П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/995/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

19 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Сушка О.О. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Павчука І.С.,

представника відповідача: Олара В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2019 року Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство"звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки податкового органу щодо протиправності застосування позивачем зниження рентної плати на 20% , що може бути застосовано під час вибіркових рубок основного користувача, а також висновки щодо орендної плати за надання мисливських угідь у тимчасове користування та заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Однак позивач не погоджується з такими висновками та вказує, що проведення перших-третіх прийомів рівномірно поступових рубок та вибіркових рубок головного користування є тотожними, а тому вважає, що рішення щодо їх оподаткування мають бути аналогічними. З вказаних підстав, позивач зазначає, що рентна плата по даній категорії рубок нарахована та сплачена відповідно до вимог чинного законодавства, а висновок податкового органу про заниження обсягу рентної плати за заготівлю деревини є необґрунтованим і безпідставним. Також позивач вказав, що розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від виду мисливських угідь, місцезнаходження, природної якості, площі та інших факторів. При цьому, позивач стверджує, що урядом не розроблено та не затверджено порядок визначення розміру плати за користування мисливськими угіддями та її сплати. З вказаних підстав, позивач вказує на необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем розміру плати за користування мисливськими угіддями.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Відповідач зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р. встановлено, зокрема, заниження податку на додану вартість на загальну суму 53527,20 грн, заниження рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування ліміту 2017-2018 років, а саме по 37-ми лісорубним квиткам на поступові рубки головного користування, рівномірно-поступових рубок першого та другого прийому використано знижку (окремо за кожною ставкою) в розмірі 20 % на заготівлю деревини, не під час вибіркових рубок головного користування, а на заготівлю деревини поступовими рубками головного користування, як окремим способом рубок, внаслідок чого занижено обсяг визначеної рентної плати на загальну суму 283726,60 гривень. Відповідач стверджує, що в лісорубних квитках ліміту 2017-2018 років використано знижку в розмірі 20% на заготівлю деревини, не під час вибіркових рубок головного користування, а на заготівлю деревини поступовою системою рубок, що призвело до заниження обсягів донарахування рентної плати у перевіряємому періоді. Також відповідач вказав, що позивач надавав у користування лісові угіддя із розміром орендної плати 0,1 грн за 1 га, та з 01.03.2018 р. в розмірі 0,3 грн за 1 га. Однак, відповідач вказує, що за 2017-2018 р. звичайна ціна за користування 1га мисливських угідь по Україні становила 6,2 грн за 1 га. З вказаних підстав було встановлено заниження бази оподаткування для операцій з наданих в оренду мисливських угідь за 2017 р. в сумі 133712 грн та за 2018 р. в сумі 132924 грн та відповідно занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 53327,20 гривень.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що податковим органом з 27.02.2019 р. по 27.03.2019 р. проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., яка оформлена актом від 10.04.2019 р. №1464/24-13-14-01/00274453. (том 1 а.с. 17-52, 92-95, 112-120).

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновки, зокрема: занижено податок на додану вартість всього в загальній сумі 53327,20 грн; занижено обсяг визначеної рентної плати на загальну суму 283726,60 гривень.

22.04.2019 р. позивач подав заперечення на акт від 10.04.2019 р. №1464/24-13-14-01/00274453, в яких не погоджувався з висновками про заниження податку на додану вартість та заниження обсягу визначеної рентної плати. Однак, 03.05.2019 р. відповідачем відмовлено у задоволені вказаних заперечень. (том 1 а.с. 98-108).

На підставі виявлених порушень, податковим органом прийнято 08.05.2019 р. податкові повідомлення-рішення: № 0002781401, яким ДП "Чернівецьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 53327,0 грн за основним платежем та 26663,5 грн за штрафними санкціями; № 0002801401, яким ДП "Чернівецьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283726,60 грн. за основним платежем та 70931,65 грн. за штрафними санкціями. (том 1 а.с. 10-11, 96-97).

24.05.2019 р. позивач подав до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08.05.2019 р. № 0002781401 та № 0002801401. 26.07.2019 р. ДФС України прийняло рішення за результатами розгляду скарги, яким відмовлено у його задоволенні. ( том 1 а.с. 53-64).

Матеріали справи місять інформацію щодо площ, наданих у користування мисливських угідь, зокрема на земельних ділянках державного лісового фонду, що перебувають у користуванні державних підприємств, підпорядкованих Держлісагенству, загалом по Україні за 2016-2017 р. та І півріччя 2018 р., в тому числі по Хмельницькій та Чернівецькій областях, а також визначення розміру та надходження плати за користування ними. (том 1 а.с. 174-176).

До матеріалів справи позивачем додано експертний висновок від 24.10.2018 р. щодо особливостей проведення вибіркових та перших прийомів поступових рубок головного користування. (том 1 а.с. 65).

Крім того, до матеріалів справи додано інформацію Держлісагенства від 27.08.2019 р., в якому вказано, що періодичне вирубування окремих дерев та їх груп здійснюється також і при застосуванні вибіркової системи рубок. Держлісагенство вважає правомірним експертний висновок від 24.10.2018 р. щодо тотожності проведення рівномірно-поступових рубок головного користування (крім кінцевого прийому) та вибіркових рубок головного користування. (том 1 а.с. 223).

Також матеріали справи містять лісорубні квитки за 2017-2018 роки, в яких дозволено подеревну рубку в перший прийом в рахунок ліміту заготівлі деревини в порядку рубок головного користування - поступові. (том 2 а.с. 110-150).

Матеріали справи містять повідомлення Науково-дослідного інституту досудових експертиз від 04.08.2020 р. №6986 про неможливість надання висновку судової інженерно-екологічної експертизи по адміністративній справі №824/995/19-а. (том 2 а.с. 106-108).

До матеріалів справи додано акт Рахункової палати від 06.09.2018 р. №30-10/02-52о та від 13.11.2018 р. №29-2 аудиту ефективності виконання повноважень органами державної влади Чернівецької області щодо повноти та своєчасності сплати податків та інших надходжень у сфері лісового господарства до Державного бюджету, зокрема Державним підприємством "Чернівецьке лісове господарство". (том 2 а.с. 152-181, 191-216).

Також до матеріалів справи додано укладені позивачем договори про користування мисливськими угіддями та їх економічне обґрунтування за 2017-2018 роки. (том 2 а.с. 231-249).

В судовому засіданні в суді першої інстанції отримано пояснення спеціаліста професора кафедри лісівництва, доктора сільськогосподарських наук ОСОБА_1 , який повідомив, що поступові та вибіркові рубки головного користування не відносяться до суцільних рубок. При цьому, спеціаліст вказав, що несуцільні рубки можуть відноситись до вибіркових.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Позиція суду щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування ліміту 2017-2018 років.

Відповідно до п.256.2. ст.256 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є: деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування; деревина, заготовлена під час проведення заходів: щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки); з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо; другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Згідно з положеннями п.256.3, п.256.4, 256.5, ст.256 Податкового кодексу України ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за заготівлю деревини основних та неосновних лісових порід встановлюються у розмірах по найменуванням лісових порід, з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами. Ставка встановлена за 1 щільний куб. метр деревини, у гривнях.

Відповідно до абз. 6 п.256.9 ст. 256 Податкового кодексу України на деревину, заготовлену під час вибіркових рубок головного користування ставки рентної плати знижуються на 20 відсотків, а заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування) - на 50 відсотків. Знижки у відсотках обчислюються за кожною ставкою рентної плати окремо.

Судом встановлено, що за результатами перевірки повноти визначення позивачем податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р., податковим органом встановлено її заниження на загальну суму 283726,60 грн, у тому числі: за 2017 рік на суму 147130,80 грн та за 9 місяців 2018 р. на суму 136595,80 гривень. А саме, податковим органом встановлено, що у наданих до перевірки 37-ми лісорубних квитках на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування ліміту 2017-2018 років по 97-ми лісовим ділянкам (лісосікам), виданими Чернівецьким ОУЛМГ на поступові рубки головного користування, рівномірно-поступових рубок першого та другого прийому, встановлено розбіжності в частині заниження обсягів визначеної платником рентної плати. Дана розбіжність виникла внаслідок застосування позивачем знижки 20 % до ставок рентної плати.

Крім того, судом встановлено, що у наданих для перевірки лісорубних квитках, у рядках: "вид, спосіб рубки" - зазначено друкованими літерами - РПР перший прийом, другий прийом, кінцевий прийом; "система рубок" - рубки головного користування - поступові; "спосіб обліку" - за площею або подеревно. Окрім того, на звороті квитка зазначено "Вирубування не підлягають дерева не відмічені відпускним клеймом".

Так, позивачем до суду апеляційної інстанції додатково надані лісорубні квитки та перелік документів (акти, польові перелікові відомості дерев, призначених до рубки, матеріально-грошові оцінки лісосіки, планчик), які підтверджують місце вирубки, спосіб, які саме дерева підлягають вирубці.

Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що вказані докази підтверджують факт вибірковості рубки, адже конкретні дерева помічаються клеймом, що підлягають вирубуванню. Вказані пояснення також підтверджуються фотоматеріалами, які долучені до справи.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні не спростував, що поступові рубки відносяться до суцільних видів рубок.

Позиція податкового органу, що Державне підприємство "Чернівецьке лісове господарство" мало право на знижку лише за наявності запису у лісовому квитку "вибіркова рубка" судова колегія вважає надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено пояснення спеціаліста-професора кафедри лісівництва, доктора сільськогосподарських наук ОСОБА_1 , який зазначив, що поступові та вибіркові рубки головного користування не відносяться до суцільних рубок. При цьому, спеціаліст вказав, що несуцільні поступові рубки відносяться до вибіркових рубок.

Окрім того, судом першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 90 КАС України не надано жодної оцінки експертному висновку професора, академіка Лісівничої академії наук Парпана В.І., який надав детальний аналіз тотожності понять поступових та вибіркових рубок. (том 1, а.с. 65-66)

Відповідно до цього, суд вважає, що позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, базується на однобокому трактуванні і застосуванні норм законодавства, причому на такому, яке здійснено не на користь платника податків і зборів.

Водночас, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Посилання представника відповідача на Акт Рахункової палати від 06.09.2018 року, за яким проводилась перевірка позивача, суд вважає безпідставним, оскільки Рахункова палата не наділена функціями тлумачення закону, а тому ії документ носить виключно рекомендаційний характер.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що поступові рубки та вибіркові рубки є аналогічними (тотожними), а тому позивач мав право на знижку 20 відсотків ставки рентної плати.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про правомірність дій податкового органу.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002801401 від 08.05.2019 р., яким ДП "Чернівецьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283726,60 грн за основним платежем та 70931,65 грн за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Позиція суду щодо висновків податкового органу про заниження позивачем повноти нарахування сум податкового зобов`язання податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.185.1 ст185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території У країни, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.218 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, Послуги) на найближчій для покупця (продавця) території;

Згідно з пп. 14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Судом встановлено, що під час перевірки господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2018 р. податковим органом встановлено невідповідність між вказаною в договорах використання мисливських угідь ціною за 1 га площі та ринковою (звичайною) ціною орендної плати наданих у користування мисливських угідь, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, всього в загальній сумі 53327,20 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 26742,40 грн та за 2018 рік у сумі 26584,80 гривень.

Встановлено, що Глибоцькому, Герцаївському, Заставнівському, Новоселицькому, Кіцманському, Сторожинецькому районним організаціям Українського товариства мисливців та рибалок, Чернівецькому військовому лісництву та ГОМК "Трофей" надано в довгострокове користування лісові угіддя у межах держлісфонду лісництв Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" для ведення мисливського господарства.

У вказаних договорах визначено плату за користування мисливськими угіддями у 2017 р. в розмірі 0,10 грн за 1 га, а у 2018 р. збільшено плату, яка становила 0,30 грн за 1 га.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" порядок справляння і розміри збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя. Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

Таким чином, виключається основна ознака передбачена ст. 14.1.71, 14.1.218 та 14.1.219 ПК України, а саме наявність ринку та можливості покупця без додаткових витрат придбати товар на найближчі території.

Колегія суддів звертає увагу, що мисливські угіддя є різними за своєю суттю будь-де в державі, як по якості, так по доступності, привабливості, кількості дичини та багатьох інших факторів. А тому, врахування судом першої інстанції цін за користування мисливськиими угіддями по всій Україні є помилковими.

Суд першої інстанції, погоджуючись з висновками відповідача, не встановив фактів про відповідність або невідповідність ціни товару ринковій, оскільки таке можна зробити тільки в тому випадку, якщо в них є відомості про ціни на ідентичний товар і тільки в порівняних економічних умовах.

Окрім того, суд першої інстанції на противагу приписам ПК України прирівняв поняття середня ціна до звичайних цін. Середня ціна не є звичайною і такою бути не може через відсутність застосування вимог 14.1.71 та 14.1.219 щодо порівняльного аналізу.

А тому, колегія суддів вважає, що вираховуючи різницю між середньою ціною по Україні і ціною, встановленою в договорі на оплату користування мисливськими угіддями, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах права.

При цьому, судом також враховується висновок науково-правової експертизи науковців Інституту держави і права ім. Корецького НАН щодо практичного застосування Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Згідно вказаного висновку встановлено, що за загальним системним аналізом вбачається існування двох видів договорів із землекористувачами мисливських угідь. Один з них адміністративний, який укладається із органом державної влади щодо порядку та умов ведення мисливського господарства та другий приватно-правовий - із власниками та користувачами земельних ділянок.

Останній є взагалі необов`язковим і повинен регулювати відносини між договірними сторонами виключно у випадку користування земельною ділянкою мисливським господарством для зведення біотехнічних споруд тощо.

Таким чином, існування договорів між землекористувачами та мисливськими господарствами взагалі не передбачений, а тому існування так званого ринку мисливських угідь відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 08.05.2019 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 53327 грн за основним платежем та 26663,50 грн за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 16299,36 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - скасувати.

Прийняти нову постанову. Адміністративний позов Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області № 0002781401, яким ДП "Чернівецьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 53327 грн за основним платежем та 26663,50 грн за штрафними санкціями.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області № 0002801401, яким ДП "Чернівецьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283726,60 грн за основним платежем та 70931,65 грн за штрафними санкціями.

Стягнути на користь Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області понесені судові витрати в сумі 16299,36 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2021 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Сушко О.О. Гонтарук В. М.