ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2021 Справа № 920/1243/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1243/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профт Буд Сістем» (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, буд. 6, оф. 105, ідентифікаційний код 41376218),

до відповідача: Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9, ідентифікаційний код 04014045),

про визнання неправомірним повідомлення про розірвання договору,

за участю представників учасників справи:

позивача: Попеску М.В. за довіреністю від 12.01.2021 б/н приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon»,

відповідача: Дядькова Н.Г. за довіреністю від 11.12.2020 № 01-11/1513.

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, відповідно до якої просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9, ідентифікаційний код 04014045), яке викладено у листі від 12.08.2020 № 01-11/809 про розірвання договору підряду від 15.03.2019 № 15, укладеного між сторонами, в односторонньому порядку, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що рішення відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку є неправомірним та порушує договірні зобов`язання між сторонами.

Ухвалою від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1243/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.02.2020, 11:00.

21.01.2021 електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання б/д, б/н (вх № 507к від 21.01.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача у судовому засідання, призначеному на 11.02.2021,11:00 в режимі відеоконференції у Господарському суді м. Києва, Дарницькому районному суді м. Києва, Дніпровському районному суду м. Києва, а у разі неможливості проведення відеоконференції у зазначених судах, забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в Системі «EasyCon» (proftsystem@ukr.net), відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.

Ухвалою від 25.01.2021 у справі № 920/1243/20 судом постановлено провести підготовче засідання у справі № 920/1243/20, призначене на 11.02.2021, 11:00 за участю представника позивача - директора Волоського О.В. ( proftsystem@ukr.net ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

10.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив від 29.01.2021 № 01-12/165, в якому останній проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позву та зазначає, що розірвавши договір підряду від 15.03.2019 № 15 в односторонньому порядку, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» судом станом на 11.02.2021 вчинено запит за кодом 191615156634 щодо відповідача у справі - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 04014045) та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого юридичну особу відповідача у справі - Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 04014045) зареєстровано за адресою: 40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9.

Протокольною ухвалою від 11.02.2021, яку у відповідності до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, судом постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів до 15.03.2021 та оголосити перерву у підготовчому засіданні до 24.02.2020, 12:30.

17.02.2021 до суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання про приєднання доказів б/д, б/н (вх. № 1698/21 від 17.02.2021), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів цієї справи копію висновку за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 26.01.2021 № 20-33/СД та докази надсилання цього висновку на адресу відповідача.

Протокольною ухвалою від 24.02.2021, яку у відповідності до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, судом постановлено повернути без розгляду клопотання позивача про приєднання доказів б/д, б/н (вх. № 1698/21 від 17.02.2021), яке надійшло до суду електронною поштою без ЕЦП та оголосити перерву у підготовчому засіданні до 15.03.2020, 15:00.

04.03.2021 засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання доказів б/д, б/н (вх. № 2341/21 від 04.03.2021), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів цієї справи копію висновку за результатами експертного будівельно-технічного дослідження від 26.01.2021 № 20-33/СД та докази надсилання цього висновку на адресу відповідача.

11.03.2021 позивачем надіслано до суду повторно докази надсилання вищезазначеного клопотання на адресу відповідача та суду.

Надані представником позивача письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

Представником відповідача надано суду письмові заперечення від 15.03.2021 б/н (вх. № 2652/21 від 15.03.2021), де останній зазначає, що наданий позивачем експертний висновок не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки цей висновок не спростовує акт розбіжностей обсягів робіт від 09.06.2020, зазначений акт експертом не досліджувався; при проведені експертизи досліджувалися акти не підписані керівником замовника та працівником з кошторисної роботи; в пунктах 287-291 таблиці 22 висновку експертом зазначено роботи, які позивачем не виконувалися.

Крім наведеного, представником відповідача подано до суду письмове клопотання від 15.03.2021 б/н (вх. № 1270к) про витребування доказів, відповідно до якого представник відповідача просить суд витребувати копію висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на об`єкті: «Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Соборна, 1Б, с. Андріяшівка, Роменського району, Сумської області (нове будівництво)» Сумським НДЕКЦ МВС України у кримінальному провадженні № 22018200000000143 від 21.12.2018, який знаходиться у Слідчому управлінні ГУ НП в Сумській області . зазначений висновок підтвердить, що будівельні роботи за договором підряду від 15.03.2019 № 15 виконувалися позивачем неналежним чином.

Протокольною ухвалою від 15.03.2021, яку у відповідності до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, судом постановлено відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача від 15.03.2021 б/н (вх. № 1270к) про витребування доказів, у зв`язку з його невідповідністю вимогам статті 81 ГПК України, а саме: заявником не зазначено заходи, яких було вжито для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 15.03.2021 у справі № 920/1243/20 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021, 14:30 за участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon», у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

Ухвалою від 14.04.2021 у справі № 920/1243/20 судом постановлено відкласти розгляд цієї справи по суті на 11.05.2021, 12:00 за участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon», у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Представник позивача - Попеску М.В. за довіреністю від 12.01.2021 б/н приймав участь у судовому засіданні по суті 11.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon», у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду.

Представник позивача в судовому засіданні по суті 11.05.2021 усно зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом у повному обсязі, натомість представник відповідача у судовому засіданні по суті проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у вищезгаданих письмових відзиві та запереченнях.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 11.05.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Управлінням капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профт Буд Сістем», як підрядником, укладено договір підряду від 15.03.2019 № 15 з будівництва об`єкту: «Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Соборна, 1Б, с. Андріяшівка, Роменського району, Сумської обл. (нове будівництво)» (далі - договір).

Відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД «Про затвердження переліку та граничної чисельності структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації» Управління капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації перейменовано в Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (відповідач).

Згідно з пунктом 1.1 договору за цим договором підрядник (позивач) зобов`язується за завжанням замовника (відповідача) на свій ризик виконати та здати йому в установлений довором підряду строк закінчені роботи по предмету закупівлі, що визначений з урахуванням ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» по об`єкту «Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Соборна, 1Б, с. Андріяшівка, Роменського району, Сумської обл. нове будівництво)» (ДК 021:2015- 45000000-7-будівельні роботи та поточний ремонт), а відповідач зобов`язується надати позивачу будівельний майданчик, педати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від позивача закінчені роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору визначено, що договірна ціна робіт визначена на підставі тендерної пропозиції позивача і становить: 5 049 856,48 грн (п`ять мільйонів сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 48 коп.), у тому числі ПДВ 779 419,93 грн (сімсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 93 коп.).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк виконання робіт - 30.05.2020 року.

Згідно з пунктом 14.1 договору цей договір є довгостроковим, набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань залежно від реального фінансування.

Відповідно до пунктів 4.4.1, 4.4.6 договору позивач зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, вимог державних будівельних норм України, технічних умов та державних стандартів України; своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини.

Відповідно до пунктів 4.1.1, 4.1.2 договору відповідач має право у будь-який час до закінчення робіт відмовитись від договору, виплативши позивачеві плату за виконану частину робіт; письмово призначити позивачу строк для усунення недоліків, якщо під час виконання робіт стане очевидним, що вони не будуть виконані належним чином, а в разі невиконання позивачем цієї вимоги - відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок поззивача.

Пунктом 4.1.7 договору визначено, що відповідач має право у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність позивача, перевіряти обсяги і якість виконання робіт, якість матеріальних ресурсів та конструкцій, які повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам, проектній документації, а також вимагати від позивача паспорт, сертифікати та інші документи на застосовані матеріальні ресурси та обладнання.

За приписами пункту 6.7 договору незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків на будь-якому етапі виконання робіт при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми № КБ-2в «Акти приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат», які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок. Зайво оплачені кошти підлягають поверненню позивачем відповідачеві в місячний строк після виявлення помилки.

Після надання відповідачем проектно-кошторисної документації та дозволу на початок будівельних робіт, позивач приступив до виконання робіт.

Як зазначає позивач, під час виконання підрядних робіт позивачем виявлено в проектно-кошторисній документації ряд невідповідностей (розміри вхідних дверей не відповідали ДБН та ДСТУ, які необхідні для мало мобільних груп населення, невідповідність опалювальних котлів та відсутність захисту від пожежі при встановлені даних котлів). Відповідач дані зауваження прийняв та відправив на коригування проектно-кошторисну документацію, проте позивач на час надсилання повідомлення від 06.07.2020 № 01-11/623 про розірвання договору не отримав від відповідачапроекно-кошторисної документації. В 2020 році позивач направляв поштою та надавав безпосередньо договірну ціну на 2020 рік з відповідними додатками до неї відповідачу, проте відповідач не надавав відповіді щодо підписання нової договірної ціни на 2020 рік.

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно умов договору підряду від 15.03.2019 № 15 відповідач здійснює технічний та авторський нагляд на об`єкті. На даному об`єкті технічний нагляд здійснював працівник відповідача Нефьодов І.О., який на протязі всього будівництва не виконував належним чином свої обов`язки на об`єкті будівництва. В березні 2020 року відповідач своїм внутрішнім наказом призначив Терещенко О.І. відповідальним за ведення технічного нагляду. Відповідальний за технічний нагляд Нефьодов І.О. на період внесення змін не зупинив роботи та не вносив коригування та записи в журнали робіт, які саме роботи позивач мав виконувати під час внесення в проект змін, позивач вказав на всі ці недоліки та просив замінити особу відповідальну за технічний нагляд (лист № 14 від 18.02.2020).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що у з`язку з ненаддям відповідачем належним чином завірених проектів, він був позбавлений можливості виконувати вимоги договору та повідомив відповідача про призупинення робіт на об`єкті до підписання нової договірної ціни на 2020 рік та отримання належним чином завірених проектів.

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору, щодо надання проектно-кошторисної документації. Про що позивач повідомив відповідача листом № 01-11/186 від 21.02.2020. Також листом № 294 від 11.12.2020 позивач просив відповідача надати відкориговані нові проекти належним чином завірені. Листом № 13 від 18.02.2020 позивач направляв відповідачеві запит стосовно надання затверджених належним чином проектів, на який отримано відповідь, що проект по об`єкту Андріяшівка не затверджений.

Виконуючи роботи у відповідності до ДБН та стандартів та проекту відповідач оплачував роботи виконані позивачем згідно наданих актів виконаних робіт за формою Кб-2, яка візувалась особою технічного нагляду, кошторисником відповідача та підписувалась уповноваженою особою відповідача також до даних актів надавалися акти прихованих робіт, сертифікати на матеріали.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає що 09.06.2020 на об`єкті: «Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Соборна, 1Б, с. Андріяшівка, Роменського району, Сумської обл. (нове будівництво)» Департаментом капітального будівництва Сумської власної державної адміністрації проведено контрольні обміри і виявлено ряд недоліків, що зафіксовано в акті розбіжностей обсягів робіт від 09.06.2020. Складено акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року від 11.06.2020. Листом від 09.07.2020 № 01-11/647 відповідачем направлено вищезазначені акти позивачеві для усунення виявлених недоліків в будівельних роботах. Оскільки підрядником (позивачем) не усунено недоліки в будівельних роботах та вжито певних дій щодо їх усунення, відповідач листом від 12.08.2020 № 01-11/809 повідомив позивача про розірвання вищевказаного договору.

Позивач вважає, що рішення відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку є неправомірним та порушує договірні зобов`язання між сторонами, в зв`язку з тим, що акт контрольних обмірів не може братись до уваги так, як особа технічного нагляду не могла зафіксувати об`єми виконаних робіт які є прихованими та не зазначено згідно яких проектних рішень здійснювались контрольні обміри.

Посилаючись на вимоги пункту 4.1.1 договору, відповідно до якого замовник (відповідач) має право у будь-який час до закінчення робіт відмовитись від договору, виплативши підрядникові (позивачу) плату за виконану частину робіт, відповідач вважає, що розірвавши договір підряду від 15.03.2019 № 15 в односторонньому порядку, він діяв у відповідності з нормами чинного законодавства.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як передбачено статтями 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором законом.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої імови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Одностороння відмова замовника від договору підряду передбачена статтею 849 ЦК України.

За частиною третьою статті 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник чає право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В пункті 4.1.2 договору передбачено, що замовник має право письмово призначити підряднику строк для усунення недоліків, якщо під час виконання робіт стане очевидним, що вони не будуть виконані належним чином, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

За приписами частини четвертої статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД, яке є розміщено на офіційному сайті відповідача та є загальнодоступною інформацією (далі - Положення), Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі - Депертамент) є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, укладає з будівельними організаціями відповідні договори; разом з підрядними організаціями визначає і погоджує ціни на будівництво об`єктів відповідно до чинних нормативних актів.

За приписами пункту 10 Положення директор Департаменту здійснює керівництво Департаментом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; діє без довіреності від імені Департаменту, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та фізичними особами; вносить пропозиції щодо розгляду на засіданнях колегії Сумської обласної державної адміністрації питань, що належать до компетенції Департаменту, та розробляє проекти відповідних рішень; укладає договори (угоди), у тому числі щодо виконання бюджетних програм, видає довіреності; видає в межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням. Накзи нормативно-правового характеру, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 12 цьго ж Положення накази директора Департаменту, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, наказам Міністерства розвитку громад та територій України, іншим нормативно-правовим актам можуть бути скасовані головою Сумської обласної державної адміністрації, Міністерством розвитку громад та територій України або судом.

Пунктом 14 Положення визначено, що для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту, в ньому утворюється колегіальний орган - колегія. Склад колегії затверджується головою Сумської обласної державної адміністрації за поданням директора Департаменту. Рішення колегії впроваджуються в дію наказами Департаменту.

Пунктом 19 Положення визначено, що Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, може набувати майнових прав відповідно до законодавства, бути позивачем і відповідачем в суді.

З наведених приписів Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 17.04.2020 № 170-ОД (далі - Положення), вбачається, що директор Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації в межах свої повноважень видає накази, при цьому накази нормативно-правового характеру, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту, в ньому утворюється колегіальний орган - колегія. Рішення колегії впроваджуються в дію наказами Департаменту.

Таким чином, рішення Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації оформлюються відповідними наказами. Оформлення рішень шляхом викладення їх у листах вказаним Положенням та діючим законодавством не передбачено.

Твердження позивача, що рішення відповідача - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації викладено у листі від 12.08.2020 № 01-11/809 про розірвання договору підряду від 15.03.2019 № 15, укладеного між сторонами, в односторонньому порядку, спростувується вищенаведеним, оскільки відповідного наказу відповідачем не приймалося, інших документів розпорядчого характеру позивачем суду не надавалось.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною п`ятою стстатті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у статтях 3, 6, 8, 55 Конституції України.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття акону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 20 ГПК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 ГПК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання неправомірним та скасування листа, в якому замовником повідомлено підрядника про розірвання договору, оскільки зазначене право підрядника визначено безпосередньо у цивільному законодавстві й не пов`язано з реалізацією відповідачем управлінських чи розпорядчих функцій шляхом прийняття відповідного рішення.

Листи є документом ділового спілкування контрагентів у цивільних та господарських відносинах, правом учасників відповідних відносин на висловлення власної позиції в них.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання неправомірним та скасування рішення відповідача - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 9, ідентифікаційний код 04014045), яке, на думку позивача, викладене у листі від 12.08.2020 № 01-11/809 про розірвання договору підряду від 15.03.2019 № 15, за їх безпідставністю з огляду на обраний позивачем спосіб захисту.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 травня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа