ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/9049/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.10.2020 (повне рішення складено 22.10.2020)

у справі №910/9049/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,5012 га на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0028), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оска 1", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.02.2020 за № 229.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача Київською міською радою спірної земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" на виконання оскаржуваного рішення суперечить приписам ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України, адже була здійснена поза процедурою проведення земельних торгів, у зв`язку з чим існують правові підстави для скасування такого рішення та визнання недійсним договору оренди землі.

Короткий зміст заперечень проти позову Київської міської ради

Відповідач-1 - Київська міська рада - в обґрунтування заперечень проти позову посилалась на те, що:

- ТОВ "Оска 1" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про передачу йому земельної ділянку для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці, на підтвердження чого надано свідоцтво про право власності від 07.04.2014 № 20089996, враховуючи приписи ст. 134 Земельного кодексу України, земельні торги при відведенні вказаної земельної ділянки відповідачу-2 проводитись не повинні;

- прокурором не обґрунтовано належними та допустимими доказами того, що рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 не відповідає вимогам законодавства та порушує інтереси держави, відсутні обумовлені законом підстави для визнання недійсним укладеного на виконання оспорюваного рішення Київської міської ради договору оренди земельної ділянки;

- жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні документації з землеустрою мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться, в той час як відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 супроводжувалося врахуванням визначених обмежень;

- не надано прокурором доказів, які підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування автостоянки, що має визначатись з площі нерухомого майна, функціонального використання, відвідуваності, забезпеченості доступу до об`єктів нерухомого майна. Математичний обрахунок для визначення не співмірності площ, на думку прокурора, здійснено шляхом простого поділу земельної ділянки на площу нерухомого майна. При цьому, прокурор не звернув увагу, що площа достатня для обслуговування вираховується не до одного об`єкта нерухомого майна, а до трьох різних об`єктів, що становлять об`єкт нерухомого майна (автостоянки №17), не враховано експлікацію об`єктів та вид їх використання.

Короткий зміст заперечень проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1"

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оска 1" в обґрунтування заперечень проти позову у відзиві посилалось на те, що:

- оскаржуване рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 є законним, а оскільки відсутні підстави для визнання незаконним вказаного рішення, то відсутні підстави і для визнання незаконним спірного договору оренди земельної ділянки. Крім того, вказував на те, що прокурором не обґрунтовано, які конкретні інтереси держави порушені в спірному випадку, а тому відсутнє обґрунтування підстав для подання ним позовної заяви;

- на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки, у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Київська міська рада передала у користування земельну ділянку на якій розташований об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" для експлуатації та обслуговування автостоянки. Дане твердження спростовує доводи прокурора щодо передачі оскаржуваним рішенням у користування об`єкт дорожнього сервісу;

- прокурор посилавшись, що надання даної земельної ділянки можливе лише за наслідками проведення земельних торгів, не навів аргументів стосовно того, що який розмір земельної ділянки необхідний для розміщення та обслуговування нерухомого майна відповідача-2, обставин можливості продажу права оренди земельної ділянки за наведеною адресою на земельних торгах та фактичне розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна;

- не можуть братись до уваги твердження прокурора стосовно того, що для експлуатації об`єкту нерухомості відповідача-2 земельна ділянка має бути меншою, ніж та яка передана в оренду, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки -відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- у матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення у ТОВ "Оска 1" права власності на об`єкти нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:62:701:0028, переданій в оренду ТОВ "Оска 1" на підставі спірного рішення Київської міської ради, а також відсутні докази неправомірності набуття такого права власності на вказане нерухоме майно, а тому посилання позивача на те, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом - необґрунтовані;

- дана земельна ділянка не підлягала наданню в оренду на конкурентних засадах та були відсутні підстави для проведення земельних торгів, оскільки на спірній земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:62:701:0028 на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення № 386/7959 від 12.12.2019 знаходилось нерухоме майно, яке належало на праві власності ТОВ "Оска 1";

Крім того, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що при укладенні спірного договору оренди землі від 27.02.2020 були наявні обставини, з якими закон пов`язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури 02.11.2020 (згідно відомостей поштового трекера відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга), тобто у строк, встановлений ч. 4, 7 ст. 116, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права (ст.ст. 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 79-1,116, 120, 124, 125, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.376-377 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- суд першої інстанції у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України дійшов необґрунтованого висновку про законність відведення поза земельним аукціоном землі площею 1,5012 га, що у 60 разів перевищує площу майна, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, а лише за результатами земельного аукціону;

- судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, не врахувавши Висновки Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин приписів ст. 120, 124, 134 Земельного кодексу України, Державних будівельних та санітарних норм, дійшов помилкового висновку про відсутність законодавчого врегулювання спірного питання;

- скаржник вказав, що відведення вільної від забудови частини спірної земельної ділянки поза конкурентними засадами є неефективним розпорядженням землею територіальної громади м. Києва та свідчить про порушення інтересів держави, що судом першої інстанції залишено поза увагою;

- судом першої інстанції не надано оцінку доводам прокурора відносно того, що право користування на спірну земельну ділянку площею 1, 5012 га не було зареєстровано за будь-якими фізичними чи юридичними особами, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" не могло виникнути прав на цю земельну ділянку на підставі ст. 120 Земельного кодексу України;

- суд першої інстанції у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що оспорюваним рішенням Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 спірну земельну ділянку надано для експлуатації та обслуговування автостоянки, яка належить до об`єктів дорожнього сервісу, у зв`язку з чим, право оренди спірної земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підприємство могло набути виключно на конкурентних засадах;

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора, про те, що самочинність будівництва свідчить факт прийняття рішення Господарським судом м. Києва від 25.04.2015 у справі №910/18629/13, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Оска 1"зобов`язано звільнити земельну ділянку площею 0, 63 га по вул. Оноре де Бальзака 16-18 у м. Києві (що є складовою спірної земельної ділянки), що використовувались під розміщення автостоянки повернути її Київській міській раді та привести у придатний для використання стан.

Короткий зміст заперечень Київської міської ради проти апеляційної скарги

24.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради (відповідача-1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська міська рада просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -1 наголошував, що:

- враховуючи наявність у відповідача-2 належним чином набутого та зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, яке розташовано на переданій відповідачу-2 в оренду земельній ділянці, а також безпосереднє волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке оформлене відповідним рішенням, земельна ділянка на законних підставах відповідно до ст. ст. 123, 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передана в оренду відповідачу-2;

- стосовно доводів скаржника про відсутність законодавчого врегулювання необхідності визначення площі земельної ділянки та площі об`єктів нерухомого майна відповідно до Державних будівельних норм та санітарних норм зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку органу місцевого самоврядування вимагати обґрунтувань надання заявнику земельної ділянки такої площі, яка заявляється у клопотанні чи відмовляти у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки/ технічної документації щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку із відсутністю обґрунтувань.;

- стосовно доводів прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що жодним нормативним актом не унормовано, що при розробленні технічної документації щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись пропорції співвідношення площі об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться, зазначає, що прокурором не наведено норм законодавства, жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна;

- твердження прокурора, що для обслуговування об`єкту нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельна ділянка має бути меншою, ніж та, яка передана в оренду, не підтверджено та не вмотивовано;

- судом першої інстанції підтверджено, що рішенням Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 земельна ділянка передана в користування відповідача-2 в порядку відведення, а не шляхом заміни сторони у зобов`язанні, як передбачено приписами ст. 120 Земельного кодексу України, а доводи скаржника є посилковими, що дана земельна ділянка відноситься до земель, які не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах;

- посилковими є доводи скаржника стосовно того, що у випадку відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу обов`язковим є проведення земельних торгів. Оскільки, спірна земельна ділянка передавалась для експлуатації та обслуговування автостоянки, а не для будівництва, обслуговування та ремонтів об`єктів дорожнього сервісу.

- оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято в межах компетенції, на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, а тому немає підстав для визнання його незаконним, адже в спірному випадку мало місце саме виділення землі відповідачу-2 як власнику розташованих на ній будівель, що унормовано положеннями ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а укладений на підставі прийнятого рішення договір відповідає вказаним нормам законодавства, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним також відсутні.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1"

28.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" (відповідача-2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оска 1" просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -2 наголошував, що при вирішенні спору судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що:

- наявність у відповідача-2 належним чином набутого та зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, яке розташовано на переданій відповідачу-2 в оренду земельній ділянці, а також безпосереднє волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке оформлене відповідним рішенням, земельна ділянка на законних підставах відповідно до ст. ст. 123, 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передана в оренду відповідачу-2;

- скаржник не зміг навести відповідні норми законодавства, якими встановлюється співвідношення площ земельної ділянки і будівельних площ, а арифметичний підрахунок таких площ є безпідставним;

- земельна ділянка має той розмір, який передбачає можливість використання та обслуговування відповідачем-2 всього нерухомого майна, а інший розмір земельної ділянки не дав би змоги відповідачу-2 належним чином використовувати та обслуговувати будівлі, а також ефективно використовувати земельну ділянку;

- оскаржуване рішення Київської міської ради № 386/7959 від 12.12.2019 було прийнято в межах компетенції, на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, а тому немає підстав для визнання його незаконним та скасування, адже в спірному випадку мало місце саме виділення землі відповідачу-2, як власнику розташованих на ній будівель.

Короткий зміст додаткових пояснень скаржника (прокурора Київської міської прокуратури)

24.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від прокурора Київської міської прокуратури надійшли пояснення у справі щодо дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду.

У вказаних поясненнях прокурор на виконання вимог ст.53 Господарського процесуального кодексу України навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував порушення державних інтересів, визначив Київську міську раду одним із співвідповідачів у справі, заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури 02.11.2020 (згідно відомостей поштового трекера відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга), тобто у строк, встановлений ч. 4, 7 ст. 116, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 для розгляду апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9049/20 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020, розгляд справи призначено на 10.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 розгляд справи № 910/9049/20 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 відкладено на 28.01.2021.

28.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 оголошено у розгляді справи № 910/9049/20 перерву в судовому засіданні до 18.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 05.03.2021 по 19.03.2021 включно у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/9049/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, для розгляду справи №910/9049/20 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 прийнято справу №910/9049/20 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В., призначено до розгляду в судовому засіданні 22.04.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.04.2021 з`явились прокурор, представник Київської міської ради та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1".

Прокурор в судовому засіданні 22.04.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,5012 га на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0028), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оска 1", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.02.2020 за № 229.

Представник відповідача-1 - в судовому засіданні 22.04.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 - в судовому засіданні 22.04.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2019 Київською міською радою IХ сесії VIII скликання прийнято рішення № 386/7959 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва" (далі - рішення КМР № 386/7959 від 12.12.2019) відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2018 №НВ-0001289022018), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2018 №117747651) та розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1"від 12.04.2018 №50005-002820146-031-03, вирішено:

1) передати ТОВ "Оска 1", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,5012 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0028, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001289022018) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності від 07.04.2014 індексний № 20089996) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики,оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04, заява ДЦ від 12.04.2018 № 50005-002820146-031-03, справа А-24950).

2) Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1":

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

- у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;

- дотримуватись обмежень у використанні земельної ділянки, зазначених у витязі з Державного земельного кадастру;

3) попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України;

4) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

27.02.2020 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Оска 1", як орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 229 (далі - договір оренди, спірний договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю., згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 40210832 від 20.03.2013, номер запису про право власності: 25330132, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511066580000.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:701:0028;

- місце розташування - вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики,оборони та іншого призначення;

- вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки;

- розмір (площа) - 1,5012 га.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 20.11.2019 № 5331/86-19 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 24 726 843,45 грн. (п. 2.2 Договору оренди).

У п. 3.1. Договору оренди сторони погодились, що договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

Згідно п. 4 Договору оренди орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, яки Орендар самостійно розраховує та вносить Орендареві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі, а річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється в розмірі № (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за Земельну ділянку від 09.01.2020 року за №НГО/2019-5176 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 за №1724) річна орендна плата становить 741 805, 30 грн. на рік.

П. 4.11 передбачено, що контроль за виконанням умов Договору та виявлення порушень здійснюється Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах компетенції, визначеної рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 року за №16/890 "Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор у позові вказував, що надавши поза аукціоном земельну ділянку неспівмірною площею та фактично під будівництво нового майна Київська міська рада діяла свідомо не в інтересах територіальної громади та держави, оскільки таким чином позбавила територіальну громаду можливості збільшити надходження до бюджету, а така передача в оренду без земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах. При цьому, вжиття заходів щодо скасування спірного рішення саме органом прокуратури обумовлена тим, що в даному випадку відсутній орган, який би мав здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Отже, у даному спорі відсутній орган, який би мав здійснювати захист інтересів держави, про порушення яких вказує прокурор, а отже, спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду, як позивач.

Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019, наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур", перейменовано без зміни ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу "Прокуратура міста Києва" в "Київську міську прокуратуру".

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

З огляду на викладені норми та враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади міста Києва, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання спірної земельної ділянки у користування відноситься до виключної компетенції Київської міської ради та може бути реалізовано не інакше, як за наслідками прийняття відповідного рішення Київською міською радою, що мало місце в даному випадку шляхом прийняття Рішення від 12.12.2019 № 386/7959, оскаржуваного прокурором .

У відповідності до положень стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (в т.ч. Київської міської ради) має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.

Однак, звертаючись з відповідним позовом до суду, як і з апеляційною скаргою, прокурором вказувалось на порушення Київською міською радою принципу законності при передачі в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" спірної земельної ділянки за Рішенням від 12.12.2019 № 386/7959, обґрунтовуючи свої доводи, зокрема, тим, що:

- оспорюваним рішенням Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 відповідачу-2 виділено земельну ділянку площею 1,5012 га на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автостоянки, на якій розташовано нерухоме майно загальною площею 250,5 м. кв. Таким чином, згідно з твердженнями позивача, площа наданої відповідачу-2 земельної ділянки у 60 разів перевищує площу нерухомого майна, що розташоване на ній. Позивач вважав, що виділення земельної ділянки на підставі спірного рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 відбулось без визначення дійсного розміру такої земельної ділянки у відповідності до державних будівельних та санітарних норм, що, на переконання позивача, є обов`язковим;

- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, за виключенням випадків, визначених положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Таке виключення, коли земельна ділянка державної або комунальної власності передається у орендне користування на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів, зокрема, становить випадок, коли на такій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить фізичній або юридичній особі. У зв`язку з цим, посилаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України, прокурор вказує, що відповідач мав право набути на позаконкурентних засадах лише земельну ділянку під нежитловими будівлями загальною площею 250,5 м. кв., інша ж частина спірної земельної ділянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва повинна була бути передана у користування не інакше, як за результатами проведення земельних торгів;

- первісна реєстрація нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, відбулась у березні 2014 року шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відсутності жодного правовстановлюючого документу на таке майно та земельну ділянку під ним. Викладене, на переконання позивача, свідчить про самочинність будівництва вказаного нерухомого майна. Крім того, про самочинність будівництва, як вважає позивач, свідчить також та обставина, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2015 у справі № 910/18629/13 ТОВ "Оска 1" зобов`язано звільнити земельну ділянку площею 0,63 га на вул. Оноре де Бальзака, 16-18 у Деснянському районі м. Києва, яка є складовою спірної земельної ділянки, та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного Рішення від 12.12.2019 № 386/7959), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Оска 1" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.04.2014 № 20089996 є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 16-24, до якого, у тому числі, відноситься: будинок охорони 150,6 м.кв. (літ. А), підсобне приміщення 74,4 м.кв. (літ. Б), будинок охорони 25,5 м.кв. (літ. В).

Відповідні відомості про право власності ТОВ "Оска 1" на вищевказане нерухоме майно також внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою № 221477058 від 26.08.2020.

Також, у матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення у ТОВ "Оска 1" права власності на об`єкти нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:62:701:0028, переданій в оренду ТОВ "Оска 1" на підставі спірного рішення Київської міської ради, а також відсутні докази неправомірності набуття такого права власності на вказане нерухоме майно. Тому відповідні посилання позивача на те, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, є самочинним будівництвом, судом не беруться до уваги як необґрунтовані.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що як на момент розгляду та вирішення даного спору, так і на момент прийняття Київською міською радою спірного рішення № 386/7959 від 12.12.2019 у власності ТОВ "Оска 1" перебували об`єкти нерухомого майна розташовані на спірній земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:62:701:0028, про що також зазначено у пояснювальній записці № ПЗ-30641 від 20.04.2018 Департаменту земельних ресурсів.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на спірній земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:62:701:0028 на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення № 386/7959 від 12.12.2019 знаходилось нерухоме майно, яке належало на праві власності ТОВ "Оска 1", тому дана земельна ділянка не підлягала наданню в оренду на конкурентних засадах та відповідно були відсутні підстави для проведення земельних торгів.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що в силу наведених норм ч.1 ст. 123, ст. 124, ч.ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та встановлених обставин виникнення спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, передача спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Оска 1" на підставі Рішення від 12.12.2019 №386/7959 була здійснена саме у відповідності до положень ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), як власнику розташованої на ній нерухомості, що підтверджується також матеріалами кадастрової справи А-24950 від 16.03.2018.

З огляду на викладене, доводи прокурора стосовно того, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України дійшов необґрунтованого висновку про законність відведення поза конкурсом землі площею 1,5012 га, що у 60 разів перевищує площу майна, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, а лише за результатами земельного аукціону, - суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні та необґрунтовані.

Стосовно обставин справи щодо необхідної власнику нерухомості (гарантованої Законом) площі для обслуговування відповідних будівель та споруд, у випадку коли її не було визначено, що і має місце у спірному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Суд також відхиляє як необґрунтовані та безпідставні посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка майже у 60 разів перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться, оскільки жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. Позивачем до того ж не надано доказів щодо того, що така різниця у площах відведеної земельної ділянки та розташованої на ній будівлі (споруди) порушує чиїсь права або законні інтереси, що є обов`язковою передумовою звернення до суду. Натомість, оренда земельної ділянки комунальної власності є підставою для сплати орендної плати до місцевого бюджету.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказані доводи прокурора відхиляє, як підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", було висловлено правову позицію відносно того, що у таких випадках розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо (п. 181 постанови).

Також, у постанові від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, досліджуючи подібне питання, вказав на те, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 1, 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" в державі Україна, зокрема, діють: з 17.04.1992 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44; з 24.07.1996 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173; з 01.01.2006 Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80, на підставі чого спростував висновки судів апеляційної та касаційної інстанції, що норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Отже, питання визначення необхідної площі земельної ділянки для обслуговування розміщених на них будівель та споруд при переданні її у користування власнику такої нерухомості може бути вирішено шляхом проведення відповідної експертизи з урахуванням в т.ч. нормативів, встановлених наведеними положеннями.

Разом з тим, можливість проведення такої експертизи - не є безумовною.

За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій", заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землеустрій, зокрема, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів (пункт "в" статті 2 цього Закону).

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Статтею 186 Земельного кодексу України встановлено, що документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", суб`єктами державної експертизи є замовники та виконавці. Замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи, а також розробники об`єктів державної експертизи.

За змістом ст.ст. 8-11 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах. Обов`язковій державній експертизі підлягають: схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вибіркова державна експертиза проводиться за ініціативою спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи щодо об`єктів, які не підлягають обов`язковій експертизі. Добровільна державна експертиза проводиться за ініціативою замовника або розробника об`єкта експертизи щодо об`єктів, які не підлягають обов`язковій державній експертизі.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначення площі земельної ділянки для обслуговування розміщених на них будівель та споруд при переданні її у користування власнику такої нерухомості - не належить до компетенції Київської міської ради та може бути здійснено виключно за наслідками проведення державної експертизи землевпорядної документації уповноваженими на це органами, і у визначених Законом випадках.

При цьому, необхідною умовою проведення такої експертизи є наявність розробленої землевпорядної документації (проекту землеустрою чи технічної документації), яка і є об`єктом відповідної експертизи.

Згідно з матеріалів кадастрової справи А-24950, для підтвердження наявності у прав на все майно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оска 1", що розташовано на спірній земельній ділянці останнім були подані копії наступних документів: договір купівлі-продажу від 27.02.2020 укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оска 1", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.02.2020 за № 229, Пояснювальна записка №ПЗ-30641 від 20.04.2018 до проект рішення Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва", Кадастровий план земельної ділянки 8000000000:62:701:0028, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.04.2014 у якому вказано, що складові частини об`єкта нерухомого майна становлять будинок охорони площа 150, 6 кв.м., підсобне приміщення площа 74,4 кв.м., будинок охорони площа 25,5 кв.м.

Отже, судом першої інстанції надано належну правову оцінку доводам прокурора відносно права користування на спірну земельну ділянку площею 1, 5012 га Товариством з обмеженою відповідальністю "Оска 1" на підставі ст. 120 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реалізуючи право на отримання спірної земельної ділянки в користування в порядку, визначеному ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), ТОВ "Оска 1" було належним чином підтверджено про належність йому всього розташованого на такій земельній ділянці майна.

При цьому, враховуючи в сукупності усі наявні у справі докази, було враховано, що відповідно до наявних в матеріалах справи фото- та картографічних зображень розташованого на спірній земельній ділянці майна ТОВ "Оска 1" вбачається його розміщення по всій площині в її межах, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, відсутні правові підстав для висновку про те, що Рішення від 12.12.2019 № 386/7959 було прийнято Київською міською радою з порушенням такого принципу провадження своєї діяльності в сфері земельних правовідносин як забезпечення раціонального використання та охорони земель, у зв`язку з чим доводи прокурора в апеляційній скарзі у наведеній частині стосовно того, що відведення вільної від забудови частини спірної земельної ділянки поза конкурентними засадами є неефективним розпорядженням землею територіальної громади м. Києва та свідчить про порушення інтересів держави - відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

При цьому, суд першої інстанції правомірно врахував при вирішенні спору, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що враховуючи специфіку процедури передачі земельної ділянки без складення документації із землеустрою, не виключається можливість в подальшому виникнення спору щодо доцільності та раціональності (законності) таких дій, зумовленого сумнівами зацікавлених осіб в співмірності площі переданої земельної ділянки із займаною розміщеним на ній майном площею, що породжує певний симбіоз доказування в межах такого спору, який полягає в обов`язку довести особою, якою ініційовано такий спір, наявність відповідної неспівмірності, що протиставляється праву опонента підтвердити законність його дій (тобто, наявність такої співмірності).

Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що певна вищеобумовлена можливість виникнення спору щодо доцільності та раціональності (законності) таких дій не може бути покладена в основу висновку щодо незаконності Рішення від 12.12.2019 № 386/7959 та недійсність укладеного на його підставі договору оренди, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

За змістом ст.ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, саме через визначену наведеними нормами призму процесуальної змагальності учасників справи за допомогою встановлених в положеннях глави 5 Господарського процесуального кодексу України засобів та процедур, в даному випадку підлягає вирішенню питання співмірності площі переданої земельної ділянки із займаною розміщеним на ній майном площею.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те що сам по собі факт перевищення площі переданої у користування земельної ділянки над займаною майном та необхідною для його обслуговування площею - не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною, адже в будь-якому випадку відповідному власнику майна чинним законодавством України гарантовано право на землю, на якій воно розміщено у визначених Законом межах, тому, вирішуючи таке питання слід встановлювати саме необхідний розмір, з послідуючим його співставленням з виділеним.

Тобто, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з наведених підстав, саме на ініціатора відповідного позову в першу чергу покладається обов`язок з доведення розміру, який є дійсно необхідним для користування та обслуговування розміщеним на землі майном задля послідуючого висновку про співмірність його, чи ні, з площею переданої земельної ділянки, дотримання чого у судовому процесі відповідатиме принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, прокурором за допомогою визначених процесуальних засобів доказування не було визначено який же, на його думку, розмір земельної ділянки підлягає передачі відповідачу 2 задля реалізації його права на отримання землі для користування та обслуговування належного йому майна, що вказувало б на обґрунтованість його доводів відносно фактичного перевищення площі спірної земельної ділянки над таким розміром.

При цьому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що на спірній земельній ділянці находиться нерухоме майно, належне відповідачу -2, загальною площею 237,3 кв.м., що займає менше 1% площі спірної земельної ділянки, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, водночас, право оренди земельної ділянки вільної від нерухомого майна, відповідач-2 мав право набути лише за результатами земельного аукціону - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення за наведених обґрунтувань, оскільки земельна ділянка має саме той розмір, який передбачає можливість використання та обслуговування відповідачем-2 всього нерухомого майна, а інший розмір земельної ділянки не дав би змоги відповідачу-2 належним чином використовувати та обслуговувати будівлі, а також ефективно використовувати земельну ділянку, що враховано органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного Рішення від 12.12.2019 №386/7959. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Київська міська рада погодила надання відповідачу-2 відповідного розміру земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення в установленому законом порядку та згідно визначеної процедури, а в подальшому - реалізувала своє волевиявлення шляхом укладення відповідного договору.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень Київської міської ради, остання вказувала, що жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні документації з землеустрою мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земної ділянки,яка відводиться.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що прокурором не було виконано процесуального обов`язку щодо підтвердження своїх доводів відносно невідповідності площі спірної земельної ділянки, площі, необхідній для обслуговування майна, адже матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження цього.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що оспорюваним рішенням Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 спірну земельну ділянку надано для експлуатації та обслуговування автостоянки, яка належить до об`єктів дорожнього сервісу, у зв`язку з чим, право оренди спірної земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підприємство могло набути виключно на конкурентних засадах, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, а також не були доведені жодними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" у редакції від 25.03.2018, що була чинною на час прийняття спірного рішення відповідачем-1, об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Проте, згідно з приписами абзацу 13 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Згідно з п. 2 ч.2 ст.134 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності та перевіривши доводи усіх учасників спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, в рамках обставин спірних правовідносин, сформованих специфікою порядку передачі вже сформованої земельної ділянки власнику розташованих на ній будівель і споруд, відповідачем-1 було підтверджено законність дій щодо передачі спірної земельної ділянки у користування відповідачу-2 згідно Рішення від 12.12.2019 № 386/7959, на підставі якого укладено Договір, а прокурором належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх вимог, не спростовано презумпцію чинності та законності оскаржуваного рішення, як не спростовано і обумовлену ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію дійсності укладеного правочину на підставі вказаного рішення - Договору оренди.

Таким чином, прокурором не було доведено існування правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 386/7959 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оска 1" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі м. Києва", адже матеріалами справи підтверджується, що його прийняття було здійснено Київською міською радою в межах наданих законодавством повноважень з дотриманням визначених у спірному випадку положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) порядку та підстав вчинення таких дій, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість доводів відносно недійсності Договору оренди земельної ділянки площею 1,5012 га на вул. Оноре де Бальзака, 16-24 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0028), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оска 1", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.02.2020 за № 229.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що прокурору та учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20, за наведених прокурором доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Київську міську прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/9049/20- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київською міською прокуратурою.

4. Матеріали справи №910/9049/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 21.05.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

К.В. Тарасенко