Справа № 154/277/21 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О. В. Провадження № 22-ц/802/507/21 Категорія: 114 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Мацея М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона з кривдником ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 2015 року по 11 травня 2017 року. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вона разом проживає по АДРЕСА_1 .

Протягом останніх шести років ОСОБА_1 вчиняє відносно неї із донькою насильство в сім`ї, а щодо неї ще й кримінальні злочини.

Вироками Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 був визнаний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2019 року його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Заявник вказувала, що між цими судовими процесами вона більше 100 разів зверталася у Володимир-Волинський відділ поліції із заявами, повідомленнями про злочин, вчинений відносно неї ОСОБА_1 . Дані звернення стосувалися як незначної, з точки зору визначеної законодавством суспільної небезпеки, за наслідками яких ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, так і злочинів різного ступеня тяжкості - від погроз завдати тяжкі тілесні ушкодження до проникнення в нічну пору доби в її житло та заволодіння мобільним телефоном, нанесення тілесних ушкоджень їй та її близьким родичам. На даний час у провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області перебуває кримінальне провадження № 154/2017/19 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 162 КК України, у якому вона є потерпілою.

Також зазначала, що 28 січня 2019 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області вже видавався обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 із встановленням йому заборон наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця її проживання (перебування) та до неї, обмеженням спілкування з дитиною за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка», заборони особисто або через третіх осіб розшукувати заявника, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Проте, незважаючи на встановлені заборони, ОСОБА_1 порушував умови обмежувального припису, у зв`язку з чим вона зверталась до поліції, однак її заяви були проігноровані.

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 березня 2019 року обмеження у приписі були змінені, суд скоротив його дію із 6 місяців до 3 місяців, а разом з тим відмовив у клопотанні щодо обмежень ОСОБА_1 у спілкуванні із спільною дитиною ОСОБА_4 .

Відразу після закінчення дії попередньо встановленого обмежувального припису, ОСОБА_1 продовжив відкрито вчиняти домашнє насильство відносно неї та їхньої дочки. Переслідує її, вчиняє погрози насильницького характеру, публічно ображає, застосовує до неї фізичне насильство, яке проявляється у нанесенні ляпасів, стусанів, штовханні, щипанні, нанесенні тілесних ушкоджень. Крім того, ОСОБА_1 постійно використовує дочку ОСОБА_4 для побачень з нею, під час яких поводить себе протиправно, що спричиняє дитині психологічну травму.

У травні 2019 року вона черговий раз звернулася до суду за видачею обмежувального припису і рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року її заяву задоволено частково та видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 .

Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього наступні обов`язки: 1) заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 ; заборонено наближатися до ОСОБА_2 ближче ніж на 100 метрів; 3) заборонено особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 4) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановлено строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення, строком на 6 місяців, який слід рахувати з дня ухвалення рішення суду.

Обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка» строком на 1 місяць, який відраховується з дня ухвалення рішення суду.

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 задоволено, рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні її заяви відмовлено. Проте, постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року було скасовано як незаконну та залишено в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року.

Рішення суду щодо встановлення відносно нього обмежень, ОСОБА_1 не виконує. Останній практично щодня долає відстань у 18 кілометрів (саме така відстань між містами Нововолинськ, де проживає ОСОБА_1 та Володимир-Волинським, де вона живе з дочкою) для того щоб, як він говорить, «влаштувати їй пекло на землі». При кожній першій можливості, кривдник, в тому числі, в присутності дочки ОСОБА_4 за місцем їхнього проживання по АДРЕСА_1 чи переслідуючи її у будь-якому іншому місці, застосовує до неї фізичне та психологічне насильство. Кривдник постійно принижує її, словесно ображає, погрожує, у тому числі щодо третіх осіб, а саме обзиває її батьків, рідну сестру, залякує, вчиняє діяння, спрямовані на обмеження її волевиявлення. Такі дії кривдника викликають у заявниці постійні побоювання за свою безпеку та безпеку її батьків, сестри. Психологічне та фізичне насильство вчинене відносно неї ОСОБА_1 , спричинило їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю. Вона постійно перебуває в страху за своє життя та здоров`я. Їй страшно виходити зі свого помешкання не тільки в вечірню пору доби, а й протягом дня, оскільки знає, що ОСОБА_1 постійно слідкує за нею, чекає моменту щоб підловити її на вулиці.

Вважає, що обмеження щодо побачень із дочкою ОСОБА_4 слід покласти на кривдника, оскільки в тому є нагальна необхідність. Дитина віком 7 років не в змозі правильно оцінити все що відбувається у навколишньому світі, в тому числі поведінку найрідніших людей, навіть свого батька. ОСОБА_1 постійно використовує дочку ОСОБА_4 для побачення з нею, під час яких і поводить себе протиправно, вчиняє домашнє насильство. На відео, долученому до заяви, чітко видно, як ОСОБА_1 у нічний час виламує двері квартири, в якій вони проживають з донькою. Це все спричиняє значний стрес для дитини. За висновками відділу у справах дітей, присутність батька спричиняє дочці ОСОБА_4 психологічну травму.

На її неодноразові звернення до ОСОБА_1 з приводу визначення конкретних днів та годин побачень з донькою без її присутності, останній ніяк не реагує, рішення Нововолинського міського суду Волинської області щодо графіку побачень з дитиною у справі № 165/2839/17 не виконує.

Також зазначала, що з 01 жовтня 2020 року вона працює продавцем у ФОП ОСОБА_5 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту влаштування на роботу, ОСОБА_1 майже щодня заходить до неї на роботу та вдається до насильницьких дій відносно неї: ображає, нецензурно висловлюється, штовхає, викручує руки. Все це відбувається на очах її колег по роботі, що негативно впливає на її стосунки з ними.

Ураховуючи наведене, а також поведінку кривдника щодо недотримання порядку (невиконання рішення суду) участі в вихованні дочки ОСОБА_4 як підставу в майбутньому в будь-який момент з`являтися у помешканні де вона проживає для вчинення домашнього насильства, ризики настання насильства в майбутньому, з врахуванням того, що такі є достатньо високими, враховуючи протиправну поведінку ОСОБА_1 щодо неї із дочкою протягом багатьох років, просила суд видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 встановивши наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та поклавши на нього наступні обов`язки, а саме: заборонити наближатися ближче ніж на 500 метрів до її місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , а також місця роботи: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 105, м. Володимир-Волинський, Волинська область; заборонити наближатися до неї ближче ніж на 100 метрів; обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її перебування, та навчання у Загальноосвітній школі №5 ім. Анатолія Кореневського, за адресою: вул. Луцька, 241, м. Володимир-Волинський, Волинська область; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з нею, або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановити строк дії обмежувального припису - 6 місяців, який рахувати з дня ухвалення судового рішення.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , строком на 6 місяців, яким встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов`язки: заборонено наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також місця роботи: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 105, м. Володимир-Волинський, Волинська область; заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до ОСОБА_2 ; обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її перебування, та навчання у Загальноосвітній школі №5 ім. Анатолія Кореневського, за адресою: вул. Луцька, 241, м. Володимир-Волинський, Волинська область; заборонено особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановлено строк дії обмежувального припису - 6 місяців, який рахувати з дня ухвалення судового рішення.

Рішення суду про видачу обмежувального припису допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу заявник не подавала.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення заінтересованої особи та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_2 з кривдником ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 2015 року по 11 травня 2017 року. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вона разом проживає по АДРЕСА_1 .

Протягом останніх шести років ОСОБА_1 вчиняє щодо ОСОБА_2 із дочкою насильство в сім`ї, а відносно заявника - ще й кримінальні злочини.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за спричинення ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн, а вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за спричинення їй умисного легкого тілесного ушкодження та призначено покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Судом також встановлено, що 28 січня 2019 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області вже видавався обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 із встановленням йому заборон наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування) та до заявника, обмеженням спілкування з дитиною за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка», заборони особисто або через третіх осіб розшукувати заявника, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Проте, незважаючи на встановлені заборони, ОСОБА_1 порушував умови обмежувального припису, у зв`язку з чим заявник зверталась до поліції, однак її заяви були проігноровані.

Відразу після закінчення дії попередньо встановленого обмежувального припису, ОСОБА_1 продовжив відкрито вчиняти домашнє насильство відносно неї та їхньої дочки. Переслідує заявницю, вчиняє погрози насильницького характеру, публічно ображає, застосовує до неї фізичне насильство, яке проявляється у нанесенні ляпасів, стусанів, штовханні, щипанні, нанесенні тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 постійно використовує дочку ОСОБА_4 для побачень із заявником, під час яких поводить себе протиправно, що спричиняє дитині психологічну травму.

У травні 2019 року ОСОБА_2 черговий раз звернулася до суду за видачею обмежувального припису.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 травня 2019 року її заяву задоволено частково та видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 . Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього наступні обов`язки: 1) заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 ; заборонено наближатися до ОСОБА_2 ближче ніж на 100 метрів; 3) заборонено особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 4) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановлено строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення, строком на 6 місяців, який слід рахувати з дня ухвалення рішення суду.

Обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , за місцем її перебування та навчання у дошкільному навчальному закладі «Вишиванка» строком на 1 місяць, який відраховується з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду щодо встановлення відносно нього обмежень ОСОБА_1 не виконував.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 3 ст. 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Так згідно із п. 9 ч. 1 ст. 1 даного Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції оцінивши в сукупності надані заявником ОСОБА_2 докази, врахувавши поведінку кривдника, ризики настання насильства в майбутньому, з врахуванням того, що такі є достатньо високими, а також протиправну поведінку ОСОБА_1 щодо заявника із дочкою протягом багатьох років, у зв`язку з чим дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення заяви та видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 .

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення заяви ОСОБА_2 є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заінтересованої особи ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Та обставина, що судимості ОСОБА_1 за згаданими вироками Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 6 серпня 2015 року та від 27 лютого 2019 року є погашеними, на що він посилався у своїх доводах апеляційної скарги, не може бути безпосередньою підставою для відмови у видачі обмежувального припису, оскільки дані судові рішення характеризують особу кривдника, дають можливість суду оцінити ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.

Крім того, постанова Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП є чинною і незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 продовжує вчиняти дії, які ОСОБА_2 вважає протиправними.

Разом з тим, долучені до матеріалів справи постанови суду від 13 листопада 2020 року, 03 лютого 2021 (а.с.79-86) не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 не вчиняє щодо ОСОБА_2 протиправних дій, оскільки як вбачається із змісту цих постанов провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживають разом, не пов`язані спільним побутом, що свідчить про відсутність фактичних елементів сім`ї між собою, а тому протиправні дії ОСОБА_1 не охоплюються складом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: