ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1143/20

провадження № 2/691/152/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Йосипенко І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 16.09.2013 у розмірі 135205 грн. 72 коп. та судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16.09.2013, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умовами та правилами надання банківських послу» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах передбачених Договором.

Відповідач не надавала своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено у розрахунку заборгованості. В порушення умов кредитного договору та норм ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення ст. 610 ЦК України, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушив зобов`язання за даним договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 , станом на 04.08.2020 має заборгованість у сумі 217312 грн. 15 коп., з яких: 3607 грн. 73 коп. заборгованість за тілом кредиту, 211804 грн. 42 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 1900 грн. 00 коп. нарахована пеня.

Позивач посилається на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а тому на власний розсуд просить сягнути із відповідача заборгованість у сумі 135205 грн. 72 коп., з яких: 3607 грн. 73 коп. заборгованість за тілом кредиту, 131597 грн. 99 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом (за період з 11.01.2014 по 31.08.2019).

На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк» в зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

До початку розгляду справи по суті, на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, у розмірі 13097 грн. 88 коп., з яких: 3607 грн. 73 коп. заборгованість за тілом кредиту, 7100 грн. 39 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши клопотання про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилася, хоча про дату, час та місце слухання справи була повідомленою вчасно та належним чином, про що свідчать реєстри відправки поштових повідомлень та оголошення про виклик у судове засідання, розміщене на сайті «Судова влада України» адресою http://court.gov.ua. Про причину своєї неявки, суд не повідомила.

Зі згоди представника позивача, висловленої у позовній заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У матеріалах справи є клопотання позивача про огляд веб-сайту, в якому просить оглянути зміст розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, який розміщений на офіційному веб - сайті АТ КБ «Приватбанк» (https://privatbank.ua/terms) в мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 76, 83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд вважає, що відсутні підстави для огляду веб-сайту АТ КБ «Приватбанк», оскільки позивачем не обгрунтовано з якою конкретною частиною документу слід ознайомитися суду, а вказано сторінки з 187 по 207, не вказано на підтвердження чи спростування якої саме обставини, суд має ознайомитися з документом.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, за нормами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом установлено, що 16.09.2013 ОСОБА_1 , ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та склавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

Свої підписом, відповідач надала згоду, що анкета - заява з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» в «ПриватБанк» та «Тарифами Банку», розміщеними на сайті банку, складають договір, укладений між нею та АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Наданий позивачем витяг з Тарифів банку є універсальним і містить відомості щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRAKT» та Універсальна GOLD».

Відомостей щодо фінансових умов кредитування з використанням однієї із вище зазначених платіжних карт, з якими була ознайомлена ОСОБА_1 , позивачем до суду не надано.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що станом на 04.08.2020 становить 13097 грн. 88 коп., та складається із 3607 грн. 73 коп. -заборгованість за тілом кредиту, 7100 грн. 39 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України позивач зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком нарахованих відсотків, оскільки позивачем не наданий погоджений сторонами договору розмір процентів, з яким позивач був обізнаний та який буде нарахований відповідно до умов кредитування з використанням кредитної картки за одним із чотирьох видів кредитних карт «Універсальна».

А тому, суд не приймає наданий розрахунок заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3607 грн. 73 коп.

У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 578 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 11, 509, 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України, ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 16.09.2013 у розмірі 3607 (три тисячі шістсот сім) грн. 73 коп. та судові витрати в сумі 578 (п`ятсот сімдесят вісім) грн. 50 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога