Дата документу 19.05.2021

ЄУН № 937/227/21

Провадження 2/937/1342/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

19 травня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики від 05.08.2019 року у розмірі 857042,50 грн.

Позов обґрунтований тим, що 05 серпня 2019 року між сторонами було укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики, цього ж дня відповідачем було складено розписку. Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач отримав у борг суму грошових коштів у розмірі 40000 тисяч євро, що на день звернення до суду за офіційним курсом НБУ становить 1371268,00 грн. Відповідно до розписки, відповідач був зобов`язаний повернути борг в строк до 01.12.2020 року. До теперішнього часу відповідач частково погасив заборгованість за договором позики у сумі 15000 тисяч євро, в зв`язку з чим залишок заборгованості складає 25000 тисяч євро, що на день звернення до суду за офіційним курсом НБУ становить 857042,50 грн. До теперішнього часу відповідач не виконав перед позивачем свої боргові зобов`язання у повному обсязі, останній змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15березня 2021року ухвалоюсуду перейденовід розгляду за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчесудове засідання.

13 квітня 2021 року ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача адвоката Сивової Я.В. надійшла заява про слухання справи за її відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 19.04.2021, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні. Про поважні причини своєї неявки суду він не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступних висновків.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що 05 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 40000 тисяч євро, які зобов`язався повернути 01.12.2020 року.

Вказані факти підтверджені розпискою ОСОБА_2 від 05.08.2019 року (а.с.87), оригінал якої було надано представником позивача до матеріалів справи.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Згідно умов укладеного договору грошові кошти відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути 01.12.2020 року.

Факт написання відповідачем власноручної розписки, оригінал якої знаходиться у позивача, є підтвердженням отримання відповідачем грошової суми, вказаної в розписці та за умовами ст. 545 ЦК України вказує на відсутність виконання грошового зобов`язання відповідачем в повному обсязі.

Як встановлено з позовної заяви ОСОБА_2 частково повернув суму боргу у розмірі 15000 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З вимог ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу за договором позики у розмірі 25000 (двадцять п`ять) тисяч євро, що еквівалентно сумі в розмірі 857042 гривень 50 копійок за курсом НБУ станом на 15.01.2021 року.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку, що грошові кошти позивачу повернуті так і не були, відповідач умови договору не виконав, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 25000 (двадцять п`ять) тисяч євро, що еквівалентно сумі в розмірі 857042,50 гривень за курсом НБУ станом на 15.01.2021 року.

Крім того, у відповідності зі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у загальній сумі 8570 гривень 43 копійок судового збору за подання позову до суду та 454,00 грн. за забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05 серпня 2019 року в розмірі 25000 (двадцять п`ять) тисяч євро, що за курсом НБУ станом на 15.01.2021 еквівалентно 857042 (вісімсот п`ятсот сім тисяч сорок дві гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 9025 (дев`ять тисяч двадцять п`ять) гривень 43 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКООП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКООП відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.В. Юрлагіна