Справа №461/2200/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Книш М.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіза правиламиспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

встановив:

позивач звернулась до суду з даним позовом про поділ спільного майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що з 18 вересня 1982 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 1999 року у справі №2-1836/99 шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу, з лютого 2000 року, позивач з ОСОБА_3 продовжили проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та бюджет. За час перебування у шлюбі та після його розірвання, станом на початок січня 2005 року ними заощаджено кошти в готівковій формі в сумі еквівалентній 85 тисяч доларів США. Частину коштів, за спільним погодженням між собою, відповідач позичив ОСОБА_4 . Остання борг не повернула, такий було вирішено стягнути за рішенням суду від 16.03.2016 року у справі №461/13087/14-ц. Під час виконання рішення, відповідач отримав повернення спільних коштів 614380,00 грн та придбав однокімнатну квартиру загальною площею 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 за спільні кошти в сумі 803 900,00 грн., а загалом отримав стягнуте в сумі 1 418 280,00 грн. в рахунок повернення борту за договором позики від 10 січня 2005 року, згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2016 року у справі №461/13087/14-ц. Крім цього, за спільні та отримані в кредит кошти, 03.09.2009 року ними було придбано автомобіль марки Mitsubishi Lancer 1.8, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який було зареєстровано на її ім`я. Вважає, що вказане набуте майно повинно бути поділено між сторонами в натурі та просить визнати за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , номер запису в ДРРПНМ про право власності 37692453 (РНОНМ 653701246101), визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Lancer 1.8, червоного кольору, об`єм двигуна: 1798 см.куб., 2008 року виготовлення, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 (дата реєстрації: 03 вересня 2009 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ).

Позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 липня 1999 року у справі №2-1836/99 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що стверджується свідоцтвом виданим Франківським районним відділом реєстрації актів громадянського стану у м. Львові від 07 вересня 1999 року, зроблено відповідний актовий запис за №381 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, після розірвання шлюбу, з лютого 2000 року, сторони продовжили проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та заощадили кошти в готівковій формі в сумі еквівалентній 85 тисяч доларів США. Частину заощаджених коштів в сумі 70 тис. дол. США ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 , згідно договору позики від 10 січня 2005 року, з терміном повернення до 10 січня 2012 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2016 року у справі №461/13087/14-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 29.06.2016 року та постановою Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 року, стягнуто з ОСОБА_4 па користь ОСОБА_3 борг в розмірі 70 тис. дол. США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ станом на момент прийняття судом рішення становило 1 881 600 грн.

Під час примусового виконання рішення суду здійснено продаж нерухомого майна, яке належало ОСОБА_4 , шляхом проведення електронних торгів, а саме двокімнатної квартири загальною пл. 45.9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 та однокімнатної квартири загальною пл. 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , що стверджується актами державного виконавця про проведення електронних торгів від 08.05.2020 року та 24.07.2020 року.

Кошти, з відрахуванням витрат, які пов`язані із примусовим виконанням та проведенням ДП «Сетам» електронних торгів, отримав ОСОБА_3 .

Переможцем електронних торгів у виконавчому провадженні №51910379, які відбулись 06 липня 2020 року став ОСОБА_3 , придбавши однокімнатну квартири загальною пл. 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 за 803 900,00 грн., що підтверджується актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 24 липня 2020 року.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру по АДРЕСА_2 .

Також, 03.09.2009 року сторонами придбано автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 1.8, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 .

Статтею 68 СК України, передбачено, що розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно частини 3 статті 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 69 СК України, передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За правиламист.74СК України,якщо жінката чоловікпроживають однієюсім`єю,але неперебувають ушлюбі міжсобою абов будь-якомуіншому шлюбі,майно,набуте нимиза часспільного проживання,належить їмна правіспільної сумісноївласності,якщо іншене встановленописьмовим договоромміж ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8цього Кодексу.

Відповідно до вимого ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином, існує презумпція, яка кореспондується зі статтею 74 СК України, згідно якої якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. При цьому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності покладається на того з подружжя, хто вважає, що майно не є спільним.

Аналізуючи вищезазначене та враховуючи матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку, що спірне майно, а саме однокімнатна квартира загальною площею 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 та автомобіль марки Mitsubishi Lancer 1.8, червоного кольору, об`єм двигуна: 1798 см.куб., 2008 року випуску, набуті сторонами за спільні кошти та є їх спільною сумісною власністю.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, інтересів інших осіб, а тому визнання позову відповідачем слід прийняти. При цьому, суд враховує те, що в ході судового розгляду сторонами надано докази того, що саме вони являються власниками даного майна і на нього немає жодних обтяжень, що вказує на відсутність підстав вважати, що рішення у даній справі може порушити права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За даних обставин, суд вважає, що право позивача ОСОБА_2 на поділ спільного майна, є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід провести на підставі ст.141ЦПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 11350 гривень 00 копійок, який був сплачений нею при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 37,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), номер запису в ДРРПНМ про право власності 37692453 (РНОНМ 653701246101).

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПН: НОМЕР_5 ) право власності на автомобіль марки Mitsubishi Lancer 1.8, червоного кольору, об`єм двигуна: 1798 см.куб., 2008 року виготовлення, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 (дата реєстрації: 03 вересня 2009 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 11350 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20 травня 2021 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.