ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Справа № 10/24/2011/5003(902/28/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ ВКП "МОРІС" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року (повний текст складено 15.02.2021) у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В.

до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада

про витребування майна

у межах справи №10/24/2011/5003

за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04 лютого 2021 року у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Моріс" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Куліченка М.В. до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, про витребування майна - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ліквідатор ТОВ ВКП "МОРІС" арбітражний керуючий Куліченко Максим Валерійович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/24/2011/5003 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс".

15.01.2020 до суду від ліквідатора ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Моріс" Куліченка М.В. надійшла позовна заява до КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про витребування рухомого майна, що знаходиться на території котельні відповідача, згідно переліку.

Вказана позовна заява обгрунтована тим, що на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.11.2018 у справі №10/24/2011/5003 щодо зобов`язання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849) надати ліквідатору ТОВ ВКП "Моріс" арбітражному керуючому Куліченко М.В. та уповноваженим ним особам доступ на територію та в приміщення котельні, що знаходиться за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул.К.Маркса), 18а, м. Вінниця для проведення огляду та оцінки майна ТОВ ВКП "Моріс", комісією з огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс" 20.12.2018 здійснено огляд та перевірку належного ТОВ ВКП "Моріс" майна, що знаходиться на території котельні, яка перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул.М.Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця.

У ході перевірки згідно акту огляду членами комісії виявлено 12 одиниць цінностей, що перебувають у власності ТОВ ВКП "Моріс" та знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м.Вінниця, а саме :

1) Огорожа залізобетонна з металевими воротами;

2) ГРП-200/1-л на рамі;

3) Котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № 714380700211, реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;

4) Котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський № 714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою;

5) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900169, потужністю 6,6МВт;

6) Котел водогрійний Vitomax 200 М-241006, зав.№714380900170, потужністю 6,6МВт;

7) Насосна група та щити управління теплоносіями, у складі: насосів Wilo IL 150/340-45/4 - 2 одиниці, запірна арматура з електроприводами d300 - 2 од.; щитовідборки управління в комплексі - 2 штуки;

8) Обчислювач об`єму газу "Універсал-02";

9) Станок зварювальний ВД-502-2 УЗ;

10) Станок труборізний;

11) Ультразвуковий тепловий лічильник РУ-300 з обчислювачем;

12) Токарний станок 1М61П.

Відповідно до Висновку про вартість майна Боржника, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертно-консультаційний центр", станом на дату оцінки 03.12.2019, ринкова вартість майна боржника, що знаходиться на території котельні по вул. М.Шимка, 18а, м. Вінниця становить 5 521 971,00 грн.

Відтак, за боржником обліковується нереалізоване майно, яке на думку позивача, має перебувати у його безпосередньому володінні та яке має бути включено до ліквідаційної маси.

Крім того, ліквідатором зазначено, що 01.04.2001 між Вінницькою міською радою та ТОВ ВКП "Моріс" був укладений договір №2 оренди цілісного майнового комплексу, на підставі якого ТОВ ВКП "Моріс" в строкове платне користування надано котельню по вул. К. Маркса, 18А, склад та вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001. Загальна вартість переданого майна становила 2 163 035,92 грн.

Листом №04/1458 від 05.09.2007 Управлінням житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради було зобов`язано ТОВ ВКП "Моріс" "вжити заходів щодо збільшення потужності орендованої котельні розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. К. Маркса, 18A".

Заходи, спрямовані на ремонт та переобладнання котельні, здійснені за кошти орендаря ТОВ ВКП "Моріс", не дозволяли збільшити потужності котельні та прийняти на обслуговування додатковий мікрорайон.

Враховуючи те, що орендодавець не забезпечив проведення капітального ремонту приміщень та обладнання котельні, 12.10.2007 між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта-Банк") та ТОВ ВКП "Моріс" був укладений кредитний договір для оплати товарів, робіт, послуг, обладнання та інших витрат, пов`язаних з поточною діяльністю підприємства. На підставі кредитного договору № 22/68/07-КЛТ ТОВ ВКП "Моріс" отримало кредитні кошти на загальну суму 1 838 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, на підставі договорів застави № 22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ та № 22/68/303/07-ЗЛТ від 12.07.2007 в заставу банку передано все майно ТОВ ВКП "Моріс", в тому числі котлове обладнання, придбане ТОВ ВКП ''Моріс" у ВКФ ТОВ "Нічлава" на підставі договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007.

Також рішенням виконкому Вінницької міської ради №2377 від 30.09.2008 з метою забезпечення якісних послуг з теплопостачання житлових будинків, гуртожитків, ЗОШ та ДНЗ модернізованою котельнею по пров. К. Маркса 18A та у зв`язку з ліквідацією котельні по пров. К. Маркса 19, вирішено директору ТОВ ВКП "Моріс " (Кирійчук В.І.) під`єднати житлові будинки № 32, 34 по вул. К. Маркса, гуртожитки № 7, 11.

Таким чином, в 2007 року ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця за власні та кредитні кошти придбало 4 (чотири) котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них (згідно договору купівлі-продажу № 1/09 від 03.09.2007 з ТОВ ВКФ "Нічлава"), з яких:

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав. № 714380800167, потужністю 4,5 МВт, зав. № 714380700211, потужністю 5,3 МВт;

- два котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6 МВт, зав. № 714380900170 потужністю 6,6 МВт (заміни фізично застарілого зношеного обладнання).

У 2008 році 2 (два) котлові агрегати типу Vitomax 200, М-241005, зав. № 714380800167, потужністю 4,5 МВт, зав. № 714380700211 потужністю 5,3 МВт були змонтовані та введені в експлуатацію ТОВ ВКП "Моріс" на цілісному майновому комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця, інші 2 (два) котлових агрегати типу Vitomax 200, М-241006, зав. № 714380900169, потужністю 6,6 МВт, зав. № 714380900170, потужністю 6,6МВт, у 2008 р. були завезені на будівельну площадку цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18 А, м. Вінниця, але їх монтаж ТОВ ВКП ''Моріс" здійснено не було.

В подальшому, рішенням Вінницької міської ради №2348 від 30.09.2008 "Про затвердження акту списання основних засобів котельні по вул. К. Маркса, 18А" було затверджено акт списання основних засобів котельні по вул. Карла Маркса, 18А, які визнані непридатними для подальшої експлуатації в зв`язку з недопустимими дефектами.

22.02.2018 до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" ліквідатором було направлено запит №02-15/70 від 22.02.2018 про надання ТОВ ВКП "Моріс", як власнику майна (котлів та обладнання), що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 18а, м. Вінниця, на території котельні, яке перебуває у підпорядкуванні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", можливості огляду котлів та обладнання та його інвентаризації.

Листом №12/1064 від 28.02.2018 КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" повідомило ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", що згідно рішення Вінницької міської ради №2525 від 30.10.2009 прийнято на свій баланс об`єкти з віднесенням на поповнення статутного фонду. Зокрема, в авізо-підтвердження про безкоштовну передачу-отримання основних фондів вказано, що обладнання знаходиться по вулиці К. Маркса, 18а, серед ряду найменувань зазначені два котли Vitomax 200М-241-005, іншої інформації, а також інформації про огляд котлів та проведення інвентаризації, не зазначено.

Відтак, на думку ліквідатора, спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ ВКП ''Моріс" та було передано на баланс КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" поза волею власника.

Враховуючи викладене, ліквідатор ТОВ ВКП "Моріс" арбітражний керуючий Куліченко М.В. звернувся до суду з позовом про витребування у КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" рухомого майна (згідно переліку), що знаходиться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м.Вінниця.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписамист.41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1ст.319 ЦК України,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

В силу ч.ч. 1,2ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно п.3 ч.1ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Слід зазначити, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як встановлено судами обох інстанцій, 01 квітня 2001 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (орендар/позивач) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу №2, предметом якого було передання орендарю в строкове платне користування цілісного майнового комплексу - котельні по вул. К. Маркса, 18А.

Пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що орендар зобов`язується: своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованих основних фондів. Проведення капітального ремонту погоджувати з Орендодавцем.

Орендар має право: з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості (п.6.3 договору оренди).

В разі розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених без згоди орендодавця, які не можливо відокремити без шкоди майну, компенсації не підлягають (п.10.5 договору оренди).

Як зазначено в позовній заяві та не заперечується сторонами, в 2007 році ТОВ ВКП "Моріс" за погодженням з Вінницькою міською радою для вжиття заходів з модернізації та реконструкції цілісного майнового комплексу котельні за адресою: вул. К. Маркса, б. 18А, м. Вінниця, за власні та кредитні кошти придбало чотири котлові агрегати, виробництва Німеччина, типу Vitomax 200 та комплектуючі до них.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №22/68/07-КЛТ від 12.10.2007 на підставі договорів застави №22/68/301/07-ЗЛТ, № 22/68/302/07-ЗЛТ та №22/68/303/07-ЗЛТ від 12.07.2007 в заставу банку - ВАТ "Кредитпромбанк" передано все майно ТОВ ВКП "Моріс", в тому числі оспорюване котлове обладнання, придбане ТОВ ВКП ''Моріс" у ВКФ ТОВ "Нічлава", на підставі договору купівлі-продажу №1/09 від 03.09.2007.

В подальшому, у 2008 році придбані позивачем два котлові агрегати були змонтовані та введені в експлуатацію на орендованому цілісному майновому комплексу, а інші два котлових агрегати були завезені на будівельну площадку даного цілісного майнового комплексу, однак їх монтаж орендарем здійснено не було.

Отже, згідно умов укладеного договору оренди, позивачем були здійснені заходи з модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу, шляхом купівлі та встановлення котлових агрегатів із комплектуючими до них.

Згідно з ч.ч. 1-3ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Пунктом 2.2 договору оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001 визначено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада м.Вінниці, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиний майновий комплекс будівлі котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.08.2007 № 396.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст.327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ч.1ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч.1ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Отже, згідно наведених приписів закодавства та матеріалів справи, орендований позивачем на підставі договору оренди №2 від 01.04.2001 цілісний майновий комплекс, а саме: будівля котельні, що розміщена по вул. К. Маркса (М. Шимка на сьогодні) в буд. 18а, м. Вінниця, є комунальною власністю та належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді м. Вінниця.

За змістом ч.1ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.

Відповідно до ч.3ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, за умови, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого ним майна без заподіяння шкоди такому майну.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за згодою уповноваженого органу, визначеногостаттею 21 цього Закону, орендар має право на відшкодування своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна згідно з Порядком передачі майна в оренду, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеногостаттею 21 цього Закону, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю.

При цьому, посилання суду першої інстанції на вимоги Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", колегія суддів вважає помилковими, оскільки даний закон набрав чинності 21.11.2010, тоді як договір оренди №2 був укладений 01.04.2001, а згідно п.2 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ даного Закону відносини, що виникли з договорів оренди чи концесії, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, якщо сторони договору не погодять між собою іншого.

Як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі №7/144-09 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Моріс" про розірвання договору, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010, розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 №2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Отже, договір оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001 було розірвано у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів, які б свідчили про вжиття ТОВ ВКП "Моріс" заходів (подання позовів, тощо) після розірвання вищевказаного договору оренди щодо відшкодування вартості витрат або повернення майна, яке ТОВ ВКП "Моріс" було придбано для модернізації та реконструкції орендованого ним цілісного майнового комплексу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу№2 від 01.04.2001.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що 30.10.2009 Вінницькою міською радою прийнято рішення №2525 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.2.2. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002 р. № 107 зі змінами та доповненнями до нього".

Згідно п.1 зазначеного вище рішення, серед іншого, внесено зміни до рішення Вінницької міської ради від 04.04.2008 р. № 1845 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці", а саме - доповнено пунктом 85, яким віднесено до переліку комунальної власності два котли Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 з обладнанням загальною вартістю 2 747 965,44 грн (не обліковане майно).

Пунктами 2, 3 вказаного рішення визначено: управлінню енергетики та зв`язку міської ради взяти на бухгалтерський прийняті у комунальну власність територіальної громади міста об`єкти зазначені у пункті 1 даного рішення; управлінню енергетики, транспорту та зв`язку міської ради передати, а комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийняти на свій баланс об`єкти зазначені в пункті 1 даного рішення з віднесенням на поповнення статутного фонду.

Водночас, судами встановлено, що рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 №2525 було предметом судового розгляду.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014 у справі№127/27435/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство "Моріс" до Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009.

За змістом зазначених судових рішень, суди першої інстанції та суд апеляційної інстанції виходили з того, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінніКодексу адміністративного судочинства України, а заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів, які б свідчили про оскарження рішення Вінницької міської ради від 30.10.2009 №2525 в порядку господарського судочинства.

Відтак, зазначене вище рішення Вінницької міської ради наразі є чинним, а позивачем не спростовано неправомірності взяття на бухгалтерський облік та прийняття у комунальну власність територіальної громади міста двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 із обладнанням.

Крім того, судом встановлено, що згідно пунктів 1, 2, 3, 5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.09.2009 №2050 вирішено:

- Управліннюжитлового господарствапідготувати передаточний баланс та передати,акомунальномупідприємствуВінницькоїміськоїради"Вінницяміськтеплоенерго"прийнятинабаланстаексплуатацію майновийкомплекскотельнюповул.К. Маркса, 18а;

- комісії розпочатироботу по передачіцілісногомайновогокомплексу котельні по вул. К. Маркса, 18а з 17.09.2009 та завершити роботу по прийому - передачі до 18.09.2009;

- КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" забезпечити згідно діючого законодавства працевлаштування працівників задіяних Товариством у виробничому процесі та функціонуванні цілісного майнового комплексу котельні по вул. К.Маркса, 18а.

Згідно матеріалів справи №10/24/2011/5003 у проміжних звітах арбітражного керуючого Болховітіна В.М., який виконував повноваження розпорядника майна та ліквідатора ТОВ ВКП "Моріс", повідомлялося, що вищевказане рішення від 17.09.2009 №2050 було предметом судового розгляду.

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.02.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Моріс" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи - Департамент житлового господарства Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про визнання рішення нечинним - задоволено. Визнано не чинними підпункти 1,2,3,5 рішення Виконкому №2056 від 17 вересня 2009 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2014 у справі №2а-12063/11/0212, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2050 від 17.09.2009, яким, зокрема, вирішено передати комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на баланс цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К. Маркса, 18а, наразі є чинним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами договору оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001 котельня, на території якої перебуває оспорюване рухоме майно, є цілісним майновим комплексом.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч.3ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, за умови, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого ним майна без заподіяння шкоди такому майну.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за згодою уповноваженого органу, визначеногостаттею 21 цього Закону, орендар має право на відшкодування своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна згідно з Порядком передачі майна в оренду, якщо інше не визначено договором оренди.

Згідно з п.6 ч.1ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки.

Відповідно до ч.3ст.66 ГК України, єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Суд звертає увагу на те, що серед переліку об`єктів рухомого майна, яке просить витребувати позивач та знаходиться на території котельні відповідача є, зокрема, чотири водогрійні котли Vitomax 200М, які задіяні в процесі виробництва та забезпечують важливу стратегічну функцію - забезпечення тепловою енергією та гарячою водою частини мікрорайону м. Вінниці, з огляду на що, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відчуження даного майна порушить цілісність відповідного єдиного майнового комплексу.

Поряд з цим, згідно що п.1.1 ст.1 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2019 р. № 1840, Підприємство створене на підставі рішення Вінницької міської ради №1577 від 10.08.2004 року. Власником Підприємства є Вінницька міська об`єднана територіальна громада в особі Вінницької міської ради (надалі - Власник). Органом, за яким закріплено функції управління Підприємством , є департамент енергетики, транспорту та зв`язку міської ради (далі - Орган управління).

Пунктом5.3 ст. 5 Статуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" визначено, щомайно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання.Підприємство користується майном без права його відчуження, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства.На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів Підприємства. При прийнятті на баланс Підприємства майна комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та його поліпшення, його вартість відноситься на поповнення Статутного капіталу Підприємства за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Згідно абз. 1 п. 30 ч. 1ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.8ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведені пункти статуту відповідача та зважаючи на те, що спірне майно (котли) не належить КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на праві власності, а лише перебуває на балансі як цілісний майновий комплекс, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідач не вправі відчужувати відповідне майно без попередньої згоди власника - Вінницької міської ради у відповідності до вищевказаних норм законодавства.

Зважаючи на викладені обставини та беручи до уваги те, що оспорюване майно (котли) включено до переліку об`єктів комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, при цьому, відокремлення даного майна порушить цілісність відповідного єдиного майнового комплексу, оскільки дані котли задіяні в процесі виробництва, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування рухомого майна, а саме котлів, які знаходяться на території котельні КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул. М. Шимка (колишня вул. К. Маркса), 18а, м. Вінниця.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності у даній справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Застосування позовної давності (в розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Слід зазначити, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

В основу конструкції частини першоїстатті 261 ЦК Українипокладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина першастатті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

В протилежному випадку матиме місце безпідставне наділення арбітражного керуючого, як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ніЗакон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(положення якого втратили чинність), ні чиннийКодекс України з процедур банкрутстване встановлюють спеціальних норм про позовну давність, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.

Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про порушене право, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятоїстатті 267 ЦК Україниотримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Підсумовуючи викладене, з огляду на необхідність відповідно до положеньстатті 13 ЦК Україниоцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права,колегія суддів дійшла висновку, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення нового арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 05.03.2020 у справі №14/325"б", від 13.01.2016 у справі №922/5094/14, від 10.07.2018 у справі №904/8293/17.

Вищевикладеним, в свою чергу, спростовуються доводи скаржника про те, що позов про витребування майна подано позивачем у межах трирічного строку позовної давності, оскільки про наявність належного боржнику майна, арбітражний керуючий дізнався після свого призначення ліквідатором (ухвала суду від 25.07.2017 у справі №10/24/2011/5003) та ознайомлення із матеріалами справи про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс", а також за наслідками отриманих ліквідатором у 2018 році відповідей на запити від державних органів та підприємств щодо наявності та зареєстрованого за боржником майна.

Крім того, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №10/Б-743).

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 та від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16).

Отже,початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядкустатті 388 ЦК Українивідліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Також, суд зазначає, що оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли юридична особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права, згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей387,388 ЦК Українимають застосовуватися положеннястатті 267 ЦК України.

Згідно ч.1ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 253 ЦК Українивизначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу ч.1ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістомст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписист.260 ЦК Українипередбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2009 у справі №7/144-09, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010, розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року №2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс" повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул. К.Маркса, 18а.

Також за змістом наявного в матеріалах справи листа арбітражного керуючого Куліченка М.В. № 02-15/137 від 25.04.2019, адресованого Кабінету Міністрів України та Вінницькій міській раді, 07.10.2009 працівники та керівник ТОВ ВКП "Mоріс", в порушення умов договору оренди та законодавства, не були допущені на територію котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", про що був складений відповідний акт. Тільки 24.12.2009, тобто через 2,5 місяці після дострокового та протиправного захоплення котельні представниками Вінницької міської ради та комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 №2 розірвано в судовому порядку згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 7/144-09.

У зв`язку з тим, що господарську діяльність ТОВ ВКП "Моріс" було заблоковано та позбавлено доступу до майна підприємства, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКП "Моріс", а ухвалою суду від 09.06.2011 розпорядником майна ТОВ ВКП "Моріс" призначено Болховітіна В.М.

За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ ВКП "Моріс" знало про порушення своїх прав та інтересів ще у 2009 році та мало право на звернення до суду із вимогами щодо витребування майна або відшкодування його вартості після набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу №2 від 01.04.2001 в судовому порядку. Однак, відповідних дій позивачем вчинено не було.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ ВКП "Моріс", складеного 26.10.2012 за участі розпорядника майна Болховітіна В.М., представників комітету кредиторів та ТОВ ВКП "Моріс", виявлено 89 одиниць найменування цінностей ТОВ ВКП "Моріс", на загальну суму 2 282 358,59 грн.

У листі арбітражного керуючого Куліченка М.В. №02-15/137 від 25.04.2019 повідомлено, що згідно переліку виявленого майна, 13 одиниць основних засобів підприємства (загальною вартістю 2 027 671,24 грн) знаходяться на території Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за адресою: вул.К.Маркса, 18А, м. Вінниця та на прилеглій території.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в інвентаризаційних описах основних засобів ТОВ ВКП "Моріс" № 1, № 2 на 22.10.2012, зазначене рухоме майно, яке просить витребувати позивач у відповідача, в т.ч., котел водогрійний Vitomax 200М 241004, заводський № НОМЕР_1 , реєстр. №674, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою та котел водогрійний Vitomax 200М 241005, заводський №714380800167, реєстр. №675, в комплекті з пильником, приладами обліку, запірною арматурою.

Отже, за наслідками проведеної інвентаризації основних засобів боржника, ТОВ ВКП "Моріс" ще у 2012 році знало про наявність належного йому майна, яке перебувало на території відповідача.

Разом з тим, позивач - ТОВ ВКП "Моріс", будучи об`єктивно обізнаним про перебування належного йому майна на території КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", на протязі близько 8 років не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами.

Також слід зазначити, що після оскарження позивачем за адміністративним позовом рішення Вінницької міської ради №2525 від 30.10.2009 щодо передачі на баланс відповідача віднесених до переліку комунальної власності двох котлів Vitomax 200М-241-005 та Vitomax 200М-241-004 (ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2014, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі №127/27435/14-а) та роз`яснення судом касаційної інстанції у справі №127/27435/14-а, що заявлені позивачем вимоги підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, ТОВ ВКП "Моріс" в особі уповноваженого органу (ліквідатора) мало право у 2016 році на оскарження відповідного рішення Вінницької міської ради в порядку господарського судочинства, чого останнім зроблено не було; доказів протилежного позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Зважаючи на викладені обставини, правові висновки Верховного Суду та приписи законодавства, безпідставними є доводи скаржника про те, що саме з 11.02.2019 (лист відповідача №34/993 від 11.02.2019, підготовлений за наслідками отримання останнім актів огляду та перевірки майна ТОВ ВКП "Моріс") є порушеним право ТОВ ВКП "Моріс" на належне йому на праві власності майно та саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.

Оскільки ТОВ ВКП "Моріс" в особі ліквідатора боржника, звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння лише 13.01.2020, тобто з пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для застосування спливу позовної давності та, як наслідок, відмову в задоволенні позовних вимог на підставі ч.4ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ ВКП "МОРІС" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04 лютого 2021 року у справі №10/24/2011/5003(902/28/20) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №10/24/2011/5003(902/28/20) повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "20" травня 2021 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.