Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області у справі №316/595/17 від 15.09.2017 р. було встановлено,що 08.11.2016 р., приблизно о 17 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ДеоЛанос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Курчатова, зі сторони пр.Будівельників убік вул.Молодіжної в м.Енергодарі, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. та на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , спричинивши їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що було підтверджено висновком судово-медичної експертизи №301 від 30.12.2016 р. згідно якого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження заднього рогу медіального меніска 2 ступеня лівого колінного суглобу, розтягнення зв`язок лівого гомілковостопного суглоба, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, забиття м`яких тканин, підшкірної гематоми голови, а також забій м`яких тканин, гематоми, саден лівого ліктьового суглоба, які кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я більше ніж на 21 день і утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі деталі легкового автомобіля. В результаті отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 вимушена була тривалий час проходити лікування та на стаціонарному лікуванні в Енергодарській СМСЧ №1 ОСОБА_1 перебувала з 08.11.2016 р. по 18.11.2016 ро., а потім проходила амбулаторне лікування до 06.12.2016 р. - 27 календарних днів. Під час лікування ОСОБА_1 за направленнями лікаря проходила ультразвукове обстеження та обстеження на магнітно-резонансному томографі у м.Запоріжжя в ТОВ МЦ «Юнімед» та ТОВ ЦМВ в Малахіт», з метою проходження яких використовувались послуги таксі. Витрати при проходженні обстеження у м.Запоріжжя складаються: з послуг таксі 1250 грн, вартості УЗІ - 300 гривень, вартості МРТ - 435 гривень, обіду - 153,50 гривень, а всього 2138,50 гривень. За час лінування були здійснені витрати на придбання наступних лікарських препаратів та засобів: на 2370,48 гривень - L- лмзин-ексцинапг, анальгін, біолакт, цемедрол, метамекс, натрія хлорид, новокаїн, септід, цефограм, пластирь, рукавички доглядові, шприци, система ПК 21-02; на 1216,73 гривні - трізілін, фламідез, мазь Вишневського , кокарніт, бинти; на 1176,13 гривень - цикагтрідін, церебрум, тепарін, бинти, бахіли, шприци, бандаж гомілковостопний.

Загальна сума зазначених витрат склала 6901,84 гривень.

Крім того, під час дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений одяг та взуття ОСОБА_1 на загальну суму 8750 гривень, а саме: взуття - шкіряні чоботи вартістю 1950 гривень, светр жіночий вартістю 400 гривень, куртка зимова 4500 гривень, жіноча сумка вартістю 1900 гривень.

Також, 15.09.2017 р. в рамках кримінального провадження у справі №316/595/17 до Енергодарського міського суду Запорізької області подано заяву від позивача ОСОБА_1 про уточнення витрат на правову допомогу згідно якої вона просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень, які підтверджується угодою про надання правової допомоги за №933, від 29.04.2017 р., актом виконаних робіт від 30.05.2017 р., актами виконаних робіт від 15.06.2017 р., від 15.09.2017 р. та квитанціями про оплату №933 від 30.05.2017 р., №933 від 15.06.2017 р., №933 від 15.09.2017 р., які відносяться до процесуальних витрат. Оскільки позовна заява при розгляді кримінального провадження №316/595/17 була залишена без розгляду і процесуальні витрати за КПК України стягнуті не були з ОСОБА_2 , представник позивача вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 в порядку цивільного процесу у даній справі.

Зазначає, що загальний розмір понесених ОСОБА_1 витрат за кримінальним правопорушенням вчиненого ОСОБА_2 у справі №316/595/17 становить 25651,84 грн., у тому числі: Витрати на лікування в зв`язку з пошкодженням здоров`я -6901,84 гривень; Вартість пошкодженого майна в результаті ДТП - 8750 гривень;Процесуальні витрати за кримінальним провадженням - 10000 гривень.

Позивач зазначає, що у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 зазнала значної моральної шкоди, яка знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди,яка відбулася з вини відповідача та полягає у тривалому фізичному болі і стражданнях, які вона зазнала в результаті отриманням травми під час дорожньо-транспортної пригоди. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні, куди потрапила не за власним бажанням, вона вимушена була терпіти усі незручності поки проходила лікування оскільки її положили в загальну палату де разом з нею знаходились інші постійно лежачі хворі, які на протязі всього часу справляли нужду під себе, вимушена була терпіти неприємне медикаментозне лікування протягом тривалого часу, болісні лікувальні і діагностичні процедури. Також моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які пов`язані з протиправною поведінкою відповідача- ОСОБА_2 щодо неї, отриманням психологічної травми в наслідок якої протягом тривалого часу її турбують постійні неврози, які проявляються у вигляді тривоги, страху та нездатності у повній мірі зосередитись на основних питання її життя, вона почала боятись вулиць та перехресть у місті. Моральна шкода полягає і в тому, що наслідками подій, що сталися, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, повністю змінили її привичний уклад життя, обумовили необхідність пошуку та залучання додаткових матеріальних ресурсів, залучання значних фізичних, душевних ресурсів та дотепер вимагають компенсаторних можливостей за для їх подолання.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 повинен компенсувати ОСОБА_1 завдану ним моральну шкоду на суму 50000 гривень, яку вважає обґрунтованою та справедливою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортник засобів №АК/0281445 від 09.09.2016 р. в якому встановлено ліміт у 200000 гривень по страховому відшкодуванню шкоди здоров`ю та 100000 гривень по відшкодуванню шкоди майну, а отже дана пригода є страховим випадком.

Тобто, з ПАТ «HACK «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню кошти по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, а саме: витрати на лікування 6901,84 гривень, шкода заподіяна майну потерпілої у сумі 8750 гривень та моральна шкода 100000 гривень, а всього 115651,84 гривень.

12.07.2019 р. адвокатом Коваленко В.В. в інтересах ОСОБА_1 було подано до ПАТ «HACK «ОРАНТА» заяву про виплату страхового відшкодування шкоди у розмірі 8651,84 гривень та моральної шкода у сумі 100000 гривень, але відповідач ПАТ «HACK «ОРАНТА» надало відповідь за №7931 від 17.07.2019 р. про відмову у виплаті страхового відшкодування та з вимогою надати належно завірені документи лікувальним закладом.

При цьому, в рахунок відшкодування шкоди, відповідачем ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 5000 гривень 10.11.2016 р., що підтверджується розпискою, та під час розгляду апеляційної скарги у кримінальній справі було перераховано через відділення «Укрпошти» кошти у сумі 2000 гривень, а всього 7000 гривень, таким чином, на користь ОСОБА_1 з ПАТ «НACK «ОРАНТА», на думку представника позивача, підлягає стягненню невідшкодована шкода у загальній сумі 108651,84 гривень. (а.с.2-13).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.01.2020 р. було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.93-93зворот).

Відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надано до суду 18.02.2020 р. відзив на позовну заяву, в якому не заперечуючи вину ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді та того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», зазначають що фактично ПАТ «НАСК «ОРАНТА не відмовляла ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди на один раз поданою заявою від 12.07.2019 р., а було лише повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання визначених Законом №1961-ІV певних документів. Крім того, ОСОБА_2 добровільно відшкодував ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 7000 гривень. Вважає безпідставними вимоги про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 8651,84 гривні матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів обов`язкової оцінки розміру такої шкоди та заявляється до стягнення вартість нових речей, а не необхідного їх ремонту, а надані фотографії і товарні чеки не доводять, що одяг, взуття, сумка та інші речі були пошкоджені внаслідок ДТП та того, що товарні чеки відповідають пошкодженому майну на фотографіях. Вимоги про відшкодування з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» моральної шкоди в розмірі 100000 гривень також вважають безпідставними, зазначаючи на невірне трактування позивачем положень законодавства. Та враховуючи, що за відшкодуванням витрат на лікування ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не зверталась, відсутні підстави для виплати страховиком позивачу моральної шкоди, тим більше і у розмірі 100000 гривень. Просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с.117-122). Крім того, 04.06.2020 р. до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було надано «письмовий виступ у судовому засіданні», в яких, фактично з підстав зазначених у відзиві на позов та наполягаючи на своїй позиції висловленої стосовно безпідставності та необґрунтованості позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», просять відмовити в задоволенні позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с.144-150).

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко В.В. надано відповідь на відзив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в якому зазначає на безпідставними посилання відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо необґрунтованості своїх позовних вимог та вважає, що з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 заявлений у позові розмір матеріальної та моральної шкоди (а.с.104-106).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 04.06.2020 р. закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті (а.с.153-153зворот).

В судове засідання представник позивача - адвокат Коваленко В.В. надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. А також просить стягнути солідарно з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2 витрат на правову допомогу відповідно до наданого розрахунку, акту виконаних робіт та квитанції про їх сплату, в сумі 12000 гривень (а.с.215-217, 220-222).

Представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзові на позовну заяву та у «виступі в судовому засіданні», просить розглянути справу у відсутності представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА», про що надав письмову заяву (а.с.213).

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнав частково, просить провести розгляд справи без його участі, про що надав письмову заяву (а.с.214).

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали кримінальної справи №316/595/17 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України (далі - матеріали справи №316/595/17) витребуваної судом ухвалою від 14.09.2020 р. з архіву Енергодарського міського суду Запорізької області (а.с.167), оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 08.11.2016 р. приблизно о 17 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 (відповідач по справі) керуючи автомобілем «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Курчатова, зі сторони пр.Будівельників у бік вул. Молодіжної в м.Енергодарі, порушив вимоги п.п.12.2,18.1ПравилдорожньогорухуУкраїни,затвердженихпостановоюКабінетуМіністрів України №1306 від 10.10.2001 р., на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 (позивач по справі) завдавши останній тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але які спричинили тривалий розлад здоров`я більше ніж на 21 день та відносно ОСОБА_2 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016080160001911 від 08.11.2016 р. за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.09.2017 р. ОСОБА_2 (відповідач у справі) звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ПП «Софт-Техносервіс» за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не схилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню у розмірі 1186,44 грн. та 527,76 грн. (т.1 а.с.136-137зворот матеріали справи №316/595/17). Зазначена ухвала суду від 15.09.2017 р. була змінена ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2018 р. щодо виключення з мотивувальної і резолютивної частини ухвали вказівки про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню у розмірі 1186,44 гривень та 527,76 гривень, в решті ухвалу суду залишено без змін (т.1 а.с.191-194 матеріалів справи №316/595/17). Зазначена ухвала суду набрала законної сили, а отже в силу положень ч.6 ст.82 ЦПК України є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт скоєння 08.11.2016 р.дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ДеоЛанос» реєстраційний номер яким керував ОСОБА_2 (відповідач по справі), який полягав у наїзді наОСОБА_1 як пішохода, в результаті чого остання отримала ушкодження у вигляді ушкодження заднього рогу медіального меніска 2 ступеня лівого колінного суглоба, розтягнення зв`язок лівого гомілковостопного суглоба, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, забиття м`яких тканин, підшкірної гематоми голови, а також забій м`яких тканин, гематоми, саден лівого ліктьового суглоба не потребує додаткового доказування.

Ухвалою суду у справі №316/595/17 встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 (позивач по справі) отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За змістом ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стороною позивача заявляється до стягнення з відповідача ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 10000 гривень та моральна шкода в розмірі 50000 гривень, а також позивачем зазначається про понесені витрат на лікування ОСОБА_1 на загальну суму 6901,84 грн. та заявляється про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» матеріальної шкоди на суму 8651 грн. 84 коп. та моральної шкоди на суму 100000 грн.

Вирішуючи питання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заявленого розміру майнової та моральної шкоди з ПАТ «НАСК «ОРАНТА», суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача у справі ОСОБА_2 на час ДТП - 08.11.2016 р. була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується Полісом №АК/0281445 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.19). Страхова сума ліміту відповідальності на одного потерпілого, за вказаним Полісом, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - становить 200000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100000 гривень, розмір франшизи - 1000 гривень.

Приписами статті 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальністьвласників наземних транспортних засобів згідно зі Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якою є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» та пункту 6 частини 1 статті 991 ЦК України, страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування за наявності підстав, встановлених законом.

Відповідно до положень п.24.1, 24.2, 24.3 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять даних, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на лікування на загальну суму 6901,84 грн., про які зазначає позивач. Як встановлено, повідомленням ПАТ «НАСК «ОРАНТА» представнику ОСОБА_1 (позивача по справі) - Коваленко В.В. від 17.07.2019 р. за №09-03-09/7031, було роз`яснено про необхідність надання, у страховій справі №9484 по дорожньо-транспортній події від 08.11.2016 р., потерпілою Страховику документів визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які було зазначено у даному повідомленні, оскільки до їх надання відсутні підстави для здійснення виплат страхового відшкодування (а.с.73). Зазначене у вказаному повідомленні ПАТ «НАСК «ОРАНТА» узгоджується і з положеннями статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою регламентовано подання до заяви про страхове відшкодування, у тому числі потерпілою, визначених пунктом 32.2 вказаної статті документів та статті 37 зазначеного Закону, пунктом 37.1.3 якого, передбачено право відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентованої виплати) в разі невиконання потерпілим або іншою особою яка має право на отримання відшкодування своїх обов`язків визначених Законом. Наявності доказів виконання ОСОБА_1 або її представником визначеного ст.35 вказаного Закону обов`язку, про який зазначено і в повідомленні ПАТ «НАСК «ОРАНТА», судом не встановлено.

Разом з тим, як з`ясовано, на що вказує і сторона позивача, що відповідачем у справі - ОСОБА_2 було відшкодовано 10.11.2016 р. ОСОБА_1 (позивач у справі) 5000 грн. про що написано розписку (а.с.62) та шляхом перерахування через відділення поштового зв`язку «Укрпошта» ще 2000 грн., тобто всього 7000 грн., що не заперечується учасниками справи. Вимог про відшкодування витрат на лікування у зазначеному або іншому розмірі, стороною позивача не заявляється ні до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (відповідач по справі) ні до ОСОБА_2 (відповідач по справі).

Проте, заявляється про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вартість пошкодженого майна в результаті ДТП у розмірі 8750 грн., яка на думку позивача складається з вартості одягу та взуття ОСОБА_1 , а саме: взуття - шкіряні чоботи вартістю 1950 гривень, светр жіночий вартістю 400 гривень, куртка зимова 4500 гривень, жіноча сумка вартістю 1900 гривень. На обґрунтування зазначеної вартості та пошкодження вказаного майна, позивач посилається на фотознімки (а.с.49-51), локалізацію тілесних ушкоджень за висновком експерта по кримінальному провадженню №316/595/17 та дані товарних чеків (а.с.52; т.1 а.с.43 матеріалів справи №316/595/17).

Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Відповідно до положень п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За вимогами ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна собі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 р., при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів які б відповідали вимогам ст.77-82 ЦПК України та доводили, що вказана позивачем вартість речей: взуття - шкіряні чоботи, светр жіночий, куртка зимова, жіноча сумка, на загальну суму 8750 гривень є розміром реальної вартості зазначеного майна позивача або є сумою необхідною на відновлення вказаних речей. Крім того, відсутні докази і того, що надані товарні чеки та зазначена в них вартість відповідає реальній вартості втраченого майна або є необхідною сумою для відновлення речей, а також того, що надані товарні чеки відносяться до зазначених на фотознімках речей та того, що вказані речі було пошкоджено саме з вини відповідача за наслідками дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 08.11.2016 р., чим суд погоджується з позицією відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з цього приводу. Клопотань про призначення відповідних експертиз з метою з`ясування розміру вказаної шкоди, суду не заявлялось.

Крім того слід зазначити, що позивачем не було надано суду і доказів звернення позивача з заявою до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», як це визначено положеннями ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про відшкодування зазначеної вартості вказаних речей, а також того, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було відмовлено у такому відшкодуванні, оскільки, як зазначалось вище, повідомленням ПАТ «НАСК «ОРАНТА» представнику ОСОБА_1 (позивача по справі) - Коваленко В.В. за №09-03-09/7031 від 17.07.2019 р., у страховій справі №9484 по дорожньо-транспортній події від 08.11.2016 р., було роз`яснено про необхідність надання потерпілою Страховику певних документів визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доказів наявності інших звернень до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за відшкодуванням шкоди завданої майну потерпілої ОСОБА_1 (позивач по справі), судом не встановлено.

Відповідно до п. 37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Вирішуючи питання про відшкодування на користь ОСОБА_1 з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`ю під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоров`ю.

Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі №553/3281/14-ц (провадження №61-13806св18), від 13.11.2019 р. у справі №233/4711/16-ц (провадження № 61-25257св18).

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для проведення відшкодування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 виплати за шкоду заподіяну здоров`ю та стаття 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає права відшкодування моральної шкоди від ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоров`ю, на що посилається сторона позивача, підстави для стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100000 грн. відсутні.

Враховуючи зазначене, вимоги позову в частині стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 8651 грн. 84 коп. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн. - задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 процесуальних витрат в розмірі 10000 грн. понесених при розгляді кримінального провадження №316/595/17, які підтверджується угодою про надання правової допомоги за №933 від 29.04.2017 р., актом виконаних робіт від 30.05.2017 р., актами виконаних робіт від 15.06.2017 р., від 15.09.2017 р. та квитанціями про оплату №933 від 30.05.2017 р., №933 від 15.06.2017 р., №933 від 15.09.2017 р. (а.с.59-61; т.1 а.с.48-49, 108-109зворот матеріалів справи №316/595/17) та які не були стягнуті з ОСОБА_2 при розгляді кримінальної справи, а отже на думку сторони позивача підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства у даній справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів таекспертів;витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до частини 1 статті 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини 1 статті 368 КПК України).

Згідно з частиною 2 статті 126 КПК України, сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Отже, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі №462/6473/16-ц (провадження N 14-400цс18).

Враховуючи вищезазначене, понесені ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №316/595/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України процесуальні витрати в розмірі 10000 гривень не підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у даній цивільній справі №316/2595/19, а отже в цій частині вимог позову слід відмовити.

Вирішуючи питання в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень викладених в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р.,суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Сторона позивача на обґрунтування моральної шкоди вважає, що завдана ОСОБА_1 моральна шкоди полягає у тривалому фізичному болі і стражданнях, які ОСОБА_1 зазнала в результаті отриманням травми під час дорожньо-транспортної пригоди. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, вона вимушена була терпіти усі незручності поки проходила лікування оскільки її положили в загальну палату де разом з нею знаходились інші постійно лежачі хворі, які на протязі всього часу справляли нужду під себе, терпіти неприємне медикаментозне лікування протягом тривалого часу, болісні лікувальні і діагностичні процедури, проте доказів на доведення таких посилань, суду надано не було.

Разом з тим, суд при визначенні розміру моральної шкоди понесеної позивачем ОСОБА_1 , враховує тяжкість завданих внаслідок ДПТ тілесних ушкоджень, які підтверджено Висновком судово-медичної експертизи №301 від 30.12.2016 р. (а.с.17-18). Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «СМСЧ» ЕМР в період з 08.11.2016 р. по 18.11.2016 р. (а.с.33, 178) та з 21.11.2016 р. по 26.11.2016 р. на амбулаторному (а.с.37), а всього 27 календарних днів. Проходження ОСОБА_1 за направленням лікаря, під час лікування, ультразвукового обстеження та обстеження на магнітно-резонансному томографі у м.Запоріжжя в ТОВ МЦ «Юнімед» та ТОВ ЦМВ в Малахіт» (а.с.38-41), а також те, що ДТП, яке сталось з вини відповідача ОСОБА_2 , фактично потягло за собою зміну в укладі життя ОСОБА_1 , витрату часу та зусилля для відновлення її попереднього стану. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує, що стороною позивача належним чином необґрунтовано, з чого виходив останній визначаючи грошовий розмір саме у 50000 гривень. З огляду на вищевикладене з врахуванням вимогсправедливості, розумності та об`єктивності, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, що на думку суду, є адекватною компенсацією нанесеній позивачу моральній шкоді.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стороною позивача заявляється до солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_2 та відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12000 гривень, на підтвердження яких надано Угоду №976 від 19.04.2018 р. та її складова - Додаткова угода (а.с.77-77зворот), Акт виконаних адвокатом робіт та квитанція про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Коваленко В.В. витрат з правничої допомоги в розмірі 12000 гривень (а.с.222).

Разом з тим, враховуючи, що суд відмовив у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», задовільнивши частково вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , витрати понесені позивачем з правничої допомоги не підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а підлягають лише стягненню з лише відповідача ОСОБА_2 .

Так, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог щодо стягнення витрат з правничої допомоги з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 12000 гривень.

Крім того, позивача ОСОБА_1 на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом про стягнення майнової та моральної шкоди, яка визначена позивачем у грошовому вимірі, а отже також є майновою вимогою.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову до суду, тобто станом на 24.12.2019 р., за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів мінімуму для працездатних осіб.

Загальна сума вимог позову становить 178651 грн. 84 коп., таким чином розмір судового збору, враховуючи положення підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»,становить 1786 грн. 51 коп.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, а також те, що вимоги позову до відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, приписи ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, в сумі 250 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 128, 130, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваленко Володимир Васильович до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) - моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваленко Володимир Васильович до ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коваленко Володимир Васильович до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) - на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) - витрати з правничої допомоги в розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) - на користь держави судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог, в сумі 250 (двісті п`ятдесят) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 20.05.2021 року .

Суддя: М. О. Куценко