Справа № 161/747/21

Провадження № 2-о/161/59/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Остимчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою до Луцької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 (з1983р.по 2003р.прізвище ОСОБА_3 ;з 2003р.по 2015р.прізвище ОСОБА_4 ;з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

07.11.2019 року батьки померлої, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Приватного нотаріуса Волянської Т.П. та подали заяви про відмову від спадщини.

Після відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 в шестимісячний термін, позивач ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.11.2019р., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_8 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а тому просить суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_9 на момент відкриття спадщини.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з?явилися, а подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності проти задоволення позову не заперечують.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерті серії НОМЕР_1 від 04 травня 2018 року (а.с. 26) Як зазначив позивач, то на час відкриття спадщини він проживав з померлою ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_2 , за даною адресою зареєстровано її місце проживання.

Тривалий час померла ОСОБА_8 важко хворіла на ревматоїдний артрит, поліартрит, даний факт підтверджується копією амбулаторної картки, а саме Косультативним висновком спеціаліста КЗ "Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги" від 07.03.2018 року, листком непрацездатності від 30.03.2018 року (а.с. 48-72). Враховуючи це позивач змушений бувдо смерті іна чассмерті постійнопроживати зматір`ю заадресою: АДРЕСА_1 , так як її хвороба не дозволяла самостійно рухатися, обслуговувати себе та здійснювати інші необхідні для життя та існування потреби.

Факт постійного проживання позивача з померлою ОСОБА_8 на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердили батьки померлої ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , подавши письмові заяви до суду.

На момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач хоч і проживав постійно із спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_1 , проте його місце реєстрації було за адресою: АДРЕСА_2 ,тому призверненні донотаріуса йомубуло роз`яснено,що факт прийняття спадщини, може бути підтверджено відповідними довідками про реєстрацію місця проживання, записами у будинковій книзі.

У зв`язку з відсутністю документальних підтверджень проживання з матір`ю на день смерті, він не може довести факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Встановлення даного юридичного факту для ОСОБА_1 має юридичне значення, оскільки надає можливість отримати спадщину після смерті його матері ОСОБА_8 .

За змістом ст. 1223ЦК України уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87ЦК України.

Згідно зі ст. 1268ЦК України спадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цьогоКодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1ст. 1270ЦК України дляприйняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа: свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем необхідно для підтвердження прийняття спадщини, і оскільки дані обставини іншим чином встановити неможливо, окрім як в судовому порядку, та строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежений, інші спадкоємці подали до нотаріуса заяви про відмову від спадщини, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини єдиний спосіб для прийняття спадщини позивачем, тому суд вважає що позов підставний та підлягає до задоволення.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, суд встановив, що позивач прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на день смерті, однак оформити її не може у зв`язку з відмовою нотаріуса у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 про відмову від прийняття спадщини не заявляв. Інші спадкоємці, які претендують на спадщину відсутні.

Керуючись ст.ст.4,10,12,18,19,42,81,82,141,263-265,315ЦПК України,ст.ст.1261,1268ЦК України,суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.05.2021 року.

Суддя Луцькогоміськрайонного суду С.С. Крупінська