Справа № 522/21811/19

№ провадження 2/495/161/2021

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

справа № 522/21811/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, просила суд застосувати наслідки нікчемності правочину, стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 43500 доларів США, фактично сплачені за автомобіль, судові витрати.

11 січня 2020 року Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси вказана цивільна справа направлена до Білгород - Дністровського міськрайонного суду за підсудністю.

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що 31.12.2009 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 автомобіль марки LEXUS RX400, 2008 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Вказує, що продаж транспортного засобу вчинено за грошові кошти в сумі 43 500 доларів США, які позивач передала, а відповідач отримала.

Відповідач передала позивачу автомобіль 31.12.2019 року, сторони домовились звернутись до РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України щодо перереєстрації цього автомобіля після свят, у січні 2010 року, відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Однак, після її звернення до відповідних органів у січні 2010 року щодо реєстрації даного автомобіля після придбання, їй було відмовлено з тієї підстави, що у січні 2010 року на цей автомобіль накладено арешт слідчим відділом УСБУ в Одеській області.

У жовтні 2010 року цей автомобіль визнаний речовим доказом та переданий на її відповідальне зберігання.

Вона виконала всі зобов`язання за договором купіdлі - продажу транспортного засобу, проте у зв`язку наявністю виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 522/15813/15-ц, виданого 01.04.2016 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 2839139,9, постановами головного державного виконавця Приморського ВДВС накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми боргу, в т.ч. і на спірний автомобіль.

Вона зверталась до Приморського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та навіть рішенням вищенаведеного суду від 20.12.2016 року її позовні вимоги були задоволені.

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 31.07.2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеса від 20.12.2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено.

За таких обставин, з урахуванням того, що вона не має можливості оформити право власності на автомобіль марки LEXUS RX400, 2008 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не має можливості навіть користуватися ним, крім того, на теперішній час вирішується питання щодо вилучення зазначеного автомобіля з метою його продажу на виконання рішень суду про стягнення з відповідача на користь третіх осіб, з урахуванням нікчемності даного правочину, вважає правомірним застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з відповідача фактично сплачені нею кошти за автомобіль.

З урахуванням наведеного вище, вона і звернулась до суду за захистом своїх прав.

13 лютого 2020 року Ухвалою Білгород - дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.06.2020 року, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

01 лютого 2021 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, представник позивача - адвокат О.О. Лисецька надала заяву про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причина неявки суду невідома.

Третя особа в судове засідання не з`явився, надавши електронне клопотання від 01.02.2021 про застосування строків позовної давності, згідно якого вказував, що позивачка дізналась про існування порушення свого права, по захист якого вона звернулась до суду ще в 2010 році, тобто за 9 років до моменту звернення до суду з дійсним позовом.

Крім того, вважає, що фактично питання даного судового спору було вирішено при розгляді справи № 522/11349/16, в ході розгляду якої було встановлено відсутність права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль, а отже застосування наслідків нікчемності в даному випадку є неможливим, оскільки як сам правочин не був вчинений, так і загальний строк позовної давності є вичерпаним.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалою від 20 травня 2021 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданих заяв, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, предметом спору сторін є застосування наслідків нікчемного правочину, а не визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, незалежно від волевиявлення сторін нікчемного правочину, його недійсність встановлена законом визначально і для його визнання недійсним звернення до суду не потребується.

Тобто, якщо нікчемний правочин є недійсним в момент його укладання, то його нікчемність не зникає після трьох років, а зберігається.

Таким чином, підстави для висновку про сплив позовної давності щодо нікчемного правочину суперечать вимогам закону, а тому позиція представника третьої особи при вирішенні спору судом не доведена.

Судом встановлено, що дійсно за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки «LEXUS» RX400», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 21.01.2009 року. (л.с.11-12).

З розписки від 31.12.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 отримала оплату за автомобіль марки «Lexus RX400», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_1 , суму у розмірі 43 500 дол. США. (л.с.13).

З розписки, складеної ОСОБА_2 12.05.2016 року, вбачається отримання через ОСОБА_4 , яка діяла в її інтересах, від ОСОБА_1 за здійснений 31.12.2009 року продаж автомобілю марки «Lexus RX400», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_1 , суми у розмірі 43500 дол. США. (л.с.14).

Разом з тим, позивач вказує, що вказаними розписками лише підтверджувалось отримання коштів відповідачкою за продаж автомобіля.

В свою чергу, позивач мала намір оформлення вказаного транспортного засобу відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, проте їй було відмовлено, у зв`язку із тим, що слідчим відділом УСБУ в Одеській області розслідується кримінальна справа № 811, порушена за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України.

01.10.2010 року автомобіль був оглянутий, визнаний в якості речового доказу та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , що випливає з листа № 65/16/1/5953 начальника слідчого відділу УСБУ в Одеській області. /л.с.16/.

Також, ОСОБА_1 стало відомо, що постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ковтун Л.Ю., в ході виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, накладено арешт на цей спірний автомобіль.

Згодом позивач звернулась до Приморського районного суду м. Одеси, та рішенням суду від 20 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 про визнання права власності та зняття арешту з автомобіля задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «LEXUS» RX400, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 21.01.2009 року.

Знято арешт з зазначеного автомобіля, накладений Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з виконання виконавчого документа №522/15813/15-ц, виданого 01.04.2016 року Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. Зазначено, що позивач, сплативши відповідачу грошові кошти вартості автомобіля, став його добросовісним набувачем, набув право власності, а тому накладений арешт ДВС порушує її права та інтереси як власника транспортного засобу.

При цьому, під виглядом оформленої довіреності було укладено договір купівлі-продажу, тобто оформлення довіреності є удаваним правочином.

Проте, 31.07.2019 року Одеським апеляційним судом винесено постанову, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання права власності та зняття арешту з автомобіля відмовлено. /л.с.17-25/.

Підставою для винесення вищенаведеної постанови суду апеляційної інстанції стало те, що доводи позивача щодо правомірності набуття права власності на спірний автомобіль, що підтверджується розпискою та довіреністю, вільне володіння вказаним транспортом протягом 6 -7 років, проведення ремонтних робіт, технічного обслуговування, страхування автомобілю в своїй сукупності не доводять набуття позивачем права власності на спірний автомобіль, оскільки право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, проте, коли законом, для певного виду майна, передбачена спеціальна процедура набуття його у власність, в даному випадку державна реєстрація, то майно вважається набутим правомірно з моменту вчинення таких дій, чого в даному випадку зроблено не було.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позиція третьої особи про неможливість застосування наслідків нікчемного правочину, оскільки фактично питання даного судового спору було вирішено судом апеляційної інстанції, в ході розгляду якої було встановлено відсутність права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль є недоведеною, адже в даному випадку, напроти позивач бажає настання наслідків нікчемного правочину, а не набуття права власності, яке вирішувалось Одеським апеляційним судом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Між тим, суд апеляційної інстанції вказував, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, проте, коли законом, для певного виду майна, передбачена спеціальна процедура набуття його у власність, в даному випадку державна реєстрація, то майно вважається набутим правомірно з моменту вчинення таких дій, чого в даному випадку зроблено не було.

Вказані преюдиційні факти враховуються судом.

Більш того, суд враховує, що в своєму клопотанні від 01.02.2021 року третя особа підтвердила, що сам правочин не був вчинений, тобто фактично визнаючи вчинення сторонами недійсного правочину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 1371 від 23.12.2009 року, на момент виникнення спірних правовідносин постанова КМУ № 1388-98 року, носила назву «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок»).

У п. 1 вказаного нормативного акту (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було зазначено, що: «Цими Правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок та видачі реєстраційна документів і номерних знаків».

У новій редакції пункт 1 Порядку має аналогічний зміст: «Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також: самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків».

Пунктом 2 Порядку (як у старій, так і в новій редакції) передбачено, що цей нормативний акт є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

В абзаці 1 п. 7 Порядку (як раніше, так і нас сьогоднішній день) визначено, що власники транспортних засобів та особи, які їх експлуатують на законних підставах, зобов`язані їх зареєструвати (перереєструвати) упродовж 10 днів після придбання (одержання).

У п. 5 Порядку (а так само і у п. 5 вказаного нормативного акту в старій редакції) зазначено, що «Особи, які порушують цей Порядок, несуть відповідальність згідно із законодавством».

Таким чином, дії по відчуженню транспортних засобів не повинні суперечити визначеному порядку державної реєстрації транспортних засобів та мають здійснюватися у відповідності до вказаного Порядку (у старій редакції - Правил).

Пунктом 8 Порядку чітко встановлено, що перед відчуженням, транспортний засіб, що перебував в експлуатації і зареєстрований в підрозділі ДАІ, повинен бути знятий там з обліку.

Таким чином, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби.

Відповідно до ст. ст. 181, 182 ЦК України, режим нерухомої речі може бути поширений законом на речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Складання розписок про одержання грошових коштів не є підставою для набуття права власності на автомобіль, оскільки це право виникає з моменту його державної реєстрації.

Станом на день подання позову ОСОБА_1 26.12.2019 року, спірний автомобіль зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

Доказів зняття автомобіля з реєстраційного обліку у зв`язку з відчуженням, позивачем не надано.

Згідно до приписів ст. 13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.4 ЦПК України, особа має право звернутися до суду у випадку порушення, невизнання або оспорювання свого цивільного права.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як це передбачає ч.1 ст. 627 ЦК України.

Згідно ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частини 1, 2 ст. 215 ЦК України вказують, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

З цього випливає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладення в силу приписів ст. 215 ЦК України та не вимагає попереднього обов`язкового визнання нікчемного договору недійсним при наявності посилання сторони на факт нікчемності.

Згідно ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться п. 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06.11.2009 року, вбачається, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до положень статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Після дослідження матеріалів справи та аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд приходить до висновку про нікчемність правочину купівлі-продажу транспортного засобу, вчиненого у вигляді укладених розписок від 31.12.2019 року та від 12.05.2016 року, адже законом визначено обов`язковість державної реєстрації транспортних засобів за визначеними власниками, шляхом зняття автомобіля з обліку за попереднім власником, тобто існує спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби.

Укладання письмових розписок не свідчить про правове оформлення договору купівлі-продажу, а лише підтверджує факт отримання коштів особою-власником автомобіля, а юридично вказаний правочин не фіксує зміну власника на транспортний засіб, тому він є нікчемний з моменту його укладання.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів статей 215, 216 ЦК України гроші, сплачені на виконання такого договору підлягають поверненню.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У листі від 01.04.2014 року Верховний Суд України виклав позицію щодо поновлення становища, яке існувало до порушення, "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України": «Відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Відновлення становища, яке існувало до порушення, досить часто в позовних вимогах поєднується з припиненням дії, яка порушує право, та може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності, про повернення власнику його майна із чужого незаконного володіння; про застосування наслідків недійсного правочину, про заборону використання твору без дозволу автора.

Цей спосіб захисту не може бути застосований у разі припинення суб`єктивного права особи, яке було порушене.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 533 ЦК України вказує, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заявлені у іноземній валюті, таким чином відповідно до курсу НБУ станом на день винесення рішення 43500 доларів США еквівалентно 1 160 145 грн /із розрахунку 26,67 грн за 1 долар США/, а, отже, кошти сплачені на виконання угоди підлягають поверненню у заявленій сумі 1 160 145 грн .

У відповідності до ч.1 ст 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог, з відповідача також доцільно стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у загальному розмірі 9 989,2? грн., з яких 9605 грн за подачу до суду відповідного позову, а 384,20 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 15,16,202, 203,209,215,216 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 81-83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛ И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів задовольнити.

Застосувати наслідки нікчемності правочину купівлі-продажу автомобілю марки LEXUS RX400, 2008 року випуску, номер шасі № НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладеного 31.12.2009 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 43500 доларів США, що еквівалентно 1 160 145 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 9 989,20? грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН: НОМЕР_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 20 травня 2021 року.

Суддя: