Справа № 180/839/21

2/180/449/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Янжули О.С.,

при секретарі - Котовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов О.Г., звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». За час роботи на даному підприємстві, отримав травму на виробництві, а саме: консолідований двухлодижечний перелом кісток правої гомілки, посттравматичний децеомирующий артроз правого гомілковостопного суглоба, що підтверджується Актом форми Н-1, копія якого додається. В наслідок отриманої виробничої травми, при первинному огляді МСЕК, йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25%, без встановлення групи інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 50 000 гривень , яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

30 квітня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав. Вважають, що позивачем пропущені строки для звернення до суду, оскільки згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність, у межах якої особа може звернутись до суду за вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 233 КЗпП України, до вимог, які випливають із трудових правовідносин, застосовується трьох місячний строк, з дня коли працівник дізнався, або повинен був дізнатись про порушення свого права. У зв`язку з тим, що з моменту, коли позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% у 1993 році, до моменту пред`явлення позову до суду- 15.04.2021 року пройшло набагато більше часу, ніж передбачено діючим законодавством і позивач не надав суду доказів пропущення строків з поважних причин, отже останній таким чином пропустив строк для звернення до суду для захисту своїх прав. Право на відшкодування моральної шкоди працівникам вперше було передбачено ст. 12 ЗУ "Про охорону праці", який введено в дію 24 листопада 1992 року. Право на відшкодування моральної шкоди було передбачено в Правилах відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 року № 472. ОСОБА_1 із заявою про відшкодування моральної шкоди до підприємства не звертався. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року, Постанову пленуму Верховного суду України " про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди № 4 від 31.03.1995 року, статтю 237-1 КУпП, статтю 13 ЗУ "Про охорону праці" Проте стаття 237-1 КЗпП України набрала чинності 13 січня 2000 року. Стаття 13 ЗУ "Про охорону праці" набрала чинності 21.11.2002 року, а відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 3103.1995 року " Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди", оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними вдію у різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановити якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Згідно п. 15 цієї ж постанови зазначено шо судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до вступу в дію законодавчого акту про відшкодування моральної шкоди, обов`язок по його відшкодуванню поширюється у тому числі й у тих випадках, коли позивач після вступу в дію цього акту, продовжує перетерплювати моральні або фізичні страждання від раніше зроблених неправомірних дій. Також вважають, що для притягнення АТ "Марганецький ГЗК" до відповідальності за нанесені позивачу моральні страждання відсутні усі умови правопорушення а саме: наявність прямої дійсної шкоди; протиправність дії або бездіяльності відповідача, причинний зв`язок між протиправним порушенням свого обов`язку і шкодою, що наступила, вина сторони. Крім того розмір відшкодованої моральної (немайнової) шкоди має відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості. Отже спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавство України не є матеріально-правовою презумпцією, а тому, крім факту спричинення моральної шкоди, особливо має доводитись її розмір. Проте, розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними доказами.

Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 20 травня 1982 року на ОСОБА_1 .

За час роботи на даному підприємстві, а саме: 16 січня 1993 року, позивач отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: консолідований двухлодижечний перелом кісток правої гомілки, посттравматичний децеомирующий артроз правого гомілковостопного суглоба, що підтверджується Актом форми Н-1.

За даним нещасним випадком складено акт за формами Н-1 від 19.011993 року.

Висновком МСЕК від 10.06.1993 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом в розмірі 25%, групу інвалідності не встановлено. Впродовж, при повторних переоглядах, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25%, безстроково, групу інвалідності не встановлено.

Виходячи з медичних документів, акту №2/1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 16 січня 1993 року, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, позивач отримав виробничу травму.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач, має постійний біль ( скованість) обмеження в русі у правому г/стопному суглобі, які усиляються при ходьбі та при зміні погоди, загальну слабкість. У нього присутнє постійне відчуття стомлюваності, тривоги , емоційне пригнічення та переживання, які викликані наслідками виробничої травми. Крім того, останній позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, вимушений постійно приймати лікарські препарати, відчуває наслідки травми, він обмежений у вирішенні своїх побутових потреб, все це вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, що порушує нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 .

Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав`язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 50 000 грн., з утриманням податку та обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,6,9,10,12,13,19,76-81,141,247,258,259,263-265,268,273,274-277,279,352,354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області,( паспорт НОМЕР_2 ,ІПН - НОМЕР_3 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: О. С. Янжула