ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4696/21 Справа № 213/579/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/579/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 січня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/6 частину квартири.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником 5/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а інша 1/6 частина належить ОСОБА_2 , який є його племінником. Відповідач за даною адресою не проживає, утримувати спільне майно не погоджується, комунальні послуги не сплачує. Домовитись про фактичний розподіл квартири їм не вдається відповідач постійно влаштовує скандали, висловлюється нецензурною лайкою. Частка відповідача є незначною, він забезпечений іншим житлом, наявні всі умови для припинення його права на частку в спільному майні, тому звернувся до суду з даним позовом та просив суд припинити права власності відповідача ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із виплатою йому грошової суми, рівнозначної його частці квартири та визнання за позивачем права власності на цю 1/6 частину квартири.

24.11.2020 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, зазначивши грошову суму, яка рівнозначна частці квартири, належної відповідачеві. Дана сума становить 40585,00 грн. і внесена на депозитний рахунок суду відповідно до квитанції №29220886 від 30.10.2020 року. В іншій частині позовна заява залишена без змін (а.с.126-128,129).

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на належну йому частку у спільному майні, а саме: на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 зі сплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки квартири.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації вартість 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 у розмірі40585 грн. 00 коп., яка згідно з квитанцією №29220886 від 30 жовтня 2020 року зарахована на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області №UA158201720355229002000017442.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом принципу рівності прав співвласників та неврахування того, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Відповідач ОСОБА_2 наголошує на тому, що у нього відсутнє інше житло, а проживати у належній йому на праві власності 1/2 частці квартири АДРЕСА_3 він не може, оскільки там проживає його мати (співвласниця іншої Ѕ частини цієї квартири) разом зі своїм чоловіком, а тому він вимушений винаймати житло для своєї родини. У квартирі ж за адресою: АДРЕСА_1 , він не може проживати, оскільки позивач ОСОБА_1 передав її в оренду стороннім особам, та саме з цих підстав він й не сплачує комунальні платежі. Позбавлення відповідача права власності на 1/6 частину квартири завдає йому істотної шкоди, оскільки на сьогодні ринкова вартість квартир у місті Кривому Розі значно знизилася та позивач користується зниженням цін на нерухомість й бажає якомога дешевше отримати у власність квартиру повністю. При цьому, відповідач вважає, що визначена ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , занижена та не відповідає інформації із сайту DOM.RIA, відповідно якого трикімнатна квартира, загальною площею 67 кв.м., коштує 315235,00 грн., та, відповідно, 1/6 частина коштує 52539,16 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бурлаченка С.Ю., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 частини квартири АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 .

Сторони не можуть дійти згоди щодо володіння та користування спірною квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 за даною адресою не проживає, комунальні послуги не сплачує, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , є власником Ѕ її частини.

Згідно з висновком експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи №53/20, складеного 29 липня 2020 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 243511,50 грн., а ринкова вартість 1/6 частки зазначеної квартири відповідно 40585,00 грн.

Дана сума внесена позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, відповідно до квитанції №29220886 від 30.10.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 не проживає, житлом не користується, не утримує його, має у власності інше житло, дійшов висновку, що 1/6 частка у праві власності на нерухоме майно є незначною часткою для відповідача, оскільки він у відзиві зазначив, що його не влаштовує тільки сума, яку позивач має сплатити, у зв`язку з чим наявні правові підстави, визначені статтею 365 ЦК України, для припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на незначну частку в майні, що не завдасть істотної шкоди його інтересам. При цьому, судом враховано, що на депозитний рахунок позивачем внесено в якості застави кошти у розмірі вартості 1/6 спірної частки квартири, який підтверджено висновком експерта, а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/6 частку квартири, що належить відповідачу ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. ч. 4 і 5 статті 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

За змістом статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбаченостаттею 17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини другої статті 321ЦК Україниособа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 358ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

У статті 365ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України, привиборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року усправі N 908/1754/17 (провадження N 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції ("за наявності одночасно") встатті 365ЦК України свідчитьпро можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто, можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї, виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/6 частина квартири АДРЕСА_2 , й ця частка є незначною порівняно із часткою іншого співвласника - позивача у справі ОСОБА_1 , якому належить 5/6 частин цієї квартири.

Відповідач ОСОБА_2 спірну квартиру не викорстовує, не проживає у ній та не несе витрати на її утримання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає доведеним той факт, що останній не цікавиться належним йому майном та припинення права власності на належну йому частку у цій квартирі не завдасть відповідачу істотної шкоди. Тим більше, що у власності останнього є Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 , в якій зареєстроване його місце проживання.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , він теж не може використовувати та проживає у квартирі, яку орендує, є голослівними та не підтверджені жодними належними та допустими доказом, якими, зокрема, могли б бути Акти про проживання/непроживання або Договір оренди житла.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що припинення права власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача є вірним, та з урахуванням попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, суд дійшов правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що на сьогодні ринкова вартість квартир у місті Кривому Розі значно знизилася та позивач користується зниженням цін на нерухомість й бажає якомога дешевше отримати у власність квартиру повністю, є голослівними. А посилання відповідача на те, що визначена судом ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , занижена та не відповідає інформації із сайту DOM.RIA, відповідно якого трикімнатна квартира, загальною площею 67 кв.м., коштує 315235,00 грн., та, відповідно, 1/6 частина коштує 52539,16 грн., колегією суддів взагалі до уваги не приймаються, оскільки ринкова вартість 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визначена у відповідності до Висновку експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи №53/20, складеного 29 липня 2020 року, який відповідач не спростував та питання щодо проведення повторної судової експертизи з цього приводу перед судом не ставив, як й не скористався своїм право на проведення відповідної експертизи у порядку статті 106 ЦПК України, з подальшим поданням відповідного висновку експерта суду, як належного та допустимого доказу у справі на спростування доводів позивача щодо ринкової вартості спірного нерухомого майна.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 26січня 2021року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: