може вважатись вираженням волі територіальної громади, а незаконне вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності у приватну, безумовно становить суспільний інтерес.

Водночас, територіальна громада міста Українка не являється окремою зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, як наслідок в останньої відсутні повноваження на звернення до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, задля того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними щодо повернення у комунальну власність земельної ділянки прокуратура звертається до суду з даним позовом в інтересах держави саме в особі територіальної громади міста Українка відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з відсутністю у територіальної громади міста Українка повноважень на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, слід зазначити, що питання щодо залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України розглядалося судом у судовому засіданні 11.03.2021, про що зазначено в ухвалі господарського суду Київської області від 11.03.2021 у справі № 911/61/21.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі територіальної громади міста Українка з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

Щодо розгляду даного позову по суті суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, за наслідками прийняття оспорюваного рішення міської ради, земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Українка та була безоплатно передана у приватну власність Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27».

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

При цьому, безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові, тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію», Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985 (зі змінами).

Зокрема, ст. 6 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно з статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Українській РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктами 1 та 2 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985 (далі Примірний статут) визначено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 та ст. 135 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. До членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про кооперацію» чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і члени їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ч. 6 ст. 137 Житлового кодексу Української РСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту).

Пунктом 5 Примірного статуту передбачено, що статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Згідно з п. 16 Примірного статуту житлово-будівельний кооператив має право одержувати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що ст. 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

За змістом ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до статей 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам.

При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Тобто, саме житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу, що на даний час Житловий кодекс Української РСР та Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» (ідентифікаційний код - 42487987) за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до протоколу № 1 установчих зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» від 20.09.2018 його засновниками були чотири особи: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля; ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: Київська область, Обухівський район, село Красне-1; ОСОБА_3 , зареєстрований у м. Київ; ОСОБА_4 , зареєстрований у м. Київ.

В подальшому, протоколом № 01/2018 загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» від 29.11.2018 до кооперативу прийнято нових членів у кількості двадцяти осіб та внесено зміни до статуту кооперативу.

Згідно статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27», затвердженого протоколом № 01/2018 загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» від 29.11.2018, даний кооператив за типом є обслуговуючим та за напрямом діяльності житлово-будівельним.

Пунктом 1.7 статуту визначено, що засновниками кооперативу є: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля; ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: Київська область, Обухівський район, село Красне-1; ОСОБА_3 , зареєстрований у м. Київ; ОСОБА_4 , зареєстрований у м. Київ .

Відповідно до п. 3.1 статуту головною метою діяльності кооперативу є закінчення будівництва житлового комплексу «Ukranian Hills» за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого відбувається на земельній ділянці кадастровий номер 3223151000:01:023:0036, задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

При цьому, у статуті Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, та не зазначено відомостей щодо перебування засновників (членів) кооперативу на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшенню житлових умов.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір внесків засновників кооперативу та розмір статутного капіталу становить 0,00 грн.

Крім того, рішення про створення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» (протокол № 1 установчих зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» від 20.09.2018) не затверджено виконавчим комітетом Української міської ради, засновниками (членами) кооперативу були лише чотири особи, які не зареєстровані у м. Українка та не перебували на квартирному обліку у м. Українка.

Доводи відповідача 2 про те, що норми Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, суд відхиляє з огляду на те, що вказані нормативно-правові акти є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що рішенням Конституційного Суду України № 12-р/2019 від 20.12.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч. 2 ст. 135 Житлового кодексу Української РСР, а тому їх не можна застосовувати, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Суд звертає увагу, що у даній справі спірні правовідносини виникли з часу прийняття Українською міською радою оспорюваного рішення № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 та державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» на земельну ділянку, яка відбулася 26.02.2019, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення № 12-р/2019 від 20.12.2019, а тому відсутні підстави для незастосування до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 135 Житлового кодексу Української РСР.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» не є житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, а також організація та діяльність не відповідають вимогам Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, у зв`язку з чим відсутні підстави для передачі йому землі у власність безоплатно відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.

Таким чином, рішення Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27», на підставі якого проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку, прийнято з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, що порушує інтереси держави в особі територіальної громади, яка є власником землі.

Щодо посилання прокуратури на те, що рішення Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» прийнято з порушенням вимог статей 60-61 Земельного кодексу України та статей 88-89 Водного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним кодексом України.

Згідно з ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Прокурор, посилаючись на лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 02-08/1769 від 20.08.2020, стверджує, що поряд зі спірною земельною ділянкою розташований водний об`єкт Канівське водосховище на р. Дніпро, вздовж якого відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережна захисна смуга встановлюється шириною 100 м., а також на лист та схему ТОВ «Геобурлідер» № 1109-01 від 11.09.2020, згідно яких площа накладення спірної земельної ділянки на 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища р. Дніпро складає 0,2734 га.

Водночас, частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що: містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

- генеральний план населеного пункту це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- детальний план території це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Таким чином, детальний план території є видом містобудівної документації, що визначає планувальну організацію території, в тому числі і межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Української міської ради № 204/0/7-16-10-7 скл. від 12.05.2016 затверджено містобудівну документацію «Детальний план території розміщення багатосекційного житлового будинку на території змішаної житлової забудови, обмеженого вул. Юності, просп. Дніпровський та прибережно-захисною смугою Канівського водосховища в м. Українка Обухівського району Київської області».

Так, у вказаному детальному плані території, який доданий до матеріалів справи, визначено: згідно Генерального плану міста Українка на «Схемі планувальних обмежень» вздовж всіх водних об`єктів передбачені захисні прибережні смуги. Згідно Водного кодексу України нормативна прибережно-захисна смуга р. Дніпро, як для великої річки, становить 100 м. Виходячи з ст. 85 Водного кодексу України у межах існуючого населеного пункту прибережна захисна смуга в ДПТ встановлена з урахуванням конкретних умов, що склалися, а тому по вул. Придніпровській визначилась прибережна захисна смуга, яка враховує забудову, що історично склалась і становить 25 м.

Згідно рішень «Генерального плану м. Українка», розробленого ДП «НДПІ Містобудування» у 2004 році, територія проектування за функціональним призначенням відноситься до території змішаної забудови, а саме: зелені насадження загального користування, територія комунальних об`єктів, а також реконструкція існуючої садибної забудови під багатоповерхову житлову забудову. Територія проектування становить 9,33 га, територія забудови 6,70 га. В детальному плані території визначені червоні лінії 25 м. Межа прибережної захисної смуги від водойми 25 м.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що поряд зі спірною земельною ділянкою прибережна захисна смуга встановлена з урахуванням містобудівної документації шириною 25 м, суд вважає, що прокуратурою належним чином не доведено, що спірна земельна ділянка накладається на прибережну захисну смугу та відноситься до земель водного фонду.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що Українська міська рада не має підстав відмовити Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» у передачі у власність земельної ділянки, оскільки на ній розташований об`єкт нерухомого майна, який належить останньому, суд зазначає таке.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 152964314 від 17.01.2019, за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» 15.01.2019 зареєстровано право власності на незавершене будівництво (будівельна готовність 21 %), загальною площею 2286,2 кв.м., за адресою; Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, проспект Дніпровський, буд. 27.

Водночас, за визначенням ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України об`єкт незавершеного будівництва за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов`язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів.

Проте, факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Таким чином, право власності відповідача 2 на незавершене будівництво не тягне за собою наслідки у вигляді безоплатного набуття у власність земельної ділянки, на якій він розташований, в тому числі, в порядку ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, разом з тим, не позбавляє власника об`єкту незавершеного будівництва оформити право оренди на таку земельну ділянку.

Крім того, враховуючи те, що багатоквартирний житловий будинок ще не збудовано, квартири власникам не передані та право власності на них не зареєстровано, відсутні також підстави для застосування у даному випадку ст. 42 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтями 152 та 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на встановлені обставини, враховуючи те, що рішення Української міської ради № 40/0/7-19-53-7 скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» прийнято з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, зокрема в супереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, суд дійшов висновку, що воно підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора Першотравенської сільської ради від 26.02.2019 за індексним номером 45693150 про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036 скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення п`ятдесят третьої сесії Української міської ради сьомого скликання № 40/0/7-19-53-7скл. від 05.02.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27».

3. Скасувати рішення державного реєстратора Першотравенської сільської ради від 26.02.2019 за індексним номером 45693150 про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3223151000:01:023:0036 на користь територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області.

4. Стягнути з Української міської ради (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, площа Шевченка, будинок 1, ідентифікаційний код - 35161509) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код - 02909996) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровський-27» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, проспект Дніпровський, будинок 27, ідентифікаційний код - 42487987) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код - 02909996) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.2021.

Суддя Т.В. Лутак