ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5011/21 Справа № 216/4937/20 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 216/4937/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,безповідомлення учасниківсправи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу Акціонерноготовариства «Акцент Банк»на рішення Центрально-Міськогорайонного суду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 11лютого 2021року,яке ухваленосуддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 11 лютого 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «Акцент-Банк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 листопада 2018 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № SAMABWFC0000178457, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайтіwww.a-bank.ua, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача в Анкеті-заяві.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 10.08.2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 20726,48 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 13883,17 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 6843,31 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001784357 від 02.11.2018 року в сумі 7801,40 грн. та судові витрати у розмірі 791,18 грн.

Стягнуто з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовлено.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами в Паспорті споживчого кредиту. При цьому, позивач вважає, що суд безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в цій справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не були підписані боржником, а в даному випадку відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредитування.

До апеляційної скарги позивачем АТ «Акцент-Банк» надано нові докази, які до суду першої інстанції не подавалися, а саме: виписку з особового рахунку позичальника.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Вовк М.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 просить суд стягнути з АТ «Акцент-Банк» на його користь витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1000,00 грн., на підтвердження чого надав суду Акт-прийому передачі правничої допомоги, відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №03/11/2020-Ч від 03.11.2020 року, складений та підписаний сторонами 14 квітня 2021 року, та квитанцію Серії АВ-ТБ №002119 від 14.04.2021 року про сплату 1000,00 грн. за ведення справи в суді апеляційної інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2018 року відповідач у справі ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого згідно зі Статутом є АТ «Акцент-Банк», із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту, зобов`язався належним чином виконувати умови договору № SAMABWFC00001784357.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 10.08.2020 року, становить 20726,48 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 13883,17 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 6843,31 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «Акцент-Банк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7801,40 грн., тобто в межах фактично використаних позичальником коштів, які не повернуто кредитору на момент звернення останнього до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Акцент-Банк»не наданоналежних тадопустимих доказівпогодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 02 листопада 2018 року відповідач у справі ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого згідно зі Статутом є АТ «Акцент-Банк», із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, отримав кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту, зобов`язався належним чином виконувати умови договору № SAMABWFC00001784357.

За змістом статей 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданіАТ «Акцент-Банк» по справі докази єналежними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до розрахунку проведеного судом першої інстанції, станом на 10.08.2020 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7801,40 грн.

При цьому, судом вірно враховано, що, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00001784357 від 02.11.2018 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 , станом на 10.08.2020 року, позивачем безпідставно зараховано на погашення відсотків суму в розмірі 6081,31 грн., внесену позичальником в рахунок погашення заборгованості за кредитом, адже, домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем Анкета-заява від 02.11.2018 року не містила, й нараховані відсотки не є фактично використаними позичальником кредитними коштами.

При цьому,колегія суддіввважає обґрунтованим висновок судупершої інстанціїпро те,що АТ«Акцент-Банк»не наданоналежних тадопустимих доказівпогодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на наступні обставини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно дост.1055ЦК України,кредитний договірукладається уписьмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістомстатті 1056-1ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ізчастиною першоюстатті 633ЦК України, публічнимє договір,в якомуодна сторона підприємецьвзяла насебе обов`язокздійснювати продажтоварів,виконання робітабо наданняпослуг кожному,хто донеї звернеться(роздрібнаторгівля,перевезення транспортомзагального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговуваннятощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2018 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», в якій своїм підписом підтвердив, що дана Заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua (а.с. 6).

Згідно п. 2.1.1.12.6. Умов та Правил надання банківських послуг, наданими позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, за користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Натомість, АТ «А-Банк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу ОСОБА_1 кредитної картки. При цьому, витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять доказів про видачу останньому саме кредитної картки «Універсальна», у зв`язку з чим колегія суддів не може прийняти цей доказ, як належний та допустимий.

Надання ж позивачем Паспорту споживчого кредиту, підписаного позичальником ОСОБА_1 02 листопада 2018 року (а.с. 6-7), не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки в ньому сторони чітко погодили, що інформація за цим паспортом надана позичальнику 01 листопада 2018 року та зберігає чинність і є актуальною до 01 січня 2019 року, тобто, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (серпень 2020 року), положення паспорта є неактуальними.

До того ж, у цьому паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, у зв`язку з чим цей паспорт не можна вважати складовою Кредитного договору № SAMABWFC00001784357 від 02 листопада 2018 року.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 6843,31 грн., оскілки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами.

Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідач ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції стягнути з АТ «Акцент-Банк» на його користь витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1000,00 грн., на підтвердження чого надав суду Акт-прийому передачі правничої допомоги, відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №03/11/2020-Ч від 03.11.2020 року, складений та підписаний сторонами 14 квітня 2021 року, та квитанцію Серії АВ-ТБ №002119 від 14.04.2021 року про сплату 1000,00 грн. за ведення справи в суді апеляційної інстанції.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу відповідачеві ОСОБА_1 надає адвокат Вовк М.В., що підтверджено Ордером Серії АЕ №1040505 від 03.11.2020 року. Сторонами складено Акт приймання-передачі правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, відповідно до якого гонорар адвоката становить 1000,00 грн. (ведення справи в суді апеляційної інстанції), які сплачено клієнтом у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 1000,00 грн., оскільки такі витрати зумовлені подання АТ «Акцент-Банк» апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ка залишена судом без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: