Номер провадження 2/754/895/21

Справа №759/6109/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Цермолонського І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до відповідача ФОП ОСОБА_4 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.01.2020 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір № 4290092 на туристичне обслуговування. Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість туристичних послуг, замовлених туристом становить 2532 євро. На виконання умов договору позивачкою 15.01.2020 року на рахунок відповідача було сплачено передоплату у розмірі 24000, 00 грн. Згідно п. 2.3. Договору, термін подорожі зазначено з 01.05.2020 року по 11.05.2020 року. Разом з тим, з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року в Україні було запроваджено карантин. 25.03.2020 року на засіданні КМУ було оголошено про введення стану надзвичайної ситуації по всій території України, у зв`язку з чим запроваджений карантин було продовжено до 24.04.2020 року. Позивачка вважає зазначене істотною зміною обставин, які від неї не залежать і які вона не могла передбачити заздалегідь при укладанні даного договору. Враховуючи викладене, ОСОБА_3 вважає, що відповідач при розірванні договору зобов`язаний повернути їй сплачену передоплату за туристичні послуги у розмірі 24000, 00 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється повертати вплачені кошти, у результаті чого у позивачки піднявся тиск та почались проблеми зв здоров`ям. На підставі викладеного позивачка просить суд стягнути з відповідача сплачену передплату у розмірі 24000, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000, 00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення передоплати та моральної шкоди разом з додатками надіслано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення передоплати та моральної шкоди.

01.09.2020 року від представника відповідача ФОП ОСОБА_4 до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що 13.01.2020 року між ФОП ОСОБА_4 , яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» та ОСОБА_3 укладено договір на туристичне обслуговування № 4290092 від 13.01.2020 року. За умовами вказаного договору Турагент взяв на себе зобов`язання відповідно до замовлення клієнта забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а Турист зобов`язується на умовах Договору прийняти та оплатити їх. Як вбачається з розділу 2 укладеного договору, Турист обрав туристичну подорож до Туреччини в межах строків з 01.05.2020 по 11.05.2020, вартість якої становила 2532 євро, яку Турист відповідно до п. 3.2. зобов`язаний був провести на розрахунковий рахунок Туроператора. 15.01.2020 року на рахунок Турагента від позивачки було отримано 24000, 00 грн., відтак заборгованість станом на 16.01.2020 становила 43576,29 грн. Таким чином, позивачкою було порушено умови укладеного Договору, а саме п. 5.2.1., що є наслідком зупинення виконання своїх зобов`язань Туроператором та застосування п. 3.3. Відповідач неодноразово пропонувала доплатити вказану суму боргу і обрати інший тур, проте ОСОБА_3 продовжує не виконувати свої зобов`язання, що унеможливлює співпрацю на умовах укладеного договору. Також представник відповідачки зазначає, що перераховані кошти були відправлені на рахунок Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», який в свою чергу здійснив бронювання квитків на літак та місць в готелі. Відповідачка вважає, що пред`явлення позову саме до ФОП ОСОБА_4 є неефективним способом захисту прав та інтересів, оскільки остання діяла в інтересах та від імені ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур». Підстави для розірвання договору, наведені у позовній заяві є такими, що суперечать умовам укладеного договору. Також позивачка не навела жодних доказів нанесення їй моральної шкоди. Так в матеріалах справи відсутні документи чи інші докази, які б підтверджували наявність болю, страждань та стресу отриманого позивачкою. На підставі викладеного представник відповідачки просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року замінено неналежного відповідача у справі ФОП ОСОБА_4 на належного відповідача ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур». Залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ФОП ОСОБА_4

06.01.2021 року від представника відповідача ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур`до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує про те, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на начебто укладений між нею та відповідачем договір №4290092 на туристичне обслуговування від 13.01.2020 року. Для укладання зазначеного Договору №4290092 ФОП ОСОБА_4 повинна була мати на те відповідні повноваження та договір з Туристичним оператором. Але між ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» та ФОП ОСОБА_4 відсутній дійсний договір. Відповідач не уповноважував ФОП ОСОБА_4 на представництво його інтересів, шляхом укладення Договору №4290092, видачею довіреностей чи іншим способом. Договір на туристичне обслуговування є двостороннім договором та має бути підписаний сторонами, однак, наданий позивачем Договір №4290092 на туристичне обслуговуваення не містить інформації щодо того з ким ФОП ОСОБА_4 уклала вказаний Договір. Таким чином, відповідач не є учасником спірного правочину, не висловлював волевиявлення на вчинення спірного правочину та не вчиняв його. Враховуючи відсутність укладеного між позивачкою та відповідачем договору, останні не є по відношенню один до одного споживачем та надавачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому норми вказаного закону не регулюють спірні правовідносини та не можуть бути застосовані судом. Докази позивача грунтуються тільки на умовних припущеннях про можливість наявності вини відповідача. Оскільки в діях відповідача відсутня вина та причинний звязок між нібито шкодою позивачки, вимогми щодо відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними та необгрунтованими. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 13.01.2020 року між ФОП ОСОБА_4 , в особі директора, що діє на підставі Договору ТОВ «ТТВК» № 443/19 від 27.05.2019 року, який діяв від імені та за дорученням ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» та ОСОБА_3 укладено договір на туристичне обслуговування № 4290092 від 13.01.2020 року. За умовами вказаного договору Турагент взяв на себе зобов`язання відповідно до замовлення клієнта забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а Турист зобов`язується на умовах Договору прийняти та оплатити їх (а.с. 9-13).

Відповідно до розділу 2 Договору № 4290092, Турист обрав туристичну подорож до Туреччини в межах строків з 01.05.2020 по 11.05.2020, вартість якої згідно п. 3.1. становила 2532 євро.

Згідно п. 3.3. Договору № 4290092 на туристичне обслуговування, у випадку несплати або неповної оплати Туристом вартості туристичних послуг у строки, передбачені п. 5.2.1. Договору, Турагент/Туроператор має право відмовити Туристу в наданні туристичних послуг, при цьому Турист відшкодовує Турагенту/Туроператору фактично понесені витрати по бронюванню і оформленню туру.

Відповідно п. 5.2.1. Договору № 4290092, Турист зобов`язується оплатити вартість туристичного продукту протягом 2 днів (годин) з моменту підписання даного Договору.

Згідно платіжного доручення №4533263892 від 15.01.2020 року ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_4 було сплачено грошові кошти в сумі 24000, 00 грн. (а.с. 14).

Отже, сплачені кошти позивачкою були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_4 , а не на рахунок відповідача - ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур».

ОСОБА_3 зазначає, що вона звернулась до ФОП ОСОБА_4 з проханням повернути сплачені нею грошові кошти в розмірі 24000, 00 грн. за тур на дві особи до країни Туреччини на період з 01.05.2020 по 11.05.2020 року, у зв`язку оголошенням про введення стану надзвичайної ситуації по всій території України.

Разом з тим, суду не надано доказів, що позивачка в письмовому вигляді зверталась із заявою про відмову від виконання договору на туристичне обслуговування.

Крім того, станом на дату подачі позову заборгованість по оплаті туристичних послуг становила 43576,29 грн.

Таким чином, позивачкою було порушено умови укладеного Договору, а саме п. 5.2.1., що є наслідком зупинення виконання своїх зобов`язань Туроператором та застосування п. 3.3.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1 Закону України "Про туризм" визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно ст.5 Закону України "Про туризм", організацію та забезпечення створення туристичного продукту, реалізацію та надання туристичних послуг виключно здійснює туристичний оператор, який в установленому порядку отримав ліцензію на туроператорську діяльність. А туристичні агенти - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність в реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Статтею 20 Закону України "Про туризм" передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента, зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідні положення закріплені нормами статтей 901, 902 ЦК України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Туризм», зокрема турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України "Про туризм" якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

03.03.2017 року між Туроператором ТОВ «Туристична Компанія «Анекс Тур» та Турагентом ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір №161А/17 (а.с. 87-95).

22.03.2017 року між Туроператором ТОВ «ТТВК» та Турагентом ФОП ОСОБА_4 було укладено Агентський договір ТA355/03-17 (а.с. 51-57).

З матеріалів справи вбачається, що після отримання Туроператором ТОВ «ТТВК» заявки на бронювання туристичних послуг від Турагента ФОП ОСОБА_4 для туристів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на період з 01.05.2020 по 15.05.2020 року до Турції, Туроператор підтвердив Турагенту можливість бронювання туристичних послуг для туристів по заявці №75346232, та забронював для туристів наступні туристичні послуги: послуги авіаційного перевезення сполученням Київ - Даламан - Київ; послуги проживання в готелі Liberty Hotels Lykia Adults Only (Ex Sentido Lykia Resort & Spa) 5 *****, Фехтіє Турція; послуги групового трансферу сполученням аеропорт - готель - аеропорт; послуги страхування (а.с. 58).

Згідно платіжного доручення № 01072080 від 18.01.2020 року ФОП ОСОБА_4 перерахувала на рахунок ТОВ «ТТВК» суму в розмірі 19000, 00 грн. в рахунок оплати за Договором № 4290092.

Таким чином, сплачені кошти позивачкою були перераховані ФОП ОСОБА_4 на рахунок саме Туроператора ТОВ «ТТВК», який у свою чергу здійснив бронювання квитків та номерів у готелі.

Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

На виконання вказаного рішення Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року № 287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», було тимчасово закрито з 00 год.00 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародних пасажирських перевезень, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів або у зв`язку з виконанням міжнародних зобов`язань, а також представників дипломатичних установ та гуманітарних місій.

У зв`язку з вказаними обставинами позивачці не було надано послуги, обумовлені укладеним між сторонами Договором № 4290092.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Таким чином, судом не встановлено допущення істотного порушення відповідачем умов договору, що призвело до невиконання перед позивачкою взятих зобов`язань та підстав для розірвання укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, слід зазначити, що Договором та Законом України «Про туризм» передбачено право односторонньої відмови туриста від договору за умови відшкодування Туроператору фактичних понесених витрат, яким турист не був позбавлений можливості скористатись у порядку, передбаченому Договором.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.12 ст. 20 Закону України «Про туризм» Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Стаття 32 Закону України «Про туризм» передбачає, що за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та 4) вини.

Як зазначено у висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 750/8676/15- ц, підставою для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності є наявність 4 складових: 1) неправомірність поведінки особи; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди; 4) вина завдавача шкоди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в діях ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» була наявна неправомірна поведінка, зважаючи на те, що умови Договору про надання туристичних послуг № 4290092 від 13.01.2020 були виконані саме Туроператором ТОВ «ТТВК», шляхом бронювання та надання всіх необхідних документів для здійснення туристичної подорожі.

Також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та збитками туристів, а понесені позивачки збитки не є об`єктивним наслідком дій відповідача. Крім того, відсутня вина ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» була у заподіянні збитків позивачці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року за клопотанням представника позивача було замінено неналежного відповідача у справі ФОП ОСОБА_4 на належного відповідача ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур».

Разом з тим, позивачкою не було змінено позовні вимоги до належного відповідача ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур».

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що доказів порушення прав позивачки з боку відповідача позивачкою суду не надано.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, та те, що позивачкою фактично було порушено вимоги договору,суд приходить до висновку, що позовні вимоги, за викладеними у позові підставами, є необґрунтованими, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від встановлення порушеного права, а судом не встановлено порушення прав позивачки, то вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 23, 626, 638, 651, 652, 653, 846, 865, 866, 872, 873, 901, 907 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Анекс Тур", адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203 (літера 2А), група нежилих приміщень № 53, офіс № 1.

Третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2021 року.

Суддя О.В.Лісовська